Справа № 569/15580/20
1-кп/569/196/25
про продовження строку тримання під вартою
03 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засіданя ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться кримінальне провадження № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 15 жовтня 2025 року подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, мотивуючи тим, що з урахуванням тяжкості вчинених правопорушень, сімейного, майнового стану, характеризуючих даних обвинуваченого, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме, незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення вказаного клопотання прокурора та вказав, що розмір застави непосильний.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених у її запереченнях на клопотання про продовження запобіжного заходу. Просила суд змінити його на цілодобовий домашній арешт, а також просила зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Представник потерпілого ТОВ "Прод Майстер" адвокат ОСОБА_6 в судове засіданні не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурор при розгляді клопотання довів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність достатніх даних, що існує ризик, незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 1 3, 4 ст. 358 КК України, за вчинення яких санкція найтяжчого покарання відповідно ч. 2 ст. 209 КК України, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, санкція ч. 3 ст. 206-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна, крім того, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою не страждає, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.
Даних, які б вказували на неможливість продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як визначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій.
Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії», сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, тобто був достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Сума шкоди у кримінальному провадженні може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, як то серйозність вчиненого злочину, ризик втечі тощо.
Як вбачається з ухвали Рівненського міського судку Рівненької області від 28 травня 2025 року обвинуваченому було визначено заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обставини інкримінованого кримінального правопорушення та розмір суми, в заволодінні якої обвинувачується ОСОБА_5 , - 2 582 000 грн. та водночас, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження та її тривалість, ризики зменшуються, а відтак, суд вважає, що застава, визначена ухвалою суду від 28 травня 2025 року, може бути зменшена до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 грн., що в даному випадку суд вважає достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, на думку суду, зміна запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 на цілодобовий домашній арешт, про що просить суд захисник обвинуваченого, на даній стадії розгляду справи не забезпечить належної поведінки та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 197, 291, 303, 314-316 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задоволити частково.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Рівне, громадянину України, неодруженому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 03 листопада 2025 року до 01 січня 2026 року.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий суду.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, а саме: прибувати до суду за першою вимогою в судові засідання у даному кримінальному провадженні; не відлучатись за межі Рівненської області, без дозволу суду; здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покладаються на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 01 січня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 та заставодавцю що, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 вважати такою, що втратила чинність з моменту постановлення даної ухвали.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області ОСОБА_9