ЄУ№ 712/8759/25
Провадження №2/712/3570/25
03 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,
Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з червня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2006 року до дня його зникнення безвісти, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3.
У обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач та відповідач з червня 2006 року почали проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності.
Проживаючи у вказаному житловому будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, були поєднані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, використовували спільні кошти для проживання, харчування, оплати платежів, лікування та вирішення всіх інших побутових питань.
У грудні 2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу до Збройних Сил України.
У період відпустки ОСОБА_5 приїздив додому за адресою: АДРЕСА_1 та проживав разом із ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік і жінка.
Відповідно до сповіщення сім'ї №554 від 09 червня 2025 року, яке надійшло на адресу матері ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сапер 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області.
На даний час ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3, а також про встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_5 до дня його зникнення безвісти, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позивач зазначає, що знаходилась на утриманні ОСОБА_5 , оскільки та допомога, яку він надавав, була постійним та основним джерелом до існування.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі проти позову не заперечували.
Пояснення третіх осіб
Третя особа - ВЧ надала пояснення, згідно із якими відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 грудня 2024 року №268 солдата ОСОБА_5 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час на всі види забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2025 року №2109 солдата ОСОБА_5 , сапера 2 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти, під час виконання обов'язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок воєнних (бойових) дій.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Третя особа - Міністерство оборони України надало пояснення, згідно із якими вимоги позивача, заявлені в позовній заяві, не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки позивачем не обґрунтовано, в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів з боку відповідачів.
При цьому, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що жодного спору між нею та Відповідачами не існує, оскільки, зі слів позивача, вказані особи підтверджують факт, який просить встановити позивач.
Відсутність порушення прав та законних інтересів особи є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.
Третя особа зазначає, що задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, допускається виключно у разі, якщо цей факт безпосередньо породжує для заявника конкретні юридичні наслідки.
У позовній заяві позивач зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини необхідне їй для отримання грошового забезпечення за безвісти зниклого військовослужбовця.
Міноборони наголошує на тому, що позивач не є особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Більш того, у разі встановлення згаданого факту, позивач також не набуде жодних прав на виплати, пов'язані зі зникненням безвісти ОСОБА_5 .
Право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивача та зниклого безвісти ОСОБА_5 не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини.
Отже, мета встановлення факту, зазначена у заяві, не буде досягнута та не матиме жодних юридичних наслідків, пов'язаних з виплатою позивачу грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки відповідно до вказаного Порядку № 884 право на таку виплату мають особи, вичерпний перелік яких зазначено у п. 7 цього Порядку.
Законодавством, яке встановлює порядок та умови виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, не передбачено право утриманців зниклого безвісти військовослужбовця на отримання грошового забезпечення.
Частиною першою статті 31 Закону № 2262-XI встановлено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявницею заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Позивачем не надано доказів, що остання не працює та не має стабільного заробітку, є непрацездатною, досягла пенсійного віку чи є особою з інвалідністю, у зв'язку з чим не має змоги матеріально себе забезпечувати та потребує стороннього утримання.
У даній справі позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її перебування на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_5 , зокрема доказів отримання пенсії по втраті годувальника або доказів того, що одержувана від нього допомога була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також матеріали справи не містять доказів, що позивач є непрацездатною особою, чи відноситься до осіб з інвалідністю. Копії квитанції про перерахування коштів на рахунок позивача не свідчать про постійний характер та систематичність надання померлим допомоги, перебування на повному його утриманні.
Більш того, мета призначення цих коштів невідома. Позивачем не надано доказів, що вона не має інших доходів, ненадання матеріальної допомоги іншими особами. Отже, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога ОСОБА_5 була постійним і основним джерелом засобів до існування позивача.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, військову частину НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивачу на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.10.2006.
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов проживання від 12.06.2025, затверджених секретарем Руськополянської сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали з червня 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю.
Відповідно до сповіщення сім'ї № 554 від 09.06.2025, ОСОБА_5 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Юнаківка Сумського району Сумської області.
Як вбачається з витягу з ЄРДР за № 12025250310002124 від 13.06.2025, проводиться досудове розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 , 1979 р.н., військовослужбовця ЗСУ.
Судом досліджені виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 , з яких вбачається перерахування коштів ОСОБА_5 позивачу у період 2016-2025 років.
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , що вбачається зі свідоцтва про смерть НОМЕР_4 .
ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що вбачається зі свідоцтва про народження від 11.08.1998.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 № 2109, ОСОБА_5 вважається таким, що 01.06.2025 зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії рф проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок воєнних (бойових) дій.
30.03.2006 позивач ОСОБА_1 розірвала шлюб із ОСОБА_7 , що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5 .
20.02.2007 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 .
Відповідно до відповіді № 1873173 від 09.10.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 з 2006 року по серпень 2025 року отримувала постійний дохід у вигляді заробітної плати.
Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_3 (мати зниклого безвісти) пояснила, що син та позивач з 2006 року проживають однією сім'єю як чоловік та жінка у селі Геронимівка, вважає її своєю невісткою. Їх сім'я мала спільний бюджет, вони були пов'язані взаємними обов'язками та правами. Син віддавав гроші жінці, а вона розпоряджалася їх спільними коштами.
Допитані в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (донька відповідача) надали аналогічні свідчення, згідно із якими позивач та ОСОБА_11 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка з 2006 року по час його зникнення, вони мали спільний побут, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний бюджет. Свідок ОСОБА_9 рахував, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню, це: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов'язки.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 зазначив, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Крім того, факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
У постанові ВП ВС у справі № 523/14489/15-ц від 23.01.2024 зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
Отже для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю.
Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме актами обстеження житлово-побутових умов, допитами свідків, переказами коштів позивачу, фотосвітлинами, довела, що вона і ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний бюджет. Однак, суд вважає, що позивач не довела початок проживання однією сім'єю саме з 2006 року, ураховуючи перебування ОСОБА_5 у шлюбі до 20.02.2007.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу необхідною умовою є, зокрема неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
А тому вимога позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підлягає задоволенню частково, а саме щодо встановлення цього факту з 21.02.2007 по 01.06.2025.
Що стосується вимоги про встановлення факту перебування на утриманні, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян».
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом розгляду заяви є встановлення факту перебування позивача на утриманні, оскільки встановлення такого факту є необхідним для реалізації права на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_5 відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення сім'ї військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016.
Отже, метою встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_5 є отримання вказаного вище грошового забезпечення.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-12995сво22) зазначив, що розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Стаття 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім'ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Позивач не надала доказів того, що допомога безвісти зниклого є постійним та основним джерелом її існування.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до відповіді № 1873173 від 09.10.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 з 2006 року по серпень 2025 року отримувала постійний дохід у вигляді заробітної плати.
Надані позивачем виписки про перерахування коштів ОСОБА_5 на її банківський рахунок не свідчать про систематичність таких переказів, зокрема за 2016, 2017, 2018, 2019-2023 роки.
Крім того, позивач не надала доказів щодо доходів безвісти зниклого для співвідношення її доходів із доходами останнього.
Отже, допомога безвісти зниклого не буда єдиним та основним джерелом засобів до існування позивача.
Таким чином, позивач не довела, що вона перебувала на утриманні безвісти зниклого та не довела мету встановлення цього факту.
На підставі викладеного, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Установити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 21 лютого 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Треті особи - Військова частина НОМЕР_1 ;
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, бульв. Шевченка, 307, м. Черкаси, ЄДРПОУ 37853109;
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, АДРЕСА_4, ЄДРПОУ НОМЕР_10.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025.
Суддя: О.С. Стеценко