м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/4844/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним обчислення відповідачем державної пенсії позивачеві, призначеної йому на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітку 3000 крб, а не з фактичної його заробітної плати за роботу у зоні відчуження - 4 803,35 (4805) крб;
- визнання неправомірним невиконання відповідачем перерахунку, нарахування та виплати державної пенсії позивачеві, призначеної йому на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з фактичної його заробітної плати за роботу у зоні відчуження - 4803,35 (4805) крб згідно заяви від 29.01.2025;
- зобов'язання відповідача перерахувати та нарахувати позивачеві державну пенсію, призначену йому на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з його фактичної заробітної плати за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС - 4803,35 (4805) крб, починаючи з 01.12.2013 по 01.02.2025, із внесенням змін про перерахунок пенсії пенсійної справи позивача;
- зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплачувати помісячно позивачеві державну пенсію, призначену йому на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з його фактичної заробітної плати за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС - 4803,35 (4805) крб, починаючи з 01.02.2025 по день втрати права, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача, де й отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків, обчислену відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядку №1210 від 23.11.2011. Водночас позивач зазначає, що відповідач здійснює обчислення його пенсії не з фактичної заробітної плати за роботу у зоні відчуження - 4 805 карбованців, а із заробітної плати, розмір якої зменшено до 3 000 карбованців. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин його пропуску.
18.04.2025 за вх.№25313/25 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.04.2025 позовну заяву в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 01.12.2013 по 06.10.2024 повернуто позивачеві.
Іншою ухвалою від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в частині позовних вимог, заявлених в межах шестимісячного строку, тобто щодо перерахунку пенсії починаючи з 07.10.2024, та відкрито провадження; визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.05.2025 за вх.№32871/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.06.2011 та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов?язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС 1 категорії, в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислену відповідно до пп. 6 та 8 п. 1 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886». Відповідач зауважує, що приписами ст. 54 Закону Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв?язку з втратою годувальника Чорнобильської катастрофи можуть громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв?язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Відповідач вказує, що обчислення пенсії позивача здійснюється із заробітної плати з урахуванням зобов?язань, викладених в постанові Гайсинського районного суду Вінницької області від 28.02.2014 у справі №2-а/129/8/2014, а саме із обчисленням розміру пенсії в порядку, визначеному пп. 4 п. 3, п. 6, 7, 8, 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати 1 134, 65 крб, нарахованої за роботу у зоні відчуження з 09.05.1986 по 14.05.1986 (6 днів), згідно довідки про заробіток від 05.02.2013 №16, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 . Відповідач наголошує, що п. 8 Порядку №1210 визначено, що в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців. Постанова №1210 є чинною і питання щодо її законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили не піднімалось. Відтак, розмір пенсії позивача розраховано відповідно до ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210 з врахуванням заробітної плати за роботу у зоні відчуження 1 134, 65 крб за період з 09.05.1986 по 14.05.1986. Заробітна плата для обчислення пенсії врахована в максимально можливому розмірі - 3 000 крб. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що розрахунок пенсії позивача здійснюється ним у відповідності до чинного законодавства, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
22.05.2025 за вх.№33077/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом є клопотання про неприйняття до розгляду відзиву відповідача, оскільки такий подано з пропуском строку.
27.05.2025 за вх.№34252/25 до суду позивачем подано клопотання про постановлення щодо відповідача окремої ухвали за несвоєчасне подання відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
За змістом ч. 1-7 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій, при цьому окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ст. 249 КАС України містить вичерпний перелік підстав для постановлення окремої ухвали.
Також суд зауважує, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Слід наголосити, що суд має право, але не зобов'язаний постановляти окрему ухвалу.
Отже, вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.
Позивачем в заявленому клопотанні про постановлення окремої ухвали не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про постановлення окремої ухвали у цій справі.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де з 01.06.2011 отримує пенсію по інвалідності, призначену як особі з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Пенсія призначена у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
29.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без застосування приписів ч. 2 ст. 54 вищевказаного закону, тобто без обмеження розміру середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках 3,0 тис. карбованців.
За результатами розгляду звернення 11.02.2025 відповідачем надано лист-роз'яснення №1894-1278/Г-02/8-0200/25, у якому повідомлено, що обчислення пенсії позивача здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а саме - Закону №796 та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати 1134,65 крб, нарахованої за роботу у зоні відчуження з 09.05.1986 по 14.05.1986 згідно з довідкою від 05.02.2013 №16. Водночас, у зазначеному листі вказано, що заробіток для обчислення пенсії враховано у максимально допустимому розмірі - 3000 крб, а розмір пенсії з урахуванням індексацій та доплат становить 56 426,71 грн, при цьому максимальний розмір пенсії, відповідно до ст. 67 Закону №796, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, тобто 23 610 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії із заробітку 3000 крб, а не з фактичної заробітної плати за роботу у зоні відчуження - 4 803,35 (4805) крб, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ).
За змістом ст 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210)
У відповідності до п. 1 Порядку № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (п. 2 Порядку № 1210).
Згідно з пп. 4 п. 3 Порядку № 1210, разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Відповідно до п. 5 Порядку №1210 разі коли кількість відпрацьованих днів у неповному календарному місяці роботи більш як 25,4, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за фактично відпрацьований час.
П, 8 Порядку №1210 визначено, що в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 01.06.2011 перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де й отримує по інвалідності як особа з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов?язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС 1 категорії, в розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно ст. 54 Закону №796-ХІІ, обчислену відповідно до пп. 6 та 8 п. 1 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886».
Обчислення пенсії позивача здійснено відповідачем із заробітної плати з урахуванням зобов'язань, викладених в постанові Гайсинського районного суду Вінницької області від 28.02.2014 у справі №2-а/129/8/2014, а саме: із обчисленням розміру пенсії в порядку, визначеному пп. 4 п. 3, п. 6, 7, 8, 9 Порядку №1210, виходячи із заробітної плати 1134 крб 65 коп, нарахованої позивачеві за роботу у зоні відчуження з 09.05.1986 по 14.05.1986 (6 днів) згідно довідки про заробіток від 05.02.2013 №16, що видана військовою частиною НОМЕР_1 .
Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії врахована умовно за повний місяць становить 4805 крб (1134,65 крб /6 Ч 25,4), однак розрахунок пенсії проводиться із заробітку 3 000 карбованців, з чим власне і не погоджується позивач.
В контексті наведеного, суд вказує, що, як убачається з тексту позовної заяви, позивач ототожнює поняття заробітної плати як винагороди за працю, визначеної Кодексом законів про працю України та Законом України «Про оплату праці», з поняттям заробітної плати (доходу), що враховується для обчислення розміру пенсії відповідно до спеціального закону - Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, зазначені поняття мають різне правове призначення. Заробітна плата, у розумінні трудового законодавства, є оплатою праці працівника за виконану ним роботу і не обмежується за своїм максимальним розміром. Натомість заробітна плата (дохід), що враховується для обчислення пенсії, визначається виключно нормами спеціального законодавства, яке регулює сферу пенсійного забезпечення, в даному випадку - ст. 54 Закону №796-ХІІ та Порядком №1210.
Ч 2 ст. 54 Закону №796-ХІІ прямо встановлює обмеження: «В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3 000 карбованців». Ця норма є імперативною та не передбачає можливості її довільного тлумачення чи застосування. Вона є обов'язковою для всіх органів, що здійснюють пенсійне забезпечення, незалежно від фактичного розміру заробітної плати, який особа отримала під час роботи у зоні відчуження.
П. 8 Порядку №1210 повторно підтверджено зазначене обмеження, закріпивши, що середньомісячна заробітна плата (дохід), яка береться для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження, у всіх випадках не може перевищувати 3 000 карбованців.
Таким чином, дії відповідача щодо врахування для обчислення пенсії заробітної плати позивача в межах визначеного законодавством максимуму - 3000 карбованців - є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Посилання позивача на порушення його прав, гарантованих Конституцією України, а також на норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», є безпідставними, оскільки зазначені норми регулюють відносини у сфері трудового права, тоді як спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення, що має спеціальне правове регулювання.
Крім того, ч. 3 ст. 22 Конституції України, на яку посилається позивач, не може бути застосована для скасування або ігнорування імперативних норм спеціального закону, прийнятого у встановленому порядку Верховною Радою України.
Зміст обмеження, встановленого ч. 2 ст. 54 Закону №796-ХІІ, не свідчить про звуження конституційних прав позивача, а є реалізацією державної соціальної політики у межах фінансових можливостей держави.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, а тому підстав для визнання дій відповідача протиправними чи зобов'язання його здійснити перерахунок пенсії із застосуванням фактичного заробітку позивача (4805 крб) - не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 03.11.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна