м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/4574/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону від 01.02.2025; зобов'язання відповідача здійснювати позивачеві нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що, відповідно до п. 4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 та ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", отримувала від відповідача виплату грошового забезпечення за зниклого безвісти 13.03.2024 чоловіка - ОСОБА_2 . Однак, після набуття чинності 01.02.2025 Законом України №3995-ІХ, яким внесені зміни до умов та порядку нарахування та проведення виплат грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, права позивача були суттєво обмежені. З метою недопущення порушення прав позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі, встановленому на дату його призначення, на адресу відповідача 10.02.2025 направлялася вимога (адвокатський запит) з проханням залишити розмір та порядок виплати грошового забезпечення, що отримує позивач в порядку п. 4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 в редакції, що діяла на момент подання відповідної заяви та виникнення відносин, які стали підставою для здійснення виплат, та повідомити чи було складено особисте розпорядження чоловіка позивача - ОСОБА_2 . Однак, як зауважує позивач, відповідач відмовився від надання відповіді на вказаний запит. У зв'язку з внесенням змін до законодавства щодо виплати позивачеві грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловік, у березні 2025 року грошові кошти на банківський рахунок позивача не надійшли. Позивач вважає, що застосування щодо неї нового порядку нарахування вищезазначеної грошової виплати суперечить як нормам національного, так і міжнародного права, а відтак дії відповідача з цього приводу є протиправними. Наведене й зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 09.04.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.04.2025 за вх.№24444/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024, яким внесено зміни до п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», запроваджено новий порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, інтернованим у нейтральних державах або безвісно відсутнім. На виконання зазначеного закону військовою частиною НОМЕР_1 проводяться підготовчі заходи з метою уточнення кола осіб, яким здійснюватиметься така виплата. Як вказано у листах командира військової частини від 06.04.2025 №5876 та №5868, комісією прийнято рішення відмовити у нарахуванні позивачеві грошових коштів до моменту подання всіх необхідних документів - заяв установленого зразка як від дружини, так і від законного представника неповнолітньої дитини, а також завірених належним чином копій документів. Аналогічно, батькам військовослужбовця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - рекомендовано звернутися із заявами встановленого зразка для визначення частки у виплатах. Відповідач наголошує, що за довідками про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 наявні нарахування коштів, які перебувають на депонованому рахунку до моменту отримання належним чином оформлених документів. Виплата можлива лише відповідно до вимог п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або зниклих безвісти, виплачується дружині (чоловіку), законним представникам дітей та батькам військовослужбовця рівними частками, але лише після подання повного пакета підтвердних документів. Таким чином, відповідач вважає, що його дії є правомірними, оскільки здійснюються у межах чинного законодавства, а відмова у виплаті грошового забезпечення не є протиправною, а лише зумовлена неподанням позивачем необхідних документів для встановлення права на виплати.
По тексту відзиву відповідачем також заявлено клопотання про залучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 03.11.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
11.07.2025 за вх.№44253/25 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщено ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу на посаді старшого стрільця - оператора 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , - під час виконання бойового завдання за призначенням у ході воєнних дій на території України зник безвісти 13.03.2024 поблизу населеного пункту Тоненьке, Покровського району, Донецької області.
У зв'язку зі зникненням безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , позивачеві здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення як дружині зниклого безвісти, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
20.11.2024 в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України» опубліковано Закон України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», який набрав чинності 01.02.2025. Відповідно до внесених змін, у разі відсутності особистого розпорядження військовослужбовця про виплату належного йому грошового забезпечення конкретній особі (особам) виплата такого грошового забезпечення здійснюється дружині (чоловіку), законним представникам дітей та батькам військовослужбовця рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Зазначені зміни передбачають необхідність подання заяв установленого зразка та підтвердних документів кожною із зазначених осіб.
У зв'язку з набранням чинності зазначеним законом, відповідачем призупинено виплату грошового забезпечення позивачеві до моменту отримання належно оформлених документів відповідно до нових вимог законодавства.
Відповідачем направлено листи від 06.04.2025 №5876 та №5868, якими позивача та батьків зниклого військовослужбовця - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - повідомлено про необхідність подання заяв встановленої форми для визначення кола осіб, яким належить виплата грошового забезпечення, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас позивач вважає, що застосування щодо неї нового порядку нарахування вищезазначеної грошової виплати суперечить як нормам національного, так і міжнародного права, а відтак дії відповідача з цього приводу є протиправними, що й зумовило звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».
Суд зазначає, що проект вказаного Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. З огляду на те, що коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).
Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини, в якій проходять службу військовослужбовці, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Таким чином, депонування - це гарантоване зобов'язання Держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів Державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.
Зазначений закон прийнято саме згідно вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому.
Водночас, родичі та сім'я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим.
Отже, в даному випадку жодного звуження прав позивача не відбувається, натомість має місце лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.
Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним, у встановленому законом порядку не скасовано, він є чинним, а, отже, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відтак правовідносини між позивачем і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, які виникли до внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Законом №3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
При цьому, суд зазначає, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається 50 відсотків його грошового забезпечення у разі відсутності особистого розпорядження, покликано не на звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, а на збереження прав самого військовослужбовця, тобто відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що оскаржувані позивачем дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за новою редакцією п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фактично не вчинялися, оскільки виплата позивачеві фактично не здійснювалась, а нараховані кошти перебувають на депонованому рахунку зниклого безвісти ОСОБА_2 .
За таких обставин відсутній предмет оскарження, що виключає можливість задоволення вимоги про визнання дій відповідача протиправними, адже суд, відповідно до вимог процесуального закону, розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів.
Вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення за попередньою редакцією закону також є безпідставною, оскільки з 01.02.2025 набрала чинності нова редакція п. 6 ст. 9 зазначеного Закону, якою змінено механізм і порядок таких виплат, що є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи відсутність фактичних дій з боку відповідача, які могли б бути предметом судового оскарження, а також неможливість застосування положень законодавства, що втратили чинність, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 03.11.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна