Справа № 698/1016/24
Провадження № 2/698/69/25
28 жовтня 2025 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
при секретарі судових засідань - Триліс Я.О.
за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Токар О.М.,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - адвоката Колісника С.М.,
відповідачки - ОСОБА_3 ,
третьої особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання представника позивачки про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Катеринопільська державна нотаріальна контора ЦМУ МЮ (м. Київ) про витребування майна з чужого незаконного володіння,
В провадженні Калинопільського районного суду Черкаської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Катеринопільська державна нотаріальна контора ЦМУ МЮ (м. Київ) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представник позивачки адвокат Токар О.М. подала клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення рішення суду у справі № 698/849/25. В обґрунтування клопотання представник позивачки покликається на те, що в провадженні Калинопільського районного суду Черкаської області перебуває справа № 698/849/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міністерство оборони, Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) про оголошення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рахується зниклим безвісти з 26.05.2024 року, померлим. Вважає, що ОСОБА_1 та її неповнолітні сестри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в разі задоволення заяви про оголошення ОСОБА_7 померлим, змінять свій статус з ймовірних спадкоємців на спадкоємців першої черги за законом.
В судовому засіданні позивачка та її представник клопотання підтримали.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у вирішенні клопотання поклалися на розсуд суду.
Відповідачка ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки не вважає брата померлим, а справа розглядається тривалий час і її зупинення призведе до затягування її розгляду.
Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримала клопотання про зупинення провадження у справі.
Заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивачки про зупинення провадження у справі не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний із встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Отже підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першоїстатті 201 ЦПК Українине вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 6-1957цс16.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01.02.2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК Україниє виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ознайомившись із мотивами викладеними в клопотанні про зупинення провадження в справі, суд вважає, що підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі, передбачені положеннями ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відсутні, оскільки зазначені у клопотанні мотиви неможливості розгляду цієї справи до ухвалення рішення суду у справі № 698/849/25, не свідчать про об'єктивну неможливість розгляду справи за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, без встановлення факту смерті ОСОБА_7 ..
Суд, враховуючи час розгляду справи в суді, погоджується із запереченнями відповідачки ОСОБА_3 виходячи з наступного.
За змістом ст. 210 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, який із дня відкриття провадження у справі не може перевищувати 60 днів для підготовчого провадження і 30 днів для розгляду по суті. Розумність строків розгляду справи згідностатті 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, враховуючи предмет позову у цій цивільній справі, суд вважає, що із змісту поданого клопотання не вбачається обставин, які б вказували на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішення суду у справі № 698/849/25.
Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання представника позивачки слід відмовити.
Керуючись ст.ст.251, 353 ЦПК України, суд-
У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Токар О.М. про зупинення провадження у справі відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Черкаського апеляційного суду.
Суддя В.В. Лазаренко