Справа № 569/2485/25
20 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Баланович М.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 18.01.2022 року по 03.12.2025 року.
В обґрунтування позову зазначає, що вона ОСОБА_1 з січня 2022 року фактично проживала однією сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 . Познайомилися вони з ОСОБА_9 у 2019 році, на початку 2021 року вони почали зустрічатися. В січні 2022 року вона купила квартиру. Пошуками квартири, ремонтом, купівлею меблів, техніки займалися разом. Після купівлі квартири вони прийняли рішення жити разом. ОСОБА_9 зробив її пропозицію. ОСОБА_10 планували на осінь 2022 року в Італії. З цього часу вони стали подружжям, вели спільний побут та господарство, мали спільний бюджет, планували майбутні покупки, подорожі, спільне майбутнє, спільних діток, тиху спокійну старість. Разом з ними проживав її син ОСОБА_11 , до якого ОСОБА_9 відносився як до рідного сина. Всі їхні друзі вважали їх чоловіком та дружиною. З січня 2022 року вони з чоловіком проживали в одній квартирі за адресою АДРЕСА_1 вели спільний побут та господарство, їздили на відпочинок, дбали один про одного, мали спільний бюджет, оплачували комунальні послуги, купували необхідні продукти та речі, меблі у квартиру та побутову техніку, мали взаємні права та обов"язки, як у чоловіка та дружини.
22 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 безпосередньо у зону ведення бойових дій на сході держави. Вже під час перебування і зоні бойових дій ОСОБА_9 наполягав на офіційному одруженні. З 5 по 14 жовтня 2022 року ОСОБА_9 був у відрядженні і вони мали кілька днів побути разом. Рішення про укладення шлюбу було прийнято остаточно. Після повернення в зону бойових дій ОСОБА_9 звернувся із рапортом про надання відпустки для одруження. Ці відомості може підтвердити командир роти ОСОБА_12 . Однак, відпустка відкладалася через інтенсивні бої. В листопаді 2022 року вона дізналася що вагітна.
3 грудня 2022 року її чоловік ОСОБА_6 зник безвісти і зоні бойових дій. 6 грудня 2022 року її повідомили про зникнення ОСОБА_9 . Через звістку про зникнення безвісти її чоловіка у зоні бойових дій та через стрес плід завмер, що було зафіксовано у довідці №292. Вона займалася пошуками ОСОБА_9 , та не втрачала надію на його повернення. У ході обміну тілами полеглих захисників України, був опізнаний солдат ОСОБА_6 .
Визнання проживання однією сім"єю її та її цивільного чоловіка без реєстрації шлюбу у розумінні ч.2,3 ст.3 СК України є підставою для визнання її членом сім"ї загиблого (померлого) Захисника України згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою суду від 24.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
10.03.2025 року представником відповідача Міністерства оборони України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до Міноборони. У частині пред"явлення позову до інших відповідачів просить закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
21.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_6 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_6 повністю не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_6 постійно спілкувався з батьком ОСОБА_6 і йому достовірно відомо, що у батька не було іншої сім"ї. Вони спілкувалися і після мобілізації, переписувалися, батько розповідав про своє життя, про відповідачку не розповідав. Просить відмовити у задоволенні позову.
21.03.2025 року ОСОБА_5 подано до суду відзив на позовну заяву, як законним представником неповнолітнього ОСОБА_8 . Повністю не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_6 постійно спілкувався з дітьми, зазначає, що із переписки ОСОБА_9 з сином вбачається, що батько 1,6,7,11 та 15 жовтня 2022 року був у зоні бойових дій в окопі, а не у відрядженні як стверджує позивачка. Сповіщення було надіслано рідній сестрі ОСОБА_13 , а не позивачці. По факту зникнення безвісти під час ведення оборонних дій ОСОБА_6 за заявою його сестри ОСОБА_13 були внесені відомості в ЄРДР. Вона ОСОБА_5 зверталася в правоохоронні органи щодо розшуку колишнього чоловіка ОСОБА_9 . Просить відмовити у задоволенні позову.
25.03.2025 року представником ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, ОСОБА_3 , яка є матір"ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 зазначає, що обставини, на які посилається позвачка не підтверджують факту проживання її із ОСОБА_6 однією сім"єю, а свідчить лише про можливість її створення у майбутньому. Висновок, що вони у січні-березні 2022 року вже проживали однією сім"єю є завчасним.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити встановити факт проживання її ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 18.01.2022 року по 03.12.2025 року. Позивач вказала, що з ОСОБА_9 з 18 січня 2022 року жили однією сім"єю як чоловік та дружина, вели спільний побут, він декілька разів робив її пропозицію одруження. Вона займалася волонтерською діяльністю, постійно допомагала ОСОБА_9 , турбувалася про нього. Вони чекали дитину, коли дізналася, що ОСОБА_9 зник безвісти, втратила ще ненароджену дитину. Займалася його пошуками. Позивач пояснила, що встановлення даного факту необхідно для вшанування пам"яті загиблого.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що позивач пояснила, що встановлення даного факту необхідне для вшанування пам"яті загиблого, що не є юридичним фактом. Позов є безпідставним, оскільки 18.01.2022 року позивач купила квартиру, і стверджує, що з цього моменту стали разом проживати з ОСОБА_9 , однак це не є тривалі подружні відносини, в березні ОСОБА_9 був мобілізований. Позивач не довела факту спільного проживання, стабільності стосунків як чоловіка та дружини, взаємних права та обов"язків не було.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що рішення про одруження з позивачкою у померлого ОСОБА_9 не було.
ОСОБА_5 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається, 07.12.2022 року ОСОБА_13 отримала сповіщення № 1/9261 про те, що її брат солдат ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ведення оборонних дій в районі н.п.Яковлівка Бахмутського району Донецької області зник безвісти .
09.12.2022 року було порушено кримінальне провадження відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України № 12022181010002438 від 09.12.2022 року, згідно із витягу з ЄРДР.
Судом досліджено матеріли службового розслідування, зокрема акт службового розслідування, витяг з наказу про призначення службового розслідування.
Згідно долученої копії заяви посвідченої приватним нотаріусом Омельяненко І.В.. зареєстровано в реєстрі за №650 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 22.03.2010 року по даний час в зареєстрованому шлюбі не перебувала.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстрований 15.09.2002 року, а/з №1259 розірвано.
Згідно долученої позивачем довідки КП "Обласний перинатальний центр" РОР №292 ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні з 06.12.2022 по 12.12.2022 року діагноз: завмерла вагітність в терміні 8-9 тижнів.
Матеріали справи містять копію акту, відповідно до якого свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 засвідчують, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично проживав за адресою АДРЕСА_2 з 18.01.2022 спільно з ОСОБА_1 однією сім"єю.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 , яка є рідною сестрою позивачки суду показав, що в січні 2022 року вона особисто познайомилася з ОСОБА_9 , на новосіллі. ОСОБА_18 з ОСОБА_9 жили як подружжя, ходили в гості, мали одружитися, в жовтні 2022 року ОСОБА_9 приїжджав додому. Вони турбувалися один про одного, разом приходили дивитися квартиру.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 суду показала, що ОСОБА_18 є активним волонтером з 2014 року. ОСОБА_18 розповідала про ОСОБА_9 , показувала фото на телефоні, збирала передачі, кошти, купувала ОСОБА_9 речі. Розказувала, що з ОСОБА_9 мають розписатися, це було бажання ОСОБА_9 одружитися. Пізніше сказала, що ОСОБА_9 пропав, займалася його пошуками, важко переживала цю подію.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_20 суду показав, що він проходив службу разом з ОСОБА_9 з червня 2022 року і до дня смерті ОСОБА_9 ,. ОСОБА_9 називав ОСОБА_18 своєю дружиною, вона була вагітна. ОСОБА_18 була волонтером, одягала всю роту, допомагала. Вони подали заяву до замполіта. В госпіталі він познайомив його з ОСОБА_18 , представив своєю дружиною.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_21 суду показав, що з ОСОБА_18 знайомі з 2014 року, з ОСОБА_9 пізніше. з 2021 року вона у відносинах, з березня 2022 року почали жити разом, він був в них у гостях, жили фивільним шлюбом.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_22 суду показав, що був командиром ОСОБА_9 , служили разом з ОСОБА_9 з червня 2022 року. Він особисто возив ОСОБА_9 до ОСОБА_18 на АДРЕСА_1 в Рівному. ОСОБА_9 мріяв розписатися, знав що ОСОБА_18 вагітна, хотів створити сім"ю. Він передавав записки ОСОБА_18 . Рапорт подав на відпустку для одруження в кінці 2022 року.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_23 суду показав, що знає ОСОБА_9 з 2013 року. Знає що він з ОСОБА_24 були розлучені. Коли ОСОБА_9 повертався з лінії фронту, приїжджав до ОСОБА_18 , вони разом жили.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 суду показала, що проходив службу разом з ОСОБА_9 , був його безпосереднім командиром. ОСОБА_9 звертався до нього щодо написання рапорту в усній формі, вживу рапорта не бачив.
Допитаай в судовому засіданні як свідок ОСОБА_25 суду показала, що ОСОБА_18 є хрещеною мамою її донечки. 10.02.2022 року познайомилася з ОСОБА_9 в гостях. Знала, що ОСОБА_18 вагітна, що вони з ОСОБА_9 мали одружитися, він написав рапорт.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_26 суду показав, що із ОСОБА_9 вони познайомилися у 2019 році, почили близько спілкуватися. Йому було відомо, що ОСОБА_9 був розлучений, має двох синів, але є жінка з якою підтримують стосунки. На початку повномаштабного вторгнення бачилися з ОСОБА_9 , він повідомив, що почали з ОСОБА_18 спільно мешкати. Влітку 22 року ОСОБА_18 передавала речі ОСОБА_9 , він теж воював. ОСОБА_18 займалася пошуками ОСОБА_9 .
Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц) зроблено висновок, що в контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позивачем до позову на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_6 не додано жодних квитанцій, які б підтверджували купівлю майна для спільного користування, здійсненні витрат на утримання житла, його ремонт. Перерахування ОСОБА_6 на картку позивачки певних коштів, не може свідчити про факт подружніх стосунків.
Долучені до справи позивачем фотографії не можуть бути єдиним доказом, які свідчать про існування між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 подружніх/шлюбних відносин.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Частинами 1,2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
В Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справа № 758/16153/19 зроблено висновок, факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
З висновків Верховного Суду, які висловлені у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, вбачається, що обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкоємцем спільним витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Таким чином досліджені судом в сукупності матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мали спільні витрати, вели спільний бюджет, здійснювали купівлю майна для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не було сталих стосунків, які притаманні чоловіку і жінці без реєстрації шлюбу.
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що позовні вимоги є необґрунтованими, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2
відповідач: Міністерство оборони України, адреса: просп.Повітрофлотський,6, м. Київ 03168, ЄДРПОУ 00034022
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 33023 ЄДРПОУ НОМЕР_3
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4
Відповідач: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_5
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025 року.
Суддя І.О.Гордійчук