Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
03 листопада 2025 року Справа №200/8338/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4 463,15 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно в сумі 232 900,21 гривень відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
- також позивач просить зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати звіт про виконання судового рішення.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про поновлення пропущеного нею строку звернення до суду із даним позовом, просить вважати причини пропуску звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк для подання позовної заяви, оскільки вважає, що нею строк не пропущений посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. Зазначила що оскаржуваний період з 01.03.2018 по 31.12.2022, є періодом до внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Щодо заявленого клопотання про поновлення строку звернення, суд зазначає.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесені зміни до діючого законодавства про працю, зокрема, частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції (пункт 18 частини 1розділу І Закону № 2352-IX):
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 .
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним платежем, отже в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Оскільки 30.06.2023 завершився карантин, тому з 01.07.2023 у позивача є три місяці для звернення до суду з даним позовом.
До суду з цим позовом позивач звернулась 27 жовтня 2025 року.
Крім того, суд враховує, що позивачем заявлено вимоги щодо поточних сум, нарахованих та виплачених їй під час проходження військової служби, а не пов'язаних з її звільненням. Тобто, розрахунок механізму нарахованого і виплаченого позивачу грошового забезпечення не є тією виплатою при звільненні, що має бути зазначений в повідомленні про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 31.12.2022 є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на конкретні поважні, реальні або непереборні і об'єктивно нездолані обставини, які завадили позивачу своєчасно звернутись до суду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161 та 171 КАС України та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.
Позивачем пред'явлено вимоги, які у відповідності до ст. 12 КАС України належать до справ незначної складності та згідно з вимогами ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши уточнену позовну заяву і додані до неї матеріали, судом визнано їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись положеннями ст.ст. 12, 160-164, 171, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
1. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 31.12.2022 - відмовити.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Відзив подається до суду разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
4. Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
5. Роз'яснити сторонам, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (ст. 163 КАС України), а відповідач - заперечення (ст. 164 КАС України) протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивачів - з моменту отримання відзиву на позов, а для відповідачів - з моменту отримання відповіді на відзив.
6. У разі подання відповіді на відзив або заперечення до них необхідно додати: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються викладені у них заперечення, якщо такі докази не надані іншою стороною; документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив або заперечення і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
7. Роз'яснити сторонам, що докази, заяви з процесуальних питань подаються до суду відповідно до ст. ст. 79, 166-167 КАС України.
8. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
9. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
10. Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.
11. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова