Справа № 712/11676/25
Провадження № 2/712/4497/25
03 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (м. Київ, вул. Саперне Поле, 12) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3155414703/237376. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системи Товариства.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ "ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1
03.06.2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03_06/2021, як новий кредитор, відступив право вимоги за кредитними договором № 3155414703/237376 від 10.02.2020 року ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН», у зв'язку з чим останній набув право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року, загальна сума заборгованості відповідача становить 10 049,40 грн з яких : прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 000 грн; прострочена заборгованість за процентами - 7049,40 грн.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування позикою та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Просить стягнути з відповідача на користьТОВ ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 3155414703/237376 в розмірі 10 049,40 грн та судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.09.2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 10.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3155414703/237376. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системи Товариства.
Згідно із п. 1.1 - 1.6 Договору, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), в сумі 3000 гривень на 30 днів. За користування кредитом клієнт сплачує 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно із п.1.7 Договору невідємною частиною договору є публічна пропозиція Товариства за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www. Gofingo.com.ua/.
Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що він ознайомився з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачено ЗУ «Про споживче кредитування».
Правила надання грошових коштів у позику перебувають у загальному доступі та опубліковані на веб сайті Товариства.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ "ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1
03.06.2021 року ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03_06/2021, як новий кредитор, відступив право вимоги за кредитними договором № 3155414703/237376 від 10.02.2020 року ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН», у зв'язку з чим останній набув право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також у ст. 12 цього Закону, зазначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає, що передбачено ст. 1077 ЦК України.
За прямою нормою п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, про що свідчить норма ст. 514 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Таким чином, з огляду на основоположні норми цивільного законодавства щодо кредитних правовідносин, не може існувати поняття «понадстрокового користування позикою», а існує лише можливість правомірно не повертати позичені кошти протягом визначеного часу (із нарахуванням процентів відповідно до ст.1048 ЦК України), або неправомірне користування чужими коштами в разі спливу строку креждитування (із застосуванням ст. 625 ЦК України).
Регулятивні відносити між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг. Однак, якщо позичальник порушує зобов1язання з повернення кредиту, в цій частині між ним і кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. . Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у спраі № 912/1120/16).
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачений ст. 625 ЦК України, не свідчать про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом». Такі проценти слід розглядадти як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користуванння кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Позивач посилається на виписку з особового рахунку станом на 26.05.2025 року.
Унктом 1.2. Договору чітко вказує строк надання кредиту 30 днів.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що нарахування відсотків відповідачу можливе лише по 10.03.2020, що передбачено умовами договору.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на момент передачі прав вимог до позивача, тобто станом на 03.06.2021 року відсотки були нараховані в розмірі 7 049,40 грн
Суд приходить до висновку, що таке нарахування відсотків суперечить викладеним вище висновкам Верховного Суду.
Станом на 10.03.2020 відсотки за користування кредитом становлять 1499,40 грн.
Отже, за встановлених обставин справи та аналізу сукупності наданих доказів, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 3155414703/237376 від 10.02.2020 року тіла кредиту в сумі 3 000 гривень та 1499,40 гривень відсотків підлягають до задоволення.
В іншій частині стягнення заборгованості з відповідача відсотків не підлягає до задоволення.
Що стосується відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 500 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025 року; акт виконаних робіт від 15.09.2025 року на суму 10 500 грн.
Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи, що позов позивача задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 701,14 грн, пропорційно задоволеним вимогам позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку, з задоволенням позовних вимог частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору, в сумі 1084,61 грн (пропорційно задоволеним вимогам позивача).
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за кредитним договором в сумі 4 499,40 гривень, судовий збір в сумі 1 084,61 грн, та витрати на правову допомогу в сумі 4 701,14 грн, а всього 10 285,15 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн 15 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 03.11.2025
Головуючий:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, ЄДРПОУ 44243120).
Відповідач:ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).