Справа № 569/17878/25
1-кп/569/1978/25
31 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025181010000925 від 18.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
1. Суть клопотання
На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025181010000925 від 18.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; 3) іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просила врахувати тяжкість покарання. Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків прокурор обґрунтовувувала можливістю впливати на потерпілу та свідків, оскільки обвинувачений ознайомившись із матеріалами кримінального провадження усвідомлений про місце проживання вказаних осіб, що дає йому підстави незаконно на них впливати та чинити психологічний тиск. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовувала тим, що перевіряється причетність обвинуваченого до вчинення інших кримінальних правопорушень, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовувала попередніми судимостями.
2. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з наведених у ньому мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості ризиків не надала належних та допустимих доказів, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, крім того, захисник вказував на належну процесуальну поведінку обвинуваченого як на підставу відсутності ризиків.
3. Мотиви суду
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу суд виходить із такого.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.09.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.11.2025.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, згідно встановленого судом порядку дослідження доказів розпочато допит потерпілої.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, які зважаючи на санкцію відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми та від семи до десяти років відповідно. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілу суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.
За таких умов обвинувачений, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.
На обґрунтування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд приймає доводи прокурора про попередні судимості ОСОБА_4 . Вказані обставини дають підстави вважати, що продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень.
Суд вважає неспроможними доводи прокурора щодо наявності ризику іншим чином перешкодити кримінальному провадженню з огляду на те, що на даний час перевіряється причетність обвинуваченого до вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому суд, керуючись принципом презумпції невинуватості враховує, що прокурором до клопотання не долучено жодних відомостей про те, що ОСОБА_4 оголошувалась підозра чи скеровувались до суду обвинувальні акти щодо вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 і сумлінне виконання покладених процесуальних обов'язків протягом кримінального провадження не здатні повною мірою нівелювати ризики кримінального провадження, оскільки виконання обов'язків не залежить від волі чи бажання обвинуваченого. Вони є обов'язковими відповідно до положень чинного законодавства і забезпечуються застосованим запобіжним заходом. Ураховуючи вказане, суд не бере до уваги твердження захисника про належну процесуальну поведінку обвинуваченого як на підтвердження відсутності ризиків та їх недоведеності.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, суд дійшов висновку, що заставу слід установити в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок ) гривень.
Саме такий розмір, на думку суду, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.
У зв'язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, суд вважає за необхідне визначити обов'язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Рівненської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_4 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів з визначенням розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Рівне, українцю, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 29 грудня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок ) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються строком до 29 грудня 2025 включно такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Рівненської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, та також в разі невиконання обов'язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6