СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19254/25
пр. № 2/759/8374/25
03 листопада 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У серпні 2025 року ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» через свого представника звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2023 року з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у поїзді з напівпричепом «Грей Адамс», д.н.з. НОМЕР_2 . Сторони перебували у трудових відносинах на момент ДТП. Вина відповідача підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2023 року у справі №758/10154/23.
Позивач вказує, що між сторонами було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність від 11.10.2019 року б/н згідно з умовами якого відповідач взяв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження майна та цінностей, переданих йому роботодавцем для користування та виконання трудових обов'язків.
Жодних страхових відшкодувань позивач не отримував, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована. Транспортний засіб було застраховано у ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-209809446, який діяв по 25.12.2023 року включно.
29.08.2023 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України на підставі поданої ним заяви за власним бажанням.
Оскільки позивачу з вини відповідача завдано пряму майнову шкоду у розмірі 575 250,00 грн., що є матеріальним збитком, а відповідач у разі звільнення з посади не звільняється від обов'язку по відшкодуванню позивачу завданого матеріального збитку, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 575 250,00 грн. та здійснити розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення процесуальних документів по справі на його зареєстроване місце проживання. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив.
Поштові конверти, якими відповідачу направлялись ухвали суду, повернулись до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».
Суд звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на викладене, задля забезпечення розумних строків розгляду справи, суд дійшов висеовку про розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 14 липня 2023 року близько 02 год. 16 хв. в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 12Б, керуючи автомобілем «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у поїзді з напівпричепом «Грей Адамс», державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості для руху, в результаті чого здійснив виїзд за межі проїзної частини, де допустив наїзд на електроопору та стелу АЗС, внаслідок чого завдано механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3Б, 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2023 року у справі №758/10154/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
Частиною шостою ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнав.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником транспортного засобу «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК».
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209809446.
Відповідно до п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положенням ст. 23 ЦК України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частина друга ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував з ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» у трудових відносинах.
Так, відповідно до наказу ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» від 10.10.2019 року №247-к ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів підрозділу хлібобулочних перевезень з 11.10.2019 року з оплатою праці згідно з штатного розкладу, за безстроковим трудовим договором, з випробувальним терміном три місяці.
11.10.2019 року між ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Умовами п. 3 цього Договору сторони визначили, що у разі незабезпечення з вини водія збереження довірених йому вантажів, визначення розмірів збитків заподіяних підприємству і їх відшкодування здійснюється у відповідності з діючим законодавством. У разі настання ДТП з вини водія матеріальну відповідальність за спричинені збитки несе водій.
Вказаний договір містить підпис ОСОБА_1 .
Вказаний договір ОСОБА_1 не оспорювався та не визнавався у судовому порядку недійсним.
Згідно з наказом ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» №КТЛ00000385-0000000486 від 29.08.023 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України на підставі поданої ним заяви від 16.08.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв'язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно з ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно з ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).
Судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2023 року у справі №758/10154/23, яка набрала законної сили.
Згідно з змістом вказаної постанови, водій ОСОБА_1 свою вину у скоєній ДТП визнав у повному обсязі.
Майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобіля «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП позивачем було застраховано в ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209809446.
За загальними правилами страхування, страховик відшкодовує вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу застрахованим транспортним засобом.
Натомість цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП у визначеному законом порядку застрахована не була.
Позивач не отримував будь-якого страхового відшкодування щодо завданого матеріального збитку внаслідок пошкодження належного Товариству транспортного засобу з вини відповідача.
Таким чином, судом встановлена вина відповідача у ДТП, внаслідок якої було завдано позивачу матеріальний збиток через пошкодження належного Товариству на праві власності транспортного засобу.
З урахуванням вказаних норм закону, у відповідача виник перед позивачем обов'язок по відшкодуванню завданого матеріального збитку, оскільки транспортний засіб «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , було пошкоджено наслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , який на момент ДТП перебував з ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» у трудових відносинах та на нього було покладено повну матеріальну відповідальність за завдання шкоди внаслідок ДТП, що було обумовлено п. 3 Договору про повну матеріальну відповідальність від 11.10.2019 року.
При цьому, звільнення працівника не звільняє його від обов'язку відшкодувати заподіяну роботодавцю майнову шкоду.
Отже, позивачем доведено належними та доступними доказами, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов'язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ «ДАФ», державний номерний знак НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року, вартість матеріально збитку становить 575 250,00 грн. Ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження становить 575 250,00 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 1 844 069,86 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахування фізичного зносу складників складає 722 229,28 грн.
Завдана шкода винуватцем ДТП відшкодована не була.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Окрім цього, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідач не подав до суду відзиву, будь-яких доказів, які б відповідали вказаним принципам доказування, та спростували доводи позивача.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 575 250,00 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 903,00 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ: 40264884, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62, літ. В) суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 575 250 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ: 40264884, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62, літ. В) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 6 903 (шість тисяч дев'ятсот три) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко