03 листопада 2025 рокуСправа №160/15862/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не врахування часу навчання в «Марійському державному університеті» та всього стажу роботи в «Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара», протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення - 06.06.2014, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням часу навчання в «Марійському державному університеті», стажу роботи в «Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара», підвищенням пенсії, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії з 06.06.2014 по серпень 2016 року та з серпня 2016 року за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до вересня 2002 року ОСОБА_1 проживала у м. Херсон, надалі виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.06.2016 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.06.2014. Позивач зазначає, що під час призначення пенсії в графі «ознака роботи» зазначено, що позивач працює, не зараховано до стажу роботи час навчання в Марійському державному університеті та невірно зарахований стаж роботи в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара. Представник позивача неодноразово звертався до відповідача з питання перерахунку призначеної позивачу пенсії та зарахування періодів роботи та навчання до страхового стажу. Проте, відповідачем у такому перерахунку було відмовлено. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування; витребувано у відповідача копію пенсійної справи позивача.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача в системі Електронний суд 06.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія адміністративного позову з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 29.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має зареєстрований електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Станом на дату розгляду справи відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, надав до суду електронну копію пенсійної справи позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що до вересня 2002 року ОСОБА_1 проживала у м. Херсон, надалі виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль.
23.02.2016 ОСОБА_1 через представника звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська з заявою про призначення пенсії за віком з 06.06.2014. Проте, пенсійним органом у призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через представника звернулись до суду із позовом щодо призначення та виплату пенсії за віком, починаючи з 06.06.2014.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.11.2015 у справі №208/4992/15-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії, відмовлено.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із позовом щодо призначення та виплату останнім пенсії за віком, починаючи з 06.06.2014.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.06.2016 у справі №208/2149/16 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_2 . Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 , починаючи з 06.06.2014. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.06.2014.
28.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок стажу та розміру пенсії за віком у зв'язку з тим, що в графі «ознака роботи» зазначено, що позивач працює; не зараховано до стажу роботи час навчання в Марійському державному університеті та невірно зарахований стаж роботи в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара. До заяви додано оригінали архівної довідки №01-107/5218 від 13.09.2018, яка підтверджує період навчання та довідки №03-2/39 від 20.08.2018, підтверджуючу стаж роботи в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №8769/В-09 від 09.12.2019 відмовлено позивачу в перерахунку суми пенсії. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем на обліку як одержувача пенсії.
На звернення представника позивача від 04.04.2023 листом від 02.05.2023 №20029-14328/А-01/8-0400/23 «Про розгляд звернення» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про те, що постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено перелік документів, що підтверджують трудовий стаж. Згідно постанови 22-1 пункту 2.16 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Враховуючи зазначене, питання зарахування періоду навчання на денній формі навчання з 01.09.1970 до 02.07.1974 може бути розглянуто після подання заяви про призначення/перерахунок пенсії (відповідно до Постанови №22-1) з необхідним пакетом документів до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, або надіславши її поштою, або в електронній формі (через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).
На звернення представника позивача від 13.10.2024 листом від 11.11.2024 №60676-44220/А-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про те, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. На виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23.06.2016 по справі №208/2149/16-а ОСОБА_1 призначено пенсію з 06.06.2014. Постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.11.2017 по справі №208/4697/173 стосується ОСОБА_2 . Інформація про нараховану та виплачену пенсію за період з 06.06.2014 по 31.10.2024 наведена в таблиці, зазначеній у листі. Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється через відділення банківської установи АТ КБ «Приватбанк». Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами) (далі - Порядок №1596). Пунктом 10 Порядку №1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Враховуючи вищевикладене, в разі подання відповідної заяви згідно вимог пункту 10 Порядку №1596 буде розглянуто питання щодо виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення банківської установи АТ «Ощадбанк».
На звернення представника позивача від 27.10.2024 листом від 01.11.2024 №59220-46230/В-01/8-0400/24 «Про надання відповіді» повідомлено про те, що відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. Про дату працевлаштування, звільнення або припинення реєстрації підприємницької діяльності пенсіонери повідомляють органи Пенсійного фонду України виключно шляхом подання заяви та документів, що засвідчують відповідні відомості (наказу або розпорядження про прийняття/звільнення з роботи, трудової книжки із записом про працевлаштування/звільнення, цивільно-правового договору тощо). Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про перерахунок пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України. Заява про перерахунок пенсії також може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. За даними електронної пенсійної справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону №1058. Згідно з інформацією відділу перерахунків пенсій №5 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу відповідно до трудової книжки не враховано період навчання з 01.09.1970 по 15.08.1974 оскільки відсутня дата видачі диплому, період роботи з 05.01.1978 по 31.12.1981 оскільки на копії трудової книжки, доданої до документів при призначенні пенсії за рішенням суду, не читаються дати прийняття на роботу та наказів про працевлаштування. Для перерахунку пенсії (звільнення, донарахування стажу) необхідно подати заяву відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку з наданням необхідних підтверджуючих документів.
На звернення представника позивача від 18.05.2025 листом від 26.05.2025 №0400-010406-8/99954 «Про результати розгляду» повідомлено про те, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 13.01.2011 №2939VI «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Запитувана інформація не відноситься до публічної інформації. Враховуючи вищевикладене, запит розглянуто в порядку та строки, передбачені Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. На виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі від 23.06.2016 №208/2149/16-а, яке надійшло до управління 04.07.2016, призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 06.06.2014. Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.11.2017 по справі №208/4697/17 не зобов'язано вчинення будь-яких дій щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 . Одночасно повідомлено, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2001 №159. Відповідно до зазначених Закону та Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін. Отже, компенсації підлягають доходи, які нараховані, але своєчасно не виплачені. Оскільки пенсію органами Пенсійного фонду України нараховано в серпні 2016 року та виплачено в серпні 2016 року вона не підлягає компенсації згідно із зазначеними нормативними документами.
Не погодившись із такою позицією відповідача, представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Відповідно до статті 46 та пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Так, згідно зі статтею 11 вказаного Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру;
2) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
4) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
4-1) працівники дипломатичної служби, направлені у довготермінове відрядження;
5) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
6) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських об'єднаннях та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах;
7) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
8) особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини;
9) один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
10) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
11) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу»;
12) патронатні вихователі, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
13) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
14) непрацюючий інший з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника;
15) громадяни України, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, позивач є особою, якій призначено пенсію; доказів того, що позивач працює після призначення пенсії відповідач не надав.
Відтак, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що за нормами чинного законодавства позивач є не працюючим пенсіонером.
З огляду на викладене, позовні вимоги в зазначеній вище частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині врахування часу навчання в Марійському державному університеті та всього стажу роботи в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 у справі № 620/1178/19.
Як встановлено судом, при призначенні позивачу пенсії за віком, періоди його навчання з 01.09.1970 по 15.08.1974 та роботи з 05.01.1978 по 31.12.1981 не були зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.
Зі змісту трудової книжки позивача від 10.07.1968 судом встановлено наявність наступних записів щодо спірних періодів навчання та роботи позивача:
01.09.1970 - зарахована студентом першого курсу історико-філологічного факультету до Марійського педінституту, наказ №157 від 21.08.1970 (запис №3);
15.08.1974 - відрахована за закінченням інституту, диплом НОМЕР_1 (запис №4);
05.01.1978 - зарахована завідуючою відділом фонотеки відділу мистецтв Херсонської державної бібліотеки ім. О.М. Горького (зараз - Комунальний заклад «Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара» Херсонської обласної ради), наказ №5 пар. 2 від 05.01.1978 (запис №13);
01.01.1982 - відділ фонотеки перейменовано у сектор ниткових видань та звукозаписів, наказ №163 від 31.12.1981 (запис №14);
23.08.1985 - звільнена з займаної посади за власним бажанням, наказ №76-к від 23.08.1985 (запис №15).
У матеріалах справи також наявні копії уточнюючих довідок на підтвердження спірних періодів роботи та навчання позивача.
Період навчання позивача не зараховано до страхового стажу позивача з підстав відсутності дати видачі диплому.
Період роботи позивача не зараховано до страхового стажу позивача з підстав нечитабельності дати прийняття на роботу та наказів про працевлаштування.
Суд зазначає, що на момент заповнення записів (від запису №4) трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 2.3 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язок щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні та/або перерахунку пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого, стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Отже, спірні періоди навчання та роботи позивача з 01.09.1970 по 15.08.1974 та з 05.01.1978 по 31.12.1981 підтверджені записами трудової книжки останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача із врахуванням зазначених вище періодів навчання та роботи до страхового стажу останнього.
При цьому, мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії за віком з дати призначення 06.06.2014, як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням періоду навчання з 01.09.1970 по 15.08.1974 та періоду роботи з 05.01.1978 по 31.12.1981, з підвищенням пенсії, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із частинами першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Таким чином, оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентного органу (пенсійного органу), її поновлення має відбуватися із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.
Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування періоду навчання з 01.09.1970 по 15.08.1974 та періоду роботи з 05.01.1978 по 31.12.1981 до страхового стажу ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за невиплату пенсії, починаючи з 06.06.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії за віком з дати призначення - 06.06.2014, як непрацюючому пенсіонеру з врахуванням періоду навчання з 01.09.1970 по 15.08.1974 та періоду роботи з 05.01.1978 по 31.12.1981, з підвищенням пенсії, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії у встановленому законодавством порядку, починаючи з 06.06.2014.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька