Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа№200/7876/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення сум,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрат доходів за період з 01.01.2016 по 04.07.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів за період з 01.01.2016 по 04.07.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, в розмірі 68028,32 грн.
Позов мотивовано таким.
ОСОБА_1 у період з 16.03.2015 по теперішній час проходить військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебуває на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8658/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 04.07.2025 перерахував на банківський рахунок позивача 82 370,00 грн. індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що компенсація втрати частини доходів позивачу не нараховувалася та не виплачувалася у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань на вказані цілі.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 16.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі переліку.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити, з огляду на те, що спірний період виплати індексації грошового забезпечення мав місце з 01.01.2016 по 28.02.2018, водночас положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у редакції від 11.02.2003 виключали такий вид доходу, як індексація грошового забезпечення, а тому право на отримання компенсації втрати частини доходу у позивача за вказаний період - відсутнє.
Крім того, відповідач вважає, що у представника позивача Біленка Є. Л. відсутні повноваження на підписання цієї позовної заяви за відсутності статусу адвоката.
У зв'язку із вичерпанням строку на подання сторонами заяв по суті справи та достатністю письмових доказів у матеріалах справи, суд здійснив розгляд такої по суті.
Установлені судом фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що йому 23.11.2015 видано посвідчення серія НОМЕР_3 .
Факт проходження військової служби позивачем у ІНФОРМАЦІЯ_5 у спірний період відповідачем не заперечується.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8658/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 83 625 (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень 23 копійки.
04 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на картковий рахунок позивача перераховано суму індексації грошового забезпечення згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 № 200/8658/24 у розмірі 82 370,00 грн.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2025 № 09/02/1055 у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 в інтересах позивача, датованого 08.07.2025 №АЗ/07/2025-10, повідомлено що компенсація втрати частини доходів не нараховувалася та не виплачувалася у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань на вказані цілі.
Правова оцінка суду.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для повернення позовної заяви з огляду на відсутність належних доказів, які б підтверджували повноваження представника позивача Біленка Є. Л.
Конституція України.
Стаття 131-2.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Кодекс адміністративного судочинства України.
Стаття 57.
1. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
2. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Стаття 59. Документи, що підтверджують повноваження представників
1. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
7. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено «Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Розділ III. Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС
Частина 2. Підсистема "Електронний суд"
Пункт 30. Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Пункт 31. Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Пункт 32. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Пункт 35. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.
Висновки.
Справа, що розглядається кваліфікована судом, як справа незначної складності, що виключає обмеження у представництві. Тобто представником у такій справі може бути фізична особа.
Документом, що підтверджує повноваження представника - фізичної особи є довіреність, оформлена згідно вимог процесуального закону.
Позовна заява подана до суду в електронній формі. До позовної заяви додано довіреність від 30.11.2025 в електронній формі, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У вказаній довіреності передбачено право повіреного Біленка Є. Л. від імені довірителя Марченка О. А. представляти інтереси довірителя в судах України, у тому числі з правом підписувати, подавати позовні заяви та інші процесуальні документи.
Довіреність дійсна до моменту її скасування.
Отже, право Біленка Є. Л. представляти інтереси ОСОБА_1 підтверджено належним чином.
Відтак, твердження відповідача про наявність підстав для повернення позовної заяви з огляду на відсутність належних доказів, які б підтверджували повноваження представника позивача Біленка Є. Л., суд відхиляє, як необґрунтовані.
Щодо суті спірних правовідносин.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III). Індексація є складовою грошового забезпечення, а тому дія вказаного закону поширюється на спірні правовідносини.
Позаяк, зміни до ст. 2 вказаного закону у частині конкретизації видів доходу із зазначенням сум індексації грошових доходів громадян внесено Законом України № 1214-IX від 04.02.2021.
Водночас вказане також не змінює перший висновок суду про те, що оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, то відповідно військовослужбовці мають право на компенсацію втрати частини доходів (індексація грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків їх виплати
Також зі змісту цієї норми слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19.12.2011 у справі № 6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 та інш.
Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Судом вище установлено, що заборгованість із виплати нарахованих сум грошового забезпечення (індексації) мала місце з січня 2016 року та фактично виплачена 04.07.2025.
У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20 виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у справі №420/16557/24 вказано, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
Отже, застосовуючи викладені висновки Верховного Суду, суд констатує, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їх виплати за період з 01.01.2016 (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №200/8658/24) по 04.07.2025 (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №200/8658/24).
Водночас, суд звертає увагу, що розрахунок відповідної компенсації належить до повноважень роботодавця, а відтак належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 04.07.2025.
Ураховуючи усе викладене, позов належить задовольнити частково з підстав та у спосіб, що визначено у цьому рішенні суду.
Розподіл судового збору судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення сум - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 04.07.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі - 03.11.2025.
Суддя І.В. Буряк