Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа№200/5733/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов Військово-юридичного інституту
національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
до відповідача ОСОБА_1
третя особа ХНУПС імені Івана Кожедуба
про стягнення коштів, -
Військово-юридичний інститут національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ХНУПС імені Івана Кожедуба про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 52166 гривень 23 копійки на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що курсанти вищих військових навчальних закладів перебувають на повному державному забезпеченні (утриманні), на відміну від студентів. У зв'язку з цим законодавець визначив дану норму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту й в частині 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вона ж була зазначена у контракті про проходження служби, який власноруч було підписано відповідачем. Дана норма була розроблена, щоб мати певні гарантії щодо підготовки військових фахівців. Відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі було попередньо передбачено умовами контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в разі дострокового розірвання, укладеного між Міністерством оборони України (в особі начальника Університету) і відповідачем. Тобто, відповідач, підписавши контракт, взяв на себе дані зобов'язання щодо відшкодування витрат (коштів) Державі в разі дострокового розірвання контракту та був заздалегідь проінформований щодо цього питання.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Третя особа подала до суду пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначила, що Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перебуває на фінансовому забезпеченні в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Військовослужбовці Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (в тому числі курсанти) отримують грошове забезпечення та інші види забезпечення від Міністерства оборони України через рахунки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, оскільки Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не має власних розрахункових рахунків. Відраховані курсанти Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відшкодовують добровільно або за рішенням суду витрати (кошти), пов'язані з утриманням у Військово-юридичному інституті національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на банківські рахунки (реквізити) Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Зазначив, що після відрахування ОСОБА_1 з Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого сума, яка підлягає відшкодуванню була внесена до книги нестач і книги грошових нарахувань та стягнень Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Дана сума обліковується як нестача Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи, що для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, тобто в даному випадку неподання відповідачем відзиву на позов суд приймає як визнання позову, тому суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 проходила навчання та військову службу у Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з 01.08.2024 року по 01.07.2025 року на посаді курсанта.
Відповідно до розділу ІІ “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України » (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008, Контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з ОСОБА_1 та набрав чинності з 01.08.2024 року.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
01.07.2025 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника інституту і відповідачем, був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу інституту наказом начальника інституту (по стройовій частині) № 188 від 01.07.2025 року .
Військово-юридичним інститутом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відповідно до вимог «Порядку відшкодування витрат…» та «Порядку розрахунку витрат…» були розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням Відповідача в інституті з дня його зарахування до інституту по день відрахування від подальшого навчання через не бажання продовжувати навчання . Сума заборгованості складає 52166 гривень 23 копійки.
У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує кошти на його утримання на період навчання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII), «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964), спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Службою безпеки України «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ № 419/831/240/605/537/219/534).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону № 1934-XII організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Статтею 15 Закону № 1934-XII визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно пункту 3 частини першої, частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частинами першою, третьою, п'ятою та восьмою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів до підпунктів "д", "е", є, ж, з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", є, з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно пункту 1 Порядку № 964, цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", з", є, ж, "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", є, з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.
Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ № 419/831/240/605/537/219/534.
Означеним Наказом затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що законодавством передбачено обов'язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове забезпечення під час навчання.
З матеріалів справи судом встановлено, що контракт із відповідачем як курсантом Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого був розірваний.
Разом з тим, укладаючи означений контракт, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
Отже, відповідач повинен був відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з утриманням під час навчання.
Разом з тим, суд зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень здійснювати їх правовий аналіз.
Щодо твердження позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат грошового забезпечення суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Отже, грошове забезпечення входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню курсантом, зокрема, у разі дострокового розірвання контракту.
Також, суд враховує доводи відповідача та третьої особи про те, що Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого перебуває на фінансовому забезпеченні в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та військовослужбовці Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (в тому числі курсанти) отримують грошове забезпечення та інші види забезпечення від Міністерства оборони України через рахунки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, оскільки Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не має власних розрахункових рахунків.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суми відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в розмірі 52166 грн 23 коп.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем надані суду належні докази правомірністі та обгрунтованісті вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної у заявленому адміністративному позові.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (вул. Динамівська, буд. 4, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24971145) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 52166 гривень 23 копійки на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в розмірі 52166 гривень 23 копійки (п'ятдесят дві тисячі сто шістдесят шість гривень 23 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко