03 листопада 2025 року Справа № 160/24991/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/24991/25 за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, -
І. ПРОЦЕДУРА
01.09.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 , в якому позивач, з урахуванням уточнень від 08.09.2025 року, просить суд:
стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 128986,40 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання;
стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» витрати на сплату судового збору."
Ухвалою суду від 02.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
04.09.2025 року позивачем було направлено платіжну інструкцію про сплату судового збору.
08.09.2025 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у яких позивач вказує про те, що при викладені позовних вимог у прохальній частині позову "1. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 128986,40 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання. 2. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» витрати на сплату судового збору." замінити на "1. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 128986,40 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання. 2. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» витрати на сплату судового збору."
Ухвалою суду від 09.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/24991/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 09.09.2025 року витребувано у відповідача
додаткові докази по справі, зокрема:
докази сплати заборгованості у добровільному порядку, згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 03.11.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач повинен відшкодувати суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням під час навчання в сумі 128986,40 гривень.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 09.09.2025 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ухвалою суду від 09.09.2025 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/24991/25.
Вказана ухвала суду була направлена на адресу відповідача.
09.09.2025 року судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
На адресу суду 26.10.2025 року та 02.10.2025 року повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Окрім того, оголошення про розгляд цієї справи було оголошено на Судовій владі України.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач був зарахований та проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» (далі Інститут) з 30 липня 2023 року по 01 серпня 2025 року на посаді курсанта, що також підтверджується такими документами, зокрема: витяг із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 30.07.2023 № 212; витяг з наказу начальника Інституту (по особовому складу) від 30.07.2023 №9-К; витяг із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 229 витяг з наказу начальника Інституту (по особовому складу) від 01.08.2025 №21-К.
01.08.2025 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і відповідачем був достроково розірваний та Відповідач був відрахований з числа курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), що підтверджується витягом із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 229, та (по особовому складу) 01.08.2025 №21-К.
Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума склала 128986,40 гривень.
20.08.2025 року за останньою відомою адресою відповідача: АДРЕСА_1 направлено лист повідомлення (цінний з описом вкладення) про необхідність сплати заборгованості пов'язаної із навчанням та довідка-розрахунок про розмір заборгованості.
Відповідачу повідомлено про розмір та порядок погашення заборгованості, розрахунковий рахунок та контактні данні службових осіб інституту.
Провести іншу роботу із відповідачем було не можливо, оскільки останній самовільно залишив тимчасове розташування Інституту, фактичне місце його перебування невідоме.
Враховуючи, що відповідач не відшкодував суму фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в добровільному порядку, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України Про військовий обов'язок і військову службу у відповідній редакції (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина 1).
Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 2).
Відповідно до положень частини 5 статті 25 даного Закону з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е"з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 даного Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 5 Порядку Витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно матеріалів справи, 01.08.2025 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і відповідачем був достроково розірваний та Відповідач був відрахований з числа курсантів через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), що підтверджується витягом із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 229, та (по особовому складу) 01.08.2025 №21-К.
Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума склала 128986,40 гривень.
20.08.2025 року за останньою відомою адресою відповідача: АДРЕСА_1 направлено лист повідомлення (цінний з описом вкладення) про необхідність сплати заборгованості пов'язаної із навчанням та довідка-розрахунок про розмір заборгованості.
Відповідачу повідомлено про розмір та порядок погашення заборгованості, розрахунковий рахунок та контактні данні службових осіб інституту.
Провести іншу роботу із відповідачем було не можливо, оскільки останній самовільно залишив тимчасове розташування Інституту, фактичне місце його перебування невідоме.
Отже, відповідач фактично відмовився від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був ознайомлений з обов'язком по відшкодуванню фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Відповідачем по справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначена заборгованість ним оскаржувалась.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.
При цьому питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що зазначені витрати станом на час розгляду справи відповідачем добровільно не відшкодовані, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на те, що в даному випадку Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» виступав в якості суб'єкта владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 128986,40 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (61098, м.Харків, вул. Полтавський шлях, 192, код ЄДРПОУ 07905262).
Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 03.11.2025 року.
Суддя В.В. Ільков