печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12838/19-ц
пр. 2-921/25
12 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Ситику Р.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» (далі - відповідач, ТОВ «Служба безпеки-М»), в якому просить заборонити відповідачу здійснювати будь-які перешкоди у доступі до об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2018 року нею було придбано об'єкт нерухомості (квартиру) за Договором купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після введення об'єкта в експлуатацію на її адресу почали приходити рахунки за охорону об'єкта нерухомості, оскільки вона відмовилася сплачувати зазначені рахунки, представники відповідача перестали пускати позивача та третю особу до об'єкта нерухомості, а також перешкоджали робітникам, які проводили будівельні та ремонтні роботи, потрапляти до об'єкта нерухомості посилаючись на те, що позивач має заборгованість за охорону квартири. 17.11.2018 року з метою якнайшвидше закінчити будівельні та ремонтні роботи третьою особою було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 2 107,50 грн. У зв'язку з тим, що між сторонами не укладено жодного договору про надання послуг з охорони, позивач просить усунити перешкоди в користування її майном.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.07.2019 року позивач усунула недоліки поданої позовної заяви та подала позовну заяву в новій редакції в якій просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у доступі до користування прибутковою територією за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом безперешкодного проїзду та вільного входу для неї, для сина - ОСОБА_2 та її відвідувачів; стягнути з відповідача на її користь сплачені кошти у розмірі 2 107,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., розподілити судові витрати.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.03.2020 року.
13.03.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2020 року в судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, оголошено перерву до 07.07.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2020 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.11.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2020 року, у зв'язку із неявкою учасників справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.04.2021 року.
12.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Кірєєва Є.В. надійшла заява, в якій останній просив не здійснювати аудіофіксацію розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 24.06.2021 року.
24.06.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Кірєєва Є.В. надійшла заява, в якій останній просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
В судове засідання 24.06.2021 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Дослідивши та об'єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 25.05.2018 року є власником квартири в новобудові, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після введення об'єкту в експлуатацію, на адресу позивача почали надходити рахунки ПП ОСОБА_3 за послуги охорони об'єкта:
рахунок № НОМЕР_1 КС:0592 на сплату житлово-комунальних послуг (охорона) за червень 2018 року у розмірі 421,50 грн.;
рахунок № НОМЕР_1 КС:0613 на сплату житлово-комунальних послуг (охорона) за липень 2018 року у розмірі 421,50 грн.;
рахунок № НОМЕР_1 КС:0634 на сплату житлово-комунальних послуг (охорона) за серпень 2018 року у розмірі 421,50 грн.;
рахунок ТОВ «Служба безпеки-М» на сплату послуг охорони за період з червня по жовтень 2018 року на загальну суму 2 107,50 грн.;
рахунок ТОВ «Служба безпеки-М» на сплату послуг охорони за листопад, грудень 2018 року, січень 2019 року на загальну суму 1 264,50 грн.
01.08.2018 року позивач на адресу ПП ОСОБА_3 направила заяву щодо надання інформації з яких джерел було отримано її персональні дані та просила направити їй копію Договору про надання житлово-комунальних послуг (охорона).
01.08.2018 року позивач на адресу ТОВ «Місто для людей Французький квартал 2» направила заяву щодо надання інформації з яких джерел було отримано її персональні дані та просила направити їй копію Договору про надання житлово-комунальних послуг (охорона).
16.11.2018 року третя особа - ОСОБА_2 приїхав на об'єкт і представники ТОВ «Служба безпеки-М» повідомили, що у випадку несплати заборгованості за надані послуги з охорони, вони й надалі будуть перешкоджати потрапити на об'єкт нерухомості. У зв'язку з чим, третьою особою було викликано поліцію для фіксування порушень з боку відповідача, надано пояснення щодо вимагання коштів за начебто надані послуги, що підтверджується протоколом від 16.11.2018 року.
17.11.2018 року третьою особою - ОСОБА_2 з метою закінчити будівельні та ремонтні роботи через термінал Приватбанк на рахунок ТОВ «Служба безпеки-М» було перераховано грошові кошти у сумі 2 107,50 грн., що підтверджується квитанцією від 17.11.2018 року № 0.0.1188017741.2.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано відсутність між ОСОБА_1 до ТОВ «Служба безпеки-М» договірних відносин, у тому числі із надання послуг з охорони приміщень.
За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідач на спростування доводів та доказів позивача належних та допустимих доказів суду не надав, відтак, суд приходить до висновку, що відповідач порушує право власності позивача, зокрема, позбавляє можливості розпорядитись належним їй на праві власності майном на власний розсуд, і відповідно, позивач обмежена у здійсненні свого права власності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для усунення перешкод в користуванні власністю, а саме, у доступі до об'єкту нерухомості, який належить ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також поверненню позивачу незаконно отриманих відповідачем коштів у розмірі 2 107,50 грн. (квитанція від 17.11.2018 року № 0.0.1188017741.2).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як визначено частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У п. 9 цієї постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Так, суд дійшов висновку, що діями ТОВ «Служба безпеки-М» заподіяно моральну шкоду позивачу, оскільки позбавлення можливості розпоряджатись належним їй на праві власності майном, постійні перешкоджання з боку відповідача потрапити на об'єкт нерухомості, призвели до моральних переживань позивача, нервового напруження, погіршення настрою та втоми. Більш того неправомірні дії відповідача призвели до витрачання додаткових зусиль та часу для відновлення попереднього становища позивача, а також захисту її прав.
ОСОБА_1 оцінює заподіяну ТОВ «Служба безпеки-М» моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн., яка є співмірною глибині душевних переживань позивача, їх тривалості та можливості відновлення.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Позивачем при звернені до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. та 776,08 грн. що підтверджується квитанціями від 11.03.2019 року № 1007774826 та від 30.07.2019 року № 1028680871.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги повністю, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 544,48 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 23, 203, 207, 317, 319, 386, 391, 638, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» усунути перешкоди у доступі до користування прибутковою територією за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом безперешкодного проїзду та вільного входу для неї, для сина - ОСОБА_2 та її відвідувачів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» на користь ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 2 107 (дві тисячі сто сім) грн. 50 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 48 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки-М» 02160, м. Київ, вул. Регенератора, 4, кв. 2-221, код ЄДРПОУ 40378130.
Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 05.07.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко