03 листопада 2025 року Справа № 280/6710/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
04 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії № 23 від 28 травня 2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та скасувати зазначений протокол в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час проведення мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є здобувачем третього рівня вищої освіти (доктор філософії) за денною формою здобуття освіти та є студентом 2-го курсу Класичного приватного університету, а відтак має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». З метою реалізації свого права на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації позивачем 07.06.2025 була подана до відповідача відповідна заява, у відповідь на яку відповідач повідомив, що протоколом від 28.05.2025 № 23 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зауважує, що відповідач відмовив позивачу у оформленні відстрочки від призову на військову службу не з підстав порушення ним послідовності набуття освіти, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а з підстав відсутності у позивача Довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною у Додатку 9 до Порядку № 560. При цьому позивач наголошує, що до поданої ним заяви окрім додатків, що підтверджують обставини викладені у заяві, було долучено письмові пояснення, у яких позивачем було обґрунтовано неможливість надання довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною Додатком № 9 до Порядку № 560. Окремо повідомляє, що через запровадження Міністерством освіти і науки України перевірки дотримання закладами вищої освіти та здобувачами законодавства на третьому (освітньо-науковому) рівні освіти, у Класичного приватного університету наразі відсутня технічна можливість щодо формування довідки в ЄДЕБО, визначеною у Додатку 9 до Порядку № 560, у той же час відділом аспірантури Класичного приватного університету підтверджено послідовну історію навчання позивача. Позивач зазначає, що за об'єктивних, незалежних від нього причин не може надати відповідачу Довідку про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною у Додатку 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вважаючи рішення комісії відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 13 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» надав до суду відзив, в якому зауважує, що згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, єдиний документ який подається на розгляд комісії для підтвердження права військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав визначених пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є довідка про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, яка затверджена Додатком 9 до Порядку. Звертає увагу суду на те, що вищезазначена довідка є саме тим документом, в я кому зазначено, чи поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Однак, позивачем при зверненні до комісії зазначеної довідка здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти надано не було, що у свою чергу унеможливило комісію встановити чи є рівень освіти, який здобуває позивач, вище за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 закону України «Про освіту». Щодо посилань позивача на Виписку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, звертає увагу суду, що у такій виписці відсутня інформація про те, чи порушується позивачем послідовність здобуття освіти. Думаючи, що з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем протиправних дій та прийняття протиправного рішення, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вважаючи доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними представником позивача 16 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій зокрема зазначено, що Виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти вбачається, що у позивача відсутнє порушення послідовності здобуття освіти визначене статтею 10 Закону України «Про освіту», однак, відповідач ігнорує очевидне та не враховує зазначену інформацію лише з тих підстав, що у виписці відсутня відмітка «Так, не порушує».
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , має електронний військово-обліковий документ у системі Резерв +.
Відповідно до довідки від 03.06.2025 № 3695 позивач з 03.10.2023 згідно з наказом № 76 від 03.10.2023 зарахований (додатковий набір) до аспірантури Класичного приватного університету і дійсно навчається на другому курсі (денна форма навчання) за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. Строки закінчення аспірантури: 22.03.2027.
07.06.2025 позивач, засобами поштового зв'язку, звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивачем було додано документи, що підтверджують його право на відстрочку, а саме:
- письмові пояснення в обґрунтування необхідності оформлення відстрочки;
- нотаріально засвідчені копії паспорта та РНОКПП заявника;
- витяг з реєстру територіальної громади;
- засвідчені копії платіжних інструкцій про оплату за навчання;
- оригінал витягу з наказу № 76 від 03.10.2023;
- оригінал довідки з місця навчання від 03.06.2025 № 3695;
- оригінал довідки з місця навчання від 03.06.2025 № 3696;
- засвідчена копія посвідчення аспіранта;
- засвідчена копія Виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи від 03.06.2025;
- засвідчена копія договору про підготовку аспіранта від 04.10.2023 за вих. № 6751;
- нотаріально засвідчена копія диплома магістра;
- копія електронного військово-облікового документу з додатку Резерв + заявника;
- копія ухвали Верховного Суду від 03.03.2025 у справі № 280/7211/24.
У відповідь на вказану заяву відповідач у повідомленні № 466/2020 від 11.06.2025 повідомив позивача про те, що протоколом від 11.06.2025 № 25 комісія з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причина відмови: відсутній додаток № 9 до Постанови КМУ № 560 (Довідка ЄДЄБО).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За положеннями пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відтак, підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у контексті пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ є здобування особою, зокрема, вищої освіти, за умови навчання за денною або дуальною формою здобуття освіти та здобування рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
За приписами частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 № 560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що законодавець наділив комісію активною функцією під час вивчення наданих документів для підтвердження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема комісія оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (пункт 60 Порядку № 560).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 03.10.2023 згідно з наказом № 76 від 03.10.2023 зарахований (додатковий набір) до аспірантури Класичного приватного університету і дійсно навчається на другому курсі (денна форма навчання) за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки, що підтверджується довідкою від 03.06.2025 № 3695, виданою Класичним приватним університетом.
Відповідно до витягу із наказу № 76 від 03.10.2023, ОСОБА_1 за результатами вступних іспитів згідно з рішенням приймальної комісії зараховано до складу аспірантів першого року денної форми навчання в аспірантуру Класичного приватного університету (додатковий набір) терміном на чотири роки з 03.10.2023 по 22.03.2027 за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки.
Згідно з довідкою від 03.06.2025 № 3685, виданою Класичним приватним університетом, у зв'язку iз запровадженням Міністерством освіти і науки України перевірки дотримання закладами вищої освіти та здобувачами вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні чинного законодавства та нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України, Класичний приватний університет наразі позбавлений технічної можливості формувати довідки про здобувачів вищої освіти за даними ЄДЕБО відповідно до форми, визначеної додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації.
Додатково зазначено про те, що після зняття Міністерством освіти і науки України технічних обмежень вказана довідка буде сформована та видана здобувачу вищої освіти на третьому освітньо-науковому рівні освіти.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що вказаними обставинами підтверджується наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В той же час відмова відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період мотивована лише відсутністю довідки про здобувача освіти, сформованою в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до Постанови № 560 (Додаток 9).
Суд відзначає, що неможливість Класичного приватного університету сформувати відносно позивача Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною у Додатку 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а позивача надати таку Довідку відповідачу разом із заявою (Додаток 4 до Порядку), жодним чином не свідчить про те, що позивач не є здобувачем за денною формою третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Окрім того, інформація про здобуття позивачем вищої освіти на третьому (освітньо-наукового) рівні міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, що підтверджується наявною в матеріалах справи Виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання ОСОБА_1 .
При цьому суд вважає за належне зауважити, що комісія, відповідно до вищезазначених законодавчих норм, не була позбавлена можливості самостійно перевірити законність підстав для надання відстрочки, зокрема, підготувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використати інформацію з публічних електронних реєстрів, а тому відмова відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є безпідставною та необґрунтованою.
Вказана позиція суду підтримана і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 280/6766/24.
За таких обставин суд оцінює рішення відповідача, в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, як протиправне.
Однак, в ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем при направленні позивачу повідомлення від 11.06.2025 № 466/2020 була допущенна описка, в частини зазначення дати та номеру протоколу, яким комісія ухвалювала рішення про відмову у наданні відстрочки.
Надалі позивачем були долучені до матеріалів справи лист ІНФОРМАЦІЯ_1 з додатком, з якого судом встановлено, що за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки комісією відповідача протоколом від 11.06.2025 № 25 було ухвалено рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, з підстав відсутності додатку № 9 до Постанови КМУ № 590 (довідка ЄДЕБО).
Отже, суд приходить до висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії від 11.06.2025 № 25, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішенню відповідача, оформленому у формі протоколу від 11.06.2025 № 25, в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час проведення мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу під час проведення мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 968,96 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, до правової допомоги належать, зокрема, консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо, а також інші види адвокатської діяльності не заборонені законом.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що з метою надання професійної правничої допомоги 03.06.2025 між позивачем та Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет» був укладений договір № 03/06.
31.07.2025 сторонами підписаний перелік та вартість послуг за договором на загальну суму 35 000,00 грн, де погоджено надання наступних послуг:
1) Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (3 години) - 3 000,00 грн;
2) Складання позову (7 годин) - 7 000,00 грн;
3) Складання відповіді на відзив (3 години) - 3 000,00 грн;
4) Підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему "Електронний суд" (1 година) - 1 000,00 грн;
5) Представництво інтересів клієнта у суді - 3 000,00 грн;
6) Перегляд справи в суді апеляційної інстанції - 8 000,00 грн;
7) Перегляд справи у Верховному суді - 10 000,00 грн.
Також визначено, що гонорар сплачується безготівковим переказом або готівкою протягом 30 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
02.08.2025 сторонами підписаний Акт № 1 надання послуг до Договору № 03/06 від 03.06.2025 про надання правової допомоги, де підтверджено факт надання та отримання наступних правничих послуг:
1) Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку (3 години) - 3 000,00 грн;
2) Складання позову (7 годин) - 7 000,00 грн;
3) Підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему "Електронний суд" (1 година) - 1 000,00 грн;
4) Представництво інтересів клієнта у суді - 3 000,00 грн;
Загальна ціна наданих послуг становить 14 000,00 грн.
Суд зауважує, що у тексті додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду указала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тож, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Такі критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Такий висновок неодноразово підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 21.06.2022 у справі № 826/11302/18, а також у додатковій постанові від 10.03.2023 у справі № 520/2325/21.
Суд зауважує, що не зважаючи на те, що в договорі про надання правової допомоги сума гонорару зазначена як фіксована, проте, попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 в справі № 824/20/23.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 4 000,00 грн за складання адміністративного позову.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243 - 246, 255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії від 11.06.2025 № 25, про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та скасувати зазначений протокол в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час проведення мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 03 листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький