03 листопада 2025 р.Справа №160/28923/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/28923/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
06.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №27 "Про результати службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відкрито провадження у справі №160/28923/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
31.10.2025 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуального актів, в частині, що стосуються позивача, а саме: - абзаців 1,2 пункту 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №27 «Про результати службового розслідування» про притягнення до матеріальної відповідальності в сумі 107 801,25 грн начальника відділення державних закупівель військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на підставі першої статті 3 пункту 4 частини першої статті 6,8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
В обґрунтування поданої заяви представник вказав, що на виконання наказу №27 командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 16.08.2025 року, який містить явні ознаки протиправності, в порядку передбаченому Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» з позивача щомісячно стягується стягується 20% грошового забезпечення. Стягнення за наказом, якій має очевидні ознаки протиправності, негативно впливає на морально-психологічний стан позивача, що матиме негативний стан на забезпечення його бойової готовності в умовах збройної агресії ворога проти України, мотивацію при подальшому проходженні військової служби. Окрім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовною заявою, істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача. Позивач одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей. Позивач і члени його сім'ї є переміщеними особами, які втратили власне житло внаслідок збройної агресії російської федерації і вимушені нести додаткові витрати для облаштування свого проживання та побуту. З урахуванням приблизного строку розгляду справи у судах до набрання чинності судового рішенням, утримання 20% грошового забезпечення за наказом, який, містить явні ознаки протиправності буде мати значний негативний вплив на соціальний, матеріальний стан позивача та членів його сім'ї та на їх охоронювані законом права та інтереси. Разом з тим забезпечення позову не має негативних наслідків для відповідача, оскільки не створюватиме складнощів при проведенні стягнення, шляхом утримання 20 % грошового забезпечення у разі відмови у позові про визнання наказу протиправним.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
За правилами частини 1статті 154 КАС Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як зазначає позивач, з нього вже розпочалося утримання частини грошового утримання військовослужбовця за оскаржуваним наказом. Також, позивач вказує, що навіть у разі задоволення позовних вимог позивача, вирішення цієї справи не призведе до повернення позивачу вже утриманих грошових коштів на виконання наказу.
Проте, суд не може визнати обгрунтованими зазначені посилання позивача, оскільки позивач не надав жодних належних і допустимих доказів які б підтверджували факт реального стягнення коштів.
Самі лише твердження про таке утримання не відповідають вимогам статей 73, 77 КАС України щодо обов'язку доказування.
Суд також зазначає, що законність прийняття відповідного рішення, дій відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях.
А тому посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, за відсутності відповідних доказів, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/28923/25 - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко