03 листопада 2025 року Справа № 160/22064/25 провадження ЗП/280/1138/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового клопотання позивача зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364), Державної судової адміністрації України (01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн;
зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно), з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.08.2025 адміністративну справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 25.08.2025.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято адміністративну справу та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Позивачем 28.10.2025 до суду надано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в якому міститься клопотання про зупинення провадження у справі. Позивач зазначає про те, що пленуму Верховного Суду 12.09.2025 прийняв Постанову №19 про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059- ІХ, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді. Конституційне подання Верховного Суду від 25.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді, в якому Верховний Суд просить перевірити на відповідність статтям 6 і 8, частині першій статті 126 та статті 130 Конституції України положення абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді надійшло до Конституційного Суду України 26.09.2025. Враховуючи скорочені строки розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, відсутність на час подання цього клопотання ухвали Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження за конституційним поданням №4/364 (25), є підстави для переходу до розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження та вирішення на стадії підготовчого провадження після відкриття конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду №4/364 (25) питання про зупинення провадження у цій справі. Позивач просить: перейти до розгляду справи №160/22064/25 в порядку загального позовного провадження; розгляд справи в порядку загального позовного провадження здійснювати за відсутності позивача; зупинити провадження у справі №160/22064/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для визначення посадового окладу судді.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження суд виходить з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 300/2016/19.
Суд звертає увагу, що КАС України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов'язковий, за наявності якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі та (2) необов'язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду та вирішується судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи. При цьому, судом має бути встановлено дійсно об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.
Крім того, передумовою прийняття рішення про зупинення провадження у справі також має мати місце та обставина, що справа (провадження), до якої(го) заявник просить про зупинення провадження у конкретній справі, має перебувати на розгляді у відповідному судовому органі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
Суд зауважує, що підстави для зупинення провадження у справі мають бути не лише законними, але й достатніми, з тим, щоб сам факт зупинення провадження у справі не міг бути інтерпретований як зволікання із розглядом справи та, відповідно, не давав приводів вважати, що під загрозу поставлене саме право на справедливий суд (пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає, зокрема, право на остаточне рішення протягом розумного строку.
У постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
У цій постанові Об'єднана палата наголосила, що в основу підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв'язку між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування такого взаємозв'язку, що вимагає принаймні (1) визначення конкретної норми закону (іншого правового акта), на підставі якого ухвалений індивідуальний акт, (2) співставлення цієї норми з об'єктом судового конституційного контролю, (3) встановлення тієї обставини, що і підставою для видавання оскарженого індивідуального акта (вчинення дій, допущення бездіяльності), і об'єктом перевірки щодо її відповідності конституції (конституційності) є одна й та сама норма права.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
За приписами частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 400/3003/21, відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 роз'яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Водночас спір, який є предметом судового розгляду у цій справі стосується періоду з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно).
Таким чином, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення у справі щодо неконституційності наведених вище положень законодавства, на яку посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у справі, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, судом не встановлено необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 4, 236, 241 - 243, 248, 256, 291 КАС України, суд
У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, код ЄДРПОУ 34824364), Державної судової адміністрації України (01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала виготовлена та підписана 03 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз