31 жовтня 2025 року Справа № 280/6202/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови, ОСОБА_1 , в переведенні на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ, ст. 37 Закону України "Про державну службу" та скасувати відповідне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, здійснити нарахування й виплату, ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 poків стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 16.05.2025 року за №01.01-37/1437 та 16.05.2025 року за №01.01-37/1438, починаючи з 05 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 13.05.2021 позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України №1058. Маючи 24 роки стажу державної служби, позивач 10.07.2024 через веб-портал ПФУ звернулась до органів ПФУ з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках за №01.01-37/579 від 05.03.2024 та №01.01-37/576 від 05.03.2024, надавши при цьому вказані довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, лист Сєвєродонецької РДА від 08.07.2024 за №01.01-38/1725 та копію акту перевірки документів для призначення (перерахунку) пенсій від 19.04.2024. Рішенням № 104250007691 від 18.07.2024 ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII «Про державну службу України», посилаючись при цьому на те, що станом на дату набрання законної чинності Постанови КМУ № 1409 від 29.12.2023 позивач не працювала на посадах держслужбовця. 23.10.2024 Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 420/23299/24, яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 18.07.2024 №104250007691 та зобов'язано повторно розглянути заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до п. 12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Згідно з правовою оцінкою наданої судами першої та апеляційної інстанції, позивач має стаж державного службовця більше ніж 20 років, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В подальшому, позивач 05.06.2025 подала заяву про перехід на інший вид пенсії, до заяви додані довідки від 16.05.2025 за №01.01-37/1437, від 16.05.2025 за №01.01-37/1438. Однак, за результатом розгляду зави позивача рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки не виконані вимоги Закону України № 889-VІІІ «Про державну службу» щодо необхідного стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 та факту роботи на посаді державного службовця на зазначену дату не менш 10 років стажу на посадах держаного службовця, та не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 станом на 01.05.5016, зараховано до стажу державної служби станом на 01.05.2016 - 16 років 4 місяці 18 днів. Проте, згідно з правовою оцінкою наданої судами першої та апеляційної інстанції у справі №420/23299/24, позивач має стаж державного службовця більше ніж 20 років, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України №889-VIII «Про державну службу України», у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця. За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , встановлено, що відповідно трудової книжки НОМЕР_1 до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи у Попаснянській райдержадміністрації з 21.09.1994 по 02.01.1996 та з 03.01.1996 по 05.09.1997; у Попаснянській районній раді народних депутатів з 06.09.1997 по 03.07.2001 (до прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»); у Попаснянській райдержадміністрації Луганської області з 28.04.2005 по 01.12.2014. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 становить 16 років 4 місяці 18 днів. Станом на травень 2016 року ОСОБА_1 не обіймала посаду державного службовця. Враховуючи вищезазначене, відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», оскільки не виконані вимоги Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ щодо необхідного стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 та факту роботи на посаді державного службовця на зазначену дату не менш 10 років стажу на посадах держаного службовця та не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ станом на 01.05.5016. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що дії відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи на посадах державної служби позивачці, при вирішенні питання про перехід на інший вид пенсії за її заявою від 05 червня 2025 року, порушують принцип «належного урядування», оскільки вони є непослідовними та суперечать розрахункам іншого пенсійного органу, відповідно до якого такі періоди зараховано до страхового стажу позивача за раніше поданою нею заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». позивачка, звертаючись повторно із заявою про перехід на інший вид пенсії від 05.06.2025 року, мала законні очікування на належні та послідовні дії органу Пенсійного фонду в особі відповідача, зокрема щодо розрахунку стажу державної служби позивачки в розмірі принаймні не меншому, ніж було розраховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в рішенні №104250007691 від 11.04.2025 «Про відмову у перерахунку пенсії на заміну рішення №104250007691 від 19.03.2025 щодо уточнення стажу роботу на державній службі». Однак, відповідач суттєво зменшив розрахований стаж державної служби позивачці без жодних законних на те підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 13.05.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.07.2024 через веб-портал ПФУ позивач звернулась до органів ПФУ з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках за №01.01-37/579 від 05.03.2024 року та №01.01- 37/576 від 05.03.2024 року, надавши при цьому вказані довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, лист Сєвєродонецької РДА від 08.07.2024 за №01.01-38/1725 та копію акту перевірки документів для призначення (перерахунку) пенсій від 19.04.2024.
У відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 10.07.2024 та винесення відповідного рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням № 104250007691 від 18.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву позивача відмовили ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України N889-VIII «Про державну службу України» (далі - Закон №889) посилаючись при цьому на те, що станом на дату набрання законної чинності Постанови КМУ № 1409 від 29.12.2023 ОСОБА_1 не працювала на посадах держслужбовця. Зміни до Постанови № 622 від 14.09.2016 станом на дату звернення 10.07.2024 не внесено.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №104250007691 від 18.07.2024, позивач звернулась з позовом про його скасування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №420/23299/24, яке набрало законної сили 06 березня 2025 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.07.2024 №104250007691.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком відповідно до п. 12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №420/23299/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом тридцяти днів з дати набрання чинності цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/23299/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним дії щодо відмови у переведенні з пенсії на пенсію за віком, скасування рішення від 18.07.2024 №104250007691 та зобов'язання вчинити певні дії.
На виконання вказаної ухвали Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №104250007691 від 11.04.2025 «Про відмову у перерахунку пенсії на заміну рішення №104250007691 від 19.03.2025 щодо уточнення стажу роботу на державній службі». За результатами розгляду документів доданих до заяви, ОСОБА_1 до стажу державної служби зараховані періоди роботи: у виконавчому комітеті Попаснянської районної Ради народних депутатів з 14.12.1984 по 14.06.1992; у Попаснянській райдержадміністрації з 21.09.1994 по 02.01.1996 та з 03.01.1996 по 05.09.1997; у Попаснянській районній раді народних депутатів 3З 06.09.1997 по 16.07.2001; у Попаснянській райдержадміністрації Луганської області з 28.04.2005 по 01.12.2014. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 становить 23 роки 11 місяців.
ГУ ПФУ в Одеській області в зазначеному рішенні зазначено, що станом на травень 2016 року ОСОБА_1 не займала посаду державного службовця. Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №01.01- 37/576 від 05.03.2024 та №01.01-37/579 від 05.03.2024 не відповідають вимогам Порядку №622, оскільки посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років та інші складові заробітної плати державного службовця мають бути визначені станом на 31.12.2023.
05 червня 2025 року позивач подала заяву про перехід на інший вид пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На виконання вимог Порядку №622, до заяви про перехід на інший вид пенсії від 05.06.2025 ОСОБА_1 додані наступні довідки:
1. Довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.05.2025 за №01.01-37/1437 станом на 31.12.2023.
2. Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 16.05.2025 за №01.01-37/1438 станом на 31.12.2023.
У відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 05.06.2025 та винесення відповідного рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатом розгляду заяви позивача від 05.06.2025 рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 відмовлено в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону україни «Про державну службу», оскільки не виконані вимоги Закону України № 889-VІІІ «Про державну службу» щодо необхідного стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 та факту роботи на посаді державного службовця на зазначену дату не менш 10 років стажу на посадах держаного службовця, та не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 станом на 01.05.5016.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025, за результатами розгляду документів електронної пенсійної справи позивача, встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи: у Попаснянській райдержадміністрації з 21.09.1994 по 02.01.1996 та з 03.01.1996 по 05.09.1997; у Попаснянській районній раді народних депутатів з 06.09.1997 по 03.07.2001 (до прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»); у Попаснянській райдержадміністрації Луганської області з 28.04.2005 по 01.12.2014. Стаж державної служби станом на 01.05.2016 становить 16 років 4 місяці 18 днів. Станом на травень 2016 року позивач не займала посаду державного службовця.
Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ, ст. 37 Закону України "Про державну службу", звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XI).
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37 цього Закону, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
За приписами пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), згідно з пунктом 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Статтею 14 Закону №2493-IIІ передбачено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад,
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Отже час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
1) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.
Як було встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. На дату звернення позивача до відповідача із заявою про переведення її із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», позивачу виповнилося 64 роки.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом установлено, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 18.05.1984, містить наступні записи про періоди роботи позивачки:
з 14.12.1984 інструктором Попаснянського райвиконкому (розпордження №85 від 14.12.1984);
14.06.1992 звільнена на підставі ст.40 п.1 КЗпП УРСР (розпордження №1 від 14.06.1992);
29.08.1994 прийнята по переводу консультантом в організаційний відділ (розпорядженян №33 від 29.08.1994);
20.09.1994 присвоєно тринадцятий ранг державного службовця (розпорядження №90 від 20.09.1994);
21.09.1994 прийнята присяга державного службовця;
02.01.1996 звільнена по переводу в райдержадміністрацію у зв'язку з ліквідацією райвиконкому (рішення ліквідаційної комісії від 02.01.1996 №31);
02.01.1996 прийнята по переводу на посаду головного спеціаліста організаційного відділу (розпорядження №10 від 02.01.1996);
05.09.1997 звільнена по переводу в районну Раду народних депутатів (розпорядження №87 від 01.09.1997);
05.09.1997 призначена завідувачем організаційного відділу Попаснянської районної Ради народних депутатів (розпорядження №12 від 05.09.1997);
05.09.1997 присвоєно 12 ранг державного службовця (розпорядження №12 від 05.09.1997);
28.04.1998 обрана заступником голови районної ради (рішення сесії районної ради ХХІІІ скликання від 28.04.1998);
28.04.1998 присвоєно 9 ранг державного службовця (розпорядження №7/2 від 28.04.1998);
17.07.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування;
17.07.2001 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження №44 від 17.07.2001);
03.06.2002 звільнена в зв'язку з закніченням терміну повноважень (розпорядження №49 від 03.06.2002);
28.04.2005 призначена на посаду кервіника апарату Попаснянської райдержадміністрації із збереженням 9 рангу державного службовця (розпорядження №82-к від 28.04.2005);
01.12.2014 звільнена за згодою сторін (розпорядження №309-к від 01.12.2014).
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №420/23299/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 , має стаж державного службовця більше ніж 20 років, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача, яке прийняте з підстави відсутності у позивача необхідного стажу державної служби, не відповідає встановленим обставинам.
Таким чином, суд доходить висновку, що на момент звернення позивачки до відповідача дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивачка досягла 64 річного віку, має необхідний страховий стаж, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ урозмірі 60 відсотків від заробітку,зазначеного у відповідній довідці.
Суд зазначає, що порядок призначення пенсій згідно з Законом № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Пунктом 4 вказаного Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, врозмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Відповідно п. 4-2 Порядку № 622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Пунктами 5 та 6 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Такий висновок узгоджується з положеннями п.1 ч.1 ст.41 Закон №1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
До заяви від 05.06.2025 про переведення з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» позивачка додала довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.05.2025 за №01.01-37/1437; довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 16.05.2025 за №01.01-37/1438, видані Сєвєродонецькою районною державною адміністрацією Луганської області.
Як свідчить зміст зазначених довідок №01.01-37/1437 від 16.05.2025, №01.01-37/1438 від 16.05.2025, виданих Сєвєродонецькою районною державною адміністрацією Луганської області, останні відповідають формі довідок згідно із Додатками № 4-6 до Порядку № 622 та містять дані про розмір місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, інші виплати, що нараховані за період, що перевищує календарний місяць). На всі види оплати праці, включені в довідках, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21 виклав правовий висновок, згідно із яким для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Крім того, в постанові від 28.01.2025 у справі № 560/2123/24 Верховний Суд виклав такий правовий висновок: суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача перевести позивача з 20.12.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 11.12.2023 № 1989 та від 30.01.2024 № 14.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2024 у справі №560/9407/22.
Європейський суд з прав людини, вказує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п. 158) (рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07, п. 29).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату без повторного звернення в суд.
У постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким повноваження пенсійного органу не є дискреційними якщо порядок їх реалізації передбачає лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З огляду на викладене, права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 poків стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 16.05.2025 за №01.01-37/1437 та 16.05.2025 за №01.01-37/1438, починаючи з 05 червня 2025 року.
Разом з цим, суд зазначає, що в спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проте обов'язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за №670/03-16 №104250007691 від 13.06.2025 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ, ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.12 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-ХІІ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 poків стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, i яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 16.05.2025 за №01.01-37/1437 та 16.05.2025 за №01.01-37/1438, починаючи з 05 червня 2025 року.
В іншій частині позовних вмиог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова