м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/16369/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 27.11.2024 №025350012362 про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком.
Ухвалою суду від 13.12.2024 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
В порядку виконання вимог ухвали суду від 13.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано позовну заяву та заяву про витребування доказів.
Ухвалою від 16.01.2025 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
06.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.
10.02.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зауважує, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.02.2025 позивачем подано заперечення на відзив.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
21.11.2024 позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким прийнято рішення № 025350012362 від 27.11.2024 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Зі змісту рішення видно, що страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 21 день. Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 :
з 18.10.1994 по 08.07.1996, оскільки має місце необумовлене виправлення в даті звільнення з роботи та невідповідність дати звільнення з датою наказу про звільнення. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працювала заявниця, на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації;
період отримання допомоги по безробіттю з 12.10.2005 по 05.06.2006 та з 26.11.2008 по 01.02.2009, оскільки записи про припинення виплати допомоги по безробіттю завірені не печаткою установи, а печаткою для документів.
Наведене спонукало позивача звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 24 до 34 років; після досягнення 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 15 до 21 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 21.11.2024 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Серед інших документів до заяви позивач додала трудову книжку серії НОМЕР_1 з метою підтвердження страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу.
Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 28 років 10 місяців 21 день.
Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 :
з 18.10.1994 по 08.07.1996, оскільки має місце необумовлене виправлення в даті звільнення з роботи та невідповідність дати звільнення з датою наказу про звільнення. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працювала заявниця, на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації;
період отримання допомоги по безробіттю з 12.10.2005 по 05.06.2006 та з 26.11.2008 по 01.02.2009, оскільки записи про припинення виплати допомоги по безробіттю завірені не печаткою установи, а печаткою для документів.
Перевіряючи вказані доводи суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, зокрема:
- відповідно до запису №5: 18.10.1994 позивач прийнята на посаду головного бухгалтера в СШ №37 м. Макіївка - наказ №194 від 17.10.94 р.;
- відповідно до запису №6: 08.07.1996 звільнена за скороченням штату - рішення Черн. райсов. нар. деп. №169 від 24.04.96 р., наказ №125 від 08.05.96 р.;
- відповідно до запису №15: 12.10.2005 призначена виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №16: 27.02.2006 припинена виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №17: 28.02.2006 розпочата виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №18: 21.03.2006 припинена виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №19: 22.03.2006 продовжена виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №20: 05.06.2006 припинена виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №30: 26.11.2008 розпочата виплата допомоги по безробіттю;
- відповідно до запису №31: 01.02.2009 припинена виплата допомоги по безробіттю.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 18.10.1994 по 08.07.1996, то суд зазначає, що твердження відповідача про виправлення номера наказу про звільнення є помилковим. Аналіз записів у трудовій книжці свідчить, що реквізити наказу про звільнення залишилися без змін.
Записи про прийняття на роботу 18.10.1994 та звільнення 08.07.1996 виконані належним чином, містять підписи уповноваженої особи та печатку підприємства. Вони підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період та відповідають вимогам постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 і п. 2.4, п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV до 01.01.2004 страховий стаж підтверджується записами трудової книжки.
Суд враховує, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Також суд враховує, що спосіб внесення записів до трудової книжки позивача та їх порядковість не дають підстав вважати, що мали місце дописування чи інші неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача. Відтак на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Вищенаведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки, такі як невідповідність дати наказу про звільнення даті фактичного звільнення з роботи, мають формальний характер, не спростовують факту реального виконання позивачем трудових обов'язків та не можуть бути підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу.
Разом з тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, отримання допомоги та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу.
Відтак, періоди з 18.10.1994 по 08.07.1996, з 12.10.2005 по 05.06.2006, з 26.11.2008 по 01.02.2009 підлягають зарахуванню до страхового стажу, а наведена відповідачем підстава для відмови є необґрунтованою.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 18.10.1994 по 08.07.1996, з 12.10.2005 по 05.06.2006, з 26.11.2008 по 01.02.2009.
Відтак є підставними і підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення № 025350012362 від 27.11.2024 та зобов'язання пенсійного органу зарахувати відповідний період роботи до страхового стажу позивача.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Крім того, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог зобов'язального характеру є саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення за наслідками її розгляду.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 025350012362 від 27.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 18.10.1994 по 08.07.1996, з 12.10.2005 по 05.06.2006, з 26.11.2008 по 01.02.2009 та повторно розглянути заяву від 21.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. зодсих ,22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7 а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна