Вирок від 31.10.2025 по справі 755/7657/24

Справа № 755/7657/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2025 р. колегія Дніпровського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарях судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2023 року за № 22023000000000984 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисника: ОСОБА_11 ,

обвинуваченого: ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) посилено ведення розвідувально-підривної діяльності проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності всередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України, зокрема з представників органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів тощо); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо.

Так, керівник оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи членом оперативної групи, перебуваючи на ТОТ у м. Луганськ, спільно з іншими представниками спеціальної служби держави-агресора, створив на території України розгалужену агентурну мережу, до якої входять громадяни України, які з метою надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, збирають і передають інформацію розвідувального характеру, в тому числі й щодо результатів ракетних обстрілів критичної інфраструктури України, щодо ефективності влучання, розмірів завданої шкоди вказаних вище об?єктів тощо. Зв?язок з особами, які на конфіденційній основі здійснюють збір й передачу розвідувальної інформації представникам спецслужб РФ, ОСОБА_12 здійснює за допомогою оператора мобільного зв?язку із номером НОМЕР_1 та облікового запису у застосунку для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram» із найменуванням « ОСОБА_13 ».

Незважаючи на зобов?язання по неухильному додержанню Конституції України та законів України, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 01.05.2022 року, та при невстановлених досудовим слідством обставинах, ОСОБА_8 , діючи з мотивів непогодження з політикою представників державної влади України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, зокрема щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв?язку з цим представниками іноземної організації - ІНФОРМАЦІЯ_3 підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки - державної зради, що виразилося у наданні представнику іноземної організації ІНФОРМАЦІЯ_3 , іноземній державі, допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, за таких обставин.

За невстановлених досудовим розслідуванням обставин громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який використовує SIM-карту оператора мобільного зв?язку із номером НОМЕР_2 , й обліковий запис у застосунку «Telegram» із найменуванням « ОСОБА_14 », вирішив надавати вказаному вище представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме збирати та передавати відомості, щодо стратегічно важливих об?єктів критичної інфраструктури на території м. Київ.

ОСОБА_8 , будучи співробітником ПРАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яка надає страхові послуги енергетичним підприємствам, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », СП « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ПРАТ АК « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в ході виконання своїх службових обов?язків здобув зв?язки серед осіб, які безпосередньо пов?язані та здійснюють обслуговування об?єктів критичної інфраструктури України.

Зазначеним вище особам ОСОБА_8 на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , телефонував зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_2 та здобував інформацію щодо враження та об?єму завданої шкоди ракетними обстрілами РФ по об?єктам енергетичної інфраструктури, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_5 ) з метою подальшої передачі зазначеної інформації представникам спецслужб РФ.

Зокрема, ОСОБА_8 , 10.10.2022 року, о 22 годині 36 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «T5 +/-» - ІНФОРМАЦІЯ_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_14 » - ІНФОРМАЦІЯ_11 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , « ІНФОРМАЦІЯ_12 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , де умовне позначення «+/-» - влучанням завдано значні пошкодження об?єкту, «-/+» - влучанням завдано не значні пошкодження об?єкту, надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменуванням « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

11.10.2022 року, об 11 годині 53 хвилини, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_32 », надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменуванням « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

11.10.2022 року, о 21 годині 05 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_35», надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменуванням « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

18.10.2022 року, о 17 годині 29 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_36.», надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменування « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

05.12.2022 року, о 21 годині 23 хвилини, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_37», надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменування « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

17.12.2022 року, о 21 годині 19 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_33», надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменування « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

29.12.2022 року, о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_34», надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменування « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

09.03.2023 року, о 17 год. 34 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи в радіусі дії базових станцій операторів мобільного зв?язку: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 , AZ=85 (Дніпровський район, м. Київ, більш точне місце під час здійснення досудового розслідування не встановлено), діючи умисно в умовах воєнного стану на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , використовуючи власний мобільний телефон та застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», передав текстові повідомлення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_38 », надіславши вказані дані з застосунку «Telegram» із найменування « ОСОБА_14 » на акаунт представника спецслужб РФ « ІНФОРМАЦІЯ_15 ».

За таких обставин, ОСОБА_8 з 10.10.2022 року по 09.03.2023 року на шкоду обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в умовах воєнного стану, умисно надавав РФ та її представникам, а саме керівнику оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянину РФ ОСОБА_12 допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання йому відомостей щодо результатів обстрілів, враження та обсягу завданої шкоди ракетними обстрілами РФ по об?єктам енергетичної інфраструктури м. Києва та Київської області, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_16 .

ІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Згідно з ч. 2 ст. 111 КК України кримінально-караним діянням є державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у формі надання представникам іноземної організації, іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІІ. Позиції учасників кримінального провадження

Доводи сторони обвинувачення

Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 30 квітня 2024 року старшим слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 і затверджений того ж дня 30 квітня 2024 року прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 .

Водночас, прокурор вважав, що ним надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

З огляду на вказане, прокурор просив суд визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Крім того, просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Доводи сторони захисту

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_8 зауважила, що в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження органом досудового розслідування було здійснено ряд процесуальних порушень під час зібрання доказів.

Так, захисник обвинуваченого просив суд визнати недопустимими доказами протокол обшуку від 17.08.2023 року, протокол огляду від 17.08.2023 року, протокол огляду від 21.09.2023 року та протокол огляду від 20.09.2023 року.

Враховуючи викладене, просив суд про виправдання ОСОБА_8 , оскільки стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, що в діянні, яке йому інкрімінується є склад кримінального правопорушення.

ІV. Показання обвинуваченого

Допитаний в порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, не визнав та пояснив суду, що 17.08.2023 року, він вийшов із дому близько 08 години ранку та збирався їхати на роботу. Коли він стояв на зупинці, до нього під?їхав автомобіль, з якого вийшли невідомі люди та накинулися на нього, повалили на землю та представились працівниками СБУ. До нього застосовували фізичний та психологічний тиск, після чого посадили в автомобіль, хвилин тридцять вони просто сиділи в автомобілі. В цей час він кричав, щоб дружина його почула. Коли вони проїжджали повз його будинок дружина з донькою перегородили дорогу автомобілю, у якому він перебував, після чого водій зупинив автомобіль. В подальшому співробітники СБУ почали проводити обшук у його будинку, який тривав близько години. Його звинуватили у тому, що він передавав інформацію про об?єкти критичної інфраструктури, але він цього не робив. З 2000 року він працював керівником страхової компанії, яка займалась медичним страхуванням. Клієнтами компанії були у тому числі енергетичні об?єкти. Його компанія мала 15 філіалів, три з яких у місті Рівне, Ізмаїл та Луганськ. У 2013 році в місті Луганськ був дуже серйозний проект, керівником якого був ОСОБА_20 , з яким він в подальшому підтримував спілкування. Після початку повномасштабного вторгнення, ОСОБА_21 зателефонував йому, запитав чи може він надати медичну допомогу людині, яка знаходиться у місті Луганськ, та яка має родичів у місті Києві, які просять допомоги. На що, він йому відповів, що для нього це не проблема, проте, для цього потрібно обмінятися телефонами, щоб поспілкуватись з приводу медичної документації. Після чого ОСОБА_22 відправив йому контактний номер телефону даної людини в «Телеграм», який він зберіг як контакт « ОСОБА_23 » та випадково натиснув на смайлик і відправив повідомлення « ОСОБА_24 », на що останній відповів та запитав як погода в Києві. Більше жодних переписок між ними не було. Зокрема, зазначив, що висунуте проти нього обвинувачення базується на інформації, яка наявна у телефоні « ОСОБА_24 », в нього не було жодної переписки, номером свого телефону він користується з 2014 року, це його корпоративний номер телефону. Крім того, до його телефону був несанкціонований доступ, потрібно було ввести смс повідомлення, про що він розповідав доньці та дружині, також у його телефоні у телеграмі приєдналося два невідомих контакти. Він знав структуру ІНФОРМАЦІЯ_17 з 2000 року, ті повідомлення, які хтось відправляв не містили точної інформації про прильоти. При затриманні у нього було два мобільні телефони, які вилучили працівники ІНФОРМАЦІЯ_18 . При цьому телефони були зламані, а не поміщені до спецпакетів. Номери його телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , даними номерами він користувався постійно, перший номер був основним. Йому складно сказати чи був у сторонніх осіб доступ до його телефонів, іноді він залишав їх у кабінеті на робочому столі, проте, доступ у дружини та доньки був. ОСОБА_25 - це його племінник, який перебуває на тимчасово окупованій території у м. Маріуполі, він давно з ним не спілкувався, у період 2022 -2023 років були періодичні контакти, він вітав його зі святами. Яким чином дані його племінника відправлялись « ОСОБА_24 » йому не відомо. Також прізвище ОСОБА_26 йому стало відомо під час досудового розслідування

V. Докази на підтвердження обставин, встановлених судом

Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року, у справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України).

В цій справі з'ясовано, що фактичні обставини цього кримінального провадження є дійсними з огляду на сукупність таких доказів з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то:

1. Показання

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

В цій справі, особи, вказані в ч. 1 ст. 95 КПК України, щодо обставин кримінального провадження навели такі відомості, як-то:

1. Показання свідків сторони захисту

Будучи допитаними у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки вказали наступне:

- свідок ОСОБА_27 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_8 є її чоловіком. Про події 17.08.2023 року вказала, що це нагадувало їй викрадення людини. О 07-55 годині її чоловік перебував на зупинці громадського транспорту та чекав маршрутку, щоб доїхати до міста Києва. Вона разом з подругою ОСОБА_28 , яка проживає з ними, перебувала на подвір'ї їх будинку, почула крик, однак спочатку не звернула уваги. Потім вони пішли на зупинку, де побачили два автомобілі, та невідомі люди у балаклавах заштовхнули її чоловіка в автомобіль. В подальшому автомобілі роз?їхалися в різні боки. Вона з подругою почали бігти слідом за автомобілями, викликали поліцію, та заявили про викрадення людини. Через 40 хвилин її чоловіка привезли додому, в нього було розбите лице, на руках кайданки. Поруч з ним були люди у балаклавах, які представились як ІНФОРМАЦІЯ_18 , та слідчий, в якого було відрите обличчя. В будинку з ОСОБА_8 зняли кайданки та попросили дістати з рюкзака телефон та ноутбук. В цей час чоловік у балаклаві розпитував її чи відомо їй про те, чим займається її чоловік, та казали їй, щоб вона вмовила його визнати вину. Вона сказала їм, що буде шукати адвоката. В подальшому почався обшук, її чоловік відкрив телефон та слідчий запитував його щодо контакту «ОСОБА_53». Їй відомо, що це фірма, де працював її чоловік і там є Луганський філіал. Йому телефонували, щоб він допоміг батькам знайомого, які проживають у м. Києві. Після проведення обшуку її чоловіка забирали, вона попросила поїхати разом з ним, їй дозволили. Коли вони перебували в автомобілі, на них чинили психологічний тиск. Потім вона знайшла чоловіку адвоката, який приймав участь у засіданні того ж дня. Пізніше зі слідчого ізолятора їй повідомили, що її чоловік підсковзнувся коли був у душі та відбив собі селезінку, тому якийсь час він лежав в лікарні, після чого повернувся до слідчого ізолятора. Після цих подій паркан її будинку розписали написом «Будинок зрадника України», були погрози. Про все це вона повідомляла в правоохоронні органи. На її думку, ця справа сфальсифікована. В її чоловіка два телефони, доступу вона до них не мала, оскільки в них в родині не заведено переглядати телефони один одного. ОСОБА_29 це її племінник, який проживає в Маріуполі. Коли почалась війна, вона шукала його в різних чатах, усім писала про нього. Пізніше він знайшовся, вона вмовляла його виїхати в Україну. Чи спілкувався з ним її чоловік їй не відомо.

- свідок ОСОБА_30 показала суду, що є другом родини ОСОБА_8 та проживає разом з ними. 17.08.2023 року ОСОБА_8 пішов на маршрутку, а вона разом з його дружиною перебували на городі. Почули крики, коли вони вибігли на вулицю, побачили два чорні автомобіля, в один з них запхали ОСОБА_8 . Вони вирішили, що це викрадення людини і викликали поліцію. Через 40 хвилин ОСОБА_8 з розбитим лицем привезли додому люди у балаклавах, які представились співробітниками СБУ, після чого почався обшук в будинку. Під час обшуку вона перебувала з онучкою ОСОБА_8 у іншій кімнаті. В подальшому, коли ОСОБА_8 був у слідчому ізоляторі, їм повідомили, що він захворів і потрапив у лікарню. Також повідомила про те, що коли ОСОБА_27 поїхала на судове засідання до чоловіка, повернувшись побачила напис на паркані про те, що її чоловік зрадник, після чого викликала поліцію. Коли почались погрози, вони встановили відеоспостереження.

2. Роз'яснення спеціаліста

Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань (ст. 360 КПК України).

Заслуханий, у порядку ст. 360 вказаного Кодексу, спеціаліст ОСОБА_31 (з питань проведення огляду мобільних телефонів обвинуваченого), в судовому засіданні пояснив, що повідомлення у соціальній мережі «Телеграм» можна видаляти фізично, також можна зазначати через який час потрібно автоматично видалити повідомлення. Якщо виставлена функція автоматичного видалення повідомлень, вони видаляються за певний період часу. Стосовно стороннього втручання, щоб користуватись акаунтом з іншого телефону, потрібно просканувати код, або може прийти смс-повідомлення на номер телефону із кодом. При цьому, якщо відбувається будь яка подія у «Телеграмі» і «Телеграм» відправляє повідомлення про це, він може відправити повідомлення для того, щоб підтвердити смс. Якщо телефон у особи в руках, сканується к?юар-код, і застосунок розуміє, що це ви. Якщо стоїть подвійна аутентифікація, то «Телеграм» запросить пароль для того, щоб зайти у акаунт. При цьому, якщо людина володіє

основним телефоном, листування, які відбуваються, завжди піднімаються вгору, завжди видно останні смс-повідомлення, які приходять. Періодично, коли особа користується акаунтом із ноутбуку, приходить повідомлення у «Телеграмі» від системи безпеки, що з вашого акаунту здійснено вхід із іншого пристрою, можливо, подібні повідомлення приходять не кожного дня, але вони приходять і у змісті зазначається, що у ваш акант було здійснено вхід із іншого пристрою. При реєстрації у «Телеграмі» особа зазначає «нікнейм», який буде відображатись у іншої особи, якщо даний контакт не збережений у її телефоні.

Крім того, за клопотанням сторони захисту, у порядку ст. 360 КПК України було заслухано спеціаліста ОСОБА_32 (з питань надання консультативного висновку), який в судовому засіданні пояснив, що надав консультативний висновок за запитом сторони захисту, в якому він дослідив реєстрацію користувачів акаунту в месенджері «Телеграм». При реєстрації користувач зазнчає ім?я, в довільній формі. Можна встановити налаштування конфіденційності, таким чином номер телефону інші користувачі не будуть бачити. Також додатково можливо встановити додаткове ім?я за допомогою «собачки», і користувачі можуть знаходити користувача без знання номеру телефону. Під час надання консультативного висновку йому було поставлено питання чи можна було встановити іншого співрозмовника, оскільки цей акаунт був авторизований на трьох різних пристроях, спеціаліст зазначив, що не можливо, оскільки переписку могли вести із трьох різних пристроїв. При цьому, якщо особа співрозмовник не доданий в контакти, то в месенджері відображається ім?я, яке зазначив сам користувач акаунту. Якщо відбувається стороннє втручання до телефону, власник може побачити хто підключився і до його акаунту.

Крім того, допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, у порядку ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_33 показала, що старшим слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України їй були надані мобільні телефони марки «Xiaomі Redmi 7A», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , «Xiaomi 11T», IMEI I: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 .

На момент дослідження зазначені мобільні телефони були в режимі завантаження, тому отримати доступ до даних наявним програмним та апаратним забезпеченням не вбачалося за можливе, не пам'ятає чи були на вказаних пристроях встановлені паролі. Також не було доступу до системи, є три рівні доступу, вони отримали 2 рівень та серед отриманої інформації не було даних про підключення. Можливо з кращою версією програмного забезпечення був би інший результат. Зокрема, пояснила, що вказані мобільні телефони надійшли на експертизу запаковані в паперові конверти та скріплені печаткою. Крім того, було встановлено факт знищення інформації на телефоні, проте, саме яким чином і яка саме інформація була видалена встановити не вдалося.

3. Документи

Згідно зі ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом досліджено наступні документи, у розумінні ст. 99 КПК України, а саме:

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 05.01.2023 року (том 1 а.с.121-123);

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_19 про виявлення ознак кримінального правопорушення від 17.05.2023 року №2/2/4-7146нт, згідно якого за результатами контррозвідувальних заходів, встановлено громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 , M.T.: НОМЕР_2 . Співробітник ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), який, будучи завербованим спецслужбами РФ здійснює збір та передачу інформації розвідувального характеру вищевказаному співробітнику ГУ ГШ ЗС РФ ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_8 , використовуючи електронні канали зв?язку, неодноразово надавав співробітнику російської військової розвідки інформацію щодо результатів ракетних обстрілів об?єктів критичної інфраструктури м. Києва та Київської області, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_16 та станції теплопостачання №1 (том 1 а.с.131-133);

- рапорт старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 від 07.08.2023 року №6/8504-с, згідно якого в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, громадянин РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи керівником оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи добровільно та умисно, перебуваючи на тимчасово окупованій РФ території Луганської та Донецької областей, діючи особисто та використовуючи своїх підлеглих, створив розгалужену мережу інформаційних агентів на території України з метою збирання останніми та передачі іноземній стороні відомостей військового характеру, які російські збройні сили та підконтрольні ним НЗВФ використовують для проведення підривної діяльності проти України. До вказаної мережі ОСОБА_12 залучив громадян України серед яких ОСОБА_8 та ОСОБА_34 , які на виконання завдань останнього, вчиняють умисні дії спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану. 3 огляду на викладене, в діях громадян України ОСОБА_8 та ОСОБА_35 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (том 1 а.с.134);

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22023000000000798 від 07.08.2023 року (том 1 а.с.136);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 02.10.2023 року (том 1 а.с.148-149);

- лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_19 від 27.05.2023 року на виконання доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 23.05.2023 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_12 отримує інформацію розвідувального характеру щодо функціонування/ураження об?єктів критичної інфраструктури у м.Києві від громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 , M.T.: НОМЕР_2 . Співробітник ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ЄДРПОУ НОМЕР_11 ). Відомо, що ОСОБА_8 здійснює координацію ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) із державними, комунальними та приватними установами з метою медичного страхування співробітників вказаних підприємств. Крім того, ОСОБА_36 періодично зустрічається та спілкується з керівниками ПрАТ " ІНФОРМАЦІЯ_17 ", первинної профспілкової організації " ІНФОРМАЦІЯ_20 ", ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та може володіти інформацією про функціонування даних виробництв (том 1 а.с.197-205);

- лист-відповідь Департаменту контррозвідки СБ України від 08.08.2023 року на виконання доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 23.05.2023 року, згідно якого встановлено, що громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 , M.T.: НОМЕР_2 , зберігає засоби зв?язку та комп?ютерну техніку, яку він використовує для здійснення злочинної діяльності за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 206);

- протокол обшуку від 17.08.2023 року за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого в ході обшуку вилучено мобільний телефон марки Redmi 7А з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Xiaomi 11Т з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , ноутбук марки DELL (том 1 а.с.221-224) та додаток до протоколу обшуку від 17.08.2023 року (флеш-носій) (том 1 а.с.173);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_8 затримано 17.08.2023 року о 10:00 годині, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (том 1 а.с. 225-229);

- лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_21 від 17.08.2023 року на запит від 08.08.2023 року №6/9964, згідно якого викладена в листі інформація, яка передана громадянином України співробітникам спецслужб РФ щодо ураження елементів енергосистеми України та їх розташування могла нанести шкоду обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України (том 1 а.с. 233-238);

- лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_19 від 17.08.2023 року на виконання доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 23.05.2023 року, згідно якого за результатами проведених слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_8 після викриття його злочинної діяльності, з метою уникнення кримінальної відповідальності, має намір переховуватись від органів досудового розслідування та суду, ухилятися від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, перешкоджати проведенню процесуальних дій та судових засідань з його участю та інших учасників кримінального провадження та продовжити вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану. За отриманими даними ОСОБА_8 має змогу та планує за сприяння співробітників оперативної групи ІНФОРМАЦІЯ_3 , які діють в м. Луганськ виїхати на територію тимчасово окупованих (захоплених) районів Донецької та Луганської областей. Поряд з цим, встановлено, що ОСОБА_8 під час злочинної діяльності дотримувався правил конспірації (здійснення завуальованого спілкування в телефонних розмовах, використання програм - месенджерів, заздалегідь обумовлених термінології, імен та прізвиськ), що вказує на можливість знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (том 2 а.с.4);

- протокол огляду від 17.08.2023 року, згідно якого предметом огляду є мобільні телефони марки Redmi 7А з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , марки Xiaomi 11Т з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , якими користується ОСОБА_8 , в ході огляду яких виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Telegram» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_14 » з абонентом із номером НОМЕР_1 обліковим записом із найменуванням « ОСОБА_13 », який у мобільному телефоні ОСОБА_8 записаний під найменуванням « ОСОБА_23 » (том 2 а.с.58-64);

- протокол огляду від 17.08.2023 року, згідно якого предметом огляду є матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснюється слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області за ст. 438 КК України за фактами ракетних обстрілів об?єктів критичної інфраструктури м. Києва та Київської області, а саме: № 22022101110000403, № 2022101110000901, № 22022101110000902 (том 2 а.с.68-254);

- лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_19 від 17.04.2023 року на виконання доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій, згідно якого надано переліки питань (чек-листи), які заповнюються для пост-аналізу робочої групи, у разі настання кризової ситуації на об?єкті критичної інфраструктури, про пошкодження на об?єктах критичної інфраструктури внаслідок повітряних ударів противника засобами повітряного нападу (крилатими, балістичними ракетами, спеціалізованими ударними безпілотними літальними апаратами багаторазового застосування та ударними безпілотними літальними апаратами одноразового використання тощо) для використання у досудовому розслідуванні за вказаним кримінальним провадженням та додатки до вказаного листа (том 3 а.с.1-11);

- протокол огляду від 20.04.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є відповідь ІНФОРМАЦІЯ_19 , що надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_22 за № 2/2/4-4933нт від 17.04.2024 року. В ході огляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_21 було надано чек-листи із відображенням пост-аналізу робочої групи, у разі настання кризової ситуації на об?єкті критичної інфраструктури, про пошкодження на об?єктах критичної інфраструктури, ударами противника засобами повітряного нападу (крилатими ракетами, балістичними ракетами, спеціалізованими ударними безпілотними літальними апаратами, багаторазового застосування, та ударними безпілотними апаратами одноразового використання, тощо). В зазначених чек-листах відображається характер ушкоджень об?єкту та засіб його ураження, дата ураження, кількість постраждалих тощо та фототаблиця до протоколу (том 3 а.с. 12-22);

- протокол огляду від 18.09.2023 року, згідно якого предметом огляду є мобільний телефон марки Xiaomi 11Т з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , якими користується ОСОБА_8 , в ході огляду яких виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Telegram» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_14 » з абонентом із номером НОМЕР_1 обліковим записом із найменуванням « ОСОБА_13 », який у мобільному телефою ОСОБА_8 записаний під найменуванням « ОСОБА_23 ». Також виявлено листування з ОСОБА_37 , який 14.03.2022 року надає ОСОБА_8 номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , а також листування ОСОБА_38 з ОСОБА_25 . Крім того, виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Viber» з ОСОБА_39 щодо ураження об?єктів критичної інфраструктури, та ряд знімків екрану, на яких зображено місцевість поруч з об?єктами критичної інфраструктури в м. Київ та додаток до протоколу (флеш-носій) (том 3 а.с.101-114);

- протокол огляду від 20.09.2023 року, згідно якого предметом огляду є мобільний телефон марки Redmi 7А з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , в ході огляду яких виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Viber» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_40 » з користувачами « ОСОБА_41 » та « ОСОБА_42 » як представниками КП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » щодо питань, пов?язаних з страхуванням працівників ТЕЦ, ОСОБА_39 щодо ураження об?єктів критичної інфраструктури та відвідання об?єкту критичної інфраструктури « ІНФОРМАЦІЯ_23 ». Крім того, у застосунку «Viber» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_40 » містяться листування, у яких ОСОБА_8 висловлює власну позицію щодо війни в Україні, обстрілів у м. Києві та м. Донецьк, а також виявлено фото будівлі НЕК « ІНФОРМАЦІЯ_24 » та частина споруд об?єкту критичної інфраструктури « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та додаток до протоколу (флеш-носій) (том 3 а.с.115-126);

- супровідний лист №18/Е/2-1783 від 15.04.2024 року та висновок експерта №487/2 від 08.04.2024 року, згідно якого серед інформаційного наповнення мобільного телефона марки «Xiaomі», моделі «21081111RG», Xiaomi 11T, S/N: НОМЕР_14 , IMEI I: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , виявлено інформацію, що містить в своєму контексті « НОМЕР_1 ». Класифікація зображень за тематикою «військова техніка», «об?єкт критичної інфраструктури» або «мапи із зазначеними координатами» виходить за межі спеціальних знань експерта з дослідження комп?ютерної техніки за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп?ютерної техніки та програмних продуктів». Виявлені зображення, що ймовірно містять в своєму наповнені мапи із зазначеними координатами, відображено у файлі звіту 3 назвою «487_2_Мапи.html», записаному до каталогу «487_2_Мапи», записаному на носій інформації, доданий до висновку. Виявлені зображення, що ймовірно містять в своєму наповнені військову техніку, відображено у файлах звіту з назвами «487_2_Maps_Техніка.html», «487_2_Cars_Техніка.html», «487_2_Motorcycles_Техніка.html», «487_2_Vehicle_dashboards Техніка.html», записаних до каталогів «487_2_Військова технікаMaps», «487_2_Військова технікаCars», «487_2_Військова технікаMotorcycles», «487_2_Військова технікаVehicle dashboards», записаних на носій інформації, доданий до Висновку. Інформація щодо дати та часу створення та внесення змін виявлених файлів відображена у файлах звітів в розділі «Additional file info» за наявності. Серед інформаційного наповнення мобільного телефона марки «Хіаоmі», моделі «21081111RG», Xiaomi 11T, S/N: НОМЕР_14 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 виявлено обмін повідомленнями з абонентом « ОСОБА_23 » (користувач з User ID: НОМЕР_15 , Name: ОСОБА_23 , Username: stanfraser, Main: НОМЕР_16 ) застосунком «Telegram». Виявлену інформацію відображено у файлі звіту з назвою та розширенням «487_2_Telegram.html», записаному до каталогу «487_2\Telegram», записаному на носій інформації, доданий до Висновку. Серед інформаційного наповнення мобільного телефона марки «Хіаоmі», моделі «21081111RG», Xiaomi 11T, S/N: НОМЕР_14 , IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEL 2: НОМЕР_7 виявлено наявну та раніше існуючу інформацію. Мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «M1903C3EG», Xiaomi Redmi 7A на момент дослідження знаходиться в режимі завантаження. Враховуючи зазначене, отримати доступ до даних наявним програмним та апаратним забезпеченням не вбачається за можливе, а також додаток до висновку експерта (лазерний диск) (том 3 а.с. 138-147);

- протокол огляду від 19.04.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є інформація, що була здобута в ході проведення судової комп?.терно-технічної експертизи, об?єктами якої були мобільні телефони марки «Redmi 7А» та «Xiaomi 11Т» (том 3 а.с.148-153);

- протокол огляду від 26.04.2024 року, за участі спеціаліста ОСОБА_43 та захисника - адвоката ОСОБА_11 , згідно якого предметом огляду є мобільні телефони марки «Redmi 7А» та «Xiaomi 11Т», які були вилучені в ОСОБА_8 , в ході огляду яких виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Telegram» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_14 » з абонентом із номером НОМЕР_1 обліковим записом із найменуванням « ОСОБА_13 », який у мобільному телефоні ОСОБА_8 записаний під найменуванням « ОСОБА_23 », листування з ОСОБА_37 , який 14.03.2022 року надає ОСОБА_8 номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 (том 3 а.с.162-165);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 01.02.2024 року, згідно якого надано доступ до інформації ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_25 » та додаток до протоколу (оптичний диск) (том 3 а.с.179-181);

- протокол огляду від 02.02.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є інформація, що була вилучена протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 01.02.2024 року у оператора мобільного зв?язку « ІНФОРМАЦІЯ_25 » щодо вхідних та вихідних телефонних з?єднань з посиланням на ретранслятори та прив?язку до базових станцій та їх адресу відносно контактного номеру телефону, що належить ОСОБА_8 , а саме: НОМЕР_3 , який використовував даний мобільний номер з ідентифікатором IMEI: НОМЕР_17 (том 3 а.с.182-184);

- протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14.02.2024 року, згідно якого надано доступ до інформації ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_26 » та додаток до протоколу (оптичний диск) (том 3 а.с.198-200);

- протокол огляду від 19.02.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є інформація, що була вилучена протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 14.02.2024 року у оператора мобільного зв?язку « ІНФОРМАЦІЯ_26 » щодо вхідних та вихідних телефонних з?єднань з посиланням на ретранслятори та прив?язку до базових станцій та їх адресу відносно контактного номеру телефону, що належить ОСОБА_8 , а саме: НОМЕР_2 , який використовував даний мобільний номер з ідентифікатором IMEI: НОМЕР_18 (том 3 а.с.201-203);

- лист-відповідь Департаменту контррозвідки СБ України від 31.01.2024 року №2/2/4-1497нт, згідно якого встановлено, що громадянин РФ - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Болград, Одеської області, зареєстрований за адресою: в/ч № НОМЕР_19 ( АДРЕСА_9 ), паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_20 , закордонний паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_21 , M.T. № НОМЕР_1 (зареєстрований акаунт месенджера «Telegram», ім?я користувача « ОСОБА_44 »), НОМЕР_22 (псевдооператор т.зв. «ЛНР» «Лугаком») НОМЕР_23 , який з січня 2022 року по серпень 2023 року перебував у м. Луганськ в якості керівника оперативної групи ІНФОРМАЦІЯ_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 - далі), використовує позивний « ОСОБА_45 » та дані прикриття ОСОБА_46 . Встановлено, що ОСОБА_47 та невстановлені особи з числа його підлеглих, які незаконно перебувають на території нашої держави, під його безпосереднім керівництвом, із залученням осіб, які проживають або перебувають на території України, здійснюють збір інформації розвідувального характеру щодо дислокації, шляхів пересування та місць бойової підготовки підрозділів 3бройних Сил України. В подальшому, отримані дані щодо місць знаходження підрозділів ЗСУ ОСОБА_47 передає командуванню угрупування ЗС РФ на тимчасово окуповану територію Луганської області з метою нанесення ракетного, артилерійського та авіаційного ураження. Зафіксовано, що ОСОБА_47 до збору розвідувальної інформації залучив громадян України, зокрема: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_10 , м.T. № НОМЕР_2 . Встановлено, що ОСОБА_8 безпосередньо збирав та передавав ОСОБА_12 інформацію розвідувального характеру щодо результатів ракетних обстрілів критичної інфраструктури м. Києва (ефективності влучання, розмірів завданої шкоди тощо) (том 3 а.с.205-213);

- протокол огляду від 10.04.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є відповідь ІНФОРМАЦІЯ_19 від 31.01.2024 року №2/2/4-1497нт щодо інформації про громадянина РФ - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 3 а.с.214-220);

- протокол огляду від 08.03.2024 року, згідно якого об?єктом огляду є інформація, що була здобута в ході проведення НСРД керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що використовує номер мобільного телефону НОМЕР_1 , розсекречений протокол НСРД №2/2/4-10181 від 29.06.2023 року, та DVD-R №1083т/ж16 від 22.06.2023 року. В ході огляду встановлено, що на DVD-R №1083т/ж16 від 22.06.2023 року міститься папка із назвою «НОМЕР_1» в зазначеній папці серед інших містяться папки під назвою: «contacts» та « ОСОБА_14 ». В папці «contacts» містяться 20 зображень із відображенням телефонної книги керівника оперативної групи військової розвідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що використовує номер мобільного телефону НОМЕР_1 , в ході огляду зазначеної телефонної книги номеру НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 не виявлено. Однак в папці « ОСОБА_14 » містяться фото на яких відображено діалог ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , « ОСОБА_48 » і абонентом з обліковим записом « ОСОБА_14 ». 01.05.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » (зареєстрований на м.т. № НОМЕР_2 , користувачем якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_24 , що належить ОСОБА_49 , який станом на 2020 рік займав посаду заступника Генерального директора з фінансів ДК « ІНФОРМАЦІЯ_28 ». 10.10.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » інформацію щодо результатів ракетних обстрілів об?єктів критичної інфраструктури м. Києва та Київської області, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та станції теплопостачання № 1. 11.10.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » інформацію щодо результатів ракетних обстрілів ІНФОРМАЦІЯ_29 та ІНФОРМАЦІЯ_11 . 18.10.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » фото зображення на якому зображена будівля НЕК « ІНФОРМАЦІЯ_24 » та частина споруд об?єкту критичної інфраструктури « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (попередня назва « ІНФОРМАЦІЯ_23 ») зазначене фото також виявлено на телефоні «Xiaomi Redmi 7A», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_25 , що був вилучений у ОСОБА_8 в ході проведення обшуку 17.08.2023 року та зафіксоване протоколом огляду вказаного мобільного телефону від 20.09.2023 року. 05.12.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » інформацію щодо результатів ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_16 . 17.12.2022 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 » інформацію щодо результатів ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_10 . « ОСОБА_14 » зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_11 не працює, а функціонування водоканалу залежить від електропостачання. 31.12.2022 року ОСОБА_12 вітає користувача облікового запису « ОСОБА_14 » з наступаючим новим роком. 01.01.2023 року користувач облікового запису « ОСОБА_50 » надсилає ОСОБА_12 повідомлення «Винужден удалять сообщения (((.» 09.03.2023 року ОСОБА_12 отримав від користувача акаунту « ОСОБА_14 », інформацію щодо результатів ракетного обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_10 . « ОСОБА_14 » зазначив: «Сегодня удачно. Пятая» (том 3 а.с.221-228);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 29.06.2023 року, згідно якого 10.10.2022 року, 11.10.2022 року, 05.12.2022 року, 17.12.2022 року, 09.03.2023 року ОСОБА_8 у застосунку «Telegram», використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_2 та обліковий запис з найменуванням « ОСОБА_14 », передав співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , який використовує номер мобільного телефону НОМЕР_1 та обліковий запис з найменуванням « ІНФОРМАЦІЯ_30 », інформацію щодо результатів ракетних обстрілів об' єктів критичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та додаток до протоколу (оптичний диск) (том 4 а.с.15-80);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 26.06.2023 року, згідно якого виявлено листування ОСОБА_8 у застосунку «Telegram» із використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 з обліковим записом з найменуванням « ОСОБА_14 » з абонентом із номером НОМЕР_1 обліковим записом із найменуванням « ОСОБА_13 », який у мобільному телефою ОСОБА_8 записаний під найменуванням « ОСОБА_23 » та додаток до протоколу (оптичний диск) (том 4 а.с.89-94);

- протокол огляду від 18.08.2023 року, згідно якого предметом огляду є матеріали кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснюється слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області за ст. 438 КК України за фактами ракетних обстрілів об?єктів критичної інфраструктури м. Києва та Київської області, а саме: № 22023101110000217, № 1202211123000001381, № 22022101110000415 (том 4 а.с.97-182);

- постанова про визнання речовими доказами від 17.08.2023 року, згідно якої мобільний телефон Redmi 7 A, IMEI: НОМЕР_4 , IMEl: НОМЕР_25 з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_8 та мобільний телефон Xiaomi 11 Т, IMEI: НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , яким користується ОСОБА_8 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22023000000000010 (том 5 а.с.123-126).

4. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення слідчих та процесуальних дій, прийняття рішень організаційного характеру (ухвали, постанови, клопотання, доручення, листи та інші)

В цьому блоці вироку судом вказуються лише ті з досліджених ним процесуальних документів, що відображають рух кримінального провадження, реалізацію повноважень органами досудового розслідування і прокуратури, зокрема, це:

(1) повноваження

- копія постанови про створення слідчої групи у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 27.03.2023 року (том 1 а.с. 124-125); постанова про зміну слідчої групи у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 17.05.2023 року (том 1 а.с.126-127); копія постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 11.01.2023 року (том 1 а.с.128-129); копія постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 11.07.2023 року (том 1 а.с.130); копія постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22023000000000798 від 08.08.2023 року (том 1 а.с.139); постанова про зміну слідчої групи у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 15.08.2023 року (том 1 а.с.142); постанова про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 03.10.2023 року (том 1 а.с.150); постанова про слідчу групу у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 03.10.2023 року (том 1 а.с.151-152);

(2) рішення організаційного характеру, які не слідують з блоку (1) цього розділу

- постанова про визначення умовної ідентифікації осіб у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 07.08.2023 року (том 1 а.с.135); повідомлення про початок досудового розслідування від 07.08.2023 року (том 1 а.с.137-138); копія постанови про об?єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 22023000000000010 та № 22023000000000798 від 07.08.2023 року (том 1 а.с.140-141); постанова про виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000010 від 02.10.2023 року та реєстр матеріалів, які підлягають виділенню у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 1 а.с.143-147); постанова про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 09.10.2023 року (том 1 а.с.160-162);

(3) дії

- клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 02.10.2023 року (том 1 а.с.153-159); клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 30.10.2023 року (том 1 а.с.163-169); клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 05.02.2024 року (том 1 а.с.174-180); клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 29.03.2024 року (том 1 а.с.185-192); доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 23.05.2023 року (том 1 а.с.194-196); клопотання про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22023000000000984 від 08.08.2023 року (том 1 а.с.212-217); запит до ІНФОРМАЦІЯ_21 від 08.08.2023 року №6/9964 (том 1 а.с.230-232); лист ГСУ СБ України №6/8723 від 09.08.2023 року (том 2 а.с.67); супровідні листи, постанова про призначення судової експертизи комп?ютерної техніки і програмних продуктів від 27.10.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984, відповідь про термін проведення експертизи від 13.11.2023, 27.03.2024 року (том 3 а.с.127-137); постанова про залучення спеціаліста від 25.04.2024 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 3 а.с.154-161); клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю від 10.11.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 3 а.с.166-174); клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю від 10.11.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 3 а.с.185-193); запит старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 від 22.01.2024 року №6/711-с (том 3 а.с.204); запит старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 від 22.01.2024 року №6/771-с (том 3 а.с.229-231); клопотання про арешт майна від 06.02.2024 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 3 а.с.232-237); витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.04.2024 року (том 3 а.с.241); клопотання про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні від 04.04.2024 року (том 4 а.с.1-3); клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.05.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000010 (том 4 а.с.6-8); супровідний лист та доручення на проведення слідчих (розшукових) дій від 15.06.2023 року (том 4 а.с.12-14); клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.05.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000010 (том 4 а.с.81-84); доручення прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 (в порядку ст.253 КПК України) у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 4 а.с.192); повідомлення старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 від 29.04.2024 року про проведення негласних слідчий (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 4 а.с.193);

(4) ухвали слідчих суддів про надання дозволів на вчинення дій, описаних у (3) блоку та інші

- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2023 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 1 а.с.170-172); ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.02.2024 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 1 а.с.181-184); ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.04.2024 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 1 а.с.193); - ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2023 року про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 1 а.с.218-220); ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року про надання тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю (том 3 а.с.175-178); ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.12.2023 року про надання тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю (том 3 а.с.194-197); ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2024 року про арешт майна (том 3 а.с.238-240); ухвала слідчого судді Київського апеляційного суду від 11.04.2024 року про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні (том 4 а.с.4-5); ухвала слідчого судді Київського апеляційного суду від 14.06.2023 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій кримінальному провадженні № 22023000000000010 (том 4 а.с.9-11); ухвала слідчого судді Київського апеляційного суду від 14.06.2023 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій кримінальному провадженні № 22023000000000010 (том 4 а.с.85-88);

(5) про статус та умови його набуття

а) підозрюваного

- повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 17.08.2023 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (том 1 а.с.245-250, том 2 а.с.1-3); повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_8 від 29.04.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (том 4 а.с.183-190);

(6) виконання вимог ст.290 КПК України

- доручення прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 (в порядку ст.290 КПК України) від 29.04.2024 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 4 а.с.191); повідомлення старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майором юстиції ОСОБА_19 від 29.04.2024 року про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів від 29.04.2024 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 (том 4 а.с.194); протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними від 29.04.2024 року у кримінальному провадженні № 22023000000000984 та опис матеріалів кримінального провадження (том 4 а.с.195-196, 198-205);

(7) дані, що характеризують особу обвинуваченого (том 1 а.с.207-211, 239-244, том 2 а.с.5-11).

5. Речові докази

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження стороною захисту було заявлено клопотання про дослідження речових доказів у даному кримінальному провадженні, а саме мобільного телефону марки «Xiaomі Redmi 7A», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , «Xiaomi 11T», IMEI I: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 , якими користувався ОСОБА_8 .

Разом з тим, дослідити вміст вказаних мобільних телефонів безпосередньо у судовому засіданні, у тому числі із залученням спеціаліста, не виявилось можливим з технічних причин.

Оцінку даним доказам надано судом у розділі

VІ. VІ . Оцінка доказів в розрізі доводів учасників провадження

Поняття доказів та доказування у кримінальному провадженні регламентовано Главою 4 КПК України.

Складовою процесу доказування у кримінальному провадженні є «предмет доказування», який визначається як коло закріплених у законі обставин, що повинні бути встановлені чи спростовані під час доказування у кожному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні відносно фізичної особи, підлягають доказуванню:

(1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

(2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

(3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

(4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

(5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ст. 91 КПК України).

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно (ч. 1 ст. 23 КПК України).

Водночас, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, позаяк сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України, адже вони, в силу ст. 26 КПК України, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст.ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами та за наслідками оцінки доказів безпосередньо відображених у розділі V вироку суд зазначає наступне.

1. Оцінка доказів за критерієм належності та допустимості

Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені судом вище у розділі V вироку докази (окрім показань свідків сторони захисту ОСОБА_27 та ОСОБА_51 , оцінку яким буде надано нижче у вироку), згідно ст.ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими.

Суд зауважує, що підстав для визнання доказів, відображених вище у вироку, недопустимими не установлено, оскільки не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження, регламентованих ст. 87 КПК України.

При формуванні таких висновків суд виходив з наступного.

1. Щодо клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими.

Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

Вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18).

Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (правова позиція, викладена у постановах ВС від 28 січня 2020 року у справі № 359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к).

Визнаючи доказ недопустимим відповідно до ч. 2 або ч. 3 ст. 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції України та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч. 1 ст. 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (правова позиція, викладена у постанові ВС від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к).

Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв'язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду (правова позиція, викладена у постанові ВС від 06 липня 2021 року у справі № 720/49/19).

Повертаючись до обставин даної справи, суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд вказав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід зазначити, що, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до зазначених доказів у розділі V вироку, а саме протоколу обшуку від 17.08.2023 року, протоколу огляду від 17.08.2023 року, протоколу за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії «зняття інформації з електронних інформаційних систем» від 29.06.2023 року та протоколу огляду від 20.09.2023 року, суд констатує, що в цій справі зазначені положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Крім того, як вбачається з протоколу обшуку від 17.08.2023 року, при його проведенні ОСОБА_8 роз'яснювались права, передбачені КПК України, однак будь-яких клопотань про залучення захисника він не заявляв. Крім того, обшук проводився у присутності понятих, як вбачається зі змісту протоколу обшуку, будь-яких зауважень чи клопотань до проведення обшуку з боку учасників процесуальної дії не надходило.

Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_8 вимагав присутності захисника під час проведення обшуку за місцем його проживання, як не доведено стороною захисту і того факту, що ОСОБА_8 було відмовлено слідчим у забезпеченні участі захисника під час проведення даної процесуальної дії.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_8 будь-яких зауважень щодо дій працівників правоохоронних органів по відношенню до нього з приводу допущених процесуальних порушень під час проведення обшуку, зокрема і права на захист, не зазначав, а навпаки посвідчив зазначені у протоколі відомості своїми підписами.

Крім того, суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 жодних скарг та звернень з приводу допущення грубих порушень чи тиску з боку працівників правоохоронних органів під час проведення обшуку під час досудового розслідування не подавав. Про вказані факти обвинуваченим ОСОБА_8 заявлено безпосередньо лише під час судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що право ОСОБА_8 на захист під час проведення обшуку порушено не було.

2. Щодо заявленого стороною захисту клопотання про визнання доказів недопустимим (том 5, а.с. 239), суд зазначає наступне.

Мотивуючи своє клопотання про визнання недопустимим доказом протокол огляду від 18.09.2023 року, захисник зазначає, що зіставивши зазначені фотографії у застосунку, що відображає карти на місцевості, ним встановлено, що зазначені фотографії зроблені оперативним співробітником під час огляду телефону не відповідають фактичному розміщенню зазначених об?єктів на картах.

Разом з цим, суд зазначає, що сторона захисту здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом отримання висновків експертів, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Вказані у клопотанні доводи захисника не ґрунтуються на жодних підтверджених доказах, сам захисник не є експертом з даних питань, а тому дане клопотання є необґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що зазначаючи вказані обставини, сторона захисту мала можливість самостійного залучення експерта на договірних умовах для проведення експертизи та підтвердження чи спростування даних доводів, що є формою реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду.

3. Щодо дослідження вмісту речових доказів - мобільних телефонів.

Положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо.

Системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що безпосередній огляд речових доказів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доказів, наданих сторонами кримінального провадження, які підтверджують або спростовують винуватість особи (правова позиція, викладена у постанові колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.05.2025 року у справі № 751/3448/23).

За приписами ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних (ч. 1 цієї статті). Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів (ч. 3 ст. 237 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд комп'ютерних даних (в даному випадку огляд даних мобільного телефону за результатами проведення відповідної експертизи) проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).

Так, в судовому засіданні було досліджено надані стороною обвинувачення протоколи огляду та висновки судової комп?ютерно-технічної експертизи, об?єктом огляду та дослідження яких була інформація з вказаних мобільних телефонів марки «Redmi 7А» та «Xiaomi 11Т».

При цьому, у протоколі огляду від 19.04.2024 року об?єктом огляду є інформація, що була здобута в ході проведення судової комп?ютерно-технічної експертизи, об?єктами якої були мобільні телефони марки «Redmi 7А» та «Xiaomi 11Т», та експерт, який проводив дану експертизу був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а тому суд приходить до висновку, що неможливість безпосереднього огляду у судовому засіданні мобільних телефонів, як речових доказів, за наявності вказаних протоколів огляду та висновку експерта, не впливає на їх допустимість та допустимість інших доказів.

При цьому, сторона захисту посилаючись на недопустимість речових доказів (мобільних телефонів) унаслідок неможливості їх огляду, згідно зі ст. 87 КПК України, не вказує, які саме конституційні й конвенційні права обвинуваченого було порушено.

2. Щодо питання дотримання порядку, встановленого КПК України

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к вказав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Тобто, йдеться фактично про процесуальні документи, які стали підставою для проведення тих чи інших процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні. У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (постанова Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).

В цій справі, такий порядок, встановлений КПК України, щодо алгоритму процесуальних дій, форми, процедури), щодо їх послідовності (кроків) в частині прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, на думку суду, дотриманий.

Також, в постанові від 22 лютого 2022 року в справі № 473/1818/19 Верховний Суд вказав, що критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні суб'єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку їх отримання. При цьому, в аспекті належного суб'єкта доказування необхідно розглядати наявність повноважень у слідчих і прокурорів, які здійснювали досудове розслідування та його процесуальне керівництво.

У даному кримінальному провадженні відомості підрозділу 3 розділу V, а саме процесуальні документи, які відображають рух кримінального провадження та реалізацію повноважень органами досудового розслідування та прокуратури, як-то: постанови про групи слідчих та прокурорів, вказують на здійснення досудового розслідування належними суб'єктами.

Дотримано у провадженні і положення ст.ст. 219, 290 КПК України.

3. Мотиви неврахування окремих доказів

В цьому блоці розділу йтиметься про ті докази, котрі не віднайшли свого відображення в розділі V вироку, в силу своєї невідповідності ст.ст. 85-87 КПК України та інших супутніх причин.

Так, суд відхилив наступні докази, надані сторонами:

(1) докази, у яких відсутні будь-які обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставин, які мають значення для нього (неналежні докази)

- протокол огляду від 21.09.2023 року у кримінальному провадженні № 22023000000000010 (том 2 а.с.42-57).

(2) консультативний висновок сторони захисту

В ході судового розгляду даного кримінального провадження стороною захисту було долучено консультативний висновок спеціаліста від 16.07.2024 року наданого у відповідь на запит захисника, у якому, серед інших, ставились питання, які, як зазначає сторона захисту, перекликаються з питаннями, які ставились під час проведення судової комп?ютерно-технічної експертизи.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленою у пункті 15 частини 1 статті 7 КПК України, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно з частиною 2 статті 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, можуть бути встановлені на підставі доказів, отриманих з цих джерел, зокрема, висновків експерта.

Законодавець, передбачивши у частині 2 статті 101 КПК України право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов'язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.

Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (частина 1 статті 69 КПК України). Експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності -роз'яснити його; прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту (пункти 1, 2 частини 5 статті 69 КПК України).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (частина 1 статті 101 КПК України). Водночас приписи статті 101 КПК України не стосуються висновку спеціаліста чи письмових консультацій особи, яка володіє спеціальними знаннями.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки, висновки та інші документи під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною 3 статті 214 КПК України (пункт 7 частини 4 статті 71 КПК України). Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень (стаття 360 КПК України).

Із системного аналізу норм статей 84, 298-1 КПК України випливає, що висновок спеціаліста у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 298-1 КПК України не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачені частиною 1 статті 91 КПК України.

Наведене вище узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 27 вересня 2018 року у справі № 533/93/16-к, провадження № 51-4186км18; від 28 липня 2021 року у справі № 754/7890/19, провадження № 51-2468км21; від 24 листопада 2021 року у справі № 711/93/17, провадження № 51-3425км21; від 29 травня 2023 року у справі № 583/877/21, провадження № 51-603км23; від 07 листопада 2024 року у справі № 344/8350/22, провадження № 51-1808км24).

Разом з тим, у цій справі сторона захисту не залучила експерта, у порядку передбаченому статтею 243 КПК України, для проведення необхідної, на її погляд, експертизи, з метою отримання та подання суду висновку експерта (частина 3 статті 93, частина 2 статті 101 КПК України).

4. За критеріями, передбаченими ст. 94 КПК України.

З норм ч. 1 ст. 92 КПК України вбачається, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Законодавець в ст. 94 КПК України вказує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

На думку колегії суддів, в даному випадку, у порядку ч. 1 ст. 92 КПК України, прокурор, за наслідками розгляду провадження, довів обставини, визначені ч. 1 ст. 91 цього Кодексу.

В тому числі такі висновки слідують саме з сукупності досліджених доказів судом, в т.ч. сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.

При формуванні такого підходу суд враховує, що в постанові від 07 грудня 2020 року в справі №728/578/19 Верховний Суд указав, що КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.

Навпаки, як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою, та що власне має місце у цій справі щодо обвинуваченого.

Зокрема, суд зауважує з даного питання таке:

(1) Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема щодо того, що він не вчиняв інкримінованих йому діянь, оскільки його показання в судовому засіданні є непослідовними та нелогічними, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, повністю спростовуються вищезазначеними доказами.

Враховуючи викладене, суд розцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, а версію, висунуту обвинуваченим на свій захист, суд вважає неспроможною, яка не відповідає встановленим безпосередньо судом обставинам справи.

Показання допитаних судом свідка ОСОБА_27 , яка є його дружиною, а тому зацікавлена в його невинуватості та відповідно результатах судового розгляду, а також свідка ОСОБА_52 , яка проживала разом з обвинуваченим та його дружиною, показання яких містять неточності, вони суперечать доказам, дослідженим в ході судового розгляду, які на думку суду є належними, допустимими і достовірними.

Більш того, щодо характеру показань свідків суд звертає увагу, що окремі повідомлені ними в показаннях факти взагалі не відносяться до обставин, що підлягають доказуванню.

(2) В ході судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про проведення судової експертизи комп?ютерної техніки і програмних продуктів, в задоволенні якого колегією суддів було відмовлено з огляду на наступне.

На думку суду, заявлене клопотання не містить переконливих доводів неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку експерта №487/2 від 08.04.2024 року.

Відповідно до ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Відповідно до ст.102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Дослідивши вказаний вище висновок експерта, на думку суду, за своїм змістом він відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України, є обгрунтованим, чітким та зрозумілим, при цьому при проведенні вказаної експертизи надано відповіді на питання, поставлені стороною захисту, що не заперечувалось ними в ході судового розгляду.

При цьому, заявлене стороною захисту клопотання не містить переконливих доводів неповноти, неясності чи необгрунтованості висновку експерта, а тому суд вважає, що клопотання про проведення судової експертизи комп?ютерної техніки і програмних продуктів є необгрунтованим.

За таких обставин, враховуючи зазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 та наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за обставин, встановлених судом.

VІІ. Кваліфікація дій

Згідно ст.ст. 2, 11 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.

Суд ураховує, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Диспозиція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у формі надання представникам іноземної організації, іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, колегія суддів, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

VІІІ. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує:

(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням того, що Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (зазначене рішення Конституційного Суду України, п. 69 постанови ВП ВС від 08 липня 2020 року в справі № 1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила.

Отже, у підсумку з цього питання слід зазначити наступне.

Мотиви призначення покарання

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. При призначенні покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст.66-67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 - на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, стан здоров'я, спосіб життя (раніше не судимий, одружений); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме класифікацію за ст.12 КК України, яка визначається не тільки положеннями ст.12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено кримінальне правопорушення; суспільну небезпечність злочину, який передбачений розділом IV Особливої частини КК України "Злочини проти основ національної безпеки", наслідки від вчинення даної категорії злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочинних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_8 суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, яке має найвищий ступінь суспільної небезпеки, обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року, в справі № 161/7253/18).

ІХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

1. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

1.1. Арешт майна

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що до ОСОБА_8 застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити діючим захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно ОСОБА_8 , а саме на транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_26 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2024 року у справі №761/6393/24.

1.2. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження», у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

В ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17.08.2023 року по 27.09.2025 року.

У своїй промові у судових дебатах, з метою забезпечення виконання вироку суду, прокурор просив суд до вступу вироку в законну силу застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою, і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви № 9562/81 та 9818/82, від 02 березня 1987 року).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява № 5425/11, від 04 червня 2015 року).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява 2122/64, від 27 червня 1968 року).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а): законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно немає необхідності у вирішенні будь-якого клопотання при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначає покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК України передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законним, у тому числі з погляду статті 5 Конвенції.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначено покарання у виді реального позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного судом покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, необхідно застосувати до вступу вироку у законну силу стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно, зарахувавши в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення.

2. Щодо зарахування до покарання строку попереднього ув'язнення

Відповідно до ст. 1 Закону України від 30 червня 1993 року №3352-XII «Про попереднє ув'язнення» таке ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.08.2023 року ОСОБА_8 було затримано, як особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, 17.08.2023 року о 10:00 годині.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2023 року відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено слідчим суддею та судом в ході судового розгляду.

28 вересня 2025 року у зв?язку з закінченням терміну дії ухвали про продовження запобіжного заходу обвинуваченого було звільнено з-під варти.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 у строк покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 17.08.2023 року по 27.09.2025 року.

3. Щодо процесуальних витрат

Відповідно до ст. 118 КПК України витрати пов'язані з залученням експерта є процесуальними витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У даному кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експертів становлять 9087 гривень 36 копійок, які включають в себе вартість складання експертами таких висновків: висновок експерта №487/2 від 08.04.2024 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати, на залучення експертів у сумі 9087 гривень 36 копійок.

4. Щодо речових доказів

Згідно з ч. 9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та вирішуючи долю речових доказів, а саме мобільного телефону Redmi 7 A, IMEI: НОМЕР_4 , IMEl: НОМЕР_25 з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , яким користувався ОСОБА_8 та мобільного телефону Xiaomi 11 Т, IMEI: НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , яким користувався ОСОБА_8 , які знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження №22023000000000010, суд вважає за необхідне залишити їх при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п?ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді триманні під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 31.10.2025 року зарахувавши попереднє ув'язнення - з 17.08.2023 року по 27.09.2025 року.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2024 року у справі №761/6393/24, а саме на: транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_26 - залишити без змін.

Речові докази: мобільний телефон Redmi 7 A, IMEI: НОМЕР_4 , IMEl: НОМЕР_25 з сім-карткою з номером НОМЕР_12 , яким користувався ОСОБА_8 та мобільний телефон Xiaomi 11 Т, IMEI: НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 з сім-карткою з номером НОМЕР_13 , яким користувався ОСОБА_8 , які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження №22023000000000010 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя