Дата документу 03.11.2025Справа № 554/7950/25
Провадження № 2/554/3643/2025
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку в спільній сумісній власності та визнання права власності, -
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Петько А.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третьою особою ОСОБА_3 , у якому просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/100 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/100 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов вмотивований тим, що частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Панченковою О.Л., зареєстр. за № 2131; інша частина цього домоволодіння належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 18.08.2000 року серії АВМ №90236, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 3201. Третім співвласником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11.01.1977 року нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Тоцькою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1-278. Від імені неповнолітнього ОСОБА_2 свідоцтво отримала його мати - ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 за адресою належної йому частини домоволодіння: АДРЕСА_1 не був зареєстрований відповідно до даних домової книги. Також, за наявними даними він на території УРСР, а в подальшому держави Україна не проживав, громадянства та паспорта громадянина України не отримував. Вказаний факт підтверджує ту обставину, що відповідач не має наміру користуватися належною йому часткою у домоволодінні, та припинення його права власності на неї не матиме негативних наслідків для нього чи членів його сім'ї.
Відповідно до Висновку про розрахунок часток об'єкту нерухомого майна домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ПП «Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 3045 від 21.03.2025 року, частки співвласників домоволодіння складають:
- ОСОБА_2 - 1/100 частина;
- ОСОБА_1 - 3/20 частини;
- ОСОБА_3 - 21/25 частини.
Відповідно до висновку судового експерта Авдєєвої Н.М. № 19 від 16.04.2025 року виділити відповідачу 1/100 частину спірного житлового будинку в натурі не є можливим. Відповідно до звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Консалтинг експертиза», вартість належної відповідачу 1/100 частки в домоволодінні складає 15156 грн. Відповідно до технічного паспорту та довідки, виданої ПП «Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 3044 від 21.03.2025 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 відсутні нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 07.08.2025 року за клопотанням представника позивача витребувано в Полтавському обласному нотаріальному архіві копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
На виконання ухвали від 07.08.2025 року від в.о. завідувача Полтавського обласного державного нотаріального архіву Вербецької Т.М. до суду надійшла належним чином завірена копія Спадкової справи, заведеної 11.01.1977 року Першою полтавською держнотконторою, на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петько А.В. підтримав вимоги, викладені у позовні заяві, просив задовольнити позов з викладених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином.
Зокрема, відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого невідоме, повідомлений про розгляд справи відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування 12.08.2025 року оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення.
Отже, з опублікуванням оголошення про виклик ОСОБА_2 вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, учасником якої він є.
Право надати відзив на позовну заяву відповідач не реалізував та не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду. Зокрема, надісланий за місцем реєстрації ОСОБА_3 рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, з повідомленням про розгляд справи, ОСОБА_3 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленою про розгляд судом цивільної справи, учасником якої вона є.
Право надати письмові пояснення щодо позову третя особа ОСОБА_3 не реалізувала, про причини своєї неявки до суду не повідомила.
Згідно із ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 223 ЦПК України, не встановлено.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Заслухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом установлено, що 12.05.1963 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 отримав у дар на підставі договору дарування, посвідченого 18.06.1965 року нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Голік Н.Ф., 3/25 частини будинку АДРЕСА_1 .
Згідно із копією свідоцтва про розлучення серії НОМЕР_1 17.04.1972 року шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , розірвано, актовий запис № 1.
19.04.1972 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Відповідно до Свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 до Першої полтавської державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_10 (мати померлого), а також ОСОБА_11 (колишня дружина померлого) від імені та в інтересах сина - ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.01.1977 року, виданого заступником старшого державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Тоцькою Н.А., єдиними спадкоємцями в рівних частках після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_10 та син ОСОБА_2 . До складу спадкового майна входить: 3/25 частини будинку з частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 2730 кв.м. та складається в цілому з будинку літ «А-І» загальною жилою площею 48,70 кв.м. та сарая «В».
Згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 3201, ОСОБА_3 придбала в громадянина ОСОБА_12 21/25 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2135 кв.м.
Із засвідчувального напису КП ПБТІ «Інвентаризатор» № 4419799 від 12.08.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, убачається, що 21/25 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , реєстраційний номер 7002302.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Панченковою О.Л., зареєстр. за № 2131, ОСОБА_1 отримав у спадок за заповітом після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , 3/20 часток домоволодіння з часткою будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).
Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 72459212 від 07.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/20 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 256,2 кв.м., житловою площею 121 кв.м.
Відповідно до Висновку про розрахунок часток об'єкту нерухомого майна № 3045 від 21.03.2025 року згідно проведеного розрахунку часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 реальні частки співвласників складають:
- ОСОБА_1 - 3/20 частина об'єкту;
- ОСОБА_3 - 21/25 частин об'єкту;
- ОСОБА_2 - 3/50 (згідно із Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 19 від 16.04.2025 року становить 1/100 частин спірного об'єкту нерухомого майна).
Згідно з Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 19 від 16.04.2025 року запропонувати варіант виділу 1/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не представляється можливим. Експертом засвідчено, що у даному випадку 1/100 частину неможливо виділити в натурі, в аспекті його співвідношення з нормою пункту другого ч.1 ст.365 ЦК, як неподільність речі.
Листом заступника директора ПП ПБТІ «Інвентаризатор» Антропової С.М. від 21.03.2025 року, на замовлення № 1-2145 від 03.03.2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлено про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідає наступним характеристикам:
- житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м.;
- житловий будинок літ. «Б-2» загальною площею 233,9 кв.м., житловою площею 89,6 кв.м.
Господарські будівлі та споруди:
- басейн плавальний літ. б4, літня кухня літ. Г, вбиральня літ. Д, огорожа № 1, ворота огорожі № 2, ворота огорожі № 1, огорожа № 4, огорожа № 5, ворота № 6, вимощення № 7, яма вигрібна № 8;
- загальна площа по житловому будинку літ А-1, житловому будинку літ. Б-2 змінилась в зв'язку з оздобленням стін, уточненням лінійних розмірів, переплануванням підсобних приміщень;
- погріб літ. а4, гараж літ. В знищені;
- басейн плавальний літ. б4, вбиральня літ. Д, ворота огорожі №2, ворота огорожі № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, хвіртка № 6, вимощення № 7, яма вигрібна № 8 збудовані не підлягають прийняттю в експлуатацію, згідно Постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року зі змінами.
Відповідно до Витягу №3365 від 03.03.2025 з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ПП ПБТІ «Інвентаризатор» проведено повторну технічну інвентаризацію об'єкта житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із технічним паспортом № НОМЕР_2 від 19.03.2025 року, виготовленим ПП ПБТІ «Інвентаризатор» у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутнє нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт.
Згідно Звіту про оцінку майна, виконаного 16.04.2025 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 , засвідченого ТОВ «Консалтинг експертиза», а саме житлового будинку літ А-1, Б-2 з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 275,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 1917 року введення в експлуатацію, вартість оцінюваного об'єкта (1/1 частки) становить 1515557 грн.
Вартість частки спірного житлового будинку, що належить відповідачу ОСОБА_2 - 1/100 частина, становить 15156 грн.
Згідно із квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.120773085.1 від 24.04.2025 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк» відділення «Полтавське № 14», грошові кошти в розмірі 15156 грн внесено ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду міста Полтави.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в ст.365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена п.4 ч.1 ст.365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
У вказаній справі, в якій заявлено вимоги про припинення права на частку у спільній власності та визнання права власності, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що лише відмова у задоволенні вимоги позивача про припинення права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно (визнати право на яку за собою позивач просив суд) є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності позивача на цю частку (пункт 64).
У постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 01.06.2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11.12.2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10.01.2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.
У постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-1943цс16 Верховний Суд України погодився із висновками колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 13.07.2016 року, зокрема щодо наявності підстав для припинення права спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення, визнання за позивачем права власності на зазначене майно та стягнення на користь відповідача грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку суду. Разом з тим, позовних вимог про визнання права власності на спірну частину нерухомого майна у зазначеній справі заявлено не було.
Згідно із приписами ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Згідно з п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Аналіз зазначених приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.
Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту прав, суд виходить із того, що спосіб захисту прав позивача відповідає правовій природі спірних правовідносин, що виникли між сторонами, а також теоретично спроможний та реально здатний забезпечити досягнення його соціальної мети - захистити право людини.
Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб'єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених ч.1 ст.365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (п.7 ч.2 ст.16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене п.1 ч.2 ст.16 ЦК України (визнання права).
Набуття права власності позивачем на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку ст.365 ЦПК України відповідає визначеній ч.5 ст.11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, визнання права застосовується не лише у разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з ч.1 ст.15 та ст.392 ЦК України.
Право ОСОБА_1 на набуття права власності на незначну частку ОСОБА_2 у праві спільної власності на неподільну річ, не оспорюється відповідачем у справі. Зазначене зокрема і стало підставою для заявлення позовної вимоги про визнання права власності на належну відповідачу частку.
Вимога про визнання за позивачем права власності на раніше належну відповідачу незначну частку у праві спільної власності на неподільне майно є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 року у справі № 671/15438/21).
На підставі аналізу доказів, наданих позивачем у справі, суд дійшов до висновку, що частка відповідача ОСОБА_2 у спірному житловому будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, а спірний житловий будинок є неподільною річчю в даному випадку; відповідач не володіє, не користується, не розпоряджається вказаною часткою житлового будинку, не вносить плату за обслуговування вказаної частки у спірному будинку, місцезнаходження відповідача в Україні невідоме, тому право відповідача на належну йому частку слід припинити, стягнувши в його користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачем на депозитний рахунок суду, та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на належну відповідачу частку у спільній власності у спірному житловому будинку, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірним житловим будинком є неможливим, можливість реального поділу часток у будинку між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня. Таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім'ї.
Відповідач у спірному житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає, згідно із інформацією домової книги не був зареєстрований за вказаною адресою, у державі Україна відсутні відомості про місце проживання або місцезнаходження ОСОБА_2 ; відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної 11.01.1977 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - син спадкодавця ОСОБА_5 проживає в с. Янишполе Кондопожського району КАССР, за даними Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 1461017 від 09.06.2025 року відомості про ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на 1/100 частку у спірному житловому будинку може завдати істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім'ї, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України, а тому стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1937,92 грн.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку в спільній сумісній власності та визнання права власності, - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Виплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості за 1/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 у розмірі 15156 грн, що внесено ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно із квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.120773085.1 від 24.04.2025 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк» відділення «Полтавське № 14».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 1937,92 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації - невідома, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий;
третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя І.М. Михайлова