печерський районний суд міста києва
Справа № 761/28835/22-ц
пр. 2-3170/24
17 червня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: Єфанової Н.В. ,
представника відповідача: Хитрової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ «КБ «Приватбанк»), в якому просить зобов'язати відповідача відновити позивачу баланси банківських рахунків станом на 03.04.2022 року: № НОМЕР_1 (договір № SAMDNWFC00006016897 від 17.06.2014 року) - 0 грн. - шляхом скасування боргу з основного платежу, пені, відсотків; № НОМЕР_2 (договір № SAMDNWFC00032006129 від 13.12.2016 року) 15,17 Євро - шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку; № НОМЕР_3 (договір № SAMDNWFC00041295536 від 14.03.2018 року) - 200 грн. - шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку; № НОМЕР_4 (договір № SAMDNFF000521295043 від 21.01.2022 року) - 192,25 доларів США - шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку; № НОМЕР_5 - 781,05 грн. - шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку; № НОМЕР_15 - 10,34 грн. - шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку; № НОМЕР_6 - 0,32 Євро- шляхом відображення цієї суми на балансі цього рахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 є постійним клієнтом AT КБ «ПриватБанк», уклала з банком наступні договори про відкриття та обслуговування банківських рахунків: № НОМЕР_7 від 17.06.2014 року - рахунок № НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_8 (валюта гривня); № SAMDNWFC00032006129 від 13.12.2016 року - рахунок № НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_9 (валюта Євро); № SAMDNWFC00041295536 від 14.03.2018 року - рахунок № НОМЕР_3 , карта № НОМЕР_10 (валюта гривня); № SAMDNFF000521295043 від 21.01.2022 року - рахунок № НОМЕР_4 , картка № НОМЕР_11 (валюта долар США). 04.04.2022 року невідомі особи, з використанням мобільної мережі «Водафон» та банківської системи AT КБ «ПриватБанк», провели безготівкові операції (транзакції) з перерахування грошових коштів з належних позивачу карткових рахунків в AT КБ «ПриватБанк». Цього дня ОСОБА_2 помітила, що на її телефон почали надходити смс-повідомлення з системи AT КБ «ПриватБанк» із запитом на підтвердження перерахування грошових коштів з її банківських карток, у зв'язку із чим з метою блокування таких операцій вона негайно зателефонувала на гарячу лінію банку за номер 3700 та повідомила працівників банку про вчинення невідомими особами шахрайських дій, спрямованих на списання грошових коштів з її банківських карток й термінову необхідність блокування таких карток. Внаслідок чого з банківських рахунків, відкритих в AT КБ «ПриватБанк» на ім'я позивача 04.04.2022 року були списані кошти: рахунок № НОМЕР_10 - на суму 200,00 грн.; рахунок № НОМЕР_8 : на суму 386,00 грн.; 2 999,00 грн.; 10 000,00 грн.; 29 000,00 грн.; 10 114,00 грн.; рахунок № НОМЕР_9 - на суму 15,17 Євро; рахунок № НОМЕР_11: на суму 14,53 доларів США; 136,70 доларів США; 41,02 доларів США. Крім того, банківський рахунок № НОМЕР_8 було відкрито банком позивачу на підставі укладеного між сторонами договору № SAMDNWFC00006016897 від 17.06.2014 року. Станом на 04.04.2022 року на вказаному рахунку банком було встановлено кредитний ліміт у розмірі 53 000,00 грн., з яких в цей же день використано 52 499,00 грн. Після чого з інших банківських рахунків позивача автоматично почали вираховувати відсотки за використання кредитного ліміту. Заяви ОСОБА_2 від 04.04.2022 року про незаконне перерахування банком на рахунки невідомих осіб та повернення коштів, розглянуті банком формально та залишені без реагування. Позивач 05.04.2022 року звернулася до поліції із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270340003908. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують її права, оскільки умови договору про обслуговування карткового рахунку вона не порушувала, будь-які відомості стосовно свого карткового рахунку або його реквізити третім особам не передавала та не повідомляла свій ПІН-код та CVV2 код, а також не надавала розпорядження щодо списання грошових коштів з рахунку. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. ст. 1054, 1066, 1068, 1073 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Разом з позовною заявою від представником позивача - адвокатом Єфановою Н.В. подано клопотання про витребування у ПАТ «ВФ Україна» інформації щодо діапазону використання телефонного номеру, належного ОСОБА_2 , ( НОМЕР_12 ) та роздруківки вхідних та вихідних дзвінків, смс-повідомлень за період з 03.04.2022 року по 05.04.2022 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 року, справу було передано судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцеву Д.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
22.03.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.06.2023 року.
28.06.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Єфанової Н.В. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
29.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Єфанової Н.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 29.06.2023 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.06.2023 року приєднано до матеріалів справи клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи, та у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.10.2023 року.
16.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Єфанової Н.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.02.2024 року.
24.10.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Вказує, що під час спірної фінансової операції не було зафіксовано зміни логіну в мобільному додатку Приват24, операцію підтверджено за допомогою фінансового номера телефону НОМЕР_12 , для проведення платежів було використано конференційні дані картки CVV check Ok, платіж підтверджено за допомогою 3-D Secure коду, який було відправлено в мобільний додаток Приват24. Отже, неправомірності дій чи бездіяльності банку, як сторони договору, на проведення платежів не встановлено. Здійснення фінансових операцій по рахункам ОСОБА_2 04.04.2022 року стало можливим через перехід позивача за надісланими невстановленим особами посиланням з метою отримання фінансової допомоги. Саме такими діями позивач сприяла здійсненню фінансових операцій з її рахунками. Посилається на те, що вимоги позивача про зупинення нарахування відсотків та скасування заборгованості не є ефективним способом захисту. Отже здійснене банком списання грошових коштів не може вважатися безпідставним і виключає відповідальність АТ КБ «Приватбанк» згідно з умовами договору та вимогами законодавства. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.11.2023 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Єфанової Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що твердження наведені у відзиві є безпідставними, оскільки жодного обґрунтування обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та доказів, які підтверджують такі обставини відповідачем не надано.
22.02.2024 року справу було знято зі складу у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, та призначено до судового розгляду на 15.04.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року у задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року приєднано до матеріалів справи клопотання представника позивача про долучення доказів; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив, та перед дослідженням доказів, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2024 року.
В судове засідання 17.06.2024 року з'явилися представник позивача та представник відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав та просила в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд встановив, що 13.12.2016 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNWFC00032006129 та позивач є власником рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (валюта рахунку - Євро).
17.06.2014 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNWFC00006016897 на підставі підписаної сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно із яким остання має відкритий у банку рахунок № НОМЕР_1 , для користування грошовими коштами з якого має платіжну картку № НОМЕР_8 (валюта рахунку - гривня). Кредитний ліміт позивачу встановлений банком у розмірі 52 500,00 грн.
14.03.2018 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNWFC00041295536 та позивач є власником рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (валюта рахунку - долар США).
21.01.2022 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNFF000521295043 та позивач є власником рахунку № НОМЕР_4 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (валюта рахунку - гривня).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначає відповідач і не заперечує позивач, договори № SAMDNWFC00032006129 від 13.12.2016 року, № SAMDNWFC00006016897 від 17.06.2014 року, № SAMDNWFC00041295536 від 14.03.2018 року, № SAMDNFF000521295043 від 21.01.2022 року укладені між позивачем та відповідачем, є договорами приєднання, публічна частина яких - Умови та Правила надання банківських послуг - встановлені банком та розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms (далі - Умови та Правила надання банківських послуг).
Відповідно до п.п. 2.1.4.12.3, 2.1.4.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг, Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
04.04.2022 року здійснено наступні транзакції з рахунків ОСОБА_2 : за карткою № НОМЕР_10 було перераховано 200,00 грн.; за карткою № НОМЕР_9 - 15,17 Євро; за карткою № НОМЕР_11 коштів на загальну суму 5 624,00 грн.
За кредитною карткою № НОМЕР_8 збільшено кредитний ліміт до 53 000,00 грн. і здійснено низку Інтернет-платежів на загальну суму у розмірі 52 499,00 грн. у рахунок кредитних коштів.
Про вказані транзакції ОСОБА_2 повідомила АТ КБ «Приватбанк» 04.04.2022 року за телефоном гарячої лінії 3700.
Листом АТ КБ «Приватбанк» від 06.04.2022 року за результатами звернення ОСОБА_2 щодо підстав списання грошових коштів з платіжних карток № НОМЕР_8, № НОМЕР_10, № НОМЕР_9, № НОМЕР_13 банк повідомив, що 04.04.2022 року за рахунками позивача був здійснений переказ коштів, під час якого було коректно введено номер картки, термін її дії та CVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3D Secure, який надсилався на її фінансовий номер.
Відповідно до витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12022270340003908 від 06.08.2022 року, (жео 52360) до ЧЧ ЧРУП надійшла заява від ОСОБА_2 , яка просить провести перевірки та вжити заходів до невстановлених осіб, які шахрайським шляхом з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділи її грошовими коштами, яка знаходилися на картках АТ КБ «Приватбанк», що мало місце 04.04.2022 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону, платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до п. 6.3 ст. 6 Закону, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
У пунктах 32.1, 32.7 ст. 32 Закону визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону, у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24 ст. 1 Закону встановлено, що ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
Системний аналіз пунктів 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону дає підстави для висновку про те, що рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, якщо: ініціатором такого переказу виступила особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник); кошти були списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі, тобто платіжної картки (пп. 4 п. 21.1 ст. 21 Закону).
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3 Розділу І Положення, його вимоги поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
Так, згідно п. 1 розділу VI Положення, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Відповідно до п. 5 розділу VI Положення, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 5, 6 розділу VI Положення визначено, що Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до п. 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Отже, після виявлення помилкового або неналежного переказу, користувач зобов'язаний негайно повідомити банк-емітент про такі операції у спосіб, що передбачений договором.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року у справі № 552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) та від 28.08.2019 року у справі № 127/9899/17-ц (провадження № 61-28261св18) зроблено висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 462/1343/17, від 05.06.2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 03.07.2019 року у справі № 161/6089/17, від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що транзакції 04.04.2022 року вона не здійснювала, електронні платіжні засоби нікому не передавала, інформацію за ними (ПІН-код, CVV, особисті дані) не розголошувала; мобільний телефон, до якого прив'язаний фінансовий номер, та платіжні картки знаходились у неї.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із цим, встановлено, що всі фінансові операції за картками ОСОБА_2 04.04.2022 року здійснені з оплати товару/послуги в Інтернеті на ігрових сайтах та підтверджені 3D Secure, який надсилався на фінансовий номер телефону у вигляді СМС-повідомлення.
3D Secure - технологія, що контролює безпеку платежів, що здійснюються в інтернеті. Оплачуючи послуги або товар онлайн, користувач отримує SMS-повідомлення з унікальним одноразовим паролем для підтвердження операції. 3D Secure розроблений, щоб максимально знизити ризик шахрайства пов'язаного з банківськими картами та онлайн оплатами.
Оскільки оспорювані транзакції були здійснені з використанням Міжнародної платіжної системи MasterCard International, то МПС не проводить оскарження операцій, при авторизації яких були введені конфіденційні дані картки (ПІН - код, CVC2) та підтверджені 3D Secure паролем.
Можливість оскаржити всі вказані операції в Банку відсутня, так як вони були підтверджені, по них була попередня аутентифікація в 3-D Secure.
Для авторизації в Банку позивач використовувала фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_12 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався. Крім того, пароль до системи дистанційного обслуговування «Приват24» ані напередодні, ані під час проведення оспорюваних фінансових операцій не було змінено, оспорювані операції здійснені з довіреного мобільного пристрою позивача, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», яка сформована за результатами перевірки програмних комплексів Банку щодо вчинення оспорюваних позивачем транзакцій.
При цьому, суд звертає увагу на те, що саме клієнт зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.
Доводи позивача про те, що невідомі особи заволоділи її коштами з картки, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: обвинувальним вироком по справі.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З наведеної норми вбачається, що лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Отже, ані факт порушення кримінального провадження № 12022270340003908 від 06.08.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України не є належним та допустимим доказом неправомірного заволодіння коштами позивача третіми особами.
При цьому, суд зазначає, що позивач, як потерпіла у кримінальному провадженні № 12022270340003908, не позбавлена права заявити цивільний позов про відшкодування завданої їй майнової шкоди.
За таких обставин, позивачем не доведено факт списання грошових коштів з її рахунків саме з вини банку, оскільки такі транзакції були ініційовані позивачем.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача припинити нарахування позивачу за рахунком НОМЕР_1 щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання коштів внаслідок проведення операції (транзакції) 04.04.2022 року на суму 52 499,00 грн., суд зазначає, що порядок нарахування процентів, пені та штрафних санкцій встановлений договором між позивачем та відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як зазначалось вище, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Отже, в даному випадку позивач уклав із відповідачем договір про надання банківських послуг, який містить в собі елементи кредитного договору.
Пунктами 1.1.1.54, 1.1.1.55 Умов та Правил передбачено, що кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - це розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності; кредитна картка - платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом.
Овердрафт - короткостроковий кредит, який Банк надає клієнту у разі, якщо сума операції за платіжною карткою перевищує суму залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування. Використання клієнтом грошових коштів понад залишку на рахунку або встановлений Банком ліміт овердрафту є несанкціонованим овердрафтом (п. 1.1.1.63 Умов та Правил).
Права та обов'язки клієнта передбачені розділом 1.1.2. Умов та Правил.
Так, відповідно до п.п. 1.1.2.1.5, 1.1.2.1.6, 1.1.2.1.7, 1.1.2.1.8, 1.1.2.1.9. клієнт зобов'язаний: одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками; у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку звернутися до Банку для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих Держателю картки і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів з картрахунка інформувати (також письмово, якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) Банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання; погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором; у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту й овердрафту), оплати винагороди Банку; стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг був укладений договір про надання банківських послуг із відповідачем, який містить в собі умови кредитного договору.
Вказаний договір містить всі істотні умови, станом на момент звернення позивача із позовом до суду недійсним в судовому порядку не визнаний.
Як зазначалось вище, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем неправомірно були списані грошові кошти з її рахунків. Отже, нарахування і списання відсотків за користування кредитними коштами, які здійснює банк, відповідають закону, і підстав для задоволення у повному обсязі позову судом не встановлено.
За таких обставин, позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1054, 1057, 1066, 1068, 1071, 1073 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 6, 21, 32, 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_14 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.07.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко