Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа№200/5911/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидання командиром військової частини НОМЕР_1 відповідних наказів про нарахування та виплату позивачу належного грошового забезпечення і належних додаткових винагород, збільшених до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу належне грошове забезпечення і належні додаткові винагороди, збільшені до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 року по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року; командиру Військової частини НОМЕР_1 винести відповідні накази.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.07.2022 року біля населеного пункту Піски Донецької області, позивач перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_3 , під час виконання бойового завдання, по дорозі до укриття під час артилерійського обстрілу, впав, внаслідок чого отримав механічну травму, яка відповідно до Довідки про обставини травми № 4312 від 25.07.2023 року, виданою в/ч НОМЕР_3 , настала при здійсненні оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій області, пов'язана з захистом Батьківщини. Відповідно до Довідки ВЛК № 1697 від 20.07.2024 року, отримана ним травма 15.07.2022 року - «Травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини»; травма тяжкого ступеню. Позивач зауважив, що у періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, перебуваючи у складі в/ч НОМЕР_1 (далі відповідач), він знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах внаслідок вище зазначеної бойової травми, а також у період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебував у відпустці для лікування після поранення (травми) у зв'язку із отриманням тяжкої травми 15.07.2022 року. Позивач закцентував свою увагу на тому, що у вказані періоди стаціонарного лікування та відпустки відповідачем не було нараховано та виплачено в повному обсязі грошове забезпечення військовослужбовця і не було нараховано та виплачено додаткові винагороди, збільшені до 100000 гривень (пропорційно), у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за час (кожен день) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та за час відпустки після тяжкої травми, що передбачено ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260. Позивач зауважив, що оскільки відповідні накази відповідачем про нарахування та виплату належного йому грошового забезпечення і додаткових винагород, збільшених до 100000 гривень, за вище вказані періоди не видавалися, він вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Військовою частиною НОМЕР_2 було надано відзив на позовну заяву, в якому її представником було зазначено наступне, що як дійшов висновку Донецький окружний адміністративний суд у рішенні по справі № 200/578/24, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду виплата додаткової винагороди 100 000 грн. на місяць за час відпустки за хворобою можлива виключно за умови якщо зазначеній особі не було виплачено додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні. Проте, як дійшов висновку суд в ухвалі про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі № 200/578/24, військовою частиною НОМЕР_2 нараховано та виплачено всю суму коштів додаткової винагороди за час стаціонарного лікування після тяжкого поранення позивача. Відповідач просив суд врахувати зазначену обставину та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткової винагороди за час відпустки позивача. Відповідач 2 зауважив, що жодних доказів про перебування саме у зазначеному виді відпустки позивач не надає, хоча вочевидь має відповідні докази (витяг з наказу та відпускний квиток він був зобов'язаний отримати при вибутті у відпустку). Також відповідач зазначив, що має обґрунтовані сумніви у правдивості відомостей позовної заяви, оскільки як стверджує позивач йому було надано відпустку по хворобі з 10.07.2024 року, проте довідка ВЛК, яку він долучає та яка мала б стати підставою для надання такої відпустки датована 20.07.2024 року, тобто відпустка ніяк не могла розпочатися раніше ніж з 21.07.2024 року. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Питання дотримання позивачем строків звернення ухвалено вирішити після отримання відповідних доказів наданих відповідачем по справі під час розгляду даної справи по суті. Встановлений відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; витяг із наказу про зарахування позивача до списків особового складу; витяг із наказу про виключення позивача зі списків особового складу (якщо позивач станом на час звернення з даним позовом вже виключений зі списків особового складу); відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2024 рік зі всіма розрахунками помісячно.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року було залучено Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №200/5911/25 в якості другого відповідача. Встановлений відповідачу 2: строк по 06 листопада 2025 року (включно) для подання до суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у ньому.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 про залишення без розгляду внаслідок зловживання процесуальними правами та пропущеним позивачем строком звернення за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Відповідач 1 про відкриття провадження по справі був належним чином повідомлений враховуючи наявність у нього реєстрації кабінету «Електронний суд», про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначено - 11.08.2025 року.
Позивач про відкриття провадження по справі був повідомлений судом належним чином шляхом надсилання на його електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену ним у позовній заяві, копії процесуального документу, що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2025 року №200/5911/25.
Відповідач 2 про залучення його другим співвідповідачем по справі був повідомлений належним чином, враховуючи наявність у нього реєстрації кабінету «Електронний суд», про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначено - 28.10.2025 року.
28.10.2025 року відповідачем 2 на адресу суду засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд» було надіслано відзив на позовну заяву, що підтверджується карткою обліку вхідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року № 40166/25.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин від відповідача 1 на адресу суду не було надано ані відзиву на позовну заяву разом із доказами на підтвердження зазначеного у ньому, ані будь-якої заяви, клопотання тощо.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 та ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В свою чергу, приписами ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Варто зауважити, що приписами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід констатувати той факт, що у відповідача, який отримав копію процесуального документу про відкриття провадження по справі №200/5911/25 - 11.08.2025 року, було вдосталь часу для надання на адресу суду своїх заперечень із відповідними доказами на підтвердження своєї позиції по справі, але враховуючи відсутність взагалі будь-яких заяв по суті, суд вирішив розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Як раніше вже було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/578/24 та зазначено у рішенні суду від 13.05.2024 року - позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 30.04.2021.
15.07.2022 під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 ОСОБА_1 було отримано поранення під час виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 4312 від 25.07.2023.
29.07.2022 було проведено медичний огляд позивача ВЛК ОКНП «ЧОКЛ». Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: розрив заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу. Синовіт. Блок лівого колінного суглобу. Дискогенна радикулонапатія зліва з вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромом. Остеоартроз лівого гомілково- ступневого суглобу. Остеоартроз таранно-човникоподібного суглобу. Синовіт. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров'я, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2022 року № 119.
19.06.2023 було проведено медичний огляд позивача. Захворювання, ТАК, пов'язане із проходженням військової служби. Травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби. На підставі статті 23-б, 54-в, 61-в, 78-в, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - обмежено придатний до військової служби, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 19.06.2023.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 182 від 23.08.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти Військової частини НОМЕР_1 , як такого, що прибув з Військової частини НОМЕР_5 (вказане не заперечується сторонами).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 202 від 11.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено до ВМКЦ СР м. Дніпро. Згідно направлення від 11.09.2023 молодший сержант ОСОБА_1 направлявся на стаціонарне лікування з діагнозом: застарілий розрив медіального меніска лівого колінного суглобу, післятравматичний артроз (вказане не заперечується сторонами).
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) травматологічного відділення від 22.09.2023 № 3829 АТ «Укрзалізниця Філія «Центр Охорони Здоров'я» Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті, ОСОБА_1 у період з 12.09.2023 по 22.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом посттравматичний лівобічний гонартроз ІІ-ІІІ ступеня загострення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 217 від 25.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано як такого, що повернувся з лікування (вказане не заперечується сторонами).
Згідно довідки військово-лікарської комісії КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Відповідно до постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
15.12.2023 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про надання відпустки за станом здоров'я за 2023 рік терміном 30 діб з 16.12.2023.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 298 від 15.12.2023 молодший сержант ОСОБА_1 на підставі рапорту від 15.12.2023, довідки ВЛК та постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 вибув у відпустку (реабілітацію) за станом здоров'я терміном на 30 діб з 16.12.2023 по 14.01.2024.
З метою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн. пропорційно періодам стаціонарного лікування та періодам перебування у відпустці для лікування тяжкої травми пов'язаної із проходженням служби та захистом Батьківщини, позивач 27.11.2023 звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листами відповідача від 29.12.2023 року та 08.12.2024 позивача повідомлено, що у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.08.2023 ним не отримано поранень чи травм, стаціонарне лікування після поранення чи травми не проходив, у відпустці для лікування після тяжкого поранення не перебував.
Також повідомлено, що у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які рапорти ОСОБА_1 про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, а також довідки про обставини травми, а тому відсутні підстави для нарахування додаткової грошової винагороди.
Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року.
Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/578/24 від 13.05.2024 року було вирішено: позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/578/24 від 23.09.2024 року постановлено: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 200/578/24 за позовом Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Отже, з урахуванням вищенаведеного рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/578/24 від 13.05.2024 року набрало законної сили 23 вересня 2024 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року було прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 200/578/24. В мотивувальній частині даної ухвали було зазначено: - « ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить установити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 200/578/24; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 надати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 200/578/24 у встановлений законодавством строк
На обґрунтування вказаної заяви зазначено, що станом на 01.09.2025 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 200/578/24 не виконано. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_2 від виконання рішення суду.
Військова частина НОМЕР_2 подала заяву (звіт) про виконання рішення суду, в якій зазначено, що рішення виконано в повному обсязі, а саме нараховано та виплачено на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 суму коштів, присуджену згідно з рішенням суду.
На підтвердження наведеного надано платіжну інструкція N 370 від 14.03.2025 щодо виплати Військовою частиною НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 32 833,33 грн із призначенням платежу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду вiд 13.05.2024 у справі № 200/578/24.
Указана платіжна інструкція має відмітку казначейства від 14.03.2025 про оплату.».
Суд зазначає, що у відповідності до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На даний час, звертаючись до суду позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидання командиром військової частини НОМЕР_1 відповідних наказів про нарахування та виплату позивачу належного грошового забезпечення і належних додаткових винагород, збільшених до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу належне грошове забезпечення і належні додаткові винагороди, збільшені до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 року по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року; командиру Військової частини НОМЕР_1 винести відповідні накази.
Встановлені дані під час розгляду даної справи №200/5911/25.
Відповідно до копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №890 виданою Військовою частиною НОМЕР_6 від 22.05.2024 року позивач перебував у стаціонарі з 22.04.2024 по 22.05.2024 року, за діагнозом - М23. Застарілий частковий розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. Стан після операцій - артроскопії (20.07.2022р., 10.10.2022р.) лівого колінного суглобу з приводу застарілого пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу. М17. Двусторонній гонартроз ІІ ст. М16. Двусторонній коксартроз. Міжхребцевий остеохондроз попереково- крижового відділу хребта вертеброгенною люмбоішалгією зліва, стадія нестійкої ремісії, спондилоартроз. М51. Грижі дисків L4-L5, L5-S1. Ретролістез L5 хребця. В довідці зокрема також зазначено, що 22.04.2024 року госпіталізований у в/ч НОМЕР_6 для подальшого реабілітаційного лікування. Пройшов курс реабілітаційного лікування фізіотерапія, ЛФК, масаж.
Відповідно до копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4818 виданої Військово-медичним клінічним центром Південного регіону від 11.07.2024 року позивач перебував у стаціонарі з 27.06.2024 по 11.07.2024 року за діагнозом М23.50 Хронічна нестабільність функції колінного суглоба, множинні локалізації. Застарілий розрив ПХЗ лівого колінного суглобу. Стан після артроскопії лівого колінного суглобу, парціальної резекції медіального меніска. Позивачу проведена операція з застосуванням артроскопічної апаратури на колінному суглобі Артроскопічна аутопластика ПХЗ лівого колінного суглобу.
В матеріалах справи в наявності копія довідки виданої Військово-медичним клінічним центром південного регіону від 20.07.2024 року №1697, в якій зазначено, проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 10 липня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М23.5. Стан після операції (03.07.2024) артроскопії лівого колінного суглобу, аутопластики передньої хрестоподібної зв'язки з приводу застарілого розриву (15.07.2022) передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. (Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №4312 від 25.07.2023р надана командиром в/ч НОМЕР_3 . На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи-ТДВ-потребує відпустки для лікування після травми на 45 календарних днів.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про хворобу №601 від 18.10.2024 року, в якому зокрема зазначено: - «Короткий анамнез. Травму лівого колінного суглобу отримав 15.07.2022 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Піски Донецької області. Довідка про обставини травми № 4312 від 25.07.2023р. видана командиром в/ч НОМЕР_3 . По етапу евакуації 17.07.2022 доставлений в травматологічне відділення Чернівецької ОКЛ з діагнозом: Розрив заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглоба. Синовіт. Блок лівого колінного суглоба. 20.07.2022 операція: Артроскопічна резекція медіального меніску лівого колінного суглобу. Надавалась відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. З 13.09.2022 по 27.09.2022 проходив реабілітаційне лікування в ОСРЦ «Солоний лиман» з діагнозом: Стан після резекції медіального меніску лівого колінного суглобу. Остеохондроз хребта. З 04.10.2022 по 21.10.2022, у зв'язку з загостренням больового синдрому в лівому колінному суглобі, лікувався в травматологічному відділенні ДКЛ на залізничному транспорті з діагнозом: Застарілий розрив заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглобу, рецидив. 10.10.2022 операція: Артроскопічна парціальна резекція медіального меніска лівого колінного суглобу. З 29.03.2023 по 17.04.2023, у зв'язку з загостренням больового синдрому в лівому колінному суглобі проходив реабілітаційне лікування в КНП «ЦРЛ Подільського району КСР». З 12.09.2023 по 22.09.2023 лікувався в травматологічному відділенні ДКЛ на залізничному транспорті з діагнозом: Посттравматичний лівобічний гонартроз II ст., загострення. Пункти 8, 9, 10, 11 перенесено на другий аркуш. 8.Продовження: 3 22.04.2024 по 22.05.2024 проходив реабілітаційне лікування в в/ч НОМЕР_6 з діагнозом: Застарілий розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта. З 27.06.2024 по 11.07.2024 лікувався в травматологічному відділенні ВМКЦ Південного регіону з діагнозом: Застарілий розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. 03.07.2024 операція: Артроскопічна аутопластика передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. Надавалась відпустка за станом здоров'я загальною кількістю 105 діб. У зв'язку з неможливістю виконання службових обов'язків направлений в КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» ООР» на ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. 9.Перебував на обстеженні і лікуванні: 3 17.07.2022 по 29.07.2022 ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня». З 13.09.2022 по 27.09.2022 ОСРЦ «Солоний лиман». З 04.10.2022 по 21.10.2022 Дніпровська клінічна лікарня на залізничному транспорті. З 29.03.2023 по 17.04.2023 КНП «Центральна районна лікарня Подільського району Куяльницької сільської ради». З 12.09.2023 по 22.09.2023 Дніпровська клінічна лікарня на залізничному транспорті. З 22.04.2024 по 22.05.2024 в/ч НОМЕР_6 . З 27.06.2024 по 11.07.2024 ВМКЦ Південного регіону. 3 11.09.2024 по теперішній час КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» ООР». […]. 12. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки закритої травми лівого колінного суглобу (15.07.2022) у вигляді: застарілого субтотального розриву передньої хрестоподібної зв'язки, пошкодження медіального меніска [М23.80] лікованих оперативно (артроскопічна парціальна резекція медіального меніску - 20.07.2022, 10.10.2022; артроскопічної аутопластики передньої хрестоподібної зв'язки - 03.07.2024) з больовим синдромом, контрактурою лівого колінного суглобу та тимчасовим порушенням функції. Згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. […]. п.13 Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 (шість) місяців.».
Судом встановлено з наявного в матеріалах справи копії військового квитка позивача серії НОМЕР_7 виданим 26.12.2019 року, що позивача 19.11.2024 на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №310-РС було звільнено у запас від 01.11.2024 року за станом здоров'я.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025 року, в якій просив: - нарахувати та виплатити йому належні додаткові винагороди, збільшені до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 року по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 року по 26.08.2024 року його перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року, про що командиру в/ч НОМЕР_1 видати відповідні накази, а також надати йому належним чином посвідчену копію Наказу командира в/ч НОМЕР_1 про надання відпустки строком 45 днів на підставі висновку ВЛК Військово-медичного клінічного центру південного регіону від 10.07.2024 року.
До своєї заяви позивач додав: військовий квиток серія НОМЕР_7 ; виписку з історії хвороби № 11985/627 від 29.07.2022 р.; постанови ВЛК ОКНП «ЧОКЛ» від 29.07.2022 р.; довідку ВЛК № 5086 від 19.06.2023 р.; довідку про обставини травми № 4312 від 25.07.2023 р.; виписку з мед. карти стаціонарного хворого № 890 від 22.05.2024 р.; виписку з мед. карти стаціонарного хворого № 4818 від 11.07.2024 р.; довідку ВЛК № 1697 від 10.07.2024 р.; свідоцтво про хворобу № 601 від 18.10.2024 р.
Вищезазначений лист було надіслано на адресу Міністерства оборони України, що підтверджується копією квитанції АТ «Укрпошта» від 21.02.2025 року за накладною №0420400024234.
Дану заяву було отримано представником Міністерства оборони України за довіреністю 24.02.2025 року, що підтверджується копією трекінгу за вищезазначеним номером накладної та доданої позивачем в якості доказів до позовної заяви.
Слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів надання позивачеві відповіді ані від Міністерства оборони України, ані від військової частини НОМЕР_1 .
Отже враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що спірним питанням в даній справі є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидання командиром військової частини НОМЕР_1 відповідних наказів про нарахування та виплату позивачу належного грошового забезпечення і належних додаткових винагород, збільшених до 100000 гривень (пропорційно) за періоди часу знаходження на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою 15.07.2022 року тяжкою травмою під час виконання бойового завдання та пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також за період з 12.07.2024 по 26.08.2024 року перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє по теперішній час.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
Суд вважає належним зазначити в даній справі правове регулювання спірних правовідносин виниклих між учасниками справи зазначеними спочатку Донецьким окружним адміністративним судом та в подальшому залишеними без змін Першим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №200/578/24, оскільки дана справа №200/5911/25 має той самий склад учасників справи первинні підстави звернення позивача за захистом своїх прав до суду після отримання поранення та подальшого проходження лікування та спірні правовідносини між справами №200/578/24 та №200/5911/25 відрізняються лише періодом нарахування цих виплат.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/578/24 від 13 травня 2024 року: - «На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року, № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року, № 103 від 30.01.2024 до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якою вказаний пункт доповнено абзацами такого змісту:
«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).».
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 року № 836, яка застосовується з 01.06.2023, Постанову № 168 доповнено 12 такого змісту:
«Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).».
З аналізу пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами) можна дійти висновку, що передбачена ним додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру.
При цьому, виплата винагороди здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах; у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Таким чином, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 гривень, яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами), позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема:
- безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах;
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.».
[…].
Як вже зазначалося судом, пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами) передбачена виплата особам додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень внаслідок двох самостійних та окремих підстав:
- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або
- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії має значення лише під час заявлення вимог про виплату за перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
[…].
Суд зазначає, що пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами) передбачена виплата особам додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень внаслідок двох самостійних та окремих підстав:
- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або
- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
До такого висновку спонукає і застосування в нормативно-правовому акті роздільного сполучника "або" між цими двома підставами.
Суд зазначає, що відповідно до п. 11 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні) підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
В той же час, згідно з п. 12 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (безвідносно наявності отримання тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 14.03.2024 по справі № 200/5227/23.
При цьому суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 гривень.
В довідці Військової частини НОМЕР_3 про обставини травми № 4312 від 25.07.2023 зазначено, що 15.07.2022 в дорозі до укриття під час артилерійського обстрілу молодшим сержантом ОСОБА_1 було отримано механічну травму. Механічна травма настала під час воєнного стану та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини.
19.06.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматичний деформуючий артроз обох колінних та лівого гомілковостопного суглобів, лікований оперативно, артроскопія лівого колінного суглобу, резекція медіального меніску, обробка пошкоджень хряща, лаваж суглобу, артроскопія лівого колінного суглобу, парціальна резекція медіального меніску з больовим синдромом та незначним порушенням функції. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до тяжких травм.
Травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) травматологічного відділення від 22.09.2023 № 3829, позивач у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні АТ «Укрзалізниця Філія «Центр Охорони Здоров'я» Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті з діагнозом посттравматичний лівобічний гонартроз ІІ-ІІІ ступеня загострення.
На вказаному стаціонарному лікуванні позивач перебував у зв'язку із одержаною 15.07.2022 року під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини механічною травмою, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_3 № 4312 від 25.07.2023.
Зважаючи на наявність вказаної довідки, у відповідача були наявні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого).
Водночас позивачу не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 № 846 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки отримане позивачем поранення 15.07.2022 року пов'язане із захистом Батьківщини, а також підтверджено його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди розмірі 100000,00 грн. на місяць, як такий, що отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини у спірний період, оскільки лікування пов'язане саме з отриманим пораненням.».
Суд вже зазначав в описовій частині даного рішення, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/578/24 Військовою частиною НОМЕР_2 було виплачено на користь ОСОБА_1 32 833,33 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців (стаття 246 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Судом було встановлено, що позивач у періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року, з 27.06.2024 по 11.07.2024 року перебував на стаціонарному реабілітаційному лікуванні у військовій частині НОМЕР_6 з діагнозом застарілий розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу стан після операції 20.07.2022 та 10.10.2022; з 27.06.2024 по 11.07.2024 року лікувався в травматологічному відділенні ВМКЦ Південного регіону з діагнозом застарілий розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу проведена операція з застосуванням артроскопічної апаратури на колінному суглобі Артроскопічна аутопластика ПХЗ лівого колінного суглобу, що підтверджується наявними в матеріалах справи: копією виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №890 виданою Військовою частиною НОМЕР_6 від 22.05.2024 року; копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4818 виданої Військово-медичним клінічним центром Південного регіону від 11.07.2024 року та копією свідоцтва про хворобу №601 від 18.10.2024 року.
Суд звертає увагу, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 гривень за періоди стаціонарного лікування з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року.
Щодо відпустки з 12.07.2024 по 26.08.2024 року, суд зазначає, що в матеріалах справи в наявності копія довідки виданої Військово-медичним клінічним центром південного регіону від 20.07.2024 року №1697, в якій зазначено, проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 10 липня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М23.5. Стан після операції (03.07.2024) артроскопії лівого колінного суглобу, аутопластики передньої хрестоподібної зв'язки з приводу застарілого розриву (15.07.2022) передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. (Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №4312 від 25.07.2023р надана командиром в/ч НОМЕР_3 . На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи-ТДВ-потребує відпустки для лікування після травми на 45 календарних днів.
Слід звернути увагу, що суд в своїй ухвалі від 11.08.2025 року встановив відповідачу 1 строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження зазначеного у відзиві, в свою чергу відповідачем 1 було повністю проігноровано ухвалу суду та не надано жодного клопотання та відповідно доказів.
Окремо слід зауважити, що матеріали справи й не містять доказів оскарження довідки виданої Військово-медичним клінічним центром південного регіону від 20.07.2024 року №1697 або інших доказів, що позивач у спірний період не перебував у відпустці для лікування після травми на 45 календарних днів.
Суд зауважує, що у відповідності до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зі сторони позивача ці докази були надані, в свою чергу з боку відповідача 1 жодного доказу надано не було.
Щодо зазначеного відповідачем 2 у його відзиві з приводу того, що: - «У Відповідача- військової частини НОМЕР_2 є обґрунтовані сумніви у правдивості відомостей позовної заяви, оскільки як стверджує позивач йому було надано відпустку по хворобі з 10.07.2024 року, проте довідка ВЛК, яку він долучає та яка мала б стати підставою для надання такої відпустки датована 20.07.2024 року, тобто відпустка ніяк не могла розпочатися раніше ніж з 21.07.2024 року. Повторюємо, що маємо обґрунтований сумнів у тому що така відпустка йому надавалась а якщо й надавалась у зазначений Позивачем період, то саме вид відпустки має значення, оскільки він міг отримати відпустку щорічну, виплата ДВ за період якої нічим не передбачена.», суд зазначає наступне.
У відповідності до зазначених правових висновків у постанові Верховного Суду по справі №520/16191/23 від 16.05.2024 року: - «52. У продовження вказаного суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
53. Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження) (пункт 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення).
54. Відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення).
55. Також пункт 6.35 глави 6 розділу ІІ Положення передбачає, серед іншого, що у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров'я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів.
56. Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
57. Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.».
У відповідності до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає продублювати зазначене у довідці виданої Військово-медичним центром південного регіону від 20.07.2024 року №1697, проведено медичний огляд ВЛК (хірургічного профілю) ВМКЦ Південного регіону 10 липня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М23.5. Стан після операції (03.07.2024) артроскопії лівого колінного суглобу, аутопластики передньої хрестоподібної зв'язки з приводу застарілого розриву (15.07.2022) передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. (Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №4312 від 25.07.2023р надана командиром в/ч НОМЕР_3 . На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи-ТДВ-потребує відпустки для лікування після травми на 45 календарних днів.
Щодо зазначення періоду, суд погоджується з відповідачем 2, що позивач зазначає період такої відпустки з 12.07.2024 по 26.08.2024 року, в свою чергу матеріали справи не містять доказів періоду використання даної відпустки, але з урахуванням довідки від 20.07.2024 року №1696 та висновків постанови Верховного Суду по справі №520/16191/23 від 16.05.2024 року, в якій зазначено, що визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
В даному випадку суд не може ставити під сумнів зазначене у даній довідці, вищенаведена довідка не визнана у суді недійсною, доказів протилежного з боку відповідача матеріали справи також не містять.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині позовних вимог позивача теж підлягають задоволенню тільки замість визначеного періоду з 12.07.2024 по 26.08.2024 року, позивач має право на виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 гривень за період перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми отриманої 15.07.2022 року пропорційно 45 календарних днів.
Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/578/24 від 13.05.2024 року був зроблений наступний правовий висновок: - «Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 8 розділу І Загальних положень «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, що Військова частина НОМЕР_1 , згідно довідки № 259/23 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється відокремленим підрозділом без права юридичної особи та не має власного казначейського рахунку і знаходиться на повному забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Аналізуючи зазначене, суд доходить до переконання про те, що розрахунок грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_2 відбувається на підставі наказу Військової частини НОМЕР_1 у якій перебуває військовослужбовець.
Відтак, оскільки Військова частина НОМЕР_1 , у якій позивач проходить військову службу, перебуває на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , а тому саме на останню покладається обов'язок щодо нарахування та виплати спірних сум.».
Суд не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року пропорційно 45 календарних днів, та як похідна вимога, зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 22.04.2024 року по 22.05.2024 року, з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року пропорційно 45 календарних днів з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року позивача було звільнено від сплати судового збору.
Приймаючи рішення судом також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (п. 23) та «Серявін та інші проти України» (п. 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ), до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 22.04.2024 по 22.05.2024 року та з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року пропорційно 45 календарних днів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 22.04.2024 року по 22.05.2024 року, з 27.06.2024 по 11.07.2024 року, а також перебування у відпустці внаслідок тяжкої травми, отриманої 15.07.2022 року пропорційно 45 календарних днів з урахуванням фактично виплачених сум.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець