печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27051/24-ц
пр. 2-2959/25
04 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (далі - позивач, ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з обслуговування машиномісця за період з 01.01.2016 року по 31.03.2024 року у розмірі 48 405,00 грн. основного боргу, 19 456,19 грн. інфляційної складової, 4 868,03 грн. трьох процентів річних., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власницею паркомісця № НОМЕР_1 в секції «В» підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обслуговування автопаркінгу здійснюється обслуговуючою організацією ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ». Між позивачем та відповідачем не було укладено договору про надання послуг утримання машиномісця. Відповідач отримувала послуги з обслуговування машиномісця, проте зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги у повному обсязі виконані не були, у зв'язку із чим, за період з 01.01.2016 року по 31.03.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 48 405,00 грн. Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 19 456,19 грн., три проценти річних у розмірі 4 868,03 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 17.06.2024 року отримано відповідь № 645801 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024 року.
11.07.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
12.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки між нею та позивачем не укладалося жодних договорів про надання послуг по утриманню місця № 39 в секції В підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішеннями Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2012 року у справі № 2-5149/11 та від 22.11.2022 року у справі № 757/27539/21-ц. Пропозицію укласти договір на обслуговування паркомісця від ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» вона не отримувала. Посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018 року. Крім того, позовні вимоги ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» про стягнення з неї заборгованості за надані послуги за період з 01.05.2018 року по 01.11.2021 року у розмірі 19 320,00 грн. та нараховані на цю суму інфляційну складову боргу у розмірі 6 870,39 грн.; 3% річних у розмірі 17 240,55 грн. Вже були предметом судового розгляду, за результатами якого рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2022 року у справі № 757/27539/21-ц у задоволенні позову було відмовлено. Посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
12.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Зайцева І.Є. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 12.09.2024 року, без фіксування технічними засобами, в якій останній просив відкласти розгляд справи.
12.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 12.09.2024 року, без фіксування технічними засобами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2024 року у задоволенні заяви відповідача про розгляд цивільної справи за позовом ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, та у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.11.2024 року.
18.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що послуга з утримання машиномісць є послугою з надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 року у справі № 761/48615/18. Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
07.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до неї про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 року по 13.06.2021 року у розмірі 28 172,90 грн., та нараховані на цю суму інфляційну складову боргу у розмірі 16 245,72 грн., 3% річних у розмірі 4 059,86 грн.
08.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до неї про стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 року по 01.06.2022 року у розмірі 23 695,00 грн та нарахованих на цю суму інфляційної складової боргу у розмірі 8 781,86 грн, 3% річних у розмірі 2 201,59 грн.
08.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
11.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзюбана О.О. надійшли заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі.
11.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзюбана О.О. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 11.11.2024 року, без фіксування технічними засобами, в якій останній просив відкласти розгляд справи.
11.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 11.11.2024 року, без фіксування технічними засобами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року заяву відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог у цивільній справі за позовом ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 року по 01.06.2022 року у розмірі 23 695,00 грн. основного боргу, 3 246,39 грн. інфляційної складової боргу, 778,76 грн. трьох процентів річних; роз'яснено, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив; заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі, та у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.01.2025 року.
11.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзюбана О.О. надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
12.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзюбана О.О. надійшли заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2025 року у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.05.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2025 року у зв'язку із першою неявкою в судове засідання представника позивача, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 04.08.2025 року.
22.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Дзюбана О.О. надійшла заява, яка була передана головуючому судді 23.05.2025 року, про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
В судове засідання 04.08.2025 року з'явилися відповідач та представник відповідача.
Представник позивача в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце повідомлена належним чином. У заяві від 22.05.2025 року просив розглядати справу за його відсутності.
Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 04.08.2025 року щодо задоволення позову заперечували з викладених у відзиві підстав та просили в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово відповідача та її представника, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею паркомісця № НОМЕР_1 в секції «В» підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 , виданим Головним управлінням Житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 29.12.2002 року (том 1, а. с. 13).
Обслуговування автопаркінгу здійснюється обслуговуючою організацією ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ».
Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення майна третіх осіб (власників автомобілів), ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» уклало відповідні договори з підрядниками, організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання. Також позивачем надається ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, обслуговування системи протипожежної автоматики та димо-видалення та інших систем паркінгу. При цьому, ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ'несе витрати з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів обліку теплової енергії, витрати з утримання служби охорони, тощо.
З 01.02.2018 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця в автопаркінгу у розмірі 460,00 грн. щомісячно, а з 01.12.2022 року - 625,00 грн. за обслуговування одного машиномісця в автопаркінгу щомісячно.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, що були діючими у спірний період, власник, наймач житлового приміщення зобов'язаний сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, хоча у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16).
Отже, споживачі зобов'язані сплачувати отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Як визначено у ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати належним чином за надані позивачем послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території.
Однак, відповідач, одержуючи послуги по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, за них не сплачує в установленому законом порядку, у зв'язку із чим за період з 01.01.2016 року по 31.03.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 48 405,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ».
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 року по 01.06.2022 року у розмірі 23 695,00 грн. основного боргу, 3 246,39 грн. інфляційної складової боргу, 778,76 грн. трьох процентів річних. Отже, залишок основного боргу за оплату послуг з обслуговування машиномісця складає 24 710,00 грн., інфляційна складова боргу - 16 209,80 грн.; три процента річних - 4 089,27 грн.
ОСОБА_1 не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території у визначеному чинним законодавством розмірі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Разом з тим, розрахунок заборгованості, трьох процентів річних і інфляційних втрат розраховано позивачем за період з 01.01.2016 року по 13.06.2021 року, а відповідач у заяві просила застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.
Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зважаючи на те, що із позовною заявою ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» звернулося до суду 13.06.2024 року, то до вимог про стягнення заборгованості з обслуговування машиномісця за період з 01.01.2016 року по 13.06.2021 року сплив строк позовної давності.
Як визначено у ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідач до винесення рішення у справі заявив про застосування строку позовної давності, то в задоволені позову про стягнення заборгованості з обслуговування машиномісця за період з 01.01.2016 року по 13.06.2021 року, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за цей період слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає за необхідне із урахуванням строку позовної давності стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з утримання та обслуговування машиномісця у розмірі 13 750,00 грн. Крім того, оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням строку позовної давності, що становить 2 021,25 грн. - інфляційні втрати, три процента річних - 728,66 грн.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.02.2024 року № 758. Доказів на підтвердження понесення інших витрат позивачем не надано. Відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 696,44 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 11, 509, 525, 526, 625, 634 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273-279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» заборгованість за надані послуги з утримання та обслуговування машиномісця у розмірі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 25 коп., три процента річних у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 44 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ», адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3, ЄДРПОУ 30936619.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 14.08.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко