28 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/654/25
Провадження № 22-ц/4815/1113/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2025 року у складі судді Куншір Н. В., постановлене в м. Рівне,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 19 січня 2021 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" уклали кредитний договір №637995616, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13 100 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування відповідно до умов Договору. Як вказує позивач, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого до 28.11.2019 року, за яким Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах, а Фактор зобов'язується їх прийняти. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2019 по 31.12.2023 укладалися додаткові угоди до Договору факторингу №28/1118-01 № 19, 26, 27, 31, 32 щодо строку дії договору та викладення тексту Договору у новій редакції, зокрема згідно останньої угоди № 32 строк дії договору було продовжено до 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №151 від 14.09.2021 до Договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 26466,00 грн. Окрім того 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024, ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №637995616 на загальну суму 51 507 грн. 51 коп., з яких: 13 099 грн. 50 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 38 408 грн. 01 коп. - сума заборгованості за відсотками. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості та на даний час продовжує ухилятися від їх виконання і заборгованість не погашає, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 51507,51 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положення закону, яким передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні, при чому предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують на відсутність доказів набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 637995616 від 19.01.2021, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції правильно констатував факт укладення відповідачем Кредитного договору № 637995616 від 19.01.2021 р. з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та перехід права вимоги за вищезазначеним договором від первісного кредитора до скаржника, однак помилково послався на те, що додаткові угоди не є новим договором факторингу, і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до відповідача у даній справі за кредитним договором №637995616, який укладений 19 січня 2021 року. Наголошує, що передача права вимоги здійснюється не за самим Договором факторингу, а в момент підписання Сторонами відповідного реєстру прав вимог, тобто, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 . Додає, що Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із відповідачем, підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 20.04.2021 р., тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року, що не суперечить закону. Також, на підтвердження переходу права вимоги Скаржником надано довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якої Товариство підтверджує, що 20.04.2021 здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 637995616 від 19.01.2021, укладеного з Відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Зазначає, що фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення Договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення вищезазначеного Договору. Таким чином, перехід права вимоги за Кредитним договором № 637995616 від 19.01.2021 стосувався дійсного на той момент зобов'язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору. У зв'язку з наведеним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 19 січня 2021 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» уклали кредитний договір №637995616, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13 100 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п.1.3. договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Договір кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9AN56. Зокрема, 19 січня 2021 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
19 січня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13 100 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Згідно з п.2.1. цього договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжений до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжили строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладений у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №637995616 на загальну суму 34 032 грн. 69 коп., з яких: 13 099 грн. 50 коп. заборгованість по кредиту, 20 933 грн. 19 коп. - сума заборгованості за відсотками /витяг з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021/.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжили строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишися без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №637995616 на загальну суму 51 507 грн. 51 коп., з яких: 13 099 грн. 50 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 38 408 грн. 01 коп. - сума заборгованості за відсотками.
26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові вимоги в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024, ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №637995616 на загальну суму 51 507 грн. 51 коп., з яких: 13 099 грн. 50 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 38 408 грн. 01 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, що не заперечується відповідачем. У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця. При цьому, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 637995616 від 19.01.2021, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як вбачається з обставин справи, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, в подальшому неодноразово укладали додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу, при цьому, обсяг прав та обов'язків сторін не змінений.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
З вищезазначених норм права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 у справі №905/306/17).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
П.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року №352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
За своєю суттю додаткові угоди не є новим договором факторингу, і не свідчать про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до відповідача у даній справі за кредитним договором №637995616, який укладений 19 січня 2021 року.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, кредитний договір №637995616 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали 19 січня 2021 року, тобто більше ніж через два роки після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, вимога на момент укладення договору факторингу повинна бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до відповідача на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019 не було, і сторони не могли передбачити, що 19 січня 2021 року цим товариством буде укладений кредитний договір № 637995616 від 19 січня 2021 року з відповідачем, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Суд звертає увагу, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу, а отже, право вимоги за кредитним договором № 637995616, укладеним з відповідачем, у договір факторингу входити не могло.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і достовірних доказів набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 637995616 від 19.01.2021, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», адже ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги відносно відповідача як боржника у зобов'язанні не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 26.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», яке за наведених обставин не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 637995616 від 19 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Боймиструк С. В.