м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/13599/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - позивач) в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (далі - позивач 1), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі - позивач 2) та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - позивач 3) до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо не винесення на розгляд сесії Агрономічної сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його не розгляду та не прийняття рішення у порядку, визначеному ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Прокурор, як позивач звернувся до суду в інтересах держави з позовом, оскільки у даному випадку орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не вживатиме заходи щодо захисту порушених інтересів держави.
Ухвалою від 16.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема зазначає, що подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №1556 від 21.11.2023 містить інформацію, що на території громади виявлено 109 самозалісених земельних ділянок загальною площею 570,6878 га. Проте, доданий перелік ділянок включає в себе земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян, про що було повідомлено листом №1520 від 19.12.2023. Окрім того, частина позначених земельних ділянок є державною власністю "вид використання: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України" та перебуває у постійному користуванні.
Отже, відповідач вважає, що ним не порушено заявлене право позивачів саме бездіяльністю щодо прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених, у зв'язку з наданням відповіді на подання.
При цьому зауважує, що Агрономічна сільська рада не наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про віднесення земель, що перебувають у приватній власності громадян та державній власності, до самозалісених відповідно до ч. 21 ст. 57-1 ЗК України.
01.11.2024 від Державного агентства лісових ресурсів України надійшли пояснення щодо позову, в яких зокрема зазначає, що розгляд подання Центрально-Західного МУЛМГ від 21.11.2023 №1556 на сесію ради не виносився, що є бездіяльністю Агрономічної сільської ради та суперечить вимогам чинного законодавства України.
06.11.2024 заступником керівника Вінницької окружної прокуратури подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що надіславши відповідачу 21.11.2023 подання № 1556 щодо прийняття рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 507,6878 га до самозалісених земель, позивач 2 дотримався вимог законодавства. Однак, відповідач не розглянув лист (подання) позивача 2 № 1556 від 21.11.2023 про віднесення земельних ділянок площею 507,6878 га до самозалісених ділянок в передбачений законом спосіб, а саме - на сесії, та конкретного виду рішення за результатами розгляду не прийняв, чим допустив бездіяльність щодо прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 ЗК України.
11.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких Агрономічна сільська рада не погоджується з поясненнями Державного агентства лісових ресурсів України, вважає їх протиправними та необґрунтованими.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
Центрально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Агрономічної сільської ради скеровано подання №1556 від 21.11.2023 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, згідно з яким за ідентифікацією на території громади виявлено 109 самозалісених земельних ділянок загальною площею 570,6878 га.
Листом від 13.12.2023 №1520 Агрономічна сільська рада повідомила Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про те, що частина земельних ділянок, які зазначені на поданій схемі розташування земельних ділянок знаходиться у приватній власності громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 57-1 ЗКУ віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Також зазначено, що в Агрономічної сільської ради відсутня можливість передати до Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у постійне користування земельні ділянки зазначені у листі.
На лист Вінницької окружної прокуратури відповідачем надано відповідь листом від 03.10.2024 №1134, згідно з якою сільською радою на сесії подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства не розглядалось та рішення по ньому не приймались.
Прокурор вважає, що відповідачем безпідставно фактично не розглянуто належним чином подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, чим допущено протиправну бездіяльність.
Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як визначено частинами четвертою, п'ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 року у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а).
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З огляду на викладене слід прийти до висновку, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
У даному випадку, обґрунтовуючи інтереси держави прокурор, зазначає таку мету як збереження та відтворення лісів, забезпечення оптимальної лісистості України та відповідно забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги у державі.
Подання прокуратурою даної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, які полягають у збереженні самосійних лісів.
Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Указами Президента України "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів" від 07.06.2021 року №228/2021, "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 29 вересня 2022 року "Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період" від 29.09.2022 № 675/2022, екологічною ініціативою Президента України "Зелена країна", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 № 2321-IX передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.
Частиною другою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно частини дванадцятої статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно із статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 №2321-ІХ внесено зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 "Самозалісені землі", якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Так, згідно з частиною другою статті 57-1 Лісового кодексу України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності органом, який здійснює розпорядження нею.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру (частина третя статті 57-1 ЗК України).
Окрім того, з метою реалізації вказаної норми частину четверту статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VІ доповнено абзацом четвертим, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" №2321-IX від 20.06.2022 набрав чинності 10.07.2022.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.
Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 08.10.2014, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
У свою чергу, відповідно до Положення про Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1014, Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території Вінницької, Черкаської та Кіровоградської області.
З наведеного вбачається, що Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Допущена бездіяльність відповідача щодо не розгляду подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених є предметом оскарження у цій справі.
При цьому, судом встановлено, що наразі на сесії Агрономічної сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених не розглянуто.
Відповідні обставини також підтверджуються відзивом на позовну заяву, в якому відповідач взагалі заперечує щодо необхідності віднесення спірних ділянок до самозалісених.
Суд вважає за необхідне вказати, що, вирішення питання віднесення земельних ділянок до самозалісених відноситься до компетенції ради, тому у будь-якому випадку таке подання мало бути винесене на розгляд та обговорення сесії сільської ради з прийняттям рішення чи то позитивного про віднесення земельної ділянки до самозалісених, чи про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених із зазначенням конкретних причин, умов та обставин.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Частина перша статті 10 цього Закону визначає, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями статей 46, 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, розгляд та вирішення питання про віднесення або про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства приймається органом місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради у формі рішення.
Зважаючи на те, що відповідач жодним чином не відреагував на подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556, не виносив його на розгляд сесії ради, то суд приходить до висновку про допущену протиправну бездіяльність відповідача щодо не винесення на розгляд сесії Агрономічної сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача винести на розгляд та розглянути на сесії Агрономічної сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених та прийняти за результатами його розгляду рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України, то суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Адміністративний суд лише здійснює контроль за легітимністю прийняття рішень.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданню Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 4 статті 57-1 ЗК України, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягають.
У даному випадку захист прав Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства підлягає у спосіб прийняття рішення про зобов'язання відповідача винести на розгляд та розглянути на сесії Агрономічної сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо не винесення на розгляд сесії подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Зобов'язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області винести на розгляд та розглянути на сесії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 №1556 про віднесення земельних ділянок до самозалісених та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 02909909)
Державне агентство лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023, код ЄДРПОУ 37507901)
Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 44979060)
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979894)
Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 04525998)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна