єдиний унікальний номер справи 546/1054/25
номер провадження 1-кп/546/95/25
03 листопада 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду у судовому засіданні та виклику учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12025175440000312 від 17.09.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжанка Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2025 №91 старшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення третього механізованого батальйону та поставлено на всі види забезпечення.
У березні 2025 року ОСОБА_3 з метою отримання можливості керування транспортним засобом всупереч вимогам Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340, виник прямий умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія на своє ім'я з метою подальшого його використання за цільовим призначенням.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у березні 2025 року за допомогою мережі «Інтернет», з метою виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на своє ім'я вступив у платну домовленість із невстановленою особою, для чого, користуючись соціальною мережею «Facebook», надіслав фотокопію паспорта громадянина України на своє ім'я, фотознімок із власним зображенням та фотознімок зразка власного підпису, при цьому цілком усвідомлюючи, що не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке має складатися, видаватися, посвідчуватися уповноваженими (компетентними) особами органів державної влади у відповідальності до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340.
Того ж дня, невстановлена особа, використовуючи нидані ОСОБА_3 паспорт громадянина України на його ім'я, фотознімок із його зображенням та фотознімок із зразком його підпису, підробила посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виготовлене на пластиковій основі за вихідними типографськими даними «ПК «Україна». Зам. 24-2367. 2024р ІІ кв.», заповнене на ім'я ОСОБА_3 , та видане згідно з його вмістом 06.11.2024 ТСЦ 1242, яке відповідно до висновок експерта № CE-19/117-25/20785-ДД від 26.09.2025 не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу.
У березні 2025 року, ОСОБА_3 , за допомогою послуги кур'єрської доставки «Нова пошта» отримав від невстановленої слідства особи, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане, згідно його змісту, 06.11.2024 ТСЦ 1242, на своє ім'я, за виготовлення якого сплачено обумовлену грошову суму у розмірі 22 000 грн.
У подальшому, 17.09.2025 близько 10:00 год. ОСОБА_3 керував легковим автомобілем ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та рухався по трасі «Київ-Харків-Довжанський» 306 км у м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, де його зупинили працівники поліції у зв'язку з вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч 2 ст. 126 КУпАП.
У цей момент у ОСОБА_3 виник прямий умисел, спрямований на використання згідно з детальним документом з метою підтвердження свого права на керування транспортними засобами, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого, згідно з його змістом, 06.11.2024 ТСЦ 1242 на ім'я « ОСОБА_3 », 23.11.1971 р., в якому зазначено, що ОСОБА_3 , має право на керування транспортними засобами категорії «В», «С».
Реалізуючи свій намір, спрямований на використання завідомо підробленого документа, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час перевірки у нього документів надав працівникам поліції на ознайомлення завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане, згідно з його змістом, 06.11.2024 ТСЦ 1242 на ім'я « ОСОБА_3 », яке відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-25/20785-ДД від 26.09.2025 не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: пособництво у підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання; використання завідомо підробленого документа.
Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування та, як встановлено судом, не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, відповідно до заяви обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засідання, яка була підписана в присутності захисника адвоката - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: пособництво у підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання; використання завідомо підробленого документа.
ОСОБА_3 згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Прокурор звернувся з клопотанням в порядку ч. 1 ст. 302 КПК України про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
З урахуванням положень ч. 4 ст.107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано, сумнівів у добровільності відповідної заяви підозрюваного у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: пособництво у підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання; використання завідомо підробленого документа, повністю доведена.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України - є кримінальними проступками, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 , раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, інвалідності не має, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, беручи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який отримує забезпечення, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе у разі призначення йому покарання у виді штрафу з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, що є необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання в виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Процесуальні витрати на проведення судової технічної експертизи № СЕ-19/117-25/20785-ДД від 26.09.2025 у розмірі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн 90 коп. - підлягають стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.
Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.09.2025 на посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане згідно його змісту, 06.11.2024 ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 .
Речовий доказ посвідчення водія серії серії НОМЕР_3 , видане згідно його змісту, 06.11.2024 ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього строку його зберігання.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статті 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1