03 листопада 2025 року Справа № 280/7458/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (69081, Запорізька область, м. Запоріжжя вул. 8 березня, буд. 190 ЄДРПОУ 13634054) представник Швець Дмитро Іванович (69019 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 60а/14 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернівецької митниці (58023, Чернівецька обл., місто Чернівці(з), вул. Руська, буд. 248М ЄДРПОУ 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення,
26 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (далі - позивач) до Чернівецької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000280/2 від 19.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2025/000904;
сплачений позивачем судовий збір, стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.07.2025 позивачем укладено з компанією Sasol Chemie Gmbh & Co.KG, Німеччина зовнішньоекономічний контракт №7236010, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує хімічну продукцію, кількість, якість, ціна, вартість, строк та терміни постачання якого визначаються у Додатках до чинного контракту та які є його невід'ємною частиною. В подальшому, компанією продавцем, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту було здійснено поставку товару (Ізопропілол) у кількості 23МТ, ціною 820 Євро 1 МТ, на загальну суму 18860 Євро. Товар поставлявся на умовах FCA-Антверпен, Бельгія згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010». З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до відділу митного оформлення до митного поста Чернівецької митниці за ЕМД №25UA408020028763U0 від 04.08.2025. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Позивачем надано наявні додаткові документи. За результатами наданих позивачем документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
08 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Чернівецької митниці на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, за результатами опрацювання прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Приватне мале підприємство «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (ЄДРПОУ 13634054) (далі - ПМПФ "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ") зареєстроване як юридична особа 13.11.1992 (дата запису: 24.12.2004, номер запису: 11031200000002561).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 69081, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 190.
10 липня 2025 року між Компанією Sasol Chemie Gmbh & Co.KG, Німеччина (продавець) та ПМПФ "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ" (покупець) укладено контракт № 7236010 (далі - Контракт).
Згідно п.1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує хімічну продукцію, кількість, якість, ціна, вартість, строк та терміни постачання якого визначаються у Додатках до чинного контракту та які є його невід'ємною частиною.
Положеннями п. 10.5 Контракту визначено, що даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2025.
Додатком № 1 від 10.07.2025 до Контракту передбачено поставку ізопропілола у загальній кількості 23 мт на загальну суму 18 860,00 Євро. Строк поставки: липень - серпень 2025 року. Умови поставки FCA-Антверпен, Бельгія. Умови оплати: 100% передоплати.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію №25UA408020028763U0 від 04.08.2025.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; Сертифікат якості AA-1729787.02 від 23.05.2025, рахунок-проформа 3156124 від 10.07.2025, рахунок-фактура (iнвойс) 6278675 від 29.07.2025, автотранспортна накладна 15123967 від 29.07.2025, навантажувальний документ Delivery Note 0005509881 від 29.07.2025, сертифiкат про походження товару 99 2025 071348 від 29.07.2025, Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 142000-3104-0335 від 21.10.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару 71 від 23.07.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 142 від 29.07.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, Довідка 29.07-01 від 29.07.2025, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.07.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 59 від 28.07.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода 1 від 10.07.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 10.07.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 7236010 від 10.07.2025, доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 29.04.2025, договір про надання послуг митного брокера 02/24 від 02.05.2024, договір (контракт) про перевезення 3003 від 06.08.2024, договір (контракт) про перевезення 300724 від 30.07.2024 Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/ або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат 99 2025 071348 від 29.07.2025 Інші, Карта безпеки від 09.02.2015, комерційна пропозиція б/н від 07.07.2025, копія митної декларації країни відправлення 25BEE000004584527B7 від 29.07.2025, Декларація митної вартості Б/Н 04.08.2025.
Під час здійснення митного контролю митним органом розпочато консультацію з декларантом та запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме:
- відповідно до Договорів про надання послуг з перевезення від 06.08.2024 №3003 та від 30.07.2024 №300724 передбачено наявність заявки. Проте митному органу не подано такої інформації;
- у гр. 18 та 21 поданої МД вказано реєстраційні дані транспортного засобу: «KA0241MM/AO5224XF». Проте, згідно даних, зазначених у копії митної декларації країни відправлення від 29.07.2025 №25BEE000004584527B7 зазначено реєстраційні дані транспортного засобу: « НОМЕР_2 /AO5224XF»;
- висновок експерта від 28.07.2025 №59, оформлений ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась на підставі середньо ринкових цін, тобто в рамках порівняльного підходу. Водночас, пунктами 36 та 37 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Також при складанні Висновку не дотримано Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна, викладені п. 56 зазначеної Постанови. Крім того, у графі «Джерело інформації» зазначено лише посилання на інтернет-ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п. 56 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень митної вартості товару.
- рахунок-фактура від 29.07.2025 №142 містить відомості щодо вартості транспортно-експедиційних послуг до кордону України - 112002,41 грн. та після кордону України 73045,05 грн. Згідно SONYMAP відстань від місця відправлення товару (м. Антверпен, Бельгія) до кордону України (п/п Краківець, Львівська обл.) становить близько 1546 км, тобто вартість транспортно-експедиційних послуг за 1 км складає 72,45 грн., а від кордону України (від п/п Краківець, Львівська обл. до м. Бориспіль, Київська обл.) становить близько 660 км, тобто вартість транспортно-експедиційних послуг за 1 км складає 110,67 грн. Незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених витрат за транспортно-експедиційні послуги. Вказане може вплинути на числове значення даної складової митної вартості.
- рахунок-фактура від 29.07.2025 №142 містить відомості щодо загальної вартості транспортно-експедиційних послуг в межах України 73045,05 грн. Окремо вартість експедиційних послуг не виділена. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених експедиційних послуг. Відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано, що може вплинути на числове значення даної складової митної вартості.
Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці листом від 19.08.2025 додатково надано митниці додаткові пояснення та транспортну заявку № 22 від 29.07.2025 до договору про надання послуг перевезення від 30.07.2024 № 300724.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000280/2 від 19.08.2025, згідно якого загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України.
Рішення №UA403070/2025/000238/2 від 18.07.2025 обґрунтовано, зокрема тим, що митна вартість імпортованих товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме:
- відповідно до Договорів про надання послуг з перевезення від 06.08.2024 №3003 та від 30.07.2024 №300724 передбачено наявність заявки. Проте митному органу не подано такої інформації;
- у гр. 18 та 21 поданої МД вказано реєстраційні дані транспортного засобу: « НОМЕР_3 /AO5224XF». Проте, згідно даних, зазначених у копії митної декларації країни відправлення від 29.07.2025 №25BEE000004584527B7 зазначено реєстраційні дані транспортного засобу: « НОМЕР_2 /AO5224XF»;
- висновок експерта від 28.07.2025 №59, оформлений ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», не може бути взятий до уваги митним органом, оскільки вартість товару визначалась на підставі середньо ринкових цін, тобто в рамках порівняльного підходу. Водночас, пунктами 36 та 37 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Також при складанні Висновку не дотримано Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна, викладені п. 56 зазначеної Постанови. Крім того, у графі «Джерело інформації» зазначено лише посилання на інтернет-ресурси, що не може бути взяте до уваги митним органом, оскільки відповідно до п. 56 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень митної вартості товару.
- рахунок-фактура від 29.07.2025 №142 містить відомості щодо вартості транспортно-експедиційних послуг до кордону України - 112002,41 грн. та після кордону України 73045,05 грн. Згідно SONYMAP відстань від місця відправлення товару (м. Антверпен, Бельгія) до кордону України (п/п Краківець, Львівська обл.) становить близько 1546 км, тобто вартість транспортно-експедиційних послуг за 1 км складає 72,45 грн., а від кордону України (від п/п Краківець, Львівська обл. до м. Бориспіль, Київська обл.) становить близько 660 км, тобто вартість транспортно-експедиційних послуг за 1 км складає 110,67 грн. Незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених витрат за транспортно-експедиційні послуги. Вказане може вплинути на числове значення даної складової митної вартості.
- рахунок-фактура від 29.07.2025 №142 містить відомості щодо загальної вартості транспортно-експедиційних послуг в межах України 73045,05 грн. Окремо вартість експедиційних послуг не виділена. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Незрозуміло, яким критерієм керувалися під час саме такого поділу понесених експедиційних послуг. Відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано, що може вплинути на числове значення даної складової митної вартості. Згідно ч.2, 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп.1 ч.5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (враховуючи вимоги договору від 06.08.2024 №3003 для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); - виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати товар та його перевезення); - каталоги, специфікації виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару та умов поставки). Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом додатково подано транспортну заявку від 29.07.2025 №22, яка не підтверджує заявлені числові значення по транспортних витратах та надіслано повідомлення від 19.08.2025 б/н про те, що інші документи надаватись не будуть у 10-денний термін з проханням закінчити митне оформлення. Враховуючи, що подані та додатково надані документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.
Позивач не згоден з прийнятим відповідачем рішенням, але з метою випуску товару у вільний обіг оформив нову електронну митну декларацію. Загальна різниця митних платежів (ввізного мита та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала» 28341,24 грн.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1- 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МК України).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, рахунок, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України тощо).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).
У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.
Так, декларантом на підтвердження митної вартості товару до МД №25UA408020028763U0 від 04.08.2025 надано, зокрема, декларація митної вартості; Сертифікат якості AA-1729787.02 від 23.05.2025, рахунок-проформа 3156124 від 10.07.2025, рахунок-фактура (iнвойс) 6278675 від 29.07.2025, автотранспортна накладна 15123967 від 29.07.2025, навантажувальний документ Delivery Note 0005509881 від 29.07.2025, сертифiкат про походження товару 99 2025 071348 від 29.07.2025, Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 142000-3104-0335 від 21.10.2024, Банківський платіжний документ, що стосується товару 71 від 23.07.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 142 від 29.07.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, Довідка 29.07-01 від 29.07.2025, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.07.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 59 від 28.07.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода 1 від 10.07.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток 1 від 10.07.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 7236010 від 10.07.2025, доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 29.04.2025, договір про надання послуг митного брокера 02/24 від 02.05.2024, договір (контракт) про перевезення 3003 від 06.08.2024, договір (контракт) про перевезення 300724 від 30.07.2024 Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/ або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат 99 2025 071348 від 29.07.2025 Інші, Карта безпеки від 09.02.2015, комерційна пропозиція б/н від 07.07.2025, копія митної декларації країни відправлення 25BEE000004584527B7 від 29.07.2025, Декларація митної вартості Б/Н 04.08.2025.
Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст. 51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією №25UA408020028763U0 від 04.08.2025 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1 - 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Так, відповідачем вказано, що до митного оформлення надано Договори про надання послуг з перевезення від 06.08.2024 №3003 та від 30.07.2024 №300724 передбачено наявність заявки. Проте митному органу не подано такої інформації. Також, з рахунку-фактури від 29.07.2025 №142 відповідачу незрозуміло, яким критерієм керувалися під час поділу понесених витрат за транспортно-експедиційні послуги.
Судом з матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення позивачем надано Договори про надання послуг з перевезення від 06.08.2024 №3003 та від 30.07.2024 №300724, міжнародні товарно-транспортну накладну А № 15123967, рахунок-фактуру від 29.07.2025 № 142 до договору від 30.07.2024 №300724 на оплату транспортно-експедиційних послуг у сумі 185 047,46 грн., лист від 29.07.2025 № 29.07-01 про вартість транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, при митному оформлення спірної товарної партії, митному органу були надані транспортні (перевізні) документи, якими в повній мірі підтверджується вартість та маршрут перевезення товарів.
В той же час, виконання умов договору, розмежування послуг та їх вартість (оплата) в межах договору від 30.07.2024 №300724 на транспортно-експедиторське обслуговування є питанням, що стосується сторін договору.
Втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору є виходом за межі повноважень митного органу.
Приписами статті 53 Митного кодексу України передбачено документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, зокрема у частині 2 цієї статті зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Щодо доводів митниці про те, що у гр. 18 та 21 поданої МД вказано реєстраційні дані транспортного засобу: « НОМЕР_3 / НОМЕР_2 ». Проте, згідно даних, зазначених у копії митної декларації країни відправлення від 29.07.2025 №25BEE000004584527B7 зазначено реєстраційні дані транспортного засобу: « НОМЕР_2 /AO5224XF», суд зазначає таке.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Правильність оформлення митних документів експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.
Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація щодо товару за МД а МД №UA209170/2025/058596 від 07.07.2025. Проте, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.
Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Висновки щодо необхідності аналізу характеристик імпортованих позивачем товарів та товарів, митна вартість яких була взята митницею за зразок для обчислення, викладені також і в постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 640/22572/20.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA408000/2025/000280/2 від 19.08.2025.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Матеріалами справи - платіжною інструкцією від 25.08.2025 № 677 підтверджується факт сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У відповідності до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (69081, Запорізька область, м. Запоріжжя вул. 8 березня, буд. 190 ЄДРПОУ 13634054) представник Швець Дмитро Іванович (69019 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 60а/14 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернівецької митниці (58023, Чернівецька обл., місто Чернівці(з), вул. Руська, буд. 248М ЄДРПОУ 43971359) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2025/000280/2 від 19.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2025/000904.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз