Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
03 листопада 2025 року Справа №200/8365/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І. С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви адвоката Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
29 жовтня 2025 року адвокат Варбан Олександр Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ), позивача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) з вимогами:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23 січня 2025 року №056550006616 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1), в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23 травня 1997 року по 30 червня 2001 року на посаді «засипальника шихти» в ВАТ «Костянтинівський скляний завод» в загальній кількості 03 роки 00 місяців 28 днів відповідно до пільгової довідки №5/437 від 30 червня 2001 року та період роботи з 01 липня 2001 року по 16 січня 2008 року на посаді «засипальника шихти» в ТОВ «Будскло» в загальній кількості 06 років 06 місяців 15 днів відповідно до пільгової довідки №53/2 від 16 січня 2008 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1), в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), від 14 січня 2025 року.
Спір виник із публічно-правових відносин у яких відповідач є суб'єктом владних повноважень. Зазначений спір згідно з вимогами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Щодо питання дотримання строку звернення до суду.
Одночасно із позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення позивач отримала у лютому 2025 року, коли перебувала у місті Дружківка, оскільки була евакуйована з міста Костянтинівка в примусовому порядку, у зв'язку із наявністю неповнолітньої дитини. Неможливість звернення за правничою допомогою у місті Костянтинівка та у місті Дружківка було обумовлено відсутністю адвокатів, які виїхали з цих міст, тобто, відсутність доступу до правничої допомоги позивач вважає, поважною причиною пропуску строку. На теперішній час з жовтня місяця позивач мешкає у Черкаській області, куди вимушена була евакуюватися вже з міста Дружківки, звідки також було оголошено примусову евакуацію сімей з неповнолітніми дітьми. Так, після евакуації до Черкаської області, позивачу та її дитині необхідний був час для того, щоб знайти помешкання та зняти його для проживання. Тобто, усі ці місяці, за які позивач вимушена була двічі евакуйовуватися, втрата житла в місті Костянтинівка, неможливість звернутися за правничою допомогою, стали причиною пропуску строку звернення до суду.
Вирішуючи по суті заяву представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду, проаналізувавши наведені ним обставини та докази, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено й на теперішній час.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, предметом спору за цим позовом є право позивача на належну пенсію.
За своєю правовою природою пенсія є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини, пенсія підпадає під захист статті 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття майно дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. №55707/00, §77) Stummer v. Austria (App. №37452/02, § 82), ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. №42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).
Враховуючи вищезазначені норми та доводи представника позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суддя вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.
Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.
Отже, підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України, немає.
Відповідно до статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При ознайомленні з позовною заявою суддею встановлено, що позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Враховуючи вищезазначене, суддя дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Щодо питання залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якості третьої особи на стороні відповідача.
Одночасно із наданням позовної заяви представником позивача визначено третьою особою у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Зазначене суддя розглядає як клопотання представника позивача про залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якості третьої особи на стороні відповідача.
Згідно з частиною першою статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Вирішуючи заявлене клопотання, суддя зазначає, що правовідносини з приводу залучення до участі у справі в якості третьої особи регулюються статтями 49-51 КАС України.
Відповідно до положень статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засіданні, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Із аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою залучення третьої особи є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки особи, яка не є стороною у справі.
Суддя зазначає, що предметом розгляду цієї справи є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23 січня 2025 року №056550006616 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1), в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що предмет спору жодним чином не зачіпає будь-яких прав (як у сфері приватно-правових відносин, так і у сфері публічно-правових відносин) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в статусі третьої особи на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Враховуючи вищезазначене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про залучення третьої особи.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 258, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду.
4. Відкрити провадження по справі за позовною заявою адвоката Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
5. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею Молочною І. С. одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
6. Звернути увагу сторін, що у даній справі, яка розглядається за правилами статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив (частина 3 вказаної статті).
7. В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якості третьої особи - відмовити.
8. Витребувати у відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, наступні докази:
- виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) по застрахованій особі позивача;
- виписку із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-7) по застрахованій особі позивача;
- пенсійну справу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) (у тому числі протоколи призначення та перерахунку пенсії);
- рішення (інший розпорядчий акт) про призначення або відмову в призначенні пенсії позивачу, а також документи, що слугували підставою для його прийняття (якщо таке приймалося);
- відомості та докази на підтвердження факту ознайомлення позивача з цим рішенням, а саме: дата вручення адресатові;
- письмові пояснення щодо зарахування або не зарахування до пільгового страхового стажу позивача періодів роботи з 23 травня 1997 року по 30 червня 2001 року на посаді «засипальника шихти» в ВАТ «Костянтинівський скляний завод» в загальній кількості 03 роки 00 місяців 28 днів відповідно до пільгової довідки №5/437 від 30 червня 2001 року та період роботи з 01 липня 2001 року по 16 січня 2008 року на посаді «засипальника шихти» в ТОВ «Будскло» в загальній кількості 06 років 06 місяців 15 днів відповідно до пільгової довідки №53/2 від 16 січня 2008 року, із зазначенням конкретних підстав;
- всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Зобов'язати відповідача надати (надіслати) суду витребувані докази засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
У разі неможливості подати витребувані докази у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
9. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
10. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.С. Молочна