28 жовтня 2025 року Справа № 160/18081/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.
за участі:
представника позивача Тарнапович І.В.
представника відповідача Литвиненко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного накладення дисциплінарного стягнення та невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн., пропорційно часу перебування на бойових позиціях згідно бойових розпоряджень за квітень 2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скасувати будь-який наказ (розпорядження, рішення) командира військової частини, яким ОСОБА_1 було позбавлено премії та додаткової винагороди за квітень 2025 року на підставі адміністративного протоколу А4941 №83 від 25.04.2025 року, якщо такий наказ існує;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію та додаткову грошову винагороду збільшену до 100 000,00 грн. пропорційно до часу перебування на бойових позиціях згідно бойових розпоряджень за квітень 2025 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 25.04.2025 року позивач алкоголь не вживав, жодного освідування на стан сп'яніння не проходив та акти за фактом освідування не складалися. Позивач наголошує, що із особою, яка склала протокол позивач в той день взагалі не спілкувався, вказаних у протоколі свідків позивач в той день не бачив, оскільки тільки надвечір 25.04.2025 року повернувся із бойового завдання. Позивач категорично заперечує свою присутність під час складання такого адміністративного протоколу, а відтак і про свою відмову від проходження освідування на стан сп'яніння, від надання будь-яких пояснень та від отримання примірника протоколу. На підставі зазначеного позивач наголошує про відсутність події адміністративного правопорушення. Також позивач зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, що ОСОБА_2 є службовою особою, уповноваженою на складання адміністративних протоколів. Також позивач зауважив, що до складання протоколу в якості свідка залучено сержанта із матеріально-технічного забезпечення 3 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , яка офіційно зареєстрована в шлюбі з ОСОБА_2 та є вочевидь особою, щодо неупередженості якої є сумніви. Підсумовуючи позивач зазначив, що оскільки протокол про адміністративне правопорушення судом не розглядався, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не встановлена та не доведена, і відповідно, відсутнє законне підтвердження для накладення дисциплінарного стягнення, яке б могло бути підставою для невиплати премії чи додаткової винагороди. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
25.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.08.2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 25.04.2025 року близько 22.00 год., позивач перебував з ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків та від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння позивач відмовився, за результатом чого складено протокол про адміністративне правопорушення. Відповідач також зауважив, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення. У зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 04.04.2024 року проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
25.04.2025 року командиром 3-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол №А4941 №83 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії, згідно якого ОСОБА_1 25.04.2025 року близько 22:00 год. знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків за адресою: АДРЕСА_1 та був виявлений сержантом із матеріального забезпечення 3-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У вказаному протоколі також зазначено, що факт вчинення правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від виїзду до медичного закладу для перевірки факту стану алкогольного сп'яніння у присутності свідків та ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в присутності свідків.
30.04.2025 року командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №986, яким за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало в перебуванні на тимчасовій території дислокації підрозділу з ознаками алкогольного сп'яніння, накладено на солдата ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
05.06.2025 року постановою Чугуївського міського суду Харківської області матеріал у справі про адміністративне правопорушення №636/4603/25 стосовно ОСОБА_1 , за ч.3 ст.172-20 КУпАП повернуто до Військової частини НОМЕР_1 для направлення до належного суду.
З листа №25091 від 26.08.2025 року Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 не включався до наказу командира про преміювання та виплату додаткової винагороди за квітень 2025 року.
Непогоджуючись із накладеним дисциплінарним стягнення та позбавленням преміювання, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст.1, 2, 4, 7, 45, 47, 48 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
У разі відмови або ухилення від обов'язкового медичного огляду, а також появи на службі у стані сп'яніння усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків може здійснити безпосередній або прямий начальник, про що негайно доповідається в порядку підпорядкованості із зазначенням причин і обставин усунення.
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.16 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.83, 84 Дисциплінарного статуту за військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів -
тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Суд зазначає, що підставою для прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 наказу №986 від 30.04.2025 року було встановлення факту перебування позивача в стані алкогольного сп'янінні, що зафіксовано в протоколі №А4941 №83 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії від 25.04.2025 року. Вказаний факт та факт відмови від виїзду до медичного закладу для перевірки факту стану алкогольного сп'яніння встановлено в присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України №32 від 12.01.2024 року (далі по тексту - Порядок №32, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також військовослужбовців Збройних Сил (далі - військовослужбовці) для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), та проведення огляду.
Відповідно до п.11 Порядку №32 у разі відмови військовослужбовця/військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
Отже протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку складений в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Судом в судовому засіданні були допитані в межах даної адміністративної справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості свідків.
Вказані особи підтвердили, що 25.04.2025 року ОСОБА_1 був виявлений в стані алкогольного сп'яніння та ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Також свідки зазначили, що бачили явні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а саме: хитання ніг, блиск очей, перегар. Крім цього свідки підтвердили, що ОСОБА_1 не заперечував його стан алкогольного сп'яніння.
Суд зазначає, що стаття 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за появу на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже відповідачем доведено факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння та факт порушення позивачем військової дисципліни.
А тому суд доходить висновку, що відповідачем правомірно накладено на позивача дисциплінарне стягнення.
При цьому фактично підстави позову ґрунтуються на тому, що позивач не перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак вказані твердження позивача спростовуються показами свідків, відібраними судом в межах даної адміністративної справи.
Щодо доводів позивача, що ОСОБА_3 , яка офіційно зареєстрована в шлюбі з ОСОБА_2 , та є вочевидь особою, щодо неупередженості якої є сумніви, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Суд звертає увагу, що доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у відносинах підлеглості з ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не надано доказів упередженості ОСОБА_3 .
Крім цього суд звертає увагу, що фактично покази ОСОБА_3 відповідають показам ОСОБА_4 щодо факту перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння та факту відмови позивача від проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Таким чином суд доходить висновку, що вказані доводи позивача не свідчать про протиправність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача.
Щодо позовних вимог в частині позбавлення позивача премії та додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн., пропорційно до часу перебування на бойових позиціях згідно бойових розпоряджень за квітень 2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1, 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року (далі по тексту - Порядок №260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
Отже фактично через вищезазначений дисциплінарний проступок позивачу не було виплачено премію за квітень 2025 року та не включено позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за квітень 2025 року.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем правомірно не здійснено нарахування та виплату позивачу премії та додаткової винагороди за квітень 2025 року.
З огляду на зазначене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за квітень 2025 року.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 03.11.2025 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський