м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/10571/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 20.09.1989 по 03.05.1993 та з 02.09.1994 по 04.06.1997 працювала гальваніком. 29.03.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.04.2024 № 204850016714 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. При цьому, даним рішенням до пільгового стажу позивача не було зараховано період роботи з 09.01.1990 по 03.05.1993, а також з 02.09.1994 по 04.06.1994.
Ухвалою відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 11.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок: №166 від 14.10.1997 р. з 09.01.1990 р. по 03.05.1993 р., №186 від 08.10.1997 р., оскільки довідки не відповідають формі такої довідки згідно додатку N 5 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. Уточнюючі довідки про пільговий характер роботи датовані 1997 роком, згідно інших долучених до звернення документів, зокрема, архівних довідок про стаж та заробітну плату № Б-16 вбачається, що документи по Харківському НВО «Еталон» передані на зберігання в архівну установу, тобто період роботи з 02.09.1994 по 04.06.1997 можливо зарахувати до пільгового стажу на підставі відповідного рішення Комісії. Період роботи з 09.01.1990 по 30.5.1993 в ДП «Харківський завод транспортного устаткування» можливо зарахувати до пільгового стажу за результатами перевірки уточнюваної довідки № 166 від 14.10.1997. Таким чином, згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача складає 40 років 7 місяців 18 днів. Разом з тим, у зв'язку з відсутністю стажу позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, розглянувши матеріали адміністративної справи та надавши оцінку наявним доказам, суд встановив наступне.
11.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.04.2024 № 204850016714 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок: №166 від 14.10.1997 р. з 09.01.1990 р. по 03.05.1993 р., №186 від 08.10.1997 р., оскільки довідки не відповідають формі такої довідки згідно додатку N 5 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. Уточнюючі довідки про пільговий характер роботи датовані 1997 роком, згідно інших долучених до звернення документів, зокрема, архівних довідок про стаж та заробітну плату № Б-16 вбачається, що документи по Харківському НВО «Еталон» передані на зберігання в архівну установу, тобто період роботи з 02.09.1994 по 04.06.1997 можливо зарахувати до пільгового стажу на підставі відповідного рішення Комісії. Період роботи з 09.01.1990 по 30.5.1993 в ДП «Харківський завод транспортного устаткування» можливо зарахувати до пільгового стажу за результатами перевірки уточнюваної довідки № 166 від 14.10.1997.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно пункту 2 частини 2статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі, Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Як слідує з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 20.09.1989 по 03.05.1993 працювала в Харківському заводі транспортних приладів на посаді гальваніка.
На підтвердження даного пільгового стажу також додано, зокрема, довідку про шкідливі умови праці №166 від 14.10.1997, відповідно до якої позивач працювала повний робочий день з 20.09.1989 по 03.05.1993 на посаді гальваніка. Посада відноситься до Списку №2 розділу XIV п.р. 5, код 2150500а-11629. Атестація робочого місця проведена. Довідка видана на підставі наказів, технічного процесу, карти Е2, Т-59. Довідка підписана Директором, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів, скріплена печаткою директора.
Згідно з записами трудової книжки, з 02.09.1994 по 04.06.1997 позивач працювала в Науковому промисловому об'єднанні «Еталон» на посаді гальваніка.
На підтвердження даного пільгового стажу також додано, зокрема, довідку про шкідливі умови праці №186 від 08.10.1997р. Відповідно до якої позивач працювала повний робочий день на посаді гальваніка з 02.09.1994 по 04.06.1997. Посада передбачена Списком №2, розділом 15, підрозділом 5. Підстава: наказ №66-л від 02.09.1994 (про прийняття на роботу), приказ №54-л від 04.06.1997, особова карта форми Т-2, розрахункові відомості, атестація робочого місця наказ 42 від 29.12.1994р., виписка наказу №42 від 29.12.1994. Довідка підписана Директором та начальником відділу кадрів. Скріплена печаткою Директора.
Суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено у відмові в призначенні пенсії позивачу про відсутність у трудовій книжці позивача, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовляючи позивачу зазначило, що до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок: №166 від 14.10.1997 р. з 09.01.1990 р. по 03.05.1993 р., №186 від 08.10.1997 р., оскільки довідки не відповідають формі такої довідки згідно додатку N 5 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. Уточнюючі довідки про пільговий характер роботи датовані 1997 роком, згідно інших долучених до звернення документів, зокрема, архівних довідок про стаж та заробітну плату № Б-16 вбачається, що документи по Харківському НВО «Еталон» передані на зберігання в архівну установу, тобто період роботи з 02.09.1994 по 04.06.1997 можливо зарахувати до пільгового стажу на підставі відповідного рішення Комісії. Період роботи з 09.01.1990 по 30.5.1993 в ДП «Харківський завод транспортного устаткування» можливо зарахувати до пільгового стажу за результатами перевірки уточнюваної довідки № 166 від 14.10.1997.
Такі доводи відповідача, на думку суду, зводяться до формальних підстав.
Суд враховує правову позицію зазначену Верховним судом у постанові від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а, в якій зазначено проте, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з невідповідністю довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
При цьому суд зауважує, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні уточнюючої довідки.
Отже, доводи відповідача про не підтвердження зайнятості позивача на роботах, передбачених Списком №2 є необґрунтованими. Також довідки №166 від 14.10.1997 р., №186 від 08.10.1997 р. є чинними. Доказів протилежного не надано.
Як наслідок, надані документи підтверджують право позивача на врахування періодів роботи з 20.09.1989 по 03.05.1993 та з 02.09.1994 по 04.06.1997 до пільгового стажу, а в відповідача не було підстав для відмови у зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов'язати зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 20.09.1989 по 03.05.1993 та з 02.09.1994 по 04.06.1997.
Разом з цим суд зазначає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права.
При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми.
У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.04.2024 № 204850016714 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає про те, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відтак, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2024 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Окрім того, позивач у позовних вимогах також просить звернути до негайного виконання рішення суду.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов'язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум, суд вправі допустити рішення до негайного виконання в межах стягнення за один місяць.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
Окрім того, позивач в змісті позовних вимог просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку, визначеному частиною третьою ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.04.2024 № 204850016714.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.09.1989 по 03.05.1993 та з 02.09.1994 по 04.06.1997 по Списку №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2024 щодо призначення пенсії на пільгових умовах, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович