03 листопада 2025 р. Справа № 120/10756/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
31.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Дзіся А.Р., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 № 025350000838 про відмову у переведенні та здійсненні нарахування і виплати позивачу з 05.06.2025 пенсії державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести та здійснити нарахування і виплату позивачу з 05.06.2025 пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди служби в органах державної служби з 01.02.2002 по 04.07.2013, з 31.12.2013 по 06.09.2018, з 07.09.2018 по 28.08.2019, з 29.08.2019 по 11.01.2021, з 12.01.2021 по 23.12.2024, та з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 262/10-01-27 від 04.06.2025 та № 263/10-01-27 від 04.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.06.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою щодо перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком, призначеної за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком за Законом України № 889-VIII від 10.12.2015 "Про державну службу". Враховуючи принцип екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснено відповідачем, яким і прийнято рішення від 12.06.2025 № 025350000838 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Позивач вважає вказане рішення протиправними, а тому через свого представника за захистом своїх прав звертається до суду.
Ухвалою суду від 05.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме уточненя суб'єктного складу учасників справи або ж позовних вимог.
06.08.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, у якій на виконання вищезазначеної ухвали зазначено про доцільність залучення до участі у справі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 11.08.2025 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та витребувано додаткові докази.
22.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про виконання вимог суду, до якої третьою особою додано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1
28.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що позивач не має необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій державної служби, що є обов'язковою умовою для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону № 3723-XІІ з урахуванням пунктів 10 та 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Вважає, що періоди роботи позивача в органах державної податкової служби, в якій йому присвоювались персональні чи спеціальні звання, не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Наголошує на тому, що відповідно до норм чинного законодавства стаж набутий після 01.05.2016 не враховується при обчисленні стажу, необхідного для пенсії державного службовця, а лише як страховий стаж для цілей пенсії за загальними правилами.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
05.06.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відповідачем з прийняттям рішення від 12.06.2025 № 025350000838 про відмову у перерахунку пенсії через відсутність необхідного стажу державної служби. У рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 безпосередній стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 02 роки 07 місяців 26 днів (01.11.2001-31.01.2002, 05.07.2013-30.12.2013). Водночас періоди роботи з 01.02.2002 по 04.07.2013, з 31.12.2013 по 01.05.2016 не зараховано до стажу державної служби, оскільки в ці періоди роботи заявнику присвоювались спеціальні звання податкової служби.
Зазначене рішення є предметом оскарження за цим позовом. Похідною вимогою є вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача в органах Державної податкової служби України та перевести його на пенсію за віком державного службовця з визначенням розміру пенсії згідно з наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі № 1058-IV, яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон № 3723-XII (чинний до 01.05.2016).
Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба в Україні ? це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року ? страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, ? у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року ? страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10.12.2015 було прийнято новий Закон України "Про державну службу" № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі ? Закон № 889-VIII). Відтак положення Закону України "Про державну службу" № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Статтею 1 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба ? це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець ? це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі ? державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
За змістом ч. 1 ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:
- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
Відтак обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17 та від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22 та інших.
Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі ? Порядок № 622).
Відповідно до п. 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, ? заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому-п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Суд зазначає, що наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Крім того, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, ні стаття 37 Закону № 3723- XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.05.2023 у справі № 580/3805/22.
Відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідач виходив із того, що статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців, тоді як посади працівників податкової служби цією статтею не передбачені.
Оцінючи такі твердження суд враховує, що згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(далі ? Закон № 509-XII) (чинного до 19.11.2012) правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, ? Законом України "Про державну службу".
Частиною сьомою статті 15 Закону № 509-XII встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XI щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу наведених норм висновується, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) і одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону№ 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі ? Порядок № 283).
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 Порядку № 283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.
Відповідно до п.п. 343.1-343.3 ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні звання посадовим особам присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Судом встановлено, що 01.02.2002 позивачу присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу, 03.11.2005 звання радника податкової служби ІІ рангу, 16ю12.2008 звання радника податкової служби І рангу, 31.12.2013 звання радника податкової та митної справи І рангу.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі ? Порядок № 839).
Згідно з п. 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі ? Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку ? податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби у податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 та у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для зарахування стажу роботи позивача в органах податкової служби до стажу державної служби, але виключно за період з 01.02.2002 по 04.07.2013 та з 31.12.2013 по 01.05.2016, тобто по дату набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, враховуючи, що позивач просить здійснити переведення із пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до пункту 10 розділу XI Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" та статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу".
Щодо періоду роботи позивача в органах державної податкової служби з 01.05.2016 по 23.12.2024, то, згідно з наведеними вище положеннями законодавства, такий період не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця.
Відтак можливо констатувати наявність у позивача станом на 01.05.2016 більше 10 років стажу на посадах державної служби.
Таким чином, оскільки позивач досягнув пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV (62 роки), має наявний страховий стаж (обставина не заперечується відповідачем), крім того позивачу призначено пенсію згідно із Законом № 1058-IV та при цьому позивач має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 більше 10 років, на зазначену дату займав посаду державної служби, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 № 025350000838 визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, оскільки саме Пенсійний фонд України є тим органом до компетенції якого віднесена функція щодо обрахунку страхового стажу, обчислення розміру пенсії, та вирішення питання щодо наявності права у особи на пенсію. При цьому пенсійний орган повинен надати оцінку наявності у позивача права на пенсію із урахуванням спірного періоду роботи, який підлягає зарахуванню, в сукупності із іншими критеріями, які дають право на пенсію державного службовця.
Разом з тим суд вважає передчасними позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача з одного виду пенсії на інший з урахуванням заробітної плати, відображеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 262/10-01-27 від 04.06.2025 та № 263/10-01-27 від 04.06.2025 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Суд зауважує, що відповідне питання не було предметом оцінки відповідача та відповідач не приймав щодо нього рішення. Своєю чергою, суд не може підміняти цей державний орган та прийняти замість такого суб'єкта владних повноважень рішення або ж надати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, віднесених до компетенції такого органу.
Також суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо наявності у позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, тоді як питання порядку обчислення пенсії та її розміру пенсії є похідним.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме скасувати оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 № 025350000838 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 01.02.2002 по 04.07.2013 та з 31.12.2013 по 01.05.2016 та повторно розглянути заяву позивача від 05.06.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 № 025350000838.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 01.02.2002 по 04.07.2013 та з 31.12.2013 по 01.05.2016 та повторно розглянути його заяву від 05.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" від 09.07.2023 № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні) 48 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) представник позивача: адвокат Дзісь Андрій Романович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Магістратська, 5, м. Вінниця, 21050);
3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094);
4) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 03.11.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович