Справа № 752/9401/24
Провадження № 2/752/1233/25
Іменем України
09 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,
розглянувши в приміщенні суду в міста Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про встановлення порядку користування спільним майном,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 , через адвоката Власюк К.П. (свідоцтво, ордер, т.1 а.с. 131,132), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, в якому просила:
- усунути позивачу перешкоди у користуванні нежилими приміщенням І-го поверху (в літ. Б), загальною площею 493 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилими приміщенням (в літ. Б) ІІ-го та ІІІ-го поверхів, загальною площею 285 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень І-го поверху (в літ. Б), загальною площею 493 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилими приміщенням (в літ.Б) П-го та Ш-го поверхів, загальною площею 285 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 всі наявні документи та технічні документи нежилих приміщень І-го поверху (в літ.Б), загальною площею 493 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень (в літ. Б) П-го та Ш-го поверхів, загальною площею 285 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та ключі для доступу до них.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зазначені спірні нежилі приміщення були набуті у спільну власність сторонами, як подружжям. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року (справа № 761/19583/14) шлюб між сторонами розірвано.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, в порядку поділу спільного майна, крім іншого, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині нежилих приміщень І-го поверху (в літ. Б), загальною площею 493 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень (в літ.Б) П-го та Ш-го поверхів, загальною площею 285 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
28 жовтня 2022 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Набок В.М. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на частку групи нежилих приміщень П-го та Ш-го поверхів (в літ.Б), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
28 жовтня 2022 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Музиченко О.В. здійснено державну реєстрацію право власності за ОСОБА_1 на частку групи нежилих приміщень І-го поверху частину нежитлового будинку (цех КПППНІ) (в літ.Б), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомляє, що сторони не можуть домовитися у користуванні цими приміщеннями між собою мирним шляхом через те, що ОСОБА_2 не погоджується на поділ в цілому, а користування майном відповідно до поділу згідно із рішенням суду по частки, відповідач прямо перешкоджає позивачу. З моменту припинення шлюбних відносин вказані приміщення перебувають у повному володінні відповідача ОСОБА_2 .
Позивачем відповідачу неодноразово надсилались письмові вимоги з проханням надати вільний доступ до приміщень та не перешкоджати у користуванні ними. Однак зворотного зв'язку позивач ОСОБА_1 не отримала.
Позивач вказує, що їй стало відомо, що нежилі приміщення, співвласницею яких вона також є, відповідач передав у користування третім особам, а саме: ТОВ «Агро Терра Ренесанс», ТОВ «Смарт Лоджистікс Сервіс», ТОВ «Гліз», ТОВ «Декант». Вказується, що відповідач є засновником ТОВ «Гліз» та ТОВ «Декант», а також керівником ТОВ «Смарт Лоджистікс Сервіс». Разом з тим, права розпоряджатися своєю частиною спірних приміщень позивач не давала. Відповідач користується цілою часткою майна без згоди позивачки, у зв'язку із чим просить позов задовольнити.
Не погоджуючись із позицією позивача, у жовтні 2024 року відповідач ОСОБА_2 , через адвоката Леськова В.П. (ордер, свідоцтво, т.2 а.с.164,165), подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном, в якому просить виділити у користування ОСОБА_1 групи нежилих приміщень П-го та Ш-го поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654385880000; виділити у користування ОСОБА_2 групу нежилих приміщень І-го поверху: частина нежитлового будинку (цех КПППНІ) (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654339980000. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 01 грудня 2014 року за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва було розірвано.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилається на постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 761/19585/14-ц, яким у порядку поділу спільного майна, крім іншого, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині нежилих приміщень І-го поверху (в літ. Б), загальною площею 493 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень (в літ.Б) П-го та Ш-го поверхів, загальною площею 285 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомляє, що сторони зареєстрували своє право спільної часткової власності по на спірне майно: нежилі приміщення І-го поверху (в літ. Б) загальною площею 493,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654339980000 та нежилі приміщення П та Ш поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2654385880000).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказує, що з 2014 року по 2024 рік між сторонами існувала домовленість про одноособове користування ОСОБА_2 спірними приміщеннями. Доказом цього є те, що ОСОБА_1 протягом 10 років не утримувала спірні приміщення, не несла витрат на їх утримання (поточні ремонти, витрати на електроенергію, земельний податок).
Повідомляє, що згідно з висновком судового експерта від 14 червня 2024 року № 24266 за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи відсутня технічна можливість розділити на дві окремі ізольовані групи приміщень з окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 285,6 кв.м (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2654385880000) згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт.
Також відсутня технічна можливість розділити на дві окремі ізольовані групи приміщень з окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 493,1 кв.м (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2654339980000) згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без руху (т.1 а.с.139,140).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судові засідання (т.1 а.с.151-153).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леськова В.П. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (т.2 а.с.69-71).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леськова В.П. про об'єднання справ в одне провадження в межах розгляду справи за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкоду у користування майном (т.2 а.с.66-68).
Протокольною ухвалою суду від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леськова В.П. про залучення співвідповідачів, третіх осіб та залишення позову без розгляду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Леськова В.П. про відвід головуючого суді у справі (т.2 а.с.63-65).
Протокольною ухвалою суду від 12 листопада 2024 року прийнято зустрічний позов та об'єднано в одне провадження із первісним позовом (т.2 а.с.173-175).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті (т.2 а.с.208, 209).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 02 квітня 2024 року відмовлено у клопотання представнику ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т.3 а.с.11,12).
У системі «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - Власюк К.П. 27 листопада 2024 року подано відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти зустрічного позову, представник ОСОБА_1 зазначає, що вказаний позов ОСОБА_2 є передчасним, оскільки сторони у позасудовому порядку могли б домовитися про порядок користування майном після усунення перешкод у користуванні майном ОСОБА_1 .
Повідомляє, що висновок експерта, зроблений на замовлення ОСОБА_2 та долучений до зустрічної позовної заяви, не підтверджує те, що нежилі приміщення є неподільними, як те зазначає позивач за зустрічним позовом. Зокрема, експерт у висновку зазначив, що є технічна можливість розділити на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 285,6 кв.м, просто за умови проведення будівельних робіт. Так само, що стосується нежитлових приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 493,1 кв.м, то експерт у висновку зазначив, що технічна можливість розділити такі на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами є, просто за умови проведення будівельних робіт. Крім того, до висновку експерта не долучено документи, які б підтверджували кваліфікацію експерта, а тому такий висновок взагалі піддається сумніву.
Запропонований позивачем за зустрічним позовом порядок користування майном, на думку відповідача за зустрічним позовом, є нерелевантним та незастосованим у реальності, оскільки приміщення І-го поверху будуть у користуванні ОСОБА_2 , тоді для ОСОБА_1 заблокується доступ до нежитлових приміщень ІІ-го та ІІІ-го поверхів.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги позову підтримала, просила їх задовольнити, з підстав, наведених у позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, посилаючись на обґрунтування із відзиву на зустрічний позов.
Представник відповідача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні первісного позову. Посилався на те, що ОСОБА_1 не надано суду доказів чинення їй перешкод у користуванні спірним майном. Листи, які надсилала позивач за первісним позовом, направлялись або за адресою, за якою відповідач не проживав, або взагалі адреса була вказана невірно. Із відеозапису, наданого представником позивача за первісним позовом, неможливо встановити, коли саме позивач з представником виїжджали за адресою спірного майна, щоб зафіксувати зачинені ворота до будівлі. ОСОБА_1 необхідно було завчасно узгодити час свого візиту. Повідомив, що між сторонами існувала усна домовленість щодо користування спільним нерухомим майном: нерухомість, яка розташована у Голосіївському районі м. Києва, була завжди у користуванні ОСОБА_2 , у свою чергу, ОСОБА_1 користується нерухомістю у Печерському районі м. Києва та, відповідно, також отримує прибуток. На думку представника відповідача, свідченням того, що у володінні ОСОБА_1 є документація на спірне приміщення, є той факт, що позивач за первісним позовом самостійно замовила проведення технічної інвентаризації та отримала технічні паспорти на приміщення. Вважає, що єдиним способом врегулювання ситуації між сторонами є визначення порядку користування спірним нерухомим майном.
Щодо вимог зустрічного позову, представник ОСОБА_2 просив його задовольнити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За матеріалами справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року (справа № 761/19585/14-ц) розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 106, 107).
Постановою Київського апеляційного суду у справі № 757/34950/14 від 14 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, вирішено провести поділ спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за кожним із них право власності по частині на майно, яке у даній справі (№ 752/9401/24) є предметом спору, зокрема: на нежилі приміщення І-го поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення (в літ.Б), ІІ-го та ІІІ-го поверхів, загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.29-65).
Відповідно до інформаційної довідки № 328661291 від 10 квітня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником частки групи нежитлових приміщень І-го поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ-го та ІІІ-го поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654385880000 (т. 1 а.с.66-76).
Відповідно до інформаційної довідки № 387199729 від 17 липня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником частки групи нежитлових приміщень І-го поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ-го та ІІІ-го поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654385880000 (т. 2 а.с. 130-131).
Стороною позивача за зустрічним позов на підтвердження позовних вимог щодо встановлення порядку користування спільним майном, яким є нежилі приміщення, надано висновок судового експерта Лісниченка С.В. № 24266 від 14 червня 2024 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Судовий експерт за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи дійшов висновку, що згідно з наданих документальних даних, відповідно до нормативної документації в галузі будівництва, технічна можливість розподілу на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 285,6 кв.м (реєстраційний номер в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 2654385880000), згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт, відсутня.
Згідно наданих документальних даних, відповідно до нормативної документації в галузі будівництва, технічна можливість розподілу на дві окремі ізольовані групи приміщень із окремими виходами нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 493,1 кв.м (реєстраційний номер в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 2654339980000), згідно часток співвласників та , без проведення будівельних робіт, відсутня.
Висновок експерта складений відповідно до ст. 106 ЦПК України для подання висновку судової експертизи до суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ у власність ОСОБА_1 групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ. Б), загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654385880000; групи нежитлових приміщень І-го поверху: частина нежилого будинку (цех КПППНІ) (в літ. Б) загальною площею 493,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654339980000; власником частки групи нежитлових приміщень ІІ та ІІІ поверху (в літ. Б), загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2654385880000; а також стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості частки ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на вказані нежитлові приміщення (т.2 а.с.132-151).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, згідно з частинами першою, четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).
Стаття 358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За змістом ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі нежитлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Звертаючись до суду із первісним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні спільним майном. З часу ухвалення судового рішення про поділ майна подружжя, яким кожному із колишнього подружжя було виділено у власність по спірного нерухомого майна, ОСОБА_1 не може фактично користуватись ним, оскільки відповідач не надає доступ до нежитлових приміщень.
На підтвердження вказаних обставин стороною суду були надані копії письмових звернень до ОСОБА_2 , в яких ОСОБА_1 просила надати безперешкодних доступ до приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та не перешкоджати у користуванні ними. Заяви від 08 листопада 2022 року були направлені, у тому числі, за адресою розташування спірної будівлі, а також адресою розташування спільного нерухомого майна сторін (т. 1 а.с. 77-83).
Окрім того, у судовому засіданні був досліджений відеозапис, на якому позивач за первісним позовом та її представник здійснюють відеофіксацію зачинених воріт до будівлі (т. 2 а.с. 88).
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками І,ІІ та ІІІ поверхів спірного нежитлового будинку, ОСОБА_2 чиніть позивачу за первісним позовом перешкоди у користуванні цим майном, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема І-го поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, та ІІ-го та ІІІ-го поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, а також передати ОСОБА_1 комплект ключів для доступу до вказаних нежилих приміщень.
Щодо посилання сторони відповідача за первісним позовом, що із відеозапису неможливо достовірно встановити день тижня та час коли ОСОБА_1 намагалась потрапити до будівлі, оскільки у неробочий час територія будівлі могла бути зачинена, необхідно вказати, що право власника користуватись майном є безумовним і не повинно ставитись під умову надання дозволу іншим співвласником.
Окрім того, відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 всі наявні документи та технічні документи нежилих приміщень, первісний позов не підлягає задоволенню, з огляду на те, що за матеріалами справи за замовленням самого позивача ОСОБА_1 були виготовлені технічні паспорти на спірну групу нежитлових приміщень (т. 2 а.с. 152-162). Крім того, державними реєстраторами на підставі судових рішень про поділ майна подружжя було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , про що стороною позивача за первісним позовом були надані відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 66-76).
Позивач не навела перелік документів нежилих приміщень, які на думку ОСОБА_1 , є у володінні відповідача та утримуються останнім. Водночас захист цивільних прав не повинен бути абстрактним та забезпечувати ефективне та дієве поновлення порушених прав.
Щодо вимог зустрічного позову про встановлення порядку користування спільним майном подружжя, за яким позивач за зустрічним позовом просить виділити у користування ОСОБА_1 групу нежилих приміщень П-го та Ш-го поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити у користування ОСОБА_2 групу нежилих приміщень І-го поверху: частина нежитлового будинку (цех КПППНІ) (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ці частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №363/928/16, від 26 травня 2021 року у справі №750/11539/18, від 12 серпня 2021 року у справі №644/5579/19, від 08 вересня 2021 року у справі №761/44705/19, від 15 вересня 2021 року у справі №719/637/20.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонам у справі на підставі судового рішення про поділ майна подружжя належить по 1/2 частини на нежилі приміщення І-го поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення (в літ.Б), ІІ-го та ІІІ-го поверхів, загальною площею 285,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними технічного паспорту на групу нежитлових приміщень (в літ.Б) ІІ-го та ІІІ-го поверхів за адресою: АДРЕСА_1 , площа вказаних об'єктів складає 285,6 кв.м.
Також Згідно з даними технічного паспорту на групу нежитлових приміщень (в літ.Б) І-го поверху за адресою: АДРЕСА_1 , площа вказаних об'єктів складає 493,1 кв.м.
Відтак, ідеальна частка кожного співвласника становить 389,35 кв.м.
ОСОБА_2 , звертаючись до суду з зустрічним позовом, зазначав, що з 2014 року по день пред'явлення первісного позову (квітень 2024 року) між сторонами існувала домовленість про одноособове користування ОСОБА_2 спірними приміщеннями. Протягом цього часу ОСОБА_1 не утримувала спірні приміщення, не несла витрат по їх утриманню. Крім того, ОСОБА_1 не бажає стати одноособовою власницею спірних приміщень, а тому ОСОБА_2 вимушений звернутись до суду із зустрічним позовом.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що сторони досягли домовленості щодо порядку та способу спільного користування спірним об'єктом нерухомого майна, тож такий спір підлягає вирішенню саме судом.
Разом з тим, беручи до уваги технічні характеристики та планування нежитлових приміщень, суд вважає, що запропонований позивачем варіант користування спірним майном суттєво порушує принцип рівності часток, оскільки позивач за зустрічним позовом просить виділити йому у користування нежитлові приміщення загальною площею 493,1 кв.м, та відповідачу за зустрічним позовом - 285,6 кв.м.
При цьому, наданий ОСОБА_2 висновок судового експерта, відповідно до якого у спірних нежилих приміщень відсутня технічна можливість розділити на дві окремі ізольовані групи приміщень згідно часток співвласників (по 1\2 кожного) без проведення відповідних будівельних робіт, був виготовлений не з метою визначення варіантів користування приміщеннями у спірному об'єкті нерухомого майна, а саме з метою визначення технічної можливості розділити на дві окремі ізольовані групи приміщень об'єкти нерухомого майна із окремими виходами.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши кількість співвласників нерухомого майна, планування групи приміщень об'єктів нерухомого майна, їх площу, а також конфліктні відносини між сторонами у справі, пропорційність та рівновагу прав та інтересів обох сторін, та встановивши, що встановлення порядку користування спірною нерухомістю без виділення у користування сторонам спору частки, яка адекватна розміру їх часток у праві власності на спільне майно, неможливо без призначення відповідної експертизи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Виділення ОСОБА_2 у користування значно більшої частки групи приміщень у буднику (493,1 кв. м), ніж залишиться у користуванні ОСОБА_1 (285,6 кв.м) призведе до значного відхилення від належних сторонам ідеальних часток у праві власності. Іншого варіанту користування спірною нерухомістю позивач за зустрічним позовом не запропонував.
Крім цього, суд також враховує і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №592/1521/17, де зазначено, що правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, беручи до уваги зібрані і досліджені судом докази у справі, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, у зустрічному позові ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 78, 81,258, 259, 261, 265, 354, 355 ЦПК України,суд
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні майном, - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нежилими приміщеннями шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати безперешкодний доступ до нежилих приміщень І поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 комплект ключів для доступу до нежилих приміщень І поверху (в літ.Б), загальною площею 493,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та нежилих приміщень ІІ та ІІІ поверхів (в літ.Б), загальною площею 285,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спільним майном - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя А.В. Слободянюк