Cправа №991/10403/25
Провадження №11-сс/991/669/25
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
24 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_5 ,
його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 369 КК України,
у кримінальному провадженні № 52024000000000088 від 22 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.10.2025 частково задоволено клопотання детектива, продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на тридцять п'ять днів, тобто до 12.11.2025 включно, одночасно визначено підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 000 000 грн, у разі внесення якої слід покласти на ОСОБА_5 строком на два місяці з моменту звільнення обов'язки: прибувати до слідчого (детективів НАБУ), які здійснюють досудове розслідування, прокурора та суду за кожним викликом; не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На вказане рішення прокурор ОСОБА_12 , захисники підозрюваного ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_12 , не оспорюючи наявності підстав для продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, посилається на таке.
Висновки слідчого судді про неможливість продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 діб, але в межах строку досудового розслідування, не відповідають положенням ст.197, 219, 290 КПК України та фактичним обставинам кримінального провадження. Задоволення клопотання відповідно до прохальної частини не призведе до порушення прав підозрюваного, оскільки у разі закінчення строку досудового розслідування 12.11.2025 або в інший день після цієї дати, але до завершення 60 днів, ОСОБА_5 має бути негайно звільнений з-під варти у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Визначений слідчим суддею розмір застави є недостатнім для запобігання ризикам та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, його роль у вчиненні таких і майновий стан останнього та наближених до нього осіб із огляду на: отримання підозрюваним доходу, нарахованого податковими агентами у період 1998 року - 1 кварталу 2025 року в сумі 18 056 419 грн, доходу фізичної особи з 2015 року по 2 квартал 2025 року - 24 477 487 грн; отримання доходу родичами ОСОБА_5 у сумі 1 921 464 971 грн; належність підозрюваному 100% корпоративних прав у ТОВ «ХОЛД ГРУП», розмір статутного капіталу якого становить 7 500 000 грн; фактичний контроль ОСОБА_5 над суб'єктами господарювання, сумарний розмір статутного капіталу яких становить 919 326 800 грн; наявність значної кількості дороговартісного майна на праві приватної та спільної сумісної з дружиною власності; можливість фактичного розпорядження ОСОБА_5 майном підконтрольного йому ТОВ «ФК «Сістемінвест». Тому обґрунтованою є застава у розмірі 80 млн грн.
Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.10.2025 скасувати та постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити та продовжити строк застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, але в межах строку досудового розслідування, визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 000 000 грн, у разі внесення якої покласти на нього обов'язки: прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом та вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Захисник ОСОБА_6 у апеляційній скарзі зазначає, що ухвала слідчого судді - необґрунтована, незаконна, постановлена з порушенням норм КПК України.
Посилається на таке.
Слідчий суддя безпідставно продовжив дію, застосованого до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу. У кримінальному провадженні №52023000000000358, яке є ідентичним до кримінального провадження №52024000000000088 за предметом, об'єктом та кваліфікацією кримінального правопорушення, ОСОБА_5 не порушував визначені йому процесуальні обв'язки. Підозрюваний не переховувався, демонстрував належну поведінку, здав свій паспорт України для виїзду за кордон до уповноваженого органу. Тому посилання на те, що ОСОБА_5 може ухилитись від кримінальної відповідальності у зв'язку із затриманням є припущенням.
Визначений розмір застави непомірний для підозрюваного. Твердження сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_5 значних майнових ресурсів є необґрунтованим. Поза увагою слідчого судді залишились надані захистом відомості щодо доходів ОСОБА_5 та його дружини за 2022-2025 роки, які склали 7 719 710,37 грн без вирахування податків, обов'язкових платежів та витрат на побутові потреби, придбання, ремонт майна, допомогу ЗСУ. Сторона обвинувачення маніпулює питанням впливу ОСОБА_5 на компанії, власниками яких є його родичі, не встановивши жодного факту, що підтверджує такий довід та не враховуючи позиції суду апеляційної інстанції, викладеної з цього приводу.
Родичі підозрюваного володіють окремими суб'єктами підприємницької діяльності і розпоряджаються своїм майном та доходами на власний розсуд. Відсутні докази, що вони передавали отримані доходи від господарської діяльності ОСОБА_5 .
Наявне у підозрюваного та його дружини майно - арештоване. Тому вони не можуть продати його, а кошти використати на внесення застави. Протягом перебування під вартою у ОСОБА_5 значно погіршився майновий стан та стан здоров'я.
Доказом непомірності визначеного розміру застави є й те, що досі вказана сума ні підозрюваним, ні іншими особами за нього не внесена. Натомість застава у розмірі 20 000 000 грн є достатньою та зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.10.2025, постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити частково та продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 35 днів, тобто до 12.11.2025 включно, із визначенням застави у розмірі 20 000 000 грн.
Захисник ОСОБА_9 у апеляційній скарзі зазначає, що долучені до клопотання докази не свідчать про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 , та вказують на наявність господарсько-правових відносин між юридичними особами. Договір №09/12/2022-1 від 09.12.2022, договір №09/12/2022-2 від 09.12.2022 щодо зобов'язання та права сторін по проектуванню, договір від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою не скасовані та діють на цей час. Їхня природа є інвестиційною, в її результаті створюється прибуток та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Укладені договори не передбачають жодних дій ні з боку Міністерства, ні з боку ДП «Укркомунобслуговування» для досягнення мети договору. Реалізація проекту мала здійснюватися лише за кошти ТОВ «Сітігазсервіс». Норми ч.1 ст.134 ЗК України щодо укладання договору суперфіцію на конкурентних засадах не розповсюджувалися на правові відносини під час укладання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022.
Сторона обвинувачення приховує реальну вартість ЦМК та земельної ділянки, які не мали ні балансової, ні ринкової вартості у вказаному прокурором розмірі. Чинний КПК України не передбачає встановлення збитків шляхом огляду господарської документації юридичних осіб.
Експерти брали до уваги для порівняння земельні ділянки, віднесені до категорії - землі житлової та громадської забудови, а також з функціональним призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, де вартість 1 сот. коштує 14 000 дол. США, що значно перевищує вартість досліджуваного об'єкту, який відповідно до відомостей з ДЗК віднесений до категорії земель сільськогосподарського призначення. Відтак, детектив навмисно долучив неповний текст висновку з метою спотворення доказів та зазначення надуманої суми збитків - 1 086 427 330 грн.
Твердження про те, що оцінювачем ОСОБА_29 здійснювалась оцінка майна під впливом ОСОБА_30 та ОСОБА_7 , які були замовниками такої та визначали її вартість, без виїзду на об'єкт, не відповідає дійсності. Оцінка виконана порівняльним підходом, при застосуванні якого оцінювач не здійснює виїзд на об'єкт оцінки, а використовує ціни на аналогічні об'єкти.
Листування, копія якого зроблена з мобільних телефонів, має побутовий характер і не підтверджує наявність «злочинного умислу», «організацію», «залучення осіб».
Посилання сторони обвинувачення на тяжкість злочину як на безапеляційну обставину, що створює ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, є безпідставним. Передбачене покарання автоматично не перетворює ОСОБА_5 на втікача, адже останній прагне у законний спосіб захищати себе і доводити свою невинуватість. Не стверджує існування цього ризику і майновий стан ОСОБА_5 , оскільки сторона обвинувачення посилається на оціночне поняття достатності майнових ресурсів для переховування, застосовує до нього дискримінаційний підхід. Незрозуміло, яким чином наявність у ОСОБА_5 та його дружини нерухомості, часток у статутному капіталі підприємств може сприяти переховуванню підозрюваного, враховуючи, що на майно накладено арешт. Посилання на майновий стан родичів ОСОБА_5 є недоречним і суперечить висновкам суду апеляційної інстанції. Наявність значних матеріальних ресурсів навпаки стримує від переховування, адже стимулює вживати заходи до збереження майна. ОСОБА_5 здав паспорт громадянина України для виїзду за кордон до відповідних державних органів. Таким чином, у нього відсутня можливість виїхати за межі України.
Не існує ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки такі документи та речі, вилучені НАБУ і знаходяться у матеріалах кримінального провадження. Тому знищити чи підробити їх ОСОБА_5 не може.
Обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків сторона обвинувачення скопіювала з попереднього клопотання. Наявність у ОСОБА_5 авторитету серед інших осіб є обставиною, яка позитивно його характеризує. Щодо важелів впливу і механізму їх використання клопотання інформації не містить.
У кримінальному провадженні ОСОБА_31 демонстрував виключно належну процесуальну поведінку, виконував покладені на нього обов'язки. Поводження з ним як з винуватим тільки на підставі повідомлення про підозру є порушенням презумпції невинуватості.
Сторона обвинувачення у клопотанні не вказала, які потреби досудового розслідування виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5 та застосування застави у надмірному розмірі.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.10.2025, а якщо суд дійде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , то застосувати більш м'який запобіжний захід та/або визначити заставу у розмірі, передбаченому ст.194 КПК України.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 , його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , підтримали вимоги апеляційних скарг сторони захисту та заперечили проти задоволення апеляційної скарг прокурора, прокурори САП ОСОБА_11 , ОСОБА_12 просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг захисників та задовольнити апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , прокурорів САП ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024.
12.06.2025 ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, а саме: в організації вчинення за попередньою змовою групою осіб закінченого замаху на зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, а також у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище та третій особі неправомірної вигоди, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
За версією органу досудового розслідування, у невстановлений час, але не пізніше листопада 2021 року, у фактичного контролера ТОВ «Сітігазсервіс» ОСОБА_5 та заступника директора ТОВ «Сітігазсервіс» ОСОБА_30 виник умисел на отримання для забудови всупереч встановленому законодавством порядку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0013, площею 11,1502 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43, із метою подальшого будівництва на її території житлового комплексу, продажу нерухомості в збудованому житловому комплексі та отримання прибутку для зазначеного товариства.
У подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2021 року ОСОБА_5 було розроблено злочинний план отримання ТОВ «Сітігазсервіс» для забудови всупереч встановленому законодавством порядку земельної ділянки, для реалізації якого він залучив Міністра розвитку громад та територій України ОСОБА_32 , державного секретаря Міністерства розвитку громад та територій України ОСОБА_33 , директора ДП «Укркомунобслуговування» ОСОБА_34 та радника Міністра розвитку громад та територій України на громадських засадах ОСОБА_35 .
Виконуючи свою частину розробленого ОСОБА_36 злочинного плану, який 06.07.2022 був уточнений ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_37 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_34 , діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс», зловживаючи своїм службовим становищем, підписав наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2022 №126, відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» визначено балансоутримувачем на праві господарського відання, за яким закріплено державне майно, що належить до сфери управління Мінрегіону - цілісний (єдиний) майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України», розташований за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43, та наказ Мінрегіону від 03.11.2022 №203 «Про деякі питання розгляду звернення ДІІ «Укркомунобслуговування» від 01.11.2022 №408», із метою створення умов для подальшого укладення між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» договорів щодо земельної ділянки.
16.11.2022 державний секретар ОСОБА_41 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, виконуючи свою частину злочинного плану, усвідомлюючи відсутність у себе відповідних повноважень, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам держави та в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс», листом №7/21/12297-22 надав від імені Мінрегіону дозвіл ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов'язання із ТОВ «Сітігазсервіс».
09.12.2022 директор ДП «Укркомунообслуговування» ОСОБА_42 , будучи службовою особою, усвідомлюючи те, що істотні умови інвестиційних договорів є очевидно невигідними, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс», уклала з ТОВ «Сітігазсервіс» договір №09/12/2022-1 від 09.12.2022, предметом якого с передача ДП «Укркомунобслуговування» та виконання ТОВ «Сітігазсервіс» прав та функцій замовника (забудовника) будівництва на земельній ділянці загальною площею 11,15002 га, розташованій по вул. Тираспольській, 43 у м. Києві; договір №09/12/2022-2 від 09.12.2022, предметом якого є зобов?язання та права сторін по проектуванню, реконструкції та будівництва об?єкта реконструкції на земельній ділянці, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в реконструйованому та побудованому об?єкті в порядку та на умовах зазначених в договорі; договір від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» надає, а ТОВ «Сітігазсервіс» приймає в строкове користування, земельну ділянку для реалізації ТОВ «Сігігазсервіс» права на забудову та підписала акт приймання-передачі земельної ділянки від ДП «Укркомунобслуговування» до ТОВ «Сітігазсервіс».
У разі виконання сторонами умов зазначених договорів ДП «Укркомунобслуговування» недоотримало б нерухоме майно на суму 1 086 427 330,60 грн, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на вказану суму.
Також ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з т.в.о. директора ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест» ОСОБА_37 у період часу 17.05.2022-22.07.2022 та 26.08.2022, залучивши не обізнану зі злочинними планами директора ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест» ОСОБА_16 , надав ОСОБА_43 неправомірну вигоду у вигляді знижки на придбання об?єктів інвестування (квартир) для нього та для визначених ОСОБА_44 третіх осіб на загальну суму 14 616 515,50 грн, а саме: ОСОБА_22 у розмірі 5 650 085 грн, ОСОБА_21 у розмірі 1 241 960 грн, ОСОБА_18 у розмірі 7 724 470,50 грн, 02.09.2022 ОСОБА_5 надав ОСОБА_43 неправомірну вигоду у вигляді книги «Собрание сочинений Г.С. Сковороды том 1» вартістю 1000 доларів Федеральної резервної системи США, що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 02.09.2022 становило 36 658,6 грн, за підписання з використанням свого службового становища в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» наказу Мінрегіону від 15.07.2022 №126, відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» визначено балансоутримувачем на праві господарського відання, за яким закріплено державне майно, що належить до сфери управління Мінрегіону - цілісний (єдиний) майновий комплекс Державної агрофірми «Квіти України», розташований за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43, та наказу Мінрегіону від 03.11.2022 №203 «Про деякі питання розгляду звернення ДП «Укркомунобслуговування» від 01.11.2022 №408», із метою створення умов для подальшого укладення між ДП «Укркомунобслуговування» ТОВ «Сітігазсервіс» договору №09/12/2022-1 від 09.12.2022, договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, договору від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) земельної ділянки.
20.06.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу у розмірі 100 000 000 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
25.07.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду підозрюваному змінено запобіжний захід у частині розміру застави шляхом його зменшення зі 100 000 000 грн до 90 000 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.08.2025, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.09.2025, ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.10.2025 включно, із визначенням застави в розмірі 80 000 000 грн, за умови внесення якої на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
08.08.2025 строк досудового розслідування продовжено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду на п'ять місяців до 12.11.2025.
08.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Постановляючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків: підозра, повідомлена ОСОБА_5 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України, є обґрунтованою, докази його можливої причетності до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень - достатніми, що виправдовує подальше розслідування; ризики переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні на цей час продовжують існувати; запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому необхідно продовжити застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; доцільним є визначення ОСОБА_5 застави у меншому розмірі, ніж заявлений стороною обвинувачення; застава у розмірі 60 000 000 грн зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного; на нього слід покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведена; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити ОСОБА_5 строком на 35 днів, до 12.11.2025 включно, тобто в межах строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №52024000000000088 від 22.02.2024.
Однак із вказаними висновками колегія суддів повністю погодитись не може.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданих апеляційних скарг.
Частиною 3 ст.197 КПК України визначено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно із ч.1-3 ст.199 КПК України має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою і може бути задоволено при умові, що заявлений ризик, який став обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є вагомі обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, відповідно до вимог КПК України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, із якими пов'язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч.5 ст.9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Слідчий суддя, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, дійшов до висновку, що підозра, повідомлена ОСОБА_5 , є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 цього висновку слідчого судді не спростовують.
Так, заяви ТОВ «Інтербуд» ТМ», ТОВ «Еко-Інвест проект», ТОВ «Сітігазсервіс», ТОВ «Буд-Інжиніринг Холдінг» до ДП «Укркомунобслуговування» підтверджують пропозиції укласти інвестиційні договори щодо земельної ділянки, зареєстровані 06.10.2022.
Із відомостей протоколу огляду від 12.12.2024 вбачається імовірна пов'язаність вищезазначених товариств між собою та із ОСОБА_5 .
У протоколі огляду мобільного телефона ОСОБА_5 від 20.06.2024 зафіксовано листування: (1) ОСОБА_5 із ОСОБА_37 , під час якого останні обговорюють плани щодо ймовірного заволодіння земельною ділянкою та які заходи необхідно вжити з метою реалізації цього плану; (2) ОСОБА_5 із радником Патронатної служби Мінрегіону ОСОБА_17 щодо вірогідного надання ОСОБА_43 неправомірної вигоди у вигляді книги « Собрание сочинений Г.С. Сковороды том 1»; (3) ОСОБА_5 із керівником ДП «Укркомунобслуговування» ОСОБА_34 , під час якого здійснюється обговорення плану ймовірного заволодіння земельною ділянкою та вжиття заходів з реалізації цього плану; (4) ОСОБА_5 з радником патронатної служби Мінрегіону ОСОБА_19 , під час якого вони обговорюють можливе надання ОСОБА_43 та пов'язаним із ним особам знижки на придбання об'єктів інвестування; (5) ОСОБА_5 із директором ТОВ «Сітігазсервіс» та ТОВ «ФК «Системінвест» ОСОБА_16 , яким підтверджується вірогідна належність цих товариств ОСОБА_5 ; (6) ОСОБА_5 із радником Міністра розвитку громад та територій України на громадських засадах ОСОБА_40 ; (7) ОСОБА_5 із ОСОБА_46 .
У протоколі огляду мобільного телефона ОСОБА_30 від 06.02.2024 зафіксовано листування: (1) ОСОБА_30 із юрисконсультом ТОВ «Сітігазсервіс» ОСОБА_7 щодо земельної ділянки та ймовірної розробки злочинного плану дій, спрямованого на заволодіння нею; (2) ОСОБА_30 із ОСОБА_5 , під час якого вони обговорюють плани вірогідного заволодіння земельною ділянкою та вжиття заходів із реалізації цього плану; (3) ОСОБА_30 із радником Міністра розвитку громад та територій України на громадських засадах ОСОБА_40 , під час якого вони обговорюють плани можливого заволодіння земельною ділянкою та вжиття заходів із реалізації цього плану, зокрема: щодо господарського спору про визнання переукладеним договору оренди земельної ділянки, підготовки проєктів документів від імені Мінрегіону, підготовки покрокового плану дій щодо передачі земельної ділянки; (4) ОСОБА_30 із секретарем Мінрегіону ОСОБА_39 щодо узгодження тексту звернення ДП «Укркомунобслуговування» про погодження укладення інвестиційних договорів між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс», предметом, яких є земельна ділянка.
Із протоколу огляду від 15.05.2024 мобільного телефона ОСОБА_19 вбачається, що в ньому виявлено: (1) у групі «Патронат» листування про зустрічі між ОСОБА_5 , ОСОБА_40 та ОСОБА_44 у приміщенні Мінрегіону в лютому та жовтні 2022 року; (2) листування ОСОБА_19 із ОСОБА_28 щодо продажу квартири АДРЕСА_3 , від ОСОБА_18 до ОСОБА_13 .
Відповідно до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА_33 від 01.01.2025 в телефоні наявні: листування ОСОБА_33 із ОСОБА_17 щодо зустрічі по «Квітам України» на 20.09.2022; листування за 21.03.2023, під час якого ОСОБА_47 надіслав ОСОБА_48 резюме ОСОБА_49 ; листування ОСОБА_33 із ОСОБА_44 , під час якого 23.11.2023 (після затримання ОСОБА_5 ) ОСОБА_38 увімкнув у месенджері зникаючі повідомлення через 24 години; листування ОСОБА_33 із ОСОБА_50 .
Згідно з протоколом огляду мобільного телефона директора ДП «Укркомунобслуговування» ОСОБА_34 від 27.03.2025 у телефоні міститься її листування із ОСОБА_5 та ОСОБА_37 , під час якого відбувалося обговорення планів ймовірного заволодіння земельною ділянкою та вжиття заходів із його реалізації, а також листування ОСОБА_34 із ОСОБА_7 , під час якого вони визначили дату оцінки земельної ділянки, обмінялися проєктами договорів.
Із протоколу допиту свідка ОСОБА_17 вбачається, що останній підтвердив, що ОСОБА_5 консультувався із ним щодо вибору подарунку для ОСОБА_51 .
Відповідно до протоколу огляду від 29.05.2025 книги « Собрание сочинений Г.С. Сковороды том 1» ця книга є ідентичною із книгою, про яку листувалися ОСОБА_17 та ОСОБА_5 .
Даними протоколу огляду інформації від операторів зв'язку від 30.05.2025 підтверджено: перебування 18.02.2022 ОСОБА_5 , ОСОБА_52 , ОСОБА_32 , перебування 20.09.2022 ОСОБА_5 , ОСОБА_30 та ОСОБА_33 , перебування 21.10.2022 ОСОБА_5 , ОСОБА_52 та ОСОБА_32 за місцем розташування Мінрегіону.
Оскільки надані стороною обвинувачення докази у своїй сукупності пов'язують ОСОБА_5 із обставинами інкримінованих протиправних дій, підтверджують його залученість до них та зв'язок із іншими особами, причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень розслідується у провадженні, посилання захисника ОСОБА_9 на відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинення інкримінованих правопорушень є неспроможними.
Твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що листування, скопійоване з мобільних телефонів, має побутовий характер і не свідчить про наявність «злочинного умислу», «організації», «залучення осіб», спростовується змістом вищенаведених протоколів огляду.
Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 на аналіз обставин кримінального провадження щодо порядку, підстав та обставин укладення договорів, детальне дослідження їхнього змісту, проведення оцінки майна, балансову вартість земельної ділянки та ЦМК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та давати їм оцінку з точки зору допустимості та достатності. Крім того, повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, є фактичне настання тяжких наслідків.
Згідно з п.4 примітки до ст.364 КК України тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Як встановлено слідством, ОСОБА_5 та іншим його співучасникам не вдалося довести до кінця реалізацію свого злочинного задуму, оскільки під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.08.2024 у справі №991/4924/24 накладено арешт на земельну ділянку та заборонено ТОВ «Сітігазсервіс» та/або залученим товариством фізичними або юридичними особами користуватись земельною ділянкою і перебувати на ній.
У кримінальних провадженнях ринкова вартість використовується для визначення розміру збитків, завданих злочином, особливо у випадках вчинення майнових кримінальних правопорушень. Однак, якщо збитки не настали у зв'язку з вчиненням замаху на злочин, ринкова вартість враховується не як фактичні збитки, а як показник «задуманого» наміру шкоди.
Із доданого висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи від 22.05.2025 №7612/24-41/7613/24-42 вбачається, що: (1) ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим №8000000000:91:179:0013, площею 11,1502 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43, станом на 01.12.2022 складала 570 589 541 грн. Визначена вартість не містить ПДВ; (2) ринкова вартість об'єкта - комплексу нежитлових будівель та споруд, загальною площею 50 857,60 кв.м, огородження 1666,7 мп., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Тираспольська, 43, станом на 01.12.2022 складала 644 728 158 грн. Зазначена вартість не містить ПДВ; (3) вартість права користування земельною ділянкою визначена у розмірі 553 945 953 грн.
Відтак, сторона обвинувачення долучила до клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою докази щодо тяжких наслідків, які могли настати внаслідок вчиненого замаху на злочин.
При цьому долучення стороною обвинувачення до клопотання висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної експертизи №7612/24-41/7613/24-42 від 22.05.2025 без дослідницької частини не може заперечувати факт отримання висновку експертизи у порядку, встановленому КПК України, проведення такої експертизи, а також викладу висновків експертів за результатами проведеного експертного дослідження та відображеними у його заключній частині.
Із огляду на це безпідставним є посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 на те, що сторона обвинувачення приховує вартість ЦМК та земельної ділянки.
Твердження в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 про порушення методики проведення експертизи у зв'язку з порівнянням вартості різних категорій земельних ділянок - житлової забудови та сільськогосподарського призначення не приймається колегією суддів до уваги, так як суд не уповноважений надавати власну оцінку використаним експертом при проведенні експертизи методикам і підходам, а також способу їх застосування, оскільки він не наділений спеціальними знаннями у відповідній галузі (постанова ККС ВС від 18.04.2024 у справі №758/6794/18, провадження №51-5567км19).
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові ККС ВС від 17.10.2023 у справі №455/844/16-к, критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч.4 ст.87, ч.2 ст.89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини. Однак, апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 не містить доводів на підтвердження, що вищевказаний висновок експертів отриманий внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а тому колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про його недопустимість.
Як зазначено вище, слідчий суддя прийшов до висновків, що ризики переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні досі продовжують існувати.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винуватою. Згідно з практикою ЄСПЛ ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку.
Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», п.43). Отже, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
При встановленні ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя врахував, що такий ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим імовірними негативними для ОСОБА_5 наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється. Також слідчий суддя взяв до уваги можливість повернення ОСОБА_5 зданого ним паспорта чи отримання нових паспортів, і можливість зміни майнового стану в майбутньому.
Відтак, тяжкість злочину не є єдиною обставиною, яка підтверджує наявність ризику переховування.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що сторона обвинувачення застосовує до ОСОБА_5 дискримінаційний підхід через його матеріальний стан, є неспроможними, оскільки захисником не вказано до якої категорії належить матеріальний стан (бідності, середнього, надбагатства), не наведено жодної обставини, що з ОСОБА_5 поводяться інакше, аніж з іншою особою, що наявна ситуація, за якої він поставлений в явно невигідне становище, порівняно з іншими особами без достатньо виправданої легітимної мети, і до нього застосовано особливі заходи.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, відтак, посилання апеляційних скарг захисників на належну процесуальну поведінку, на наявність мотиву вживати заходи для збереження майна не можуть бути взяті до уваги, адже самі лише ці обставини не нівелюють ризик переховування.
Твердження апеляційних скарг захисників про те, що підозрюваний здав свій єдиний паспорт України для виїзду за кордон до уповноваженого органу, не спростовує наявність ризику переховування, так як не виключається можливість перетину державного кордону ОСОБА_5 поза межами офіційних пунктів пропуску, зокрема на території не підконтрольні Україні.
Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на те, що у кримінальному провадженні №52023000000000358 щодо ОСОБА_5 вже діє запобіжний захід у вигляді застави, колегія суддів вважає помилковим, оскільки положення ст.199 КПК України не виключають можливість вирішення питання про продовження строку тримання під вартою у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до ст.90, 94, 198 КПК України висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52023000000000358 щодо встановлених ризиків не мають преюдиційного значення для суду при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою в кримінальному провадженні №52024000000000088.
При встановленні наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував, що після набуття статусу підозрюваного ОСОБА_5 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, може використати набуті службові, професійні та особисті зв'язки, зокрема серед посадових осіб Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Офісу Президента України, із метою вчинення впливу та тиску на посадових осіб Мінрегіону, ДП «Укркомунобслуговування», Державної агрофірми «Kвіти України» та інших осіб із метою вжиття заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, актуальних для досудового розслідування, у тому числі тих, що перебувають у володінні вищезазначених суб'єктів владних повноважень, а також може здійснювати перешкоди в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
У зв'язку з вказаними обставинами слідчий суддя дійшов до правильного висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчиняти дії задля створення штучних доказів своєї невинуватості.
Довід апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , що речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вилучені НАБУ і знаходяться у матеріалах кримінального провадження, тому знищити чи підробити їх ОСОБА_5 не може, є неспроможним, оскільки досудове розслідування наразі триває, що не виключає можливість отримання стороною обвинувачення доказів у кримінальному провадженні.
У зв'язку з встановленим КПК України порядком отримання показань від свідків ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , що пов'язані зі співучастю, характеризуються завуальованістю та латентністю, вчинені із залученням третіх осіб, правильним є висновок слідчого судді, що, не будучи обмеженим у спілкуванні зі свідками, останній може безпосередньо, а також використовуючи зв'язки із іншими особами, зокрема, набуті під час здійснення професійної діяльності, впливати на свідків із метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення відомостей, які їм відомі.
Відтак, безпідставним є твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про відсутність вказаного ризику.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою наразі досі є необхідним, адже більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За вказаних обставин неспроможним є покликання апеляційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про те, що слідчий суддя безпідставно продовжив дію застосованого до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу.
Твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що у клопотанні не вказано, які потреби досудового розслідування виправдовують тримання під вартою ОСОБА_5 та застосування застави саме в такому розмірі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються даними клопотання детектива, із якого вбачається, що воно містить мотиви щодо виду запобіжного заходу та розміру застави.
Положення абз.1 ч.3 ст.183 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зазначено, що, гарантія, передбачена п.3 ст.5 Конвенції, має на меті забезпечити не відшкодування будь-яких збитків, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
У справі «Гафа проти Мальти» у рішенні ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов'язаний проявляти «особливу ретельність» під час визначення суми, щоби право на звільнення під заставу не було ілюзорним.
При зменшенні розміру застави підозрюваному ОСОБА_5 слідчим суддею взято до уваги відсутність у ОСОБА_5 та його дружини матеріальних активів, які б дозволили внести 80 000 000 грн застави, так як, підозрюваний, перебуваючи під вартою з червня 2025 року, не має можливості отримувати заробітну плату, загальний дохід його родини із 2022 по 2025 рік становить близько 8 млн грн, на майно ОСОБА_5 та його дружини накладено арешт, іноземна Австрійська компанія «SKS Bau @ Engineering GmbH» є неприбутковою, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52023000000000358 від 03.08.2023, в межах якого останній набув статус обвинуваченого, внесено заставу у розмірі 89 001 244,00 грн, застава, визначена ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.06.2025, 25.07.2025, 15.08.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024, до цього часу за підозрюваного не внесена, що свідчить про її непомірність для ОСОБА_5 .
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності зменшення розміру застави ОСОБА_5 , однак вважає за доцільне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 55 000 000 грн, оскільки саме такий розмір застави здатний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним.
При цьому колегія суддів враховує такі обставини.
Із матеріалів провадження вбачається, що у власності ОСОБА_5 є рухоме та нерухоме майно, а саме: три будинки (зокрема садових), загальною площею 1006,5 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_19; АДРЕСА_20; АДРЕСА_21 дві земельні ділянки, загальною площею 0,9678 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0014 та кадастровий номер 3220882600:04:001:1462, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Гнідинська сільська рада; три нежитлові приміщення, загальною площею 2050,5 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_22; квартира загальною площею 43,6 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль «MERCEDES-BENZ S 560 4 MATIC LIMOUSINE LANG», СЕДАН-B, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 ; автомобіль «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 .
Дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_53 на праві власності належить рухоме та нерухоме майно, а саме: вісім нежитлових приміщень, загальною площею 2834,7 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_23; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; два будинки (садових), загальною площею 214,8 кв.м, розташованих за адресами: АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_14 ; чотири земельні ділянки, загальною площею 2,2732 га, кадастровий номер 8000000000:90:961:0027, кадастровий номер 3220881301:01:017:0091, кадастровий номер 8000000000:72:111:0014, кадастровий номер 6523285500:04:007:0052, розташовані за адресами: АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 (1/3 частка); Херсонська обл., Каланчацький р-н, Роздольненська сільська рада; дві квартири, загальною площею 119 кв.м, розташовані за адресами: АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_18 , транспортний засіб «BMW X6», реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Це майно ОСОБА_53 набула у власність після реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , що може свідчити про поширення на нього режиму спільної сумісної власності.
Родичі ОСОБА_5 отримували доходи від пов'язаних компаній, вплив на які, ймовірно, здійснює ОСОБА_5 , а саме від: (1) ТОВ «ХОЛД ГРУП», розмір статутного капіталу: 7 500 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2014 року, тут отримували доходи такі особи: двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 3 733 677 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 2 833 846 грн; рідний брат ОСОБА_56 у сумі 2 574 763 грн; дружина рідного брата ОСОБА_57 у сумі 727 760 грн; тесть ОСОБА_58 у сумі 391 700 грн; теща ОСОБА_59 у сумі 626 720 грн; невістка ОСОБА_60 у сумі 76 427 грн; син дружини ОСОБА_61 у сумі 231 454 грн. Загалом здійснено виплати на суму 11 196 347 грн; (2) ТОВ «КСМ-ГРУП», розмір статутного капіталу: 399 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2011 року, отримували доходи такі особи: двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 3 160 271; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 2 525 568 грн; теща ОСОБА_59 у сумі 122 731 грн; син дружини ОСОБА_61 у сумі 3 113 грн. Загалом здійснено виплати на суму 5 811 683 грн; (3) ТОВ «ГІДРОІНЖ-БУД», розмір статутного капіталу: 30 200 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2007 року, отримували доходи такі особи: двоюрідна сестра ОСОБА_62 у сумі 43 171 128 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 61 674 637 грн; дружина рідного брата ОСОБА_57 у сумі 19 675 764 грн; батько ОСОБА_63 у сумі 16 287 257 грн; дружина ОСОБА_53 у сумі 1 372 179 грн. Загалом здійснено виплати на 142 180 965 грн; (4) ТОВ «КСМ-ТРАНС», розмір статутного капіталу: 77 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2008 року, отримували доходи такі особи: рідний брат ОСОБА_56 у сумі 5 276 121 грн; дружина рідного брата ОСОБА_57 у сумі 3 928 600 грн; тесть ОСОБА_58 у сумі 1 361 048 грн; теща ОСОБА_59 у сумі 2 759 468 грн; двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 2 427 290 грн. Загалом здійснено виплати на 15 752 527 грн; (5) ТОВ «ІНЖПРОЕКТСЕРВІС», розмір статутного капіталу: 3 511 800 грн. У різний період часу, починаючи із 2002 року, отримували доходи такі особи: двоюрідна сестра ОСОБА_62 у сумі 2 251 843 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 2 575 456 грн; двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 90 000 грн; дочка ОСОБА_64 у сумі 50 344 грн. Загалом здійснено виплати на суму 4 967 643 грн; (6) ТОВ «АВСТРАЛ», розмір статутного капіталу: 35 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2015 року, отримували доходи такі особи: двоюрідна сестра ОСОБА_62 у сумі 666 800 грн; син дружини ОСОБА_61 у сумі 1 033 950 грн. Загалом здійснено виплати на 1 700 750 грн; (7) ТОВ «ІНТЕРБУД-ТМ», розмір статутного капіталу: 20 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2016 року, отримали дохід такі особи: двоюрідна сестра ОСОБА_62 у сумі 76 522 грн; двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 721 300 грн. Загалом здійснено виплати на 797 822 грн; (8) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРАЙМ», розмір статутного капіталу: 65 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2011 року, отримували доходи такі особи: рідний брат ОСОБА_56 у сумі 29 980 596 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 50 220 грн; батько ОСОБА_63 у сумі 15 833 грн; двоюрідна племінниця ОСОБА_16 у сумі 536 154 грн. Загалом здійснено виплати на суму 30 566 970 грн; (9) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ОСНОВА», розмір статутного капіталу: 225 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2010 року, отримували доходи такі особи: рідний брат ОСОБА_56 у сумі 66 198 608 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 76 480 грн; син дружини ОСОБА_61 у сумі 32 815 грн; батько ОСОБА_63 у сумі 19 000 грн; двоюрідна племінниця ОСОБА_16 у сумі 593 164 грн. Загалом здійснено виплати на суму 66 887 252 грн; (10) ТОВ «УКРИНВЕСТ», розмір статутного капіталу: 20 000 000 грн. Починаючи із 2021 року, отримувала доходи двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 407 232 грн; (11) ПП «ІНЖПРОЕКТСЕРВІС-АРС», розмір статутного капіталу: 2 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2007 року, отримували доходи такі особи: двоюрідна сестра ОСОБА_62 у сумі 232 327 грн; двоюрідна сестра ОСОБА_55 у сумі 44 111 грн; двоюрідний брат ОСОБА_54 у сумі 1 622 589 грн. Загалом здійснено виплати на суму 1 899 027 грн; (12) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ СІСТЕМІНВЕСТ», розмір статутного капіталу: 35 000 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2018 року, отримували доходи такі особи: син дружини ОСОБА_61 у сумі 138 100 грн; рідний брат ОСОБА_56 у сумі 4 750 грн; двоюрідна племінниця ОСОБА_16 у сумі 820 578 грн. Загалом здійснено виплати на суму 936 428 грн; (13) ТОВ «СІТІГАЗСЕРВІС», розмір статутного капіталу: 100 000 грн. Починаючи із 2018 року, отримувала дохід двоюрідна племінниця ОСОБА_16 у сумі 661 744 грн; (14) ТОВ «БК БІЛДІНГ СІСТЕМС», розмір статутного капіталу: 5 000 грн. У різний період часу, починаючи із 2018 року, отримували доходи такі особи: дружина ОСОБА_53 у сумі 240 000 грн; син дружини ОСОБА_61 у сумі 547 492 грн. Загалом здійснено виплати на 787 492 грн; (14) ТОВ «СІСТЕМІНВЕСТМЕНЕДЖМЕНТ», розмір статутного капіталу: 5 000 грн. Починаючи із 2019 року, отримувала дохід двоюрідна племінниця ОСОБА_16 у сумі 514 000 грн; (15) ТОВ «ПРОФІТ БІЛДІНГ», розмір статутного капіталу 5000 грн, починаючи із 2018 року, отримував доходи син дружини ОСОБА_61 у сумі 357 727 грн. Загальний розмір статутного капіталу вищевказаних підприємств складає 919 326 800 грн.
Вищенаведені обставини спростовують твердження сторони захисту про непомірність застави.
Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для іншої оцінки наведених обставин, на які також посилається прокурор в апеляційній скарзі в обґрунтування визначення застави в розмірі 80 000 000 грн, оскільки апеляційному суду не подано інших доказів на підтвердження, що така застава не є завідомо непомірною та не матиме наслідком безальтернативне тримання підозрюваного під вартою.
Положеннями КПК України, зокрема ч.2 ст.182, визначено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а тому посилання у апеляційних скаргах захисників на погіршення майнового становища підозрюваного та його дружини не свідчить про неможливість внесення застави у розмірі 55 000 000 грн за ОСОБА_5 іншими фізичними або юридичними особами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави слід скасувати і в цій частині постановити нову ухвалу про визначення ОСОБА_5 застави у розмірі 55 000 000 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Разом із тим, колегія суддів вважає слушним посилання прокурора у своїй апеляційній скарзі на те, що слідчим суддею помилково визначено строк продовження тримання ОСОБА_5 під вартою.
Так, слідчий суддя дійшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строком на тридцять п'ять днів, до 12.11.2025 включно, тобто в межах строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №52024000000000088 від 22.02.2024.
Колегія суддів вважає, що такий висновок слідчого судді не відповідає вимогам процесуального законодавства з огляду на таке.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч.1 ст.113 КПК України).
Процесуальні строки, зокрема, класифікуються: залежно від часового прояву строки-періоди, які залежно від способу визначення їх тривалості у свою чергу поділяються на невизначені (визначаються вказівкою на подію) та визначені, які можуть бути абсолютно визначені (мінімальна або максимальна межа ні за яких умов не може бути продовжена) чи відносно визначені (продовжуються у разі потреби відповідно до закону); залежно від того, ким/чим встановлюються - визначені прокурором, слідчим суддею або судом. Так, згідно із ч.1 ст.114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого КПК України, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Також, одним з видів процесуальних строків є правоприпиняючий строк, тобто пов'язаний з юридичним фактом, який існує самостійно у вигляді правової події і зумовлює процесуальні наслідки.
Згідно із ч.1 та ч.3 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч.4 ст.219 КПК України встановлено можливість продовження строків досудового розслідування та визначено обмеження щодо загального строку досудового розслідування, який залежить від тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Таким чином, ст.197, 219 КПК України встановлено відносно визначені строки-періоди, які продовжуються у разі потреби відповідно до закону.
Не врахувавши вказаних положень закону, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку, що строк досудового розслідування є абсолютно визначеним, тобто строком, максимальна межа якого ні за яких умов не може бути продовжена.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням обставин справи слідчий суддя може визначити меншу тривалість строку тримання під вартою, ніж шістдесят днів.
Однак, слідчим суддею не наведено жодної обставини, яка б визначала необхідність зменшення шестидесятиденного строку тримання під вартою до тридцяти п'яти днів, крім посилання на строк досудового розслідування.
Відтак, оскільки максимально допустимою межею строку тримання під вартою, крім шестидесятиденного строку, є строк досудового розслідування, який може бути продовженим, слідчий суддя не мав підстав для визначення цієї межі лише на підставі дати закінчення попередньо продовженого строку досудового розслідування.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді в частині визначення строку продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід скасувати та в цій частині постановити нову ухвалу, якою продовжити останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024.
Таким чином, апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та прокурораОСОБА_12 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2025 року в частині визначення строку продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення розміру застави - скасувати.
У цій частині постановити нову ухвалу.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000088 від 22 лютого 2024 року.
Визначити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 55 000 000 (п'ятдесят п'ять мільйонів) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У решті апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3