Справа №712/9834/25
Провадження №2/712/3921/25
27 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Чапліної Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Саса Л.О.,
представника позивача - адвоката Ніколаєвої Г.Г.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася у Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що сторони є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільна дитина сторін ОСОБА_4 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі дитина знаходиться на утриманні матері. У зареєстрованому шлюбі сторони не перебували.
Син ОСОБА_4 має офіційно підтверджений статус дитини з інвалідністю з дитинства, що засвідчується відповідним посвідченням, медичним висновком №20 про дитину інваліда віком до 18 років, а також консультативним висновком спеціаліста. Згідно з наданими медичними документами, дитині встановлено інвалідність з дитинства, підгрупа А, з такими діагнозами: F71.1 (помірна розумова відсталість зі значними порушеннями поведінки, що потребують постійного догляду та лікування), F80.1 (розлад експресивної мови), а також двостороння сенсоневральна приглухуватість. Така сукупність медичних показань свідчить про виняткову складність стану здоров'я та повну залежність дитини від стороннього догляду. Відтак, витрати на утримання дитини суттєво перевищують звичайні базові потреби й передбачають постійне фінансування медичного лікування, реабілітаційних заходів та спеціалізованих занять.
Згідно з висновками лікарів, дитині рекомендовано низку реабілітаційних послуг, зокрема: постійний психіатричний нагляд за місцем проживання, регулярний прийом лікарських засобів та заняття з логопедом. Усі ці обов'язки та супровідні витрати фактично здійснює лише мати -позивач, яка згідно з посвідченням є законним представником та опікуном сина.
На даний момент позивач отримує державну соціальну допомогу в розмірі 7 131,10 грн щомісяця, що надається на дитину з інвалідністю відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Проте зазначена сума не покриває реальних потреб дитини у зв'язку з її станом здоров'я.
Відповідач у справі належної матеріальної допомоги не надає. При цьому працездатний, інший дітей не має.
На підставі викладеного, з метою захисту права дитини на належне утримання з боку батька, який проживає окремо позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Чапліній Н.М.
22.07.2025 суд ухвалив відкрити провадження у справі та призначити її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання з розгляду справи по суті.
29.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги просить задовольнити частково.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що дійсно у них з позивачкою є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина має інвалідність. Позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини його доходів, наводить суду лише ті доводи, які є вигідними та слугують на користь задоволення позовної заяви в повному обсязі, зазначає відомості, які не відповідають дійсності. Наголошує, що він згоден сплачувати аліменти на утримання сина і ніколи від цього не відмовлявся, оскільки він є його дитиною і він зобов'язаний її утримувати, а питання утримання дитини навіть ніколи не виникало, адже утримання сина є безумовним обов'язком обох його батьків.
Відповідач зазначає, що постійно фінансує всі сфери життя своєї дитини, двічі, а то й тричі на тиждень проводить час з сином. Тож, навіть без звернення позивачки до суду з метою стягнення аліментів він, як батько дитини, в повній мірі виконував свої обов?язки щодо утримання, звісно ураховував стан здоров'я сина та не мав наміру припиняти спілкування, виховання та утримання. Відповідач звертає увагу суду, що він розуміє безумовність права матері реалізувати своє право на стягнення аліментів з батька дитини.
Ураховуючи ту обставину, що він надавав та надалі надаватиме постійну фінансову допомогу дитині, незважаючи на наявність рішення суду, тому наполягає на частковому задоволенні позовних вимог, а саме на винесенні рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки його доходів. Вказує, що позивачка вводить суд в оману щодо того, що він відмовляється сплачувати аліменти добровільно, на підтвердження чого долучив квитанції про перерахунок коштів, які відображають фінансову допомогу позивачці на утримання сина, надану систематичними банківськими зарахуваннями протягом поточного року.
Вважає, що саме 1/4 доходу - це законний розмір аліментів на утримання однієї дитини Це правило є стандартним при розрахунку аліментів у частці від доходу, а розмір може бути скоригований за згодою сторін або за рішенням суду, але він є базою для розрахунку. Позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про моє ухилення від утримання сина та необхідності сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі.
14.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що доводи, викладені у відзиві, не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Відповідач посилається на те, що нібито добровільно сплачує кошти на утримання дитини, проте жодних підтверджень систематичного, достатнього та стабільного фінансування не надано. Наявні квитанції не свідчать про виконання обов'язку в розмірі, який відповідає потребам дитини з урахуванням її стану здоров'я та віку. Посилання Відповідача на “законний розмір 1/4 доходу» є необґрунтованим, оскільки ст. 183 Сімейного кодексу України передбачає мінімальну частку, а не обмеження. Суд має право встановити більший розмір аліментів, якщо того потребують інтереси дитини. Дитина має тяжку інвалідність, що об'єктивно зумовлює більші витрати, ніж у звичайної дитини, тому вимога про стягнення 1/3 частини доходу є цілком законною, справедливою і пропорційною. Згідно з висновками лікарів, дитині рекомендовано постійний психіатричний нагляд, регулярне медикаментозне лікування, відвідування логопеда та спеціальні реабілітаційні заняття. Усі ці потреби фактично забезпечує лише мати дитини - позивачка. Вона здійснює повний догляд, оплачує медикаменти, транспортні витрати, логопедичні заняття, харчування, спеціальні засоби догляду тощо. Зазначає, що ОСОБА_4 - це дитина, яка потребує щоденного догляду, контролю, уваги і постійної участі дорослого. Його мати змушена бути поряд 24 години на добу: вона контролює прийом ліків, супроводжує дитину до лікарів, спеціалістів, забезпечує логопедичні та реабілітаційні заняття, дбає про харчування та побут.
Представник позивача - адвокат Ніколаєва Галина Григорівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що дитина проживає разом з матір'ю, оскільки син сторін має статус дитини з інвалідністю з дитинства, то потребує щоденного постійного догляду, який забезпечується позивачкою. Позивачка не працює, оскільки зайнята постійним доглядом, працювати не має можливості, просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що із позивачкою проживають окремо, згоден сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі частки його доходів. Проводить час з сином приблизно три рази на тиждень приблизно по 3 години, за необхідності давав кошти та купував необхідні речі, вважає, що у повній мірі виконує свої обов'язки. На утриманні інших осіб немає, обмежень щодо праці за медичними показниками не має, наразі офіційно не працевлаштований. Із розміром, який зазначила позивачка не згоден, оскільки вважає, що надає фінансову допомогу у достатньому розмірі, бажає надавати допомогу саме дитині, а не на інші речі.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №215 від 25.02.2016.
ОСОБА_3 , 2016 року народження має статус дитини з інвалідністю, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видане 11.04.2017 Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради.
Відповідно до копії медичного висновку №20 про дитину-інваліда віком до 18 років від 16.03.2021 у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявне захворювання, що відповідає розділу Х пункту 3 підпункту 3.1 переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом МОЗ України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України від 08.11.2001 №454/47/516.
Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 11.12.2024, виданого КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства підгрупи «А». Висновок спеціаліста (встановлений діагноз) F 71.1, F80.1 помірна розумова відсталість з вираженими поведінковими розладами, важкими мовними розладами, з повною залежністю від сторонніх осіб.
Судом встановлено, що сторони разом не проживають і їх спільна неповнолітня дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.
Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою статті 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989,- держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ст. 182 СК України).
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних членів сім'ї не має.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю підгрупи «А», потребує медикаментозного лікування, реабілітаційних заходів та спеціалізованих занять, його захворювання носять постійний характер, що в свою чергу потребує значно більших витрат на утримання неповнолітньої дитини.
У судовому засіданні досліджені долучені відповідачем платіжні інструкції про перерахунок коштів ОСОБА_2 , які, на його думку, свідчать про добровільне виконання ним обов'язку щодо утримання дитини. Разом з тим, суд зазначає, що такі платежі не можуть бути прирівняні до аліментів у розумінні статей 180-181 СК України. Надані відповідачем квитанції свідчать лише про факт надання матеріальної допомоги на користь дитини, однак не підтверджують виконання обов'язку зі сплати аліментів у встановленому законом порядку. Суд бере до уваги зазначені платежі лише як обставину, що характеризує участь відповідача у вихованні та утриманні дитини, але вони не звільняють його від обов'язку сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За положеннями ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки дитина сторін проживає разом з матір'ю, а відповідач є її батьком, то на нього покладено однаковий з позивачкою обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Крім того, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
З урахуванням конкретних обставин справи, виходячи із найкращого забезпечення інтересів дитини, стану здоров'я дитини, суд вважає, що необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини з інвалідністю буде стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
На підставі п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 80, 141, 150, 180-183, 191 СК України, ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 206, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 16.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів у частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 31.10.2025.
Суддя Н.М. Чапліна