03 листопада 2025 рокуСправа №160/14698/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачеві;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатом розгляду заяви прийняти рішення, відповідно до якого надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.05.2025 року він звернувся до відповідача із заявою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, передбачених п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивачем разом із заявою було подано відповідачеві відповідний пакет документів, передбачений Порядком №560. Однак, 19.05.2025 року позивач отримав від відповідача повідомлення від 15.05.2025 року № 20/190-Г, згідно якого дізнався, що за результатами розгляду заяви позивача та підтвердних документів йому було повідомлено, що протоколом від 15 травня 2025 року № 20 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, причини відмови - порушено поточне здобуття освіти, згідно даних Довідки здобуття освіти. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки, оскільки 10.06.2016 року він закінчив навчання в навчально-виховному комплексі «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад № 26» та отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту (документ про освіту серія НР № 48851740, виданий 10.06.2016р.), 27.06.2018 року закінчив Кам'янський державний енергетичний технікум та отримав атестат про повну загальну середню освіту (документ про освіту серія НР № 50613516, виданий 27.06.2018р.), 10.07.2020 року закінчив навчання в Кам'янському державному енергетичному технікумі та отримав диплом молодшого спеціаліста (документ про освіту серія Е20 № 136008, виданий 10.07.2020 року). Також, позивач зазначив, що з 06.09.2020 року його було зараховано на навчання до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (дата початку навчання 01.10.2020 року, дата завершення навчання 30.06.2026 рік), за параметрами навчання - бакалавр, форма навчання - заочна, контракт, електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, але 06.08.2024 року позивача було відраховано з навчання за його заявою у зв'язку з відсутністю бажання проходити подальше навчання у даному навчальному закладі, фактично навчання не проходив (був призваний на строкову службу, яку проходив з 16.10.2020 року по 09.04.2024 року), диплом не отримував. Так, згідно наказу № 389 від 10.08.2024 року позивач був зарахований на навчання до Дніпровського державного технічного університету (дата початку навчання 01.09.2024, дата закінчення - 30.06.2027 рік), за параметрами навчання - бакалавр, форма навчання - денна, бюджет, електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. На переконання позивача, станом на дату звернення до суду, він є здобувачем освіти в даному навчальному закладі, а отже здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Позивач стверджує, що у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО вказане некоректне відображення інформації щодо дати завершення навчання, оскільки фактичне завершення навчання ним відбулось 06.08.2024 року у зв'язку з поданням його заяви про виключення, а не 30.06.2026 року. Окрім того, позивач зазначив, що з метою реалізації пункту 62 Порядку №560 здійснено доопрацювання програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти для забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО Міністерством освіти і науки України керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надано роз'яснення №1/9758-24 від 03.06.2024 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», відповідно до якого, МОН зазначеним листом прирівнює «відрахування ЗО» до «здобутого рівня освіти», що є порушенням чинного законодавства, оскільки листи МОН не є нормативно-правовим актом, мають лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм. Фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації, здобуття рівня освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем не було надано належної оцінки вказаній інформації в його заяві від 07.05.2025р., як і не було надано оцінку факту навчання позивача та доданих до заяви документів, а тому дії відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, передбачених п.1 ч.3 ст.23 згаданого вище Закону, просив визнати протиправними.
Ухвалою суду від 26.05.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25 червня 2025 року та зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати всі копії документів, у тому числі і копію заяви позивача про надання йому відстрочки, а також докази правомірності дій відповідача у даних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду разом з адміністративним позовом була направлена та отримана відповідачем у його електронному кабінеті 21.05.2025р. (адміністративний позов) та 26.05.2025р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 26.05.2025р., відзиву на позов суду не надав без поважних причин.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає підстави достатніми для розгляду справи з урахуванням вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об'єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 03.11.2025р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 03.11.2025р.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 03.11.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний, є придатним до військової служби, звання - рядовий, ВОС 100915 (стрілець), про що свідчить зміст копії паспорту позивача № НОМЕР_1 від 12.04.2021р., копія довідки про реєстрацію місця проживання особи №19/25234 від 25.10.2021р.,копія військового квитка серії НОМЕР_2 від 16.10.2020р., наявних у справі.
З 16.10.2020 року по 09.04.2024р. позивач проходив строкову військову службу, у період з 25.02.2022 по 30.04.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на посаді водій-заправник 2 відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів роти матеріально-технічного забезпечення, 09.04.2024 року був виключений зі списків особового складу військової частини, що підтверджується копіями військового квитка, витягу з наказу №8 від 09.04.2024р., довідкою №807 від 11.04.2024р.
Надалі, на підставі протоколу №24 від 10.08.2024р. засіданням приймальної комісії позивач був зарахований з 1 вересня 2024 року за державним замовленням за результатами ЗНО/НМТ на факультет комп'ютерних технологій та енергетики, спеціальність 141 - електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, ступінь - бакалавр, що підтверджується змістом копії витягу з наказу №389 від 10.08.2024р.
Станом на дату звернення до суду з цим позовом позивач є здобувачем освіти Дніпровського державного технічного університету за освітнім рівнем бакалавр (дата початку навчання 01.09.2024, дата закінчення - 30.06.2027 рік), відповідно до інформації про документи про освіту, яка міститься в довідці ЄДЕБО, позивач закінчив навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад № 26» (отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту, документ про освіту серія НР № 48851740 від 10.06.2016р.), Кам'янський державний енергетичний технікум (отримав атестат про повну загальну середню освіту, документ про освіту серія НР № 50613516 від 27.06.2018р.) та диплом молодшого спеціаліста (документ про освіту серія Е20 № 136008 від 10.07.2020р.), що підтверджується копіями студентського квитка серії НОМЕР_3 від 01.09.2024р. та довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р.
Також зі змісту зазначеної довідки ЄДЕБО позивача видно, що у графі щодо поточного здобуття освіти та не порушення послідовності її здобуття, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» зазначено: «Ні, порушує».
Згідно історії навчання здобувача освіти вбачається, що позивача 06.09.2020р. було зараховано на навчання до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», однак згідно рядка «поточний статус навчання» статус позивача зазначено як «відраховано із ЗО».
Як зазначив позивач у позові 07.05.2025р. він звернувся із заявою до відповідача для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав передбачених п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здобуття фахової вищої освіти за денною формою навчання), до якої додав вищезгадану довідку ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р.
Однак 19.05.2025 року позивач отримав від відповідача повідомлення від 15.05.2025 року №20/190-Г, зі змісту якого дізнався, що за результатами розгляду заяви позивача та підтвердних документів йому було повідомлено, що протоколом від 15 травня 2025 року №20 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, причини відмови - порушено поточне здобуття освіти, згідно даних Довідки здобуття освіти, що підтверджується змістом копії наведеного повідомлення, наявного в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову під час мобілізації з підстав, перелічених у п.1 ч.3 ст.23 згаданого Закону, (у зв'язку із здобуттям ним фахової вищої освіти за денною формою навчання), звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, згідно із статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560) передбачена процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Відповідно до ч.2 статті 10 Закону України «Про освіту» передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
А згідно з пунктом 5 Розділу Х Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №168 від 10.02.2025р. зазначено, що у разі зарахування на навчання для здобуття певного ступеня вищої освіти особи, яка в минулому здобувала такий самий або вищий ступінь вищої освіти, і відповідний ступінь не було присуджено, особа вважається такою, що здобуває рівень освіти, що не є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається в установленому порядку на підставі подання військовозобов'язаним, який є здобувачем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти згідно даних Довідки про здобувача освіти, сформованої в ЄДЕБО, що підтверджує здобуття рівня освіти, який є вищим за раніше здобутий рівень освіти у відповідній послідовності.
Тобто, при вирішенні питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, посадові особи комісії РТЦК та СП мають в обов'язковому порядку враховувати інформацію, яка міститься у довідці про здобуття освіти, сформованої в ЄДБО, що підтверджує здобуття рівня освіти, який є вищим за раніше здобутий рівень освіти у вказаній вище послідовності.
Як свідчать матеріали справи, позивачем разом із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав, передбачених п.1 ч.3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, від 07.05.2025р. надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 довідку ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р., яка містила інформацію у графі - «На підставі даних з ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» - «Ні, порушує».
Зміст вказаної довідки ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р. станом на 15.05.2025р. (дату вчинення відповідачем дій щодо розгляду згаданої вище заяви позивача) не був оскаржений у встановленому законодавством порядку, таких доказів суду не надано.
А відтак, враховуючи наведену інформацію, яка містилася у згаданій довідці ЄДЕБО з приводу порушення позивачем послідовності здобуття вищої освіти станом на дату розгляду заяви позивача - 15.05.2025р., суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-ХІІ ( у зв'язку із здобуттям позивачем фахової вищої освіти) були вчинені правомірно, у межах наданих відповідачеві повноважень та у відповідності до вимог п.60, 62 Порядку №560.
Суд також вважає за необхідне зазначити і про те, що відповідно до п.5 Розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом МОН № 620 від 08.06.2018р., розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Згідно із п.1 та п.2 Розділу ІІІ цього Положення передбачено, що доступ до ЄДЕБО уповноваженим суб'єктам надається технічним адміністратором ЄДЕБО на договірній основі за заявою уповноваженого суб'єкта. Інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Аналіз зазначених вище приписів свідчить про те, що внесення змін до змісту довідки ЄДЕБО віднесено до повноважень Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО та ДП «Інфоресурс» як технічного адміністратора, що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО..
Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не наділений повноваженнями встановлювати дотримання послідовності здобуття освіти позивачем, а при наданні відстрочки лише керується фактичними даними, які зазначені в довідці ЄДЕБО, тому обгрунтовані підстави для визнання дій відповідача щодо відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з урахуванням відомостей, які містилися у наданій позивачем до заяви про відстрочку довідці ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р., у адміністративного суду відсутні.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, виходячи з того, що відповідач при вчиненні дій щодо відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу керувався даними, наявними в довідці ЄДЕБО, наданою позивачем як підтвердного документу для отримання відстрочки, в графі якого щодо поточного здобуття освіти та не порушення послідовності її здобуття, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» зазначено: «Ні, порушує», протиправність дій відповідача у даних спірних правовідносинах, невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків, визначених Порядком № 560 позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено.
Не можуть бути прийняті в якості належних доказів на підтвердження протиправності дій відповідача щодо відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу, які мали місце 15.05.2025р. (рішення відповідача №20 від 15.05.2025р.), подання позивачем до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви від 05.06.2025 року до МОН України щодо формування інформації, внесеної до довідки ЄДЕБО з приводу не порушення послідовності здобуття освіти «ні Порушує», оскільки дана довідка ЄДЕБО №526306 від 18.11.2024р. не була оскаржена у встановленому законом порядку станом на 15.05.2025р. (дату прийняття відповідачем рішення №20 від 15.05.2025р. про відмову у наданні позивачеві відстрочки).
Окрім того, слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права, а саме: визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу не є належним способом захисту права з урахуванням того, що відповідачем було прийнято рішення №20 від 15.05.2025р., яке у межах даного спору позивачем не оспорюється.
Інші аргументи та доводи позивача, викладені у позові, уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 згаданого Кодексу, правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, суд приходить до висновку, що відповідач вчиняючи вказані вище дії діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та із врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.05.2025р. щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатом розгляду заяви прийняти рішення, відповідно до якого надати позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то, з урахуванням того, що судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому у задоволенні зазначених вище похідних позовних вимог позивачеві також слід відмовити.
Окрім того, з наведених вище підстав і позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача надати відстрочку позивачеві від призову на військову службу під час мобілізації та вважати його таким, що не підлягає призову, також не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору понесених позивачем згідно квитанції: №KD65-QMUD-87AE від 21.05.2025 в сумі 1211,20 грн., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб'єкта владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва