03 листопада 2025 рокуСправа №160/16221/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.06.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо направлення звернення до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати відповідача повідомити Криворізьке РУП ГУНП в Дніпропетровській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у відповідача та згідно інформації, яка міститься у його військово-обліковому документі (далі - ВОД), сформованому у мобільному застосунку Резерв+, містяться відомості про порушення ним правил військового обліку. Позивач зауважив, що правила військового обліку не порушував, уточнив свої дані вчасно, повісток (у тому числі повідомлень із Укрпошти про їх надсилання, в телефонному чи паперовому режимі) не отримував, постанов щодо притягнення його до адміністративної відповідальності стосовно нього також не складалося, тому вважає, що у відповідача були відсутні підстави вносити відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Єдиний державний реєстр військовозобов'язаних) про порушення ним правил військового обліку, а відтак, вказав, що і жодні правові підстави направляти електронне звернення до поліції про його затримання та доставку до ТЦК та СП у відповідача були відсутні. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, неправомірними, вчиненими зі злим умислом, що спричинило порушення його прав та законних інтересів, оскільки внесення таких відомостей відбулося без розгляду адміністративної справи, без встановлення його вини та інших обставин, що суперечить приписам ст.245 КУпАП України, презумпції невинуватості, якій має передувати відповідна адміністративна процедура згідно правових висновків рішення КСУ від 22.12.2010р. №23-рп/2010. Щодо позовних вимог з приводу протиправності направлення до органів поліції звернення про його затримання і доставку до ТЦК та СП як такого, що порушив правила військового обліку, представник позивача зазначив, що способу ведення Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних з 16.07.2024р. (у зв'язку із втратою чинності Порядку №94 від 28.03.2022р.) не має та не врегульовано. За викладеного, представник позивача вважає, що відповідач, вносячи відомості до згаданого вище реєстру про порушення правил військового обліку позивачем в порушення норм Конституції України після 16.07.2024р. (що мало місце у даних спірних правовідносинах), діяв не у спосіб, встановлений чинним законодавством, оскільки такий спосіб внесення даних після 16.07.2024р. не врегульовано, тому, на його переконання, відомості про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності, мають бути виключені за рішенням суду, а відповідно, відповідачем має бути повідомлено орган поліції і про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставки позивача до ТЦК та СП згідно до положень пункту 79 Порядку №1487.
Ухвалою суду від 11.06.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження порушення позивачем правил військового обліку та притягнення позивача за таке порушення до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку та докази правомірності внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 03.06.2025р. (адміністративний позов з додатками), 12.06.2025р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявних у справі.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду 31.10.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно до абз.8 п.9 Положення №154, абз.3 п.56 Порядку №1487 відповідач наділений повноваженнями звертатися до органів поліції щодо доставлення до ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачені ст.210, 210-1 КУпАП, які є чинними. Відносно позивача відповідачем було подано до органів поліції 29.12.2024р. електронне звернення за №Е996107, система АІТС «Оберіг» автоматично генерує у громадянина у мобільному застосунку «Резерв+» повідомлення про «порушення правил військового обліку», відтак, за результатами звернення відносно військовозобов'язаних ЄДРПВР не дозволяє внести відомості «за рішенням суду». Стосовно позивача, представник відповідача вказав на те, що 20.12.2024р. на його адресу ( АДРЕСА_1 ) була надіслана повістка з вимогою особисто прибути о 09:00 год. 28.12.2024р. до ТЦК та СП для проходження медичного огляду, яка була доставлена групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте, у визначений у повістці час позивач не з'явився внаслідок чого відповідачем за допомогою реєстру «Оберіг» і було сформовано електронне звернення до органів поліції для розшуку та примусового доставлення до ТЦК та СП, що на переконання представника відповідача, свідчить про порушення з 29.12.2024р. позивачем правил військового обліку в частині не прибуття за повісткою у визначений строк. Також представник відповідача зазначив у відзиві на позов, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштою відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК та СП під час уточнення своїх облікових даних згідно п.41 Порядку №560. Відтак, представник відповідача вважає, що відсутні ознаки протиправної поведінки відносно позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Також, разом з відзивом на позов відповідачем 31.10.2025р. було подано і заяву про поновлення процесуальних строків на подання відзиву на позов, у якому відповідач, посилаючись на значне навантаження та великим обсягом виконання мобілізаційних завдань, строк подання відзиву було пропущено, на підставі ст.121 КАС України просив цей строк відповідачеві поновити.
Розглянувши зазначену заяву, суд не вбачає обґрунтованих процесуальних підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Разом з тим, судом встановлено, що до згаданої заяви, доказів які б свідчити про поважні причини не надання відзиву на позов у встановлений законом строк, відповідачем не додано.
На підтвердження аргументів щодо значного навантаження та великий обсяг виконання мобілізаційних завдань відповідачем також жодних доказів до заяви не додано.
А відтак, суд позбавлений можливості визнати причини пропуску строку подання відзиву, встановленого законом, поважними та поновити зазначений строк з урахуванням вимог ч.1 ст.121 КАС України.
Тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви відповідача щодо поновлення строку на подання відзиву, слід відмовити.
В той же час, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору, врахувати зміст поданого відповідачем з пропуском, встановленого законом строку, відзиву на позов 31.10.2025р. з метою всебічного та об'єктивного вирішення спору у даній справі.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.11.2025р. у зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці в серпні 2025р., великим навантаженням справ та, як наслідок, об'єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України строк розгляду цієї справи було продовжено до 03.11.2025р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 03.11.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 16.10.2001р. та відомості, які містяться у ВОД позивача, сформовані станом на 28.05.2025р., які наявні у справі.
Також за даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 28.05.2025р., дійсного до 28.05.2026р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані постанови та дати ВЛК - 18.10.1994р., непридатний в мирний час, обмежено придатний у військовий час, звання - рядовий ВОС - 956647, номер в реєстрі Оберіг - 290620231425735600031, дата уточнення даних - 01.07.2024р. (а.с.12, 44).
Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа у чорному кольорі «Порушення правил військового обліку».
Окрім того, у відповідь на адвокатські запити, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 та Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області було повідомлено, що у зв'язку із неявкою позивача до ТЦК та СП за повісткою, останнім до органів поліції було надіслано електронне звернення за вих. №Е996107 від 29.12.2024р. про затримання та доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 через порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зареєстроване в управлінні поліції за №39780 від 30.12.2024р., що підтверджується змістом листів згаданих органів №22883-2025 від 08.05.2025 (103252), №4/4226 від 09.05.2025р., копії яких наявні у справі.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та направлення звернення до органів поліції про затримку та доставку позивача до ТЦК та СП у зв'язку із неявкою за повісткою, позивач звернувся з цим позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З приводу позовних вимог позивача про визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача, суд зазначає про наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) - (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у ТЦК та СП.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію на території України.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють ТЦК та СП або командири військових частин.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснюють ознайомлення громадян України з їхніми правами та обов'язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні ТЦК та СП, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформлюють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (пункт 17-1); відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (пункт 20-1); відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (пункт 34).
Частинами 8, 9 статті 5 зазначеного закону встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ТЦК та СП. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За змістом частини 5 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, але не перебувають на військовому обліку;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);
- виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Додатком 2 до Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
- перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
- особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
- особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
- звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає: процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та які при цьому не мають права на відстрочку від такого призову, в тому числі з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого:
- організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Згідно з пунктом 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації); у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.
Відповідно до пункту 8 цього Порядку військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.
Пунктом 10 Порядку №559 встановлено, що відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 13 Порядку №559 РТЦК та СП або їх відділи можуть роздруковувати бланк військово-облікового документа, який формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до Порядку №560, кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код) (пункт 30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (пункт 34).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
- у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року дані Реєстру повинні бути достовірними.
Виходячи із наведеного правового регулювання слідує, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
Відповідно до 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як свідчать матеріали справи, повістка на адресу позивача (на що посилається відповідач у відзиві на позов) не направлялась.
Таких доказів відповідачем суду не надано.
В матеріалах справи докази, які б свідчили про вручення групою оповіщення особисто позивачеві повістки або відмову у її отриманні (та що посилається відповідач у відзиві на позов) також відсутні.
Окрім того, у відзиві на позов відповідач зазначив, що повістка була направлена на адресу позивача - АДРЕСА_1 , проте таких доказів відповідачем до відзиву не було надано.
Відсутні і докази щодо належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: відсутні відомості про день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою, що чітко регламентовано пунктом 41 Порядку №560 (на які посилається і сам відповідач у відзиві на позов), приписи якого є обов'язковими для виконання відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Також і станом на день подання позову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки жодної постанови про притягнення позивача за порушення ним правил військового обліку до адміністративної відповідальності не виносилося.
Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що за умови відсутності у відповідача доказів направлення на адресу позивача повістки або вручення її групою оповіщення під особистий підпис, складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обґрунтовані правові підстави для внесення даних до відповідного реєстру про порушення позивачем правил військового обліку, у відповідача були відсутні.
А отже, надаючи оцінку вказаним вище обставинам, слід зробити висновок, що у даних спірних правовідносинах, відповідачем було допущені процедурні порушення у питанні належного оповіщення позивача та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які наведені вище.
При цьому, суд вважає, що наведені вище встановлені описані судом обставини у цій справі щодо порушення відповідачем процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період (не направлення та не вручення повістки позивачеві; за відсутності відомостей про отримання позивачем повістки, направлення звернення до органів поліції про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП без наявності відомостей у відповідача про вручення/відмову у отриманні повістки), є суттєвими та грубими порушеннями, які призвели до протиправних дій відповідача, мають негативний вплив на права та інтереси позивача при перевірці його документів, а тому такі дії відповідача не можуть бути визнані судом формальними.
Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без дотримання процедури, встановленої вищенаведеними нормами законодавства, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.
З приводу позовних вимог позивача про визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо направлення звернення до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП у зв'язку з тим, що позивач не з'явився до ТЦК та СП за повісткою, суд зазначає про таке.
Як уже зазначалося вище, за процедурою, встановленою вказаними п.п.27, п.28, п.29, п.30, п.п.30-1 30-3 Порядку №560 відповідач зобов'язаний направити повістку військовозобов'язаному за таких умов, а саме: 1) взяття на військовий облік; 2) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; 3) уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); 3) призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
А у відповідності до п.п.2 п.41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Тобто, аналіз наведених приписів свідчить про те, що направленню до органів поліції електронного звернення про затримання та доставку військовослужбовця до ТЦК та СП передує направлення (вручення особисто) такому військовослужбовцю повістки та наявності у органу ТЦК та СП відповідного підтвердження про день її отримання (відмову у отриманні) таким військовослужбовцем.
Так, як свідчить зміст відповіді на адвокатський запит, наданої листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2025р. за №4/4226, останнім повідомлено, що 20.12.2024р. на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) була надіслана повістка з вимогою особистого прибуття о 09:00 годині 28.12.2024р. до ТЦК та СП, яка була доставлена групою оповіщення ТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії.
Проте, у ході судового розгляду даної справи та на дату винесення рішення у цій справі, доказів направлення вказаної вище повістки позивачеві засобами поштового зв'язку, або особистого вручення повістки позивачеві групою оповіщення (про що зазначено відповідачем у вказаному вище листі та у відзиві на позов) та доказів, які підтверджують її отримання позивачем у встановленому порядку, відповідачем суду не надано.
З огляду на наведені встановлені обставини та аналіз норм чинного законодавства у їх сукупності, можна зробити висновок, що відповідачем на адресу позивача повістка про виклик до ТЦК та СП не направлялась, а відповідно, позивач не міг її отримати (таких доказів відповідачем суду не надано), що суперечить вищенаведеній процедурі, встановленій п.п.27-30-3, 41 Порядку №560.
А враховуючи те, що відповідачем не було дотримано процедури оповіщення позивача про необхідність явки до ТЦК та СП, встановленої п.п.27-30-3, 41 Порядку №560, що призвело до необізнаності позивача з приводу необхідності явки до ТЦК та СП та як наслідок, спричинило порушення прав та інтересів позивача у даних спірних правовідносинах, тому суд приходить до висновку, що і направлення відповідачем до органу поліції електронного звернення про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП у зв'язку з його неявкою за повісткою, є протиправним та незаконним.
Тож у такому випадку дії відповідача щодо направлення звернення до органу поліції про адміністративне затримання та доставку позивача до ТЦК та СП також підлягають визнанню судом протиправними.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, без направлення/вручення позивачеві повістки, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, а також і направлення звернення до органу поліції для затримання та доставку позивача до ТЦК та СП з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, що наведений вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем не доведена.
Є безпідставними та необґрунтованими аргументи позивача з приводу того, що АІТС «Оберіг» автоматично генерує у громадянина у мобільному застосунку «Резерв+» повідомлення про порушення правил військового обліку, тому відповідачем не вносились відомості до Єдиного реєстру військовозобов'язаних з приводу порушення правил військового обліку позивачем, з огляду на таке.
По-перше, зазначене не відповідає дійсності, оскільки відповідні відомості до вказаної бази даних як органом ведення реєстру вносяться саме посадовими особами відповідача відповідно до повноважень, визначених абз.8 п.9 Положення №154, абз. 3 п.56 Порядку №1487, про що відповідачем самим зазначено у відзиві на позов.
По-друге, у реєстрі «Оберіг», а відповідно, і у мобільному застосунку Резерв+ відображаються ті відомості, які вносяться посадовими особами ТЦК та СП, які мають нести за внесення таких відомостей відповідальність та у разі порушення правил внесення недостовірних відомостей (у даному випадку мало місце внесення відомостей про порушення правил військового обліку без направлення/вручення позивачеві повістки про явку до ТЦК та СП, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності за таке порушення у встановленому законом порядку) відповідні посадові особи мають їх відновити у такий же спосіб, як вони були внесені, у тому числі, і на виконання судового рішення.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець визначив чітку процедуру щодо притягнення військовозобов'язаних, які порушили правила військового обліку та внесення до відповідного реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП України, а саме: обов'язок ІНФОРМАЦІЯ_3 сформувати повістку на адресу позивача із зазначенням підстав, перелічених у п.27 Порядку №560, направити її на поштову адресу позивача, дочекатися її вручення/невручення, повернення відправлення до ТЦК та СП згідно до вимог п.41 Порядку №560, що і могло б бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та подальшого внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Жодних доказів, які б свідчили про вжиття наведених вище заходів ТЦК та СП стосовно позивача, відповідачем суду не надано.
А отже, суд приходить до висновку, що обставини звернення відповідача до органів поліції про затримку і доставлення до ТЦК та СП за порушення правил військового обліку (порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку) 29.12.2024р. без направлення відповідачем на адресу позивача повістки, за відсутності у відповідача доказів на підтвердження вручення позивачеві або доказів відмови від отримання повістки позивачем, що могло б бути обрано підставами для внесення даних до Єдиного реєстру стосовно порушення позивачем правил військового обліку (що є предметом даного спору), судом визнається суттєвими порушеннями з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.
Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши за критеріями, встановленими у ч.2 ст.2 згаданого вище Кодексу, правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку; правомірність дій відповідача щодо направлення звернення до органів поліції про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП як суб'єктом владних повноважень, без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку; вчиняючи дії щодо направлення звернення до органів поліції про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які судом визнані протиправними, допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Враховуючи наведене та те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, протиправність дій відповідача щодо направлення звернення до органів поліції про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП, без дотримання встановленої вище процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то ефективним відновленням порушеного права позивача має бути саме зобов'язання відповідача відновити становище позивача з урахуванням приписів ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняті рішення про, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів - ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, щодо того, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених законодавцем.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах Закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, яка полягає у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку; протиправність дій відповідача щодо направлення звернення до органів поліції про затримання та доставку позивача до ТЦК та СП, без дотримання встановленої законодавством процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, а також і зобов'язання відповідача повідомити Криворізьке РУП ГУНП в Дніпропетровській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставку позивача до ТЦК та СП з урахуванням вимог положень пункту 79 Порядку №1487 та виходячи з того, що, на переконання суду, є найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах згідно приписів ст.13 Конвенції.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним згідно квитанції DI:4335-8914-7421-6202 від 28.05.2025р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2180,16 грн. з урахуванням коефіцієнту 0,8 (подання позову через систему «Електронний суд») у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір».
Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 - протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повідомити Криворізьке ГУП ГУНП в Дніпропетровській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до вимог пункту 79 Порядку №1487.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2180 грн. 16 коп. (дві тисячі сто вісімдесят гривень 16 копійок).
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва