Справа №760/12094/13-к
1-в/760/321/25
28 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
та захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна,
до суду надійшло зазначене клопотання яке адвокат обґрунтовує тим, що на даний час виникла необхідність скасувати арешт на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_8 22.08.2012 із забороною виконання з вказаними квартирами будь-яких цивільно-правових угод, їх продаж і переоформлення.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримала таке клопотання та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечив щодо задоволення такого клопотання.
Вислухавши сторони, які брали участь у судовому засіданні, вивчивши клопотання та долучені до нього процесуальні документи, суд вважає, що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, як встановлено в судовому засіданні, Головним слідчим управлінням МВС України розслідувалась кримінальна справа №59-2066 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч.ч. 3,4 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч.ч. 1, 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358, ч.ч. 1,3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_9 , діючи за попередною змовою з ОСОБА_10 та невстановленими особами, упродовж грудня 2007 року, підробивши та використавши офіційні документи, шахрайським шляхом заволоділи правом власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Враховуючи те, що об?єктами вказаних злочинних дій є квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог ст.ст. 78, 79 КПК України їх приєднано до кримінальної справи як речові докази та накладено відповідний арешт з позбавленням можливості їх незаконного відчуження та подальшого перепродажу на користь третіх осіб до набрання вироком законної сили.
Предметом даного досудового розслідування, серед іншого, було розслідування діяльності організованої злочинної групи щодо придбання права власності на чуже майно шляхом шахрайства (серед іншого на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ), підроблення та використання завідомо підроблених документів.
На підставі вказаної постанови Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 29.08.2012 було накладено арешт на зазначені квартири: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Суд зауважує, що вказані квартири належали на праві власності ОСОБА_7 , який не був підозрюваним/обвинуваченим у даному кримінальному провадженні.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 у провадженні №1-кп/760/250/25 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 визнано винними у вчиненні злочинів. Цивільні позови Київської міської ради, прокурора в інтересах потерпілої ОСОБА_15 , ОСОБА_16 задоволено, ОСОБА_17 та ОСОБА_6 задоволено частково.
Вказаним вироком від 09.10.2015, серед іншого, встановлено причетність до придбання шляхом обману (шахрайство) права власності на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 потерпілого ОСОБА_7 .
Питання щодо скасування арешту з цих квартир судом вирішено не було.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №760/12094/13-к вирок Солом'янського районного суду від 09.10.2015 щодо ОСОБА_9 скасовано в частині звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року; ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_9 остаточне покарання за ч..4 ст.190; ч.3 ст. 15, ч.4 ст.190; ч.3 ст.15, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190; ч.3 ст.27, ч.2 ст.209; ч.3 ст.209 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 /дев'ять/ років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов?язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов?язків строком на 3 /три/ роки.
Також зазначеною ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.12. 2017 вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 у справі №760/12094/13-к змінено; виключено з мотивувальної частини вироку, серед іншого, висновок суду про причетність ОСОБА_7 до придбання шляхом обману (шахрайства) права власності на квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10. 2015 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України. Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_6 солідарно матеріальну шкоду в сумі 6 750 000 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн.; в решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 залишено без змін.
Далі, Постановою ККС ВС від 18.09.2018 у справі №760/12094/13-к касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника залишено без задоволення; вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015, змінений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.12.2017 та вирок Апеляційного суду міста Києва від 27.12.2017 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 змінено; виключено з судових рішень посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 - вчинення злочинів у складі організованої групи; виключено з вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 рішення про самостійне виконання на підставі ч. 3 ст. 72 КК України призначеного ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн; в решті судові рішення залишено без змін.
Тобто, питання щодо скасування арешту майна на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 залишилось не вирішеним.
Надалі, як вбачається із наданої адвокатом до клопотання ксерокопії вироку колегії суддів Шевченківського районного суду м. Києва, ними розглядалось кримінальне провадження № 760/11528/15-к за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України. ОСОБА_6 є потерпілим та цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні.
Так, зокрема, було встановлено наступні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Восени 2007 року ОСОБА_7 , будучи власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , вступив у злочинну змову із ОСОБА_9 щодо участі у вчиненні шахрайства з цим майном з метою подальшого заволодіння грошовими коштами потенційного покупця (добросовісного набувача) шляхом продажу такої нерухомості добросовісному набувачу із подальшим забезпеченням повернення майна від сторони недійсного правочину шляхом подання позову до суду про визнання правочину недійсним.
ОСОБА_9 був розроблений план, який полягав в тому, щоб підробити з відома та сприяння ОСОБА_7 його паспорт, правовстановлюючі документи на квартири, отримати у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» довідки-характеристики, у подальшому відчужити від імені ОСОБА_7 право власності на квартири добросовісному набувачеві шляхом використання завідомо підроблених документів, а також забезпечити визнання у судовому порядку вказаних правочинів та повернення ОСОБА_7 його майна.
Надалі, восени 2007 ОСОБА_7 з метою виготовлення завідомо підроблених документів передав ОСОБА_9 оригінал свого паспорту громадянина Україна, довідку РНОКПП та правовстановлюючі документи на квартири. ОСОБА_9 забезпечив виготовлення підроблених примірників даних документів із використанням втрачених нотаріальних бланків та внесенням до них друкованих тестів договорів, відтисків печаток приватних нотаріусів, відтисків Київського МБТІ, а також забезпечив виготовлення підроблених бланків довідок ф.3 ЖЕК №905 на зазначені квартири. ОСОБА_10 спільно із невстановленими особами підробив паспорт громадянина ОСОБА_7 та довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про присвоєння ОСОБА_7 ідентифікаційного коду з помилкою написання прізвища « ОСОБА_18 ».
У грудні 2007 в офісі ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності ОСОБА_7 . ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_10 виконати рукописний текст номеру квартир, адреси знаходження, даних власника, номеру реєстрації у підроблених примірниках договорів квартир у рядках відтисків штампів КП «Київське МБТІ», а також підробити підписи від імені спеціаліста даного КП. Також ОСОБА_10 на виконання вказівки ОСОБА_9 у наданих йому довідках про проживання та реєстрацію ф.3 виконав рукописний тест даних про власника ОСОБА_7 , адреси проживання, стану житла та наявних комунікацій. При цьому ОСОБА_7 диктував ОСОБА_10 текст, який підлягав внесенню до підроблених документів.
Надалі ОСОБА_9 за сприяння ОСОБА_7 здійснювали пошук потенційного покупця, організовували та проводили за участі ОСОБА_7 огляд приміщень особам, що виявляли зацікавленість їх придбати, у т.ч. ОСОБА_19 та ОСОБА_15 , у якої виникло бажання їх придбати. Доступ для огляду квартир надавав ОСОБА_7
25.12.2017 невстановлена особа з числа організованої ОСОБА_9 злочинної групи в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_20 , використовуючи підроблені документи, видаючи себе за законного власника, вчинила відчуження права власності на квартири та уклала договори купівлі-продажу квартир із ОСОБА_15 за 800 000 тис. доларів США (еквівалентно 4 040 000,00 грн.), внаслідок чого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за пособництва ОСОБА_21 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_15 .
В подальшому, 20.10.2018 ОСОБА_15 здійснила відчуження квартир на користь подружжя ОСОБА_22 та ОСОБА_6 за грошові кошти на загальну суму 1 350 000,00 доларів США, що є спільною власністю подружжя.
З метою завершення розробленого та узгодженого плану злочинних дій та повернення у власність ОСОБА_7 квартир, які начебто вибули з його володіння поза його волею, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , шляхом визнання недійсним правочину від 25.12.2017 та витребування від ОСОБА_22 майна, переданого їй за недійсним правочином, організували подання позову від ОСОБА_7 до Шевченківського районного суду м. Києва.
За наслідками розгляду вказаної цивільної справи позов ОСОБА_7 було задоволено, квартири були повернуті у власність ОСОБА_7 .
В результаті зазначених дій подружжю ОСОБА_22 та ОСОБА_6 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 1 350 000,00 доларів США та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 у справі №760/11528/15-к ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України ( в редакції України від 01.10.2007) та призначено йому покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді двох років обмеження волі, звільнивши його від призначеного судом покарання на підставі п. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Ухвалено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 28 415 106,45 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Арешт, накладений на особисте майно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2015 залишити без змін з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна та цивільного позову.
При цьому, у мотивувальній частині вказаного вироку від 30.11.2022, який залишений без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2023, суд зазначив: «за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_7 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на термін ближче до середньої межі, визначеною санкцією відповідної статті з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, за виключенням квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Зазначене майно не підлягає конфіскації з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 .
19.032024 приватним виконавцем ОСОБА_23 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 74494805).
З метою забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, 19.03.2025 приватним виконавцем ОСОБА_23 було накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Однак, Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 18 вересня 2025 року у справі №760/11528/15-к касаційні скарги зі змінами та доповненнями захисника ОСОБА_24 та засудженого ОСОБА_7 задоволено частково; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 та ухвалу Київського апеляційного суду від 14.12.2023 щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України скасовано; звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито. Указані судові рішення щодо ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України в частині призначеного покарання змінено та пом'якшено призначене останньому покарання з ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 01 жовтня 2007 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Так, арешт на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , серед іншого, накладено постановою про накладення заборони на відчуження нерухомого майна від 22.08.2012 старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_8 .
Наразі, у зв'язку із прийняттям остаточного рішення у справі №760/11528/15-к, виникла необхідність у виконанні судового рішення, а саме в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 .
Підтвердженням вказаного є те, що суди першої, апеляційної та касаційних інстанцій дійшли до висновку про необхідність позбавлення волі ОСОБА_7 з конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, суд першої інстанції у вироку чітко вказав, що квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не підлягають конфіскації з метою забезпечення виконання вироку суду в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 .
Однак, наразі, виконання вироку є неможливим у зв'язку із наявністю зазначеної вище постанови слідчого, яка не була скасована за результатами розгляду справи №760/12094/13-к за обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
При цьому суд зауважує, що арешт на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було накладено у 2012 році постановою слідчого ОСОБА_8 в межах кримінальної справи №59-2066 з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання їх подальшому незаконному відчуженню тощо.
Таким чином, арешт мав виключно процесуальне призначення - зберегти об'єкти, що фігурували у кримінальному провадженні, до моменту вирішення справи судом.
Тобто арешт, накладений у 2012 році, втратив своє процесуальне значення, оскільки кримінальне провадження, у межах якого він накладався, завершене. При цьому, забезпечення виконання вироку вже здійснюється в межах виконавчого провадження приватним виконавцем в іншій справі, а збереження арешту, накладеного на спірні квартири слідчим ОСОБА_8 , фактично блокує виконання вироку та унеможливлює реалізацію прав потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування шкоди, завданої злочином.
Також суд зауважує, що постанову старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_8 , якою накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборонено виконання з вказаними квартирами будь-яких цивільно-правових угод, їх продаж і переоформлення, було винесено 22.08.2012.
Станом на дату винесення даної постанови діяв КПК України 1960 року.
При цьому, відповідно до пункту 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, арешт на квартири, накладений слідчим у 2012 році, підлягає скасуванню в порядку визначеному положеннями КПК України 1960 року.
Вказана позиція узгоджується із висновком ККС ВС, викладеним у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 953/12593/2 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118070588).
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Порядок щодо скасування арешту на майно, яке накладалось під час дії КПК України 1960 року, вирішується судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.
У КПК України 1960 року містяться положення, які регулюють порядок скасування арешту майна: ч. 6 ст. 126 КПК України передбачає, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. При цьому, назва даної статті «Порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна», що відповідно вказує, що положеннями даної статті передбачено порядок скасування арешту, у разі якщо арешт накладено з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Враховуючи мету накладення арешту постановою від 22.08.2012, положення даної статті не підлягають застосуванню; п. 9) ч. 1 ст. 324 КПК України 1960 року: постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом. Судом рішенням питання щодо скасування арешту майна вирішено не було.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
В даному випадку протиріччя щодо виконання вироку виникли не у зв'язку із виконанням вироку у кримінальному провадженні, у якому арешт було накладено (справа №760/12094/13-к), а у зв'язку із іншим кримінальним провадженням (справа №760/11528/15-к).
Таким чином, питання скасування арешту положеннями КПК України 1960 року в такому аспекті чітко не врегульовано, однак, враховуючи наявність положення ч. 1 ст. 409 КПК України 1960 року про те, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок, суд вважає, що клопотання про скасування арешту зазначеного майна підлягає розгляду у Солом'янському районному суді м. Києва як судом, який постановив вирок у справі №760/12094/13-к.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.409 КПК України 1960 року, суд, -
скасувати арешт накладений постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_8 від 22.08.2012, на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зняти заборону виконання з вказаними квартирами будь-яких цивільно-правових угод, їх продаж і переоформлення.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя: ОСОБА_1