03 листопада 2025 рокуСправа №160/3695/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 09.12.2024 року №3823 про відмову у призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року;
???- зобов?язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 09.12.2024 року №3823 протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства ОСОБА_2 за період з 01.01.2025 по 14.12.2023. Зазначено, що відсутність у ОСОБА_2 опікуна, або несвоєчасне звернення не вважається підставою для припинення нарахування державної соціальної допомоги, а є лише поважною причиною із якої суми соціальної допомоги не могли бути вчасно отримані (затребувані), а тому спірна допомога за період з 01.01.2015 по 14.12.2023 підлягає виплаті позивачу як опікуну особи з інвалідністю І групи з дитинства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.20255 відкрито провадження у справі № 160/3695/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
24.02.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 04.12.2024 в інтересах позивача з заявою до Управління звертається адвокат. Розглянувши надані документи та пояснення про причини несвоєчасного звернення позивача, Управління відмовило у призначенні допомоги за період з 01.01.2015 по 14.12.2023. Оскільки вважає, що зважаючи на ті обставини що сталися у позивача, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 проживав на території Могилівської сільської ради та мав змогу впродовж 10 років звернутися до Управління.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 12 листопада 1998 року у справі №2-1764-98г, був визнаний недієздатним.
Випискою з акту огляду до ВТЄК №031384 визначено, що ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності з дитинства безстроково з 29 січня 1988 року.
Випискою із акта огляду МСЕК №061975 з датою огляду від 29 січня 2011 року ОСОБА_2 підтверджена 1 група інвалідності, безстроково без дати чергового перегляду.
Опікуном недієздатного ОСОБА_2 був визнаний його рідний брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інший син позивача.
Позивач разом з недієздатним сином ОСОБА_5 , сином ОСОБА_6 та їх матір?ю - ОСОБА_7 проживали у місті Донецьк, що підтверджено відмітками у паспорті позивача та його сина ОСОБА_5 .
У 2014 році після захоплення міста Донецьк та його окупації родина вимушена була залишитись постійно проживати у селі Проточі Царичанського району Дніпропетровської області, де проживає і по сьогоднішній день, а син ОСОБА_8 , як опікун ОСОБА_5 , залишився проживати у місті Донецьк.
Після окупації міста Донецьк, виплата державної соціальної допомоги на утримання недієздатного ОСОБА_5 припинилась.
За період з 01.01.2007 року по 31.12.2014 року ОСОБА_4 отримував державну соціальну допомогу на свого утриманця - брата ОСОБА_2 інваліда з дитинства 1 групи підгрупи А.
3 01.01.2015 року по 14.12.2023 року виплата допомоги особі з інвалідністю - ОСОБА_2 не виплачувалась, доказів протилежного відповідачем не надано.
01.09.2022 року позивач звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна відносно ОСОБА_2
03.07.2023 рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 було визнано недієздатним і суд вирішив призначити позивача його опікуном.
11.12.2023 року на ім?я ОСОБА_2 була видана довідка до акту огляду МСЕК, де встановлена йому перша група інвалідності «Б» з дитинства з 11 грудня 2023 року безстроково та зазначено, що за станом здоров?я не може виконувати ніякі види праці, потребує постійного стороннього догляду, нагляду.
26.01.2024 позивач отримав повідомлення відповідача про надання державної допомоги сім?ям з дітьми (державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства) на недієздатного ОСОБА_5 , в якій був визначений розмір цієї допомоги: з 14.12.2023 року по 31.12.2023 року - 4 186,00 грн; з 01.01.2024 року по 30.01.2054 року - 4 722,00 грн.
Листом відповідача від 08.11.2024 №543/2 на звернення позивача від 10.10.2024 №142-ШЕ щодо перерахунку пенсії з виплатою її заборгованості підтверджено, що ОСОБА_4 отримував державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства 1 групи підгрупи А на свого утриманця - ОСОБА_2 з 01.01.2007 року по 31.12.2014 року.
Водночас у даному листі повідомлено, що позивач разом із своїм сином, інвалідом 1 групи підгрупи А проживає на території Могилівської громади з 2000 року, а оскільки за призначення вищезазначеної допомоги звернувся лише в 2023 році, то у разі надання документів, що б підтверджували неможливість звернення за допомогою за період з 2014 року по 14.12.2023 року питання щодо призначення допомоги буде розглянуто.
Позивачем були підготовлені підтверджуючі документи та направлені разом з заявою на адресу відповідача 27.11.2024.
Листом відповідача від 09.12.2024 №3823 на заяву, що зареєстрована 04.12.2024 за №2196 повідомлено, що шляхом електронної взаємодії з Комунальним закладом «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради за наявною інформацією в базі даних державного підприємства «Інформаційно - обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» спеціалістами управління з?ясовано, що ОСОБА_4 , який є рідним братом ОСОБА_2 отримував допомогу на підопічного з 01.01.2007 року по 31.12.2014 року за місцем реєстрації в м. Донецьк, хоча фактично догляд за останнім не здійснював. Ані спростування, ані підтвердження факту виплати або не виплати допомоги особі з інвалідністю з дитинства за період з 01.01.2015 по 14.12.2023 управлінням не отримано. З огляду на що у призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 14.12.2023 відмовлено.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Частина 1 статті 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"(далі - Закон №875) особи з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 40 Закону №875 передбачено, що конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Частинами першою - четвертою статті 1 Закону України від 16.11.2000 №2109-III "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі - Закон №2109) визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.
Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 4 Закону №2109 встановлено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
У відповідності до статті 10 Закону №2109-III державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.
Відповідно до приписів ст. 8 Закону №2109-III заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання. До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 2109-III при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.
Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затверджений постановою КМУ №79 від 03.02.2021 (надалі - Порядок) відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення:
державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога);
надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд);
допомоги на поховання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі - допомога на поховання).
Відповідно до п. 4 Порядку причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність особам з інвалідністю з дитинства, визначаються медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) закладу охорони здоров'я або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда).
Відповідно до п. 6 Порядку для призначення державної соціальної допомоги заявником, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу (посвідка на постійне проживання/посвідчення біженця/довідка про звернення за захистом в Україні (для іноземця та особи без громадянства)/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про народження дитини з інвалідністю віком до 18 років; довідка з місця навчання із зазначенням перебування (неперебування) на повному державному утриманні.
Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, представник органу опіки та піклування чи закладу, подається також: копія рішення про встановлення опіки (піклування) та призначення дитині з інвалідністю віком до 18 років опікуна (піклувальника); копія рішення суду про визнання особи з інвалідністю з дитинства недієздатною; копія рішення суду про призначення опікуна особі з інвалідністю з дитинства або копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу (органу опіки та піклування), який виконує функції опікуна.
Судом встановлено, що у період з 01.01.2007 по 31.12.2014 ОСОБА_4 як опікун ОСОБА_2 отримував допомогу на підопічного за місцем реєстрації в м. Донецьк.
Після окупації м. Донецьк, виплата державної соціальної допомоги припинилась, означене відповідачем не спростовано.
З 01.01.2015 по 14.12.2023 на підконтрольній території України ОСОБА_2 проживав з батьком - ОСОБА_1 та матір'ю - ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, опікун ОСОБА_2 - брат ОСОБА_4 залишився проживати у м. Донецьку.
Ршенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 у справі №196/1000/21 визнано ОСОБА_2 , уродженця м. Донецьк, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатним.
Призначено ОСОБА_1 , уродженця с.Конські-Роздори Пологівського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном над ОСОБА_2 .
Рішенням відповідача №51238-47143561-2024-1 від 09.01.2024 ОСОБА_1 як опікуну ОСОБА_2 призначено допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 14.12.2023.
Поряд з цим, за період з 01.01.2015 по 14.12.2023 ОСОБА_2 державної соціальної допомоги не отримував, відповідачем означене не спростовано.
Згідно даних довідок до актів огляду МСЕК підтверджується, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства І групи безстроково, а тому має гарантоване право на державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне задля належного захисту права визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 09.12.2024 року №3823 про відмову у призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року.
Відповідачем не доведено правомірності його поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до абзацу 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golderv. The ), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В даному випадку, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованості з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації від 09.12.2024 року №3823 про відмову у призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року.
Зобов?язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.01.2015 року по 14.12.2023 року.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко