31 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5641/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
10 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коршинського, буд. 12 а, код ЄДРПОУ 37809328), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: “1. Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДМС у Закарпатській області про заборону в'їзду в Україну № 2101110100012613 строком на три роки стосовно громадянина Йорданії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та про заборону в'їзду в Україну № 2101110100012113 строком на три роки відносно громадянина Йорданії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 17 травня 2023 року за № НОМЕР_2 , відносно громадянина Йорданії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), 24.07.1996 року.».»
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року було прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до загального позовного провадження було відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах оформив посвідку на тимчасове проживання в Україні, для навчання, однак рішенням відповідача від 17 травня 2023 року за № 21011500069558 було скасовано посвідку на тимчасове проживання, у зв'язку із відрахуванням його зі складу студентів ДВНЗ "Ужгородський Національний університет". Водночас, позивач вказує, що має на меті продовжувати навчання у ДВНЗ "Ужгородського національного університету". Разом з тим, зазначив, що оскаржувані рішення про заборону в'їзду в Україну були прийняті на підставі порушень міграційного режиму, зокрема непокидання території України після скасування посвідки. Однак, позивач вказує, що жодного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивач не отримував, як і не був ознайомлений з постановами про притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак не мав об'єктивної можливості реалізувати своє право на оскарження такого рішення у строки, визначені законом. З огляду на наведене вище, вважає спірні рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що посвідка на тимчасове проживання на території України скасована органом ДМС України, оскільки позивач був відрахований зі складу студентів університету за порушення умов контракту. Представник відповідача вказав, що законодавцем чітко визначено підстави для прийняття рішення органом міграційної служби щодо заборони в'їзду іноземцям на територію України терміном на 3 роки. Відтак, наголошував на тому, що у посадових осіб відповідача були всі законні підстави для прийняття рішень щодо заборони в'їзду позивачеві на територію України. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у зв'язку із зарахуванням на навчання до медичного факультету № 2 ДВНЗ "Ужгородського національного університету" позивачеві було надано посвідку на тимчасове проживання.
Відповідно до наказу ДВНЗ "Ужгородський національний університет" від 28 квітня 2023 року № 1873/01-05 за не ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів медичного факультету № 2 ДВНЗ "Ужгородський Національний університет", у зв'язку із тим, що останній не приступив до навчання протягом останнього семестру, з 09 березня 2023 року (а.с. 105).
05 травня 2023 року до ГУ ДМС у Закарпатській області надійшло клопотання № 1516/01-14 від ДВНЗ "Ужгородський Національний університет" про скасування Бані ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання, у зв'язку відрахуванням його зі складу студентів за порушення умов контракту (а.с. 103).
У зв'язку з чим, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 17 травня 2023 року за № 21011500069558 було скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_3 видану ОСОБА_1 на підставі статті 63 пункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки па тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 (а.с. 112).
У зв'язку із встановленим фактом перебування іноземця на території України нелегально, тобто ухилення від виїзду за межі України після закінчення законного строку перебування - 21 грудня 2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 203 частиною 2 КУпАП. Ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
Так, 21 грудня 2023 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було складено відносно позивача протокол та ухвалено постанову про адміністративне правопорушення за статтею 203 частиною 2 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень (а.с.а.с. 110, 111). Судом зазначається, що позивач брав участь під час розгляду справи про адмін7істративне правопорушення, про що свідчать підписи позивача у протоколі про адміністративне правопорушення та в ухваленій постанові про накладення адміністративного стягнення.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 21 грудня 2023 року прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну № 2101110100012113 строком на три роки відносно громадянина Йорданії ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що останній порушив правила перебування на території України, а саме не покинув територію України в семиденний строк після скасування посвідки на тимчасове проживання та перевищив дозволений строк перебування (а.с.а.с. 28, 29).
25 січня 2024 року ГУ ДМС у Закарпатській області на підставі статті 13 частини 1 абзацу 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну № 2101110100012613 строком на три роки стосовно громадянина Йорданії ОСОБА_1 , оскільки останнім не було сплачено в дохід держави штраф в розмірі 5100 грн, накладний постановою про адміністративне правопорушення № 001462 від 21 грудня 2023 року (а.с.а.с. 26, 27).
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон України № 3773-VI), Законом України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство» (далі по тексту - Закон України № 2235-ІІІ), Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), Порядком організації набору на навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 01.11.2013 № 1541 (далі - Порядок № 1541) (чинні на час прийняття оскаржуваних рішень).
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначає Закон України № 3773-VI.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 1 Закону України № 2235-ІІІ визначено термін проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (стаття 1 частина 1 пункт 7 Закону України № 3773-VI).
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України № 3773-VI).
У відповідності до статті 1 пункту 17 Закону України № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до статті 4 частини 13 Закону України № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (стаття 5 частина 3 Закону України № 3773-VI).
Згідно із пунктом 4 абзацом 5 Порядку № 322 іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.
У пункті 63 підпункту 2 Порядку № 322 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.
Згідно із пунктом 65 Порядку №322 копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими статті 2 у частині 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у зв'язку із зарахуванням на навчання до медичного факультету № 2 ДВНЗ "Ужгородського національного університету" позивачу було надано посвідку на тимчасове проживання.
05 травня 2023 року до ГУ ДМС у Закарпатській області надійшло клопотання № 1516/01-14 від ДВНЗ "Ужгородський Національний університет" про скасування ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання, у зв'язку відрахуванням його зі складу студентів за порушення умов контракту (а.с. 103).
Відповідно до наказу ДВНЗ "Ужгородський національний університет" від 28 квітня 2023 року № 1873/01-05 за не ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів медичного факультету № 2 ДВНЗ "Ужгородський Національний університет", у зв'язку із тим, що останній не приступив до навчання протягом останнього семестру, з 09 березня 2023 року (а.с. 105).
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 17 травня 2023 року за № 21011500069558 було скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_3 видану ОСОБА_1 на підставі статті 63 пункту 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки па тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 (а.с. 112).
Таким чином, судом встановлено, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивача було відраховано зі складу студентів медичного факультету № 2 ДВНЗ "Ужгородський Національний університет", а відтак спірне рішення прийняте за наявності достатніх на те правових підстав, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку, що орган ДМС під час його ухвалення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про обґрунтованість та правомірність спірного рішення.
Разом з тим, судом встановлено, відповідно до довідки Медичного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» № 636 від 01 серпня 2024 року, видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно навчався на денній формі навчання медичного факультету Ужгородського національного університету за спеціальністю «Медицина» з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2024 року за контрактом (а.с. 53).
Відповідно до сертифікату Міністерства охорони здоров'я України ДНП «Центр тестування» про результати складання тестового компоненту єдиного державного кваліфікаційного іспиту Інтегрований тестовий іспит «КРОК 2» № 24020390 від 23 липня 2024 року, то Бані Бакар Фаісал Осама Абдаллах за спеціальністю «Медичина» Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» склав іспит 16 липня 2024 року, за результатами складання іспиту склав на 167 балів, критерій «Склав» встановлено на рівні 64% правильних відповідей (166 балів) (а.с. 52).
Враховуючи викладене, суд виснує, що позивач поновившись на навчанні повинен звернутись із заявою та підтверджуючими документами до відповідного органу Державної міграційної служби для отримання нової посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Необхідно вказати, що чинним законодавством України не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України.
Суд звертає увагу, що ухвалення оскаржуваного рішення жодним чином не перешкоджає повторному зверненню позивача із відповідною заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання, у разі поновлення останнього на навчанні.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За приписами статті 4 частини 12 Закону України № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки.
Підстави для заборони щодо подальшого в'їзду в Україну чітко визначені в статті 13 частині 1 Закону України № 3773-VI, а саме, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається із оскаржуваного рішення від 21 грудня 2023 року № 2101110100012113, Бані Бакар Фаісал Осама Абдаллах, було заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки, яке прийнято з посиланням на положення статті 26 частини 2 Закону України № 3773-VI (а.с.а.с. 28, 29).
Так відповідно до статті 26 частини 2 Закону України № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в статті 26 частині 2 Закону України № 3773-VI, рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну є не обов'язковою санкцією, а факультативною, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.
При цьому, стаття 26 Закону України № 3773-VI не визначено підстави для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення в країну походження.
Судом, в межах адміністративної справи не було встановлено, що відповідачем приймалося рішення про примусове повернення в країну походження, а відтак приймаючи рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну від 21 грудня 2023 року № 2101110100012113, з посиланням на положення статті 26 частині 2 Закону України № 3773-VI, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Закону України № 3773-VI.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну від 21 грудня 2023 року № 2101110100012113.
Щодо спірного рішення № 2101110100012613 від 25 січня 2024 року, яким позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на три роки прийнято відповідно до статті 13 частини 1 абзацу 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", оскільки останнім не було сплачено в дохід держави штраф в розмірі 5100 грн, накладний постановою про адміністративне правопорушення № 001462 від 21 грудня 2023 року (а.с.а.с. 26, 27).
Разом з тим, статті 13 частиною 1 абзацом 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
В силу підпункту "д" пункту 4 Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 17 грудня 2013 № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Пунктами 5-9 Інструкції № 1235 передбачено, що після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.
ДМС та її територіальні органи повідомляють ініціаторів звернення, визначених у пункті 4 цієї Інструкції, про прийняте рішення щодо заборони в'їзду в Україну особі.
Судом встановлено, що, 21 грудня 2023 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області було складено відносно позивача протокол та ухвалено постанову про адміністративне правопорушення за статтею 203 частиною 2 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень (а.с.а.с. 110, 111).
Копію вказаної постанови про адміністративне правопорушення позивач 21 грудня 2023 року, про що свідчить підпис останнього. При цьому відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 грудня 2023 року, участі перекладача позивач не потребував.
Таким чином, про накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень позивачу було відомо, що підтверджується копіями протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення від 21 грудня 2023 року, які містять підписи позивача про отримання копій вказаних документів.
За правилами статті 307 частини 1 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Після спливу строку встановлено зазначеною статтею, доказ сплати штрафу не надійшов до ГУ ДМС у Закарпатській області, у звязку із цим 25 січня 2024 року ГУ ДМС у Закарпатській області прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну № 2101110100012613 позивачу на підставі статті 13 частини 1 абзацу 7 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Суд зазначає, що на момент вирішення спору постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення від 21 грудня 2023 у вигляді штрафу на підставі статтею 203 частиною 2 КУпАП, як передумова заборони в'їзду на територію України, є чинною, доказів оскарження постанови, скасування її в судовому порядку чи сплати штрафу (на момент винесення оскаржуваного рішення) суду не надано, як не встановлено судом на час розгляду даної справи.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 25 січня 2024 року № 2101110100012613 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коршинського, буд. 12 а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС у Закарпатській області про заборону в'їзду в Україну від 21 грудня 2023 року № 2101110100012113 строком на три роки відносно громадянина Йорданії ОСОБА_1 .
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко