Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа№200/6690/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника, адвоката Верченко Ольгу Олександрівну, яка діє на підставі ордеру серії АН №1773103 від 27 серпня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24 червня 2025 року № 057250006011 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 16 червня 2025 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 періоди:
- за Списком робіт затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202 розділ І, період роботи з 25.12.2002 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 14.05.2016, з 08.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 14.05.2018, з 21.05.2018 по 23.07.2018, з 24.07.2018 по 21.10.2018, з 27.10.2018 по 30.10.2018, з 08.11.2018 по 14.03.2019, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 04.09.2019 по 11.02.2022, з 01.03.2022 по 16.08.2023, з 14.09.2023 по 12.07.2024;
- на провідній професії прохідником період роботи з 12.04.2005 по 14.05.2016, з 08.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 14.05.2018, з 21.05.2018 по 23.07.2018, з 24.07.2018 по 21.10.2018, з 27.10.2018 по 30.10.2018, з 08.11.2018 по 14.03.2019, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 04.09.2019 по 11.02.2022, з 01.03.2022 по 16.08.2023, з 14.09.2023 по 12.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розрахувати позивачу періоди роботи з 12.04.2005 по 14.05.2016, з 08.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 14.05.2018, з 21.05.2018 по 23.07.2018, з 24.07.2018 по 21.10.2018, з 27.10.2018 по 30.10.2018, з 08.11.2018 по 14.03.2019, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 04.09.2019 по 11.02.2022, з 01.03.2022 по 16.08.2023, з 14.09.2023 по 12.07.2024 на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за кожний повний рік донарахувати додатково по три місяці підземного стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 968,96 грн.
09 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про зарахування судового збору у розмірі 968,96 грн відповідно квитанції про сплату №RFF5-ZAZT-M8UE від 27 серпня 2025 року до справи №200/6690/25.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 1.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 24.06.2025 року № 057250006011 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років.
Не погодившись з відмовою в призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України- усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі по тексту - Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Визначення права на пенсію, визначається ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
Працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим двадцять третім пункту 1 частини 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зменшується на один рік.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці продовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується порядком, який встановлено Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні запис про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток№ 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Як убачається з матеріалів справи, за результати розгляду документів відповідачем у рішенні від 24.06.2025 року № 057250006011 зазначено:
«У позивача набутий страховий стаж 40 років 9 місяців 7 днів, пільговий стаж для визначення права становить 24 роки 1 місяць 27 днів, в т.ч: робота підземні, професії за пост №202 (25 років) - становить 5 років 7 місяців 14 днів; робота підземні, провідні професії (20 років) - 14 років 7 місяців 22 днів; навчання за фахом - 2 місяці 22 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви від 16.06.2025, за доданими документами до пільгового стажу роботи зараховано всі періоди.»
Як вказує позивач, пенсійний орган невірно визначив стаж роботи, який дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме до підземного стажу: на провідній посаді прохідником періоди роботи з 04.07.2007 по 10.07.2007, з 12.05.2008 по 20.05.2008, з 16.03.2012 по 18.03.2012, з 12.07.2012 по 26.07.2012, з 20.11.2012 по 22.11.2012, з 01.03.2013 по 07.03.2013, з 01.05.2013 по 04.05.2013, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.08.2015 по 01.08.2015, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 24.07.2018 по 31.07.2018, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 23.12.2019 по 31.12.2019, з 27.12.2020 по 31.12.2020, з 23.12.2021 по 31.12,2021, з 01.03.2022 по 09.03.2022, з 30.12.2022 по 31.12.2022, з 12.12.2023 по 31.12.2023 не враховано взагалі без пояснення підстав неврахування, на провідній посаді прохідником періоди роботи з 01.01.2021 по 22.12.2021, з 01.01.2022 по 11.02.2022, з 10.03.2022 по 29.12.2022, з 01.01.2023 по11.12.2023, з 01.01.2024 по 12.07.2024 враховано до Списку № 1 та виконання роботи за списком робіт і професій, розділ І затвердженому Постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою дотримання закону щодо підтвердження стажу роботи в підземних умовах до заяви про призначення пенсії було додано трудову книжку серії НОМЕР_1 , в якій містяться записи:
№ 1 - 25.12.2002 прийнятий учнем гірника з повним робочим днем під землею;
№ 2 - 02.01.2003 направлений на курсове навчання з відривом від виробництва;
№ 3 - з 05.02.2003 по 27.02.2003 пройшов практику учнем гірника з повним робочим днем під землею;
№ 4 - 27.02.2003 переведений (учнем) гірника 3-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 7 - 12.04.2005 переведений учнем прохідника;
№ 8 - 13.04.2005 направлений на курсове навчання з відривом від виробництва;
№ 10 - з 01.06.2005 по 08.07.2005 пройшов практику учнем прохідника з повним робочим днем під землею;
№ 11 - 08.07.2005 переведений прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 14 - 14.05.2016 звільнений за власним бажанням;
№ 15 - 08.06.2016 прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 16 - 30.06.2016 звільнений по переводу в ООО «Шахто будівна компанія»;
№ 17 - 01.07.2016 прийнятий по переводу з ООО «ШСК «Донецькшахтопроходка»» прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 18 - 14.05.2018 звільнений за власним бажанням;
№ 19 - 21.05.2018 прийнятий прохідником 4-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 20 - 23.07.2018 звільнений за угодою сторін;
№ 21 - 24.07.2018 прийнятий прохідником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 22 - 09.08.2018 переведений прохідником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 23 - 21.10.2018 звільнений за власним бажанням;
№ 24 - 27.10.2018 прийнятий прохідником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 25 - 30.10.2018 звільнений за власним бажанням;
№ 26 - 08.11.2018 прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею,
№ 27 - 14.03.2019 звільнений за угодою сторін.
№ 28 - 19.03.2019 прийнятий прохідником підземним 5-го розряду гірничо прохідной дільниці №2 з повним робочим днем під землею;
№ 29 - 21.08.2019 звільнений за власним бажанням;
№ 30 - 04.09.2019 прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 31 - 11.02.2022 звільнений за власним бажанням;
№ 32 - 01.03.2022 прийнятий прохідником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 33 - 01.04.2022 переведений прохідником підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею постійно;
№ 34 - 16.08.2023 звільнений за власним бажанням;
№ 35 - 14.09.2023 прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею;
№ 36 - 12.07.2024 звільнений у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконаній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, внаслідок стану здоров'я.
Таким чином, періоди роботи на провідній посаді прохідником з 04.07.2007 по 10.07.2007, з 12.05.2008 по 20.05.2008, з 16.03.2012 по 18.03.2012, з 12.07.2012 по 26.07.2012, з 20.11.2012 по 22.11.2012, з 01.03.2013 по 07.03.2013, з 01.05.2013 по 04.05.2013, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.08.2015 по 01.08.2015, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 24.07.2018 по 31.07.2018, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 23.12.2019 по 31.12.2019, з 27.12.2020 по 31.12.2020, з 23.12.2021 по 31.12,2021, з 01.03.2022 по 09.03.2022, з 30.12.2022 по 31.12.2022, з 12.12.2023 по 31.12.2023 підтверджують наявний стаж роботи для призначення пенсії на пільгових умовах.
Натомість, у відзиві відповідачем взагалі не надано жодних пояснень щодо спірних періодів стажу роботи на ТОВ «Краснолиманське», а в спірному рішенні в якості підстави для не зарахування періоду роботи у зазначений період до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах не зазначено жодних висновків, а отже рішення щодо не зарахування означеного стажу є безпідставним.
Проаналізувавши норми права та матеріали справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо не зарахування періодів роботи позивача з 04.07.2007 по 10.07.2007, з 12.05.2008 по 20.05.2008, з 16.03.2012 по 18.03.2012, з 12.07.2012 по 26.07.2012, з 20.11.2012 по 22.11.2012, з 01.03.2013 по 07.03.2013, з 01.05.2013 по 04.05.2013, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.08.2015 по 01.08.2015, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 24.07.2018 по 31.07.2018, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 23.12.2019 по 31.12.2019, з 27.12.2020 по 31.12.2020, з 23.12.2021 по 31.12,2021, з 01.03.2022 по 09.03.2022, з 30.12.2022 по 31.12.2022, з 12.12.2023 по 31.12.2023 до пільгового стажу, тому позовні вимоги в частині зарахування вказаного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 червня 2025 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідний розрахунок стажу в даному випадку є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 16 червня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до підземного стажу на провідній посаді прохідником періоди роботи з 04.07.2007 по 10.07.2007, з 12.05.2008 по 20.05.2008, з 16.03.2012 по 18.03.2012, з 12.07.2012 по 26.07.2012, з 20.11.2012 по 22.11.2012, з 01.03.2013 по 07.03.2013, з 01.05.2013 по 04.05.2013, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.08.2015 по 01.08.2015, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 24.07.2018 по 31.07.2018, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 23.12.2019 по 31.12.2019, з 27.12.2020 по 31.12.2020, з 23.12.2021 по 31.12,2021, з 01.03.2022 по 09.03.2022, з 30.12.2022 по 31.12.2022, з 12.12.2023 по 31.12.2023.
Окрім цього, суд погоджується з доводами позивача, що періоди роботи на провідній посаді прохідником з 01.01.2021 по 22.12.2021, з 01.01.2022 по 11.02.2022, з 10.03.2022 по 29.12.2022, з 01.01.2023 по11.12.2023, з 01.01.2024 по 12.07.2024 помилково зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як стаж за непровідною професією (шифр стажу Ст. 14, пост. № 202, підземні, сп.1, р.1, п-р. 1, п. а-в.) замість належного стажу за провідною професією (шифр стажу Ст. 14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п. а-в).
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 01.01.2021 по 22.12.2021, з 01.01.2022 по 11.02.2022, з 10.03.2022 по 29.12.2022, з 01.01.2023 по 11.12.2023, з 01.01.2024 по 12.07.2024 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за провідною професією (шифр стажу Ст. 14, П/П, підземні, сп. 1 р. 1 п-р.1 п.а-в).
Щодо решти періодів роботи аргументи позивача є безпідставними, оскільки такі періоди роботи відповідачем зараховано до пільгового стажу, що підтверджується наданими документами до матеріалів справи.
В частині вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розрахувати позивачу періоди роботи з 12.04.2005 по 14.05.2016, з 08.06.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 14.05.2018, з 21.05.2018 по 23.07.2018, з 24.07.2018 по 21.10.2018, з 27.10.2018 по 30.10.2018, з 08.11.2018 по 14.03.2019, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 04.09.2019 по 11.02.2022, з 01.03.2022 по 16.08.2023, з 14.09.2023 по 12.07.2024 на провідних професіях з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 за кожний повний рік донарахувати додатково по три місяці підземного стажу суд виходить з наступного.
Згідно із пунктом 5 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
На виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення"».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України Про пенсійне забезпечення» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Тобто відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
У листі від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 адресованому Пенсійному фонду України Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України Про пенсійне забезпечення».
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року № 1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз'яснення № 8.
Суд зазначає, що статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а Роз'ясненням № 8 лише розтлумачено як правильно застосовувати цю норму.
Таким чином, у даному випадку підлягає застосуванню роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року справа № 200/1009/24, від 09 квітня 2025 року у справі №200/6443/23.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи характер задоволених вимог, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в повному розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24 червня 2025 року № 057250006011 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 16 червня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 04.07.2007 по 10.07.2007, з 12.05.2008 по 20.05.2008, з 16.03.2012 по 18.03.2012, з 12.07.2012 по 26.07.2012, з 20.11.2012 по 22.11.2012, з 01.03.2013 по 07.03.2013, з 01.05.2013 по 04.05.2013, з 01.04.2014 по 03.04.2014, з 01.08.2015 по 01.08.2015, з 01.06.2016 по 30.06.2016, з 24.07.2018 по 31.07.2018, з 19.03.2019 по 21.08.2019, з 23.12.2019 по 31.12.2019, з 27.12.2020 по 31.12.2020, з 23.12.2021 по 31.12,2021, з 01.03.2022 по 09.03.2022, з 30.12.2022 по 31.12.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати періоди роботи з 01.01.2021 по 22.12.2021, з 01.01.2022 по 11.02.2022, з 10.03.2022 по 29.12.2022, з 01.01.2023 по11.12.2023, з 01.01.2024 по 12.07.2024 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за провідною професією (шифр стажу Ст. 14, П/П, підземні, сп. 1 р.1 п-р.1 п. а-в).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 16 червня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та із застосуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (зареєстроване місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова