Справа № 547/96/25 Номер провадження 22-ц/814/3154/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
23 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника відповідача - адвоката Грущенка С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником- адвокатом Грущенком Сергієм Григоровичем,
на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року, постановлене суддею Харченко В.Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
22.01.2025 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 10 911,64 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 22.07.2024 близько 18-00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під'їхав на велосипеді до його господарства АДРЕСА_1 , де на ґрунті тривалих неприязних відносин наніс йому один прямий удар ножем у ділянку живота. В результаті дій відповідача він, ОСОБА_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх вчинення, що підтверджується
висновком судово-медичної експертизи №216 від 24.07.2024.
Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 17.12.2024 (справа №547/1124/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Вважає, що своїми злочинними діями відповідач спричинив йому матеріальну шкоду, пов'язану із лікуванням, які склали 6 032,84 грн. та іншими витратами, зокрема, на пальне для поїздок до медичних закладів, які склали 4 878,80 грн.
Крім того, позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі, моральних стражданнях внаслідок протиправної поведінки, стресу через травму, необхідності тривалого лікування, змінами звичайного укладу життя, необхідністю витрачати час і зусилля для відновлення свого здоров'я і своїх прав.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 04.06.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як потерпілого від кримінального правопорушення, 10 911,64 грн майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як потерпілого від кримінального правопорушення, 35 000,00 грн. моральної шкоди, відмовивши у її стягненні у більшій сумі 100 000,00 грн.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 034,87 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 501,37 судового збору на користь держави.
Судовий збір 709,83 грн. компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт заподіяння шкоди позивачеві відповідачем неправомірними діями останнього, наявність між діями відповідача щодо позивача та завданою цим шкодою безпосереднього причинного зв'язку та вина відповідача. Із підстав викладеного районний суд постановив до стягнення матеріальну шкоду в розмірі, заявленому до стягнення та підтвердженому належними доказами, а також частково моральну шкоду на суму 35 000,00 грн., що відповідає характеру порушеного права, яке підлягає судовому захисту .
Відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Грущенко С.Г., оскаржив судове рішення в частині задоволених вимог в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд залишив поза увагою, що відповідач не має коштів на повернення шкоди, тоді як заявлений до стягнення розмір відшкодування вважає недоведеним належними доказами, які зводяться до припущень.
Просить врахувати, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, погано чує, не має вищої юридичної освіти, а тому не розумів того, що у нього запитувалося в суді 1-ї інстанції. Відтак, частково погоджується зі стягненням з нього матеріальної шкоди, відповідач не розумів поставленого перед ним питання, та наразі повністю заперечує проти стягнення з нього витрати на придбання ПММ, як і моральної шкоди, факт спричинення якої, на думку сторони відповідача є недоведеним.
Вважає наявними підстави для зменшення суми витрат на стаціонарне лікування до 4193,99 грн., оскільки ліки, придбані за чеками №17266 від 12.08.2024, №16858 від 03.08.2024, №16670 від 31.07.2024, №16666 від 31.07.2024 та від 29.07.2024 не зазначені у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2128 від 12.08.2024 КП «Семенівська лікарня».
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 22.07.2025.
24.07.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просив залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін, як законне та обґрунтоване.
Заперечує твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 помилково погодився у судовому засіданні з виплатою матеріальної шкоди, оскільки відповідач надавав в судовому засіданні пояснення по справі за своєї згоди у порядку, передбаченому статтею 92 ЦПК України. При цьому представник відповідача не був безпосереднім учасником судового процесу, в той час як районний суд викликав до зали суду відповідача для особистих пояснень. Отже, позиція сторони відповідача, викладена його представником у доводах апеляційної скарги, суперечить власній позиції відповідача.
Наголошує, що стан здоров'я відповідача, його похилий вік та відсутність коштів не звільняє від обов'язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, спричинену його винними та протиправними діями.
Вважає відсутніми підстави для зменшення розміру витрат, понесених на придбання ліків, оскільки усі чеки складені у період перебування на стаціонарному лікуванні, а придбані товари безпосередньо пов'язані з його лікуванням.
Наполягає на тому, що витрати на паливно-мастильні витрати були необхідними, а пальне використовувалося для заправки автомобілів та транспортування позивача під час його лікування внаслідок завданих відповідачем тілесних ушкоджень.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, сформовану у справах №216/3521/16-ц від 01.09.2020, №214/7462/20 від 05.12.2022, вважає наявними підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі, постановленому до стягненню, який відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань.
У суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи убачається, що вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 17.12.2024 (справа №547/1124/24) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 121 КК України, за яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки; знищено речовий доказ ніж довжиною 230 мм.
Вироком установлено, що 22.07.2024 близько 18-00 год. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під'їхав на велосипеді до домогосподарства АДРЕСА_1 , де перебував потерпілий ОСОБА_2 . У цей час у ОСОБА_1 на ґрунті тривалих неприязних відносин із ОСОБА_2 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи в лівій руці кухонний ніж із рукояткою чорного кольору, який був у полімерному пакеті, наніс ним один прямий удар у ділянку живота ОСОБА_2 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження. Згідно із висновком судово-медичної експертизи №216 від 24.07.2024 у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки та підшкірного крововиливу, які утворилися від дії колюче-ріжучого предмету типа ножа та у своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх нанесення. Зазначеним діянням обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння./а.с.5-6/
За змістом виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2128 хірургічного відділення КП «Семенівська лікарня» від 12.08.2024 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні упродовж 26.07.2024 - 12.08.2024 з приводу колото-різаного проникаючого поранення передньої черевної стінки без ушкодження органів черевної порожнини; підшкірний крововилив передньої черевної стінки. Проводилося лікування у вигляді первинної хірургічної обробки рани, ревізії раневого каналу, дренування. Вказано на низку назв призначених медичних препаратів.
Отримував лікування: оперативне: ПХО рани (26.07.2024); ВХО рани, ревізія раневого каналу, дренування (29.07.24); консервативне: Цефтріаксон, Левосепт, Метрагіл, Аміцил, Гемотран, Етамзилат, Кетанов, Панкреатин, Газоспам, АДП-М 0,5 (26.07.2024), перев'язки з ПВ, Хлоргексидином, Метрагілом, Левомеколем./а.с.7/
На підтвердження витрат, понесених на лікування, позивачем надано копії чеків:
- №16666 від 31.07.2024 на загальну суму 1900,00 грн., що складається із: 22,70 - Бісакодил суп. ректал. 10 мг.; 137,80 - Газоспам табл. в/о №15 (2) кусум фарм; 308,40 - Гемотран р-н д/ін. 100 мг/мл 10 мл; 13,60 - етамзилат р-н, 12,5% амл. 2мл.; 313,20 - Левасапт р-н д/інф 500мг/1000 мл конт; 939,81 - Левасепт р-н д/інф. 500 мг/100 мл. конт; 24,80 - Лідокаїн-Дарниця р-н д/ін. 20 мг/мл; 23,00 - Панкреатин 8000 табл. в/о №10 (5);
- №97580 від 29.07.2024 на загальну суму 2130,00 грн., із яких: 908,97 - Левасепт; 501,98 - Левофлоксацин; 250,99 - Левофлоксацин; 35,64 - Етамзилат; 172,92 - Цефтріаксон ПОР; 25,32 - Лідокаїн гідрохл; 26,60 - вода д/ін; 10,20 - бинт; 115,00 - пеленки гіг. поглинаючі; 89,00 - серветки;
- №-і9zMg3Es9k від 26.07.2021 на загальну суму 796,00 грн., із яких: 243,94 - Цетріаксон; 146,36 - Цетріаксон; 46,68 - Цетріаксон; 56,98 - Лідакоїн гідрохлор; 59,84 - вода; 11,88 - Етамзилат;229,00 - Пробам Лакто капс. №20;
- №17266 від 12.08.2024 на загальну суму 570,00 грн., із яких: 21,00 - Аспаркам-Формак; 426,20 - Вессел Дуе; 103,40 - Натрію хлорид; 29,50 - серветки;
- №16858 від 03.08.2024 на загальну суму: 100,00 грн., із яких: 74,40 - Метронізадол-Дарниця; 25,50 - рукавички медичні;
- №16670 від 31.07.2024 на загальну суму: 34,00 грн., із яких: 18,60 - Лідокаїн-Дарниця; 15,00 - еко-сумка;
- №0m1fKnl94JQ від 29.07.2024 на суму 16,00 грн.- Неосорб;
- №16853 від 03.08.2024 на суму 241,50 грн. - Цефтриаксон-Дарниця;
- №16561 від 29.07.2024 на суму 123,00 грн. - Кафетор;
- №81508 від 29.07.2024 на суму 84,30 грн. - Гемотран розчин./а.с.8-10/
На підтвердження паливно-мастильних витрат позивачем надано копії чеків від 29.07.2024 на суму 1499,70 грн., 07.08.2024 на суму 549,80 грн.; 03.08.2024 на суму 599,90 грн.; від 12.08.2024 на суму 529,80 грн.; 29.07.2024 на суму 1149,80 грн./а.с.11/
При постановленні рішення районний суд врахував, що представник (адвокат) за законом не може займати позицію всупереч позиції свого довірителя (відповідача), а тому відхилив заперечення представника відповідача проти низки витрат на ліки, які визнав відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди, районний суд виходив із того, що доводи позивача про придбання усіх ліків за призначенням лікаря не спростовано відповідачем. Тоді як одного лише їх не зазначення у виписці з амбулаторної карти не достатньо для безумовного виключення окремих витрат із тих, що пов'язані з лікуванням і перебуванням на стаціонарному лікуванні.
Судом також враховано, що КП «Семенівська лікарня» розташована на відстані близько 35 км від місця проживання позивача, а тому останній мав об'єктивну потребу у неодноразовому переміщенні між різними населеними пунктами, у том числі для відтворення подій в ході досудового розслідування, що потребувало витрат на пальне.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, районний суд врахував обставини нанесення тілесного ушкодження відповідачем позивачеві, вжиті позивачем заходи з отримання медичної допомоги та поновлення своїх прав, обмежені можливості обслуговування своїх життєвих потреб, перебування на стаціонарному лікуванні, фізичний біль і душевні страждання, яких зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, необхідність тривалого докладання зусиль до відновлення здоров'я.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині у повній мірі погодитися не може з таких підстав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначенні статтею 1166 ЦК України; за змістом частин першої, другої наведеної норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (статті 23 ЦК України). Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду регламентовані статтею 1167 ЦК України, якою визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Європейський суд з прав людини зазначає, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти Болгарії) від 12.07.2007, заява № 68490/01).
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц указано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
У спірних правовідносинах законом не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а тому її розмір підлягає доказуванню та має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, оскільки не може бути засобом отримання доходу чи мірою покарання за злочин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише з питання, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
У справі, яка переглядається установлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який скоїв кримінальне правопорушення, позивач отримав ушкодження здоров'я, звертався до лікаря та правоохоронних органів, докладав додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, із урахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода, оскільки обставини спричинення йому тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх нанесення, та наслідки цього стали для нього психотравмуючими факторами, завдали негативних переживань, тобто спричинили психологічні страждання (моральну шкоду).
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди районний суд врахував ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (тяжкі), необхідність стаціонарне лікування та подальшу реабілітації, а також тривалість вимушених змін в організації життя, та дійшов обґрунтованого висновку, що 35000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди матиме достатній компенсаційний, а не каральний та обтяжуючий характер. Саме такий розмір моральної шкоди відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 18.10.2019 справа№352/342/17, від 27.01.2021 справа №607/15258/19.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, тоді як за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання представника відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, щодо відсутності у відповідача коштів для здійснення відшкодування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведене не звільняє від обов'язку виконання зобов'язання.
Підстав вважати, що відповідач за станом здоров'я не розумів чи не усвідомлював зміст наданих ним суду першої інстанції пояснень, колегія суддів не вбачає та відхиляє, як припущення, доводи представника відповідача - адвоката Грущенка С.Г., що його довіритель не розумів того, що у нього запитувалося в суді 1-ї інстанції та наразі повністю заперечує проти стягнення з нього витрати на придбання ПММ, як і моральної шкоди, факт спричинення якої, на думку сторони відповідача є недоведеним.
При цьому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що представник (адвокат) за законом не може займати позицію всупереч позиції свого довірителя (відповідача), який має діяти добросовісно.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20).
Разом із цим, суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доказів у їх сукупності, погоджується із доводами апеляційної скарги, що ліки придбані за чеками №17266 від 12.08.2024, №16858 від 03.08.2024, №16670 від 31.07.2024, №16666 від 31.07.2024 та від 29.07.2024 не передбачені призначенням лікарів, зазначених у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2128 від 12.08.2024 КП «Семенівська лікарня».
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз'яснено, що при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Із огляду на викладене, установивши, що придбані за чеками №17266 від 12.08.2024, №16858 від 03.08.2024, №16670 від 31.07.2024, №16666 від 31.07.2024 та від 29.07.2024 ліки не відповідають призначенню лікарів, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для зменшення суми витрат на стаціонарне лікування із 6032,84 грн. до 4193,99 грн., оскільки відповідні витрати не були направлені на відновлення стану здоров'я позивача отриманих тілесних ушкоджень, заподіяних відповідачем.
Підстав для відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат на паливно-мастильні матеріали, колегія суддів також не вбачає, оскільки крім чеків, позивач не долучає доказів в обґрунтування використання цього пального саме з ціллю лікування (яким саме транспортним засобом користувався, його середній розхід пального, маршрут до лікувального закладу тощо) та неможливістю доїзду в медичну установу маршрутним транспортом, відтак суд не вбачає підстав для стягнення цих сум з відповідача в користь позивача.
Інших доводів на спростування підставності та розміру стягнення майнової та моральної шкоди, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру майнової шкоди, постановленої до стягнення із 10 911,64,00 грн. до 4 193,99 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником- адвокатом Грущенком Сергієм Григоровичем, - задовольнити частково.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року- змінити, зменшивши розмір постановленої до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , майнової шкоди із 10 911,64 грн. до 4 193,99 грн.
В іншій частин рішення районного суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.10.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак