ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" листопада 2025 р. справа № 300/6964/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при перерахунку пенсії з 01.12.2022 протиправно застосовані обмеження максимального розміру пенсії. Тому, слід зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №300/6438/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.12.2022 щомісячну доплату до пенсії в порядку та розмірі визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713. Однак, пенсійним органом при здійсненні перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду, протиправно застосовані з 01.12.2022 обмеження максимального розміру пенсії. Вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки порушують його право на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що приписами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Проте, тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 у справі №3-102/2021(231/21, 415/21) підтверджено те, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано неконституційними лише для осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Зазначив, що відповідно до Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168, Постанови КМУ №185 та Постанови КМУ №209 підвищення пенсії виплачується у межах максимального розміру, визначеного законом. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що пенсія є щомісячним платежем і отриманий її розмір відомий позивачу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 , як пенсіонер з 01.06.2005, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (зі змінами) (а.с.33).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №300/6438/23, яке набрало законної сили 20.12.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.12.2022 щомісячну доплату до пенсії в порядку та розмірі визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713.
Як вбачається з розрахунку відповідача, з 01.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на виконання вказаного судового рішення здійснено перерахунок пенсії позивачу починаючи з 01.12.2022 із розрахунку 70% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 6350 грн., оклад за військове звання - 1410 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 3880 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 9407,90 грн. Основний розмір пенсії склав 14733,53 грн., з урахуванням індексації та надбавок - 23955,46 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії призначено до виплати - 20930 грн. (а.с.42).
Представник позивача 07.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 05.03.2021 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.7-9).
За наслідками розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 04.08.2025 №6119-5409/Д-02/8-0900/25 повідомив представника позивача, що розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 05.03.2021 становив 17680,24 грн., що не перевищує максимальний розмір. Тому, пенсія позивача перерахована відповідно до норм чинного законодавства України та відповідних судових рішень (а.с.10).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся із даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача регулюються, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (надалі Закон №2262-XII).
Згідно з ч.3 ст.43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2022 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (1,197), з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 118 та пункту 2 Постанови КМУ № 168 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови (1,0796), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01.03.2025 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 118, пункту 2 Постанови КМУ №168 та підпункту 1 пункту 2 Постанови КМУ №185 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (1,115), з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене цими постановами, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ.
Згідно з частиною 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 №107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.10.2011 Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 частину 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
При цьому, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015, частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнена текстом наступного змісту: «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Згідно зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» № 1080-VІІІ від 12.04.2016, частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стала вважатися частиною 7.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення частини 7 статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Одночасно суд приймає до уваги, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021(231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Цим рішенням визначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнано неконституційними лише для осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, оскільки вказані норми, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 у справі №3-102/2021 не відповідають Конституції України (є неконституційними), та поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ.
За таких обставин, на момент виникнення спірних правовідносин відсутні законодавчі норми, які б вважалися конституційними та встановлювали максимальний розмір пенсій, передбачених у Законі №2262-ХІІ.
Стосовно наявності у Постанові КМУ №118, Постанові КМУ №168, Постанові КМУ №185 та Постанові КМУ №209 положення про підвищення пенсій з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 відповідно, «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд крім наведеного вище зазначає, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних відносинах наведені положення Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168, Постанови КМУ №185 та Постанови КМУ №209 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 і від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Згідно з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету» в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, відповідачем помилково застосовані обмеження граничного розміру пенсії позивача у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті щомісячного пенсійного забезпечення.
Пенсійний орган вказує на висновки Верховного Суду у постановах від 10.09.2020 по справі № 280/5154/19, від 24.09.2020 по справі №640/5854/19 та від 24.06.2020 по справі №580/234/19.
Суд зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, стосуються правового регулювання інших правовідносин, а саме щодо застосування обмежень максимального розміру пенсій призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». В той же час, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у цій справі, стосуються дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стосовно позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, окрім вищенаведених висновків суд зазначає наступне.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі №300/6438/23, яке набрало законної сили 20.12.2023, відповідачем 01.01.2024 здійснено перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.12.2022 із розрахунку 70% таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 6350 грн., оклад за військове звання - 1410 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% - 3880 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 9407,90 грн. Основний розмір пенсії склав 14733,53 грн., з урахуванням індексації та надбавок - 23955,46 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії призначено до виплати - 20930 грн. (а.с.86).
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум є необґрунтованою і такою, що до задоволення не підлягає, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області застосовані обмеження пенсії максимальним розміром при її виплаті.
З метою відновлення порушеного права позивача на належну йому пенсію та виходячи з принципу ефективності такого захисту суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Атаманюк В.М., до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 900 грн. сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження з 01.12.2022 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.