03 листопада 2025 рокуСправа №160/17292/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 12 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.05.2025 №046350019747 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 23.05.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350019747 від 30.05.2025 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника за відсутності необхідного страхового стажу. Позивач із рішенням не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулася до суду з позовом.
16.06.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що ним не приймалося оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії. Зазначає, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в спірних правовідносинах виникає за умови досягнення пенсійного віку позивачем та за наявності у останнього необхідного страхового стажу. Натомість, страховий стаж позивача складає 30 років з необхідних 32 років. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
23.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 30.05.2025 прийняло рішення №046350019747 про відмову в призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу (32 роки).
З оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж померлого годувальника становить 77 років 09 місяців 00 днів.
Страховий стаж заявника становить 30 років 10 місяців 24 дні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058-IV.
Так, відповідно до частини першої цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Зазначена норма п.1) ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV є чіткою та ясною.
Частиною першою статті 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно із частиною першою статті 38 цього ж Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відносяться чоловік або дружина померлого годувальника, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Формулювання ст. 36 Закону №1058-IV не ставить право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в залежність від наявності у особи страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, як про це зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
З аналізу ст. 36 Закону №1058-IV вбачається, що в спірних правовідносинах право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатній особі, до якої відноситься дружина померлого за умови, що вона досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV (60 років).
Вимоги щодо страхового стажу в ст. 36 Закону №1058-IV стосуються виключно померлого годувальника, у зв'язку із втратою якого у особи виникає право на призначення пенсії.
На час звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 60-річного віку.
Натомість, відмова у призначенні позивачу пенсії обґрунтована тим, що страховий стаж позивача складає 30 років 10 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами статей 26 та ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV підставою для віднесення членів сім'ї померлого годувальника до непрацездатних є виключно досягнення останніми пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.
Наявність страхового стажу є обов'язковою умовою стосовно годувальника, про що прямо зазначено законодавцем у статті 36 Закону №1058-IV.
Отже, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Позивач не звертався за призначенням пенсії за віком, для призначення якої, окрім досягнення пенсійного віку, необхідним є наявність страхового стажу.
Натомість, як видно з рішення пенсійного органу № 046350019747 від 30.05.2025, факт досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV не заперечується відповідачем.
Отже, оскільки станом на час звернення позивача за призначенням пенсії вона досягнула пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV, ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника та має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
При цьому, суд не погоджується з твердженнями пенсійного органу, наведеними у рішенні №046350019747 від 30.05.2025 щодо необхідності обов'язкової наявності у позивача відповідного страхового стажу, оскільки за приписами статті 36 Закону України №1058-ІV підставою для віднесення позивача до непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу.
З цих підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350019747 від 30.05.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд наголошує на тому, що він не є законодавчим органом і не може надавати іншого змісту нормі ст. 36 Закону №1058-ІV, викладеній законодавцем в існуючому формулюванні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника на підставі заяви про призначення пенсії від 23.05.2025, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме ГУ ПФУ в Тернопільській області має здійснити здійснити призначення пенсії позивачу.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію слід відмовити.
Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника на підставі заяви про призначення пенсії від 23.05.2025.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн. необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Ідентифікаційний код: 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3) , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перермоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.05.2025 №046350019747 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 23.05.2025 призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Ідентифікаційний код: 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон