02.10.2025 Справа № 756/5487/25
Номер справи 756/5487/25
Номер провадження 2/756/3875/25
02 жовтня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участі секретаря - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») через свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10600,00 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.02.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 18.02.2023-100002029, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 42 днів зі сплатою процентів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 10600,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 5600,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 18.02.2023-100002029 від 18.02.2023 в розмірі 10600,00 грн.
Рух справи
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.05.2025 відкрито спрощене провадження та призначено до судового розгляду.
20.06.2025 за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Польська М.О. надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування поданого відзиву зазначає, що відповідач не укладав та не підписував кредитний договір. З поданих позивачем документів вбачається, що позичальник подав заявку на кредит з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 . Однак, цей номер телефону з 30.07.2022 не належить ОСОБА_1 02.11.2022 ПрАТ «ВФ Україна» цей номер телефон виставило на продаж на території України. Отже, відповідач не мав наміру укладати кредитний договір, а даний договір був укладений шахрайським шляхом. В зв'язку з чим представник позивача зверталася зі заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів.
01.07.2025 за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» представник позивача надав до суду відповідь на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу за їх відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Вислухавши позицію представника відповідача та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини
18.02.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 18.02.2023-100002029 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, строком на 42 дні.
Згідно з п. 3.1. Договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 3.3. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитор надає розичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 4.1 Договору).
Згідно із умовами Договору, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_2.
З наданих позивачем доказів вбачається, що Кредитний договір (оферта) № 18.02.2023-100002029 від 18.02.2023 та заявка підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С447, який було направлено позичальнику на мобільний номер НОМЕР_1 .
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 18.02.2023-100002029 від 18.02.2023, заборгованість ОСОБА_1 складає 10600, 00 грн, з яких: 500, 00 грн - основний борг; 5600,00 грн - заборгованість по процентах.
Як вбачається з листа Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 1857/38/100-2023 від 20.02.2023, до Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України надійшло електронне звернення ID 278268 (вх. Т-1582 від 20.02.2023) ОСОБА_1 щодо неправомірних дій невстановлених осіб. Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, направлено матеріали ЄО № 1533 від 20.02.2023 до Оболонського УП ГУНП в м. Києві для внесення відомостей, вказаному в електронному зверненні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 18.05.2023 Оболонським УП ГУНП у м. Києві внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2023 за № 12023105050000579, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Суть правопорушення: 18.02.2023 призблизно 01.39 год, невстановлена особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами на суму 28602,00 грн, чим завдано матеріальної шкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЖЄО 17833 від 17.05.2023).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 30.09.2024 ПрАТ «ВФ Україна» від 30.09.2024, до 30.07.2022 мобільний номер НОМЕР_1 обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» на підставі Договору про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_3 , який був укладений з ОСОБА_1 17.03.2006. 30.07.2022 дію Договору було припинено в односторонньому порядку за ініціативою ПрАТ «ВФ Україна» через несплату абонентом заборгованості. З 02.11.2022 мобільний номер НОМЕР_1 став доступний для повторного продажу. У період 18.02.2023 по 21.02.2023 мобільний номер НОМЕР_4 обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ Україна» знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору про надання послуг мобільного зв'язку та ідентифікації кінцевого користувача послуг, відповідно до Порядку ідентифікації кінцевих користувачів послуг, затвердженого Постановою НКЕК від 07.12.2022 № 235. В ПрАТ «ВФ Україна» відсутня інформація щодо особи, яка використовувала мобільний номер НОМЕР_1 у період 18.02.2023 по 21.02.2023. Після 21.02.2023 та станом на 30.09.2024 мобільний номер не обслуговується в ПрАТ «ВФ Україна».
За клопотанням представника позивача ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.08.2025 витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» та АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_5 за 18.02.2023; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 18.02.2023.
Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 05.09.2025, станом на 05.09.2025 в установах АТ «Державний ощадний банк України» відсутні відкриті банківські рахунки на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 11.09.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , банківські рахунки в установах АТ «Державний ощадний банк України» відсутні.
Як вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0./7-250908/112935 від 12.09.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_5 . Зазначена картка не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладений вказаним способом правочин згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно п. 2.2 Договору, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:
Відповідно до п. 2.2.1 Договору, дана пропозиція про укладання кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця.
Згідно з п. 2.2.2. Договору, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем.
Відповідно до п. 2.2.3. Договору відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до п. 14.2 Договору, реквізити позичальника встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Відповідно до Заявки, позичальником зазначено: ОСОБА_1 ; реквізити платіжного засобу: НОМЕР_2. Пріорітетний канал отримання повідомлень: смс інформування на фінансовий номер НОМЕР_1.
Згідно довідки ТОВ «СМАРТ-МОБАЙЛ» № 2506/25-5 від 25.06.2025, на номер абонента НОМЕР_1 18.02.2023 о 16:53:08 було доставлено смс-повідомлення з текстом підтвердження: «С447».
Отже, документи, що складають кредитний договір підписувалися позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (код з смс-повідомлення), який надсилався на фінансовий номер НОМЕР_1. Саме його було використано для підписання кредитного договору.
Як вбачається з відповіді ПрАТ «ВФ Україна», на час укладання кредитного договору 18.02.2023, відповідач ОСОБА_1 не користувався мобільним номером НОМЕР_1 .
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики (кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку.
Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу.
Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75).
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов таких висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, також зазначено: «Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Позивачем ТОВ «Споживчий центр» не було надано жодних належних доказів, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б засвідчували, що відповідачу ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти згідно з Кредитним договором (оферти) № 18.02.2023-100002029 від 18.02.2023, укладеним з ТОВ «Споживчий центр».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
Довідка-розрахунок заборгованості, на який посилається позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначена довідка, у якій зазначений лише розмір заборгованості, навіть без його детального розрахунку, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація, зазначена в ній, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких довідка складена, не є доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.
На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів позивачем надано квитанцію (ID операції: 2222776734) від 18.02.2023. Згідно даної квитанції внесено грошові кошти в розмірі 5000,00 грн на карту НОМЕР_2. Платник: Швидкий кредит, сайт: sgroshi.com.ua.
Відомостей про те, що переказ коштів здійснено та зараховані саме ОСОБА_1 у квитанції не зазначено.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідач ОСОБА_1 володів або користувався банківською карткою № НОМЕР_5 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи встановлені вище обставини, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд убачає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному позові розмірі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 631, 1054, ст.ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна