Справа № 761/30680/24
Провадження № 2-а/761/296/2025
22 квітня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Фролової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 11 серпня 2024 року серія ЕНА №2804779 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (надалі - Постанова) серія ЕНА №2804779 від 11.08.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що позивач 01.08.2024 року о 10 год. 24 хв. в с. Пирогівці, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam ТС 008383,чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, винесена безпідставно та з істотним порушенням прав, позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
В обґрунтування позову вказано, що фіксування «правопорушення» відбувалось лазерним вимірювачем швидкості ТгuСam в непередбачений законодавством спосіб, а саме поліцейський тримав прилад в руках, та рухався на зустріч транспортному засобу, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год. Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, яка складає 2 км/год, що ставить під сумнів коректність вимірювання швидкості руху позивача та зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Окрім того, позивачем вказано, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Також, позивачем вказано, що поліцейський під час розгляду справи та прийнятті відповідного рішення про вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не надав належних і допустимих доказів його вчинення, в усній формі повідомив позивача, що швидкість керованого ним автомобіля встановлена за допомоги вимірювального приладу «ТruСam» і становила 73 км/год.
У зв'язку із викладеним позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТruСАМ II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Лазерний вимірювач швидкості ТruСАМ II отримав сертифікат відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20. Сам прилад опломбовано від несанкціонованого доступу. Пломбування виконане нанесенням самоклеючої пломбувальної наліпки, розташування та зовнішній вигляд якої наведено на рисунку 5 «Сертифікат перевірки типу» UA.TR.001 241-18 від 26.12.2018 р. Лазерний вимірювач швидкості TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. В своїй позовній заяві позивач висловлює власну суб'єктивну думку з приводу режимів роботи приладу TruCam II. Сумніви позивача, щодо результатів вимірів його швидкості ґрунтуються на тому що поліцейський тримав прилад в руках. Такі сумніви є безпідставними оскільки TruCam II відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватися для автоматичної фіксації швидкості, але конструктивно він є ручним вимірювачем швидкості. Позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості. Вказано, що лазерний вимірювач швидкості TruCam IІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму транспортного засобу назустріч руху.
З поміж іншого у відзиві зазначено правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості LTI TruCam IІ 20/20 з посиланням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції, яка станом на час винесення оскаржуваної постанови не діяла, оскільки на той час ст. 40 вказаного закону діяла в редакції Закону № 2123-IX від 15.03.2022. Окрім того, у відзив вказано практику судів апеляційної інстанції щодо можливості використання лазерного вимірювача швидкості LTI TruCam IІ 20/20 з рук. З поміж іншого у відзиві зазначено, що від так, вважаю, що по-перше, матеріали справи не містять жодного клопотання заявленого позивачем в розумінні ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», а по-друге мотиви, якими ніби то користувався Позивач, заявляючи таке клопотання є надуманими, оскільки позивач сам є фахівцем в галузі права та має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Відповіді на відзив до суду не надійшло.
Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (надалі - Постанова) поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області капрала Потоцького Василя Йосиповича, серія ЕНА №2804779 від 11.08.2024 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що позивач 01.08.2024 року о 10 год. 24 хв. в с. Пирогівці, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху у населеному пункті на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam ТС 008383,чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Згідно вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху вказує, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України «Про дорожній рух».
Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Як уже зазначалось судом, згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 5.49 ПДР України визначені вимоги до знаку «Початок населеного пункту», який має містити найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Водночас, судовою колегією враховується, що положення ст. 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а також листа ДП «Укрметтестстандарт» від 01 жовтня 2019 року №22-38/49.
Вказаний висновок викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 761/11514/24 .
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 73 км/год, підтверджується а фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ №ТС008383, який отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26 грудня 2018 року № UA.TR.001 241-18 та пройшов повірку, чинну до 26 грудня 2028 року.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437, міжповірочний інтервал вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки У3197-12) становить 1 рік.
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM ІІ LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24 грудня 2020 року.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером UA.TR.001. Додатково Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України Видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3561 «TruCAM Viewer» та «ShareViewII v2.2.2.23091». Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «LTI 20-20 TruCAM», виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3562, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху транспортного засобу Mitsubishi Galant із індивідуальним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 73 км/год. у межах населеного пункту - с. Підгірці, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема фотоматеріалами.
Окрім того, позивачем не заперечувався у позовні заяві факт руху його транспортного засобу Mitsubishi Galant із індивідуальним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував позивач у межах населеного пункту - с. Підгірці.
Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач рухався у межах населеного пункту - в с. Підгірці із швидкістю 73 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості на 23 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства, є законною та скасуванню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст.7, 122, 251, 258, 268, 271, 276, 283, 284 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Законом України «Про Національну поліції». статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , адреса проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646 .
Повний текст рішення виготовлений 22 квітня 2025 року.
Суддя: