Справа № 531/2116/24 Номер провадження 22-ц/814/3027/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
28 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2024 року, постановлену суддею Поповим М.С.
по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позом, в якому просив зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" повернути йому безпідставно набуте майно двигун внутрішнього згорання дизельний з коробкою передач для легкового автомобіля Mercedes-Benz ОМ642826, бувший у вжитку, рік виробництва 2018, № НОМЕР_1 , об'єм 2987 см?, 190 кіловат, вартістю 137200,00 грн.
Разом із позовною заявою ним подано заяву про забезпечення позову, в якому просив вжити захід забезпечення позову шляхом заборони СТОВ «СВІТОЧ» в будь який спосіб відчужувати двигун внутрішнього згорання, дизельний, з коробкою передач для легкового автомобіля Mercedes-Benz ОМ642826, бувший у вжитку, рік виробництва 2018, № НОМЕР_1 , об'єм 2987 см?, 190 кіловат, вартістю 137200,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем 01.10.2020 було придбано у ФОП ОСОБА_3 вищевказаний двигун внутрішнього згорання. Працюючи у СТОВ «СВІТОЧ» на посаді юриста, де батько позивача ОСОБА_4 є директором, з його дозволу зазначений двигун перебував у складі товариства. Після звільнення позивача з товариства, він хотів забрати двигун, проте довідався, що старший менеджер СТОВ «СВІТОЧ» ОСОБА_1 , кінцевий бенефіціарний власник товариства, без його дозволу встановила двигун № НОМЕР_1 на транспортний засіб товариства Mercedes-BenzCL-Class 2015 (GL 350d FN, 210 к.с., 4 Matic) д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується як працівник підприємства. В подальшому позивач випадково довідався, що СТОВ «СВІТОЧ» на сайті AUTO.RIA через чоловіка на ім'я ОСОБА_5 (моб. тел. НОМЕР_3 ) продає транспортний засіб товариства - Mercedes-BenzCL-Class 2015 (GL 350d FN, 210 к.с., 4 Matic) д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі належний позивачу двигун № 64282642097481.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову об'єктивно ускладнить або унеможливить повернення сторін у первісний стан та призведе до істотного порушення майнових прав позивача, та може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» відчужувати двигун внутрішнього згорання, дизельний, з коробкою передач для легкового автомобіля Mercedes-Benz ОМ642826, бувший у вжитку, рік виробництва 2018, № НОМЕР_1 , об'єм 2987 см?, 190 кіловат, вартістю 137200,00 грн.
Не погодившись з даною ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що спірний двигун перебував у відповідача та взагалі знаходиться в вищевказаному транспортному засобі, наявність оголошення про продаж автомобіля не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому відсутні підстави для задоволення відповідної заяви.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Панченко О.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Панченко О.О. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору є витребування двигуна внутрішнього згорання (дизельний з коробкою передач для легкового автомобіля Mercedes-Benz ОМ642826, бувший у вжитку, рік виробництва 2018, № НОМЕР_1 , об'єм 2987 см?, 190 кіловат, вартістю 137200,00 грн.) з чужого незаконного володіння.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ» відчужувати спірний двигун внутрішнього згорання, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що заявлений вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 02 серпня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук