Провадження № 33/821/523/25 Справа № 705/3510/25 Категорія: ч. 1 ст. 164 КУпАПГоловуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 705/3510/25, за апеляційною скаргою захисника Ковальчук О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП,-
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без конфіскації грошей одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення. Крім того стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 04.06.2025 о 10 год 00 хв на автодорозі М-05 Київ - Одеса 210 км +450 м провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів автомобілем на замовлення MERCEDES д/н НОМЕР_1 без одержання ліцензії, чим порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Ковальчук О.В. просить скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Стверджує, що ОСОБА_1 на автомобілі MERCEDES д/н НОМЕР_1 прямував до м. Умань разом зі своїми знайомими по особистих справах і перевезенням пасажирів не займався, за проїзд коштів не отримував.
Разом з цим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували те, що останній є фізичною особою підприємцем, а також факт передачі йому грошових коштів за проїзд, як обов'язкової ознаки підприємницької діяльності, у тому числі показань свідків та відеофіксації подій, оформлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Крім того, посилаючись на положення ст. 3 та 42 ГК України, звертає увагу на те, що протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення одиничного факту перевезення пасажирів, а не систематичну діяльність, що здійснювалась протягом певного періоду часу, що не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Узагальнюючи викладене наголошує, що протокол є основним доказом, який доводить факт вчинення адміністративного правопорушення, однак складений щодо ОСОБА_1 протокол не містить опису неправомірних дій, які він вчинив, у ньому не конкретизовано форму вини останнього та не викладено зміст підприємницької діяльності, яка здійснювалась. Наголошує, що оскільки суд позбавлений можливості вийти за межі обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із подальшим закриттям провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явились захисник Ковальчук О.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , які не повідомили про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та обміркувавши над доводами апеляційної скарги прихожу до таких висновків.
Частиною 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Цією ж нормою визначено перелік документів, на підставі яких виконуються відповідні пасажирські перевезення.
Пунктом 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
У цій справі висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є обгрунтованими, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів, яким суддя місцевого суду дав належну оцінку.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності з перевезення пасажирів без ліцензії підтверджується даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення № ПП003300 від 04.06.2025, складеного ст. державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Паштепою Ю.М., про те, що ОСОБА_1 04.06.20252025 о 10 год на автодорозі М-05 Київ - Одеса 210 км +450 м провадив господарську діяльність з перевезення пасажирів на замовлення автомобілем MERCEDES д/н НОМЕР_1 без одержання ліцензії, чим порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
- направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 002703 від 30.05.2025 про те, що у період з 02 по 08.06.2025, в тому числі ОСОБА_2 залучений для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на автомобільних дорогах та населених пунктах в межах Черкаської області, зокрема на автодорозі М-05 Київ - Одеса 210 км +450 м;
- довідки про те, раніше Відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП;
- фототаблиці до протоколу про адміністративне правопорушення, якою зафіксовано зображення транспортного засобу MERCEDES д/н НОМЕР_1 , а також пасажирів, що перевозив ОСОБА_1 ;
- копій посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , технічного паспорту на автомобіль MERCEDES - BENZ SPRINTER 316 та довіреності власника транспортного засобу ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 .
Визнаються необґрунтованими твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить опису вчинених ним неправомірних дій, посилання на форму вини та зміст підприємницької діяльності, яка здійснювалась, оскільки такий протокол цілком відповідає положенням ст. 256 КУпАП, складений уповноваженим на це суб'єктом, у ньому зафіксовано необхідні відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, з посиланням на нормативний акт, який передбачає відповідальність за його вчинення.
Посилання захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду не наведено доказів, що ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів, визнаються такими, що на увагу не заслуговують, оскільки вони спростовуються наведеними доказами, які вказують на наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Приймається до уваги те, що ОСОБА_1 фактично визнав обставини, зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення, власноручно зазначивши в поясненнях про те, що він буде подавати документи на ліцензування. При цьому, будучи повідомленим про права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не заперечував наведені в протоколі обставини і не вказував, на те, що він не здійснював господарську діяльність по перевезенню пасажирів.
Таким чином покликання апелянта про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, визнаються безпідставними, так як при розгляді справи місцевим судом не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права. У цій справі суддя виконав вимоги ст. 245, 280 КУпАП, повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мають значення для правильного її вирішення.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Звертаю увагу на те, що диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП не передбачає систематичності допущення відповідних порушень, а посилання захисника про протилежне, є недоречними.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності висновків місцевого суду, стороною захисту не надано, таких доказів не здобуто і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки склад вчиненого знайшов своє підтвердження під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Ураховується практика Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване судове рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами, воно має дозволяти вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Що стосується накладеного судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу, то воно відповідає санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП, вимогам ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є розмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника, необхідним і достатнім для досягнення мети виховного впливу та запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Тому прихожу до висновку про законність та обгрунтованість постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2025 щодо ОСОБА_1 , за не встановленням підстав для задоволення апеляційних вимог, скасування судового рішення та закриття провадження, як того просить захисник.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Ковальчук О.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба