03 листопада 2025 року Справа № 280/8340/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2021 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Військовою частиною НОМЕР_1 13.10.2025 подано до суду клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог у період з 19.07.2022 по 19.05.2023 без руху. Відповідач наполягає на тому, що позивача хоча і не було звільнено зі Збройних Сил України, однак листом військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 № 29/188 він набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум протягом служби у військовій частині НОМЕР_1 . Отримання позивачем довідки про грошове забезпечення підтверджується тим, що у відповідь на заяву позивача від 03.09.2025 відповідачем не було надано зазначену довідку повторно (відповідь міститься в матеріалах позовної заяви вих. № 29/ВихЗВГ/1922 від 16.09.2025). Однак ця довідка надійшла до суду разом із позовною заявою. Крім цього, ця довідка використана позивачем як доказ у справі №280/725/25 за позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 витребувано у сторін додаткову інформацію та докази.
24 жовтня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача в яких останній просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.
Також, 24.10.2025 відповідач надав до суду додаткові пояснення.
Вирішуючи питання щодо залишення позовної заяви без руху суддя виходить з наступного.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
До 18 липня 2022 року включно Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Отже, право на звернення позивача з цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 20.11.2023 року у справі №160/5468/23.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №580/12642/23.
З урахуванням правового висновку, що міститься у постанові Cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01 липня 2023 року.
Таким чином, 01.10.2023 був останнім днем строку звернення для позовних вимог, що заявлені за період часу в межах строку дії карантину.
Позовні вимоги заявлено за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Водночас, за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 строк звернення до суду позивачем пропущено.
Ухвалою суду від 06.10.2025 поновлено позивачу процесуальний строк звернення до суду з даним позовом. Суд керувався тим, що за відсутності документального підтвердження ознайомлення позивача до 16.09.2025 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення (докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо), а отже, строк звернення позивача з даним позовом підлягає поновленню.
Водночас, враховуючи пояснення сторін, надані в заявах від 24.10.2025 судом встноавлено, що позивач був обізнаний про складові його грошового забезпечення за спірний період з 25.01.2025 - дати отримання листа відповідача від 22.01.2025 та довідку від 21.01.2025 № 24.
Відтак, з огляду на викладене, оскільки з даним позовом до суду позивач звернувся до суду лише 22.09.2025 ним пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом
Суд вчергове звертає увагу позивача на те, що його доводи про те, що положення КЗпП України передбачають тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні не відповідають дійсності та ґрунтуються на невірному розумінні позивачем відповідної норми закону.
Також, суд наголошує на тому, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При встановлені того, чи є поважною причиною пропуску процесуальних строків військовослужбовцем, суд повинен з'ясувати особливості його правового статусу та характер його служби, а саме: наявність (відсутність) обмежень доступу до правової допомоги, особливості виконання обов'язків служби (службових обов'язків), фактор часу, повагу до особливого статусу військовослужбовців та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Оцінивши матеріали справи для поновлення строку звернення до суду судом не встановлено, відтак, клопотання відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 3 чт. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на наведене, позивачу слід надати заяву про поновлення строків, оформлену відповідно до вимог статті 167 КАС України, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Згідно положень частин 14 - 15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 118, 121, 122, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишено без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала виготовлена та підписана 03 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз